Перейти до вмісту

Порятунок Ребе і ребецн

Матеріал з Хабадпедії
Серія статей на тему
життєпис Ребе
Діяльність Ребе з 5711 року (1950/1951)
Корабель «Серпа Пінту», на якому Ребе і ребецн прибули до Сполучених Штатів
Лист Ребе Раяца зі звісткою про порятунок Ребе і ребецн

Порятунок Ребе і ребецн — рятувальна операція, якою керував Ребе Раяц з метою визволити Ребе і ребецн з окупованої Європи під час Другої світової війни.

Операція завершилася 28 сівана 5701 року (23 червня 1941), коли Ребе і ребецн Хая-Мушка прибули «кожен зі своїм домом» до Сполучених Штатів.

Порятунок

Скриня з речами, з якою Ребе і ребецн прибули з Лісабона до Нью-Йорка

Наприкінці 5699 року (1938/1939), з початком Другої світової війни, Агудат хасидей Хабад у Сполучених Штатах докладала великих зусиль для порятунку Ребе Раяца і членів його родини[1].

Отримання численних дозволів на в'їзд (віз) було пов'язане з великими труднощами, тому громадські діячі зосередилися передусім на порятунку Ребе Раяца, який перебував у великій небезпеці. У період, коли очікували різних дозволів для порятунку Ребе з окупованої Польщі, адвокат Макс Рад — якому було доручено ведення питання про порятунок Ребе Раяца в імміграційних відомствах Сполучених Штатів — отримав вказівку від рава Ісраеля Джейкобсона докласти особливих зусиль для оформлення дозволів для зятя Ребе Раяца — Ребе. Те, що Ребе перебував у Парижі, ще не зайнятому нацистами, збільшувало шанси на його порятунок, і серед аргументів цієї вказівки згадувалася надія, що порятунок зятя, відомого особливими організаторськими здібностями, зрештою допоможе порятунку його тестя, Ребе Раяца. Нагадування про цю вказівку адвокат Рад отримав у листі, який надіслав йому адвокат Сем Крамер 21 хешвана 5700 (3 листопада 1939).

У місяці кислеві 5700 року (1939/1940) розпочали практичні дії щодо порятунку Ребе. Було вирішено оформити для нього документи, необхідні для подання прохання про в'їзд до Сполучених Штатів. Єврей на ім'я Меїр Б. Гартан — сам нащадок хабадської родини, який відчував душевний обов'язок допомогти порятунку родини Ребе, — узяв на себе перед владою зобов'язання щодо фінансової підтримки після прибуття Ребе і ребецн до Сполучених Штатів («афідевіт»). У гарантії підтримки згадувався й той факт, що Ребе є фахівцем з електротехніки, що полегшило б йому влаштування у Сполучених Штатах і зняло б побоювання уряду, що він стане для нього тягарем.

З цим документом Ребе і ребецн вирушили до американського консульства в Парижі й подали, як вихідці з Росії, прохання про звичайну в'їзну візу до Сполучених Штатів. На той час розгляд в'їзних віз, кількість яких була обмежена, міг затягнутися приблизно на пів року, проте небезпечна обстановка не дозволяла громадським діячам чекати склавши руки. Вони намагалися прискорити процес, але відомості, що надходили від американського консула в Парижі, були неясними.

Спроби адвоката Рада зв'язатися з консулом у Парижі не увінчалися успіхом. Водночас адвокат звернувся до р. Джейкобсона з проханням — 15 тевета — надіслати Ребе телеграму і з'ясувати, чи отримано «афідевіт» і, якщо так, якою є відповідь консула.

Особливі імміграційні запити

Список пасажирів корабля «Серпа Пінту», у якому значаться й імена Ребе і ребецн
Дозвіл на перебування у Сполучених Штатах для Ребе

На певному етапі причетні до справи громадські діячі — за згодою Ребе Раяца — вирішили подати прохання про «особливі» в'їзні візи для Ребе Раяца і його наближених. У цих проханнях члени групи описувалися як люди високого ієрархічного становища і як духовні лідери великого масштабу, порятунок яких необхідний світовому єврейству. Згоди представників «Стейт департмент» на створення такої групи вдалося домогтися старанням громадських діячів. Прохання про групову візу було подано в Ризі, і серед імен наближених, звісно, значився й Ребе. Поруч із його ім'ям було вказано його рабинську посаду і згадано той факт, що він займався громадською діяльністю, а також редагував торанічний збірник «Га-Тамім», що виходив у Варшаві і видання якого припинилося з початком війни. Ребе у зв'язку з цим характеризувався як мислитель першого рангу і як людина, здатна зробити великий внесок у галузі юдаїки.

25 тевета до контори «Агудат хасидей Хабад» надійшла телеграма від зятя Ребе Раяца, рава Шмар'ягу Гурарі, у якій згадувалося прохання його тестя терміново подбати про в'їзні візи для двох інших зятів: «Шнеєрсон — Ребе — у Парижі та Горнштейн у Трієсті». У середині місяця швата між громадськими діячами відбулося обговорення: чи взятися негайно до оформлення імміграції Ребе, чи зачекати через таке побоювання: у проханні про звичайну візу, як сказано, згадувалася професія інженера-електрика, тож виявлення «суперечності» між двома видами прохань — звичайним і особливим — могло зашкодити зусиллям щодо порятунку всієї групи наближених і навіть самого Ребе Раяца. Крім того, існувало й побоювання, що ускладнення в порятунку того, хто також мав прізвище «Шнеєрсон» (Ребе), можуть зашкодити порятунку Ребе Раяца.

Те, що всі роки після виїзду з Росії Ребе і ребецн не мали громадянства жодної країни, ускладнювало отримання для них дозволів. Висновок обговорення, за порадою адвокатів, був такий: зачекати короткий час, доки не буде оформлено дозвіл Ребе Раяца і його порятунок із Риги, і лише потім відновити зусилля щодо порятунку його зятя з Парижа.

4 адара I надійшла телеграма від Ребе Раяца, яка повідомляла, що отримано в'їзні візи для нього і для тих, хто перебуває з ним. Відповідно, адвокатові Батлеру (який змінив адвоката Рада) було доручено домагатися у Сполучених Штатах «особливої» в'їзної візи для Ребе, який значився в групі наближених. 10 адара II адвокат Батлер повідомив хабадським громадським діячам, що йому ще не вдалося з'ясувати результати імміграційного прохання Ребе. Через десять днів, 20 адара II, адвокат повідомив їм, що вирішив подати до «Стейт департмент» повторне прохання про особливі візи для групи наближених, які все ще залишалися в Європі, зокрема й для Ребе.

Після того як Ребе Раяцу дивом вдалося врятуватися з Європи, ще перебуваючи на кораблі, він надіслав листа одному з громадських діячів Єрусалима з проханням подбати про відправлення шмури-маци до Парижа для свого зятя — Ребе. Прибувши до безпечної гавані в місті Нью-Йорку — 9 адара 5700 (18 лютого або 19 березня 1940) — Ребе Раяц розпочав цілу низку зусиль щодо порятунку решти своїх братів-євреїв, які залишилися в палаючій Європі, а водночас і розгалужену діяльність щодо порятунку своїх близьких родичів, двох доньок і зятів. Відтепер колеса порятунку Ребе приводив у рух його тесть, з безмежною турботою і самовідданістю.

Передача документів до Парижа

Лист Ребе Раяца, з якого хасиди дізналися дату дня порятунку

Перед вступом нацистів до Парижа, навесні 5700 року (1939/1940), Ребе подбав про подання документа, що засвідчував його реєстрацію у французькій армії, що згодом полегшило йому пересування вулицями: не раз його зупиняли поліцейські з вимогою пред'явити документи, і посвідчення, яке він мав при собі, позбавляло його допитів і утисків або арешту як ухильника від призову. 25 іяра 5700 року (2 червня 1940) у Сполучених Штатах відбулася зустріч адвоката Батлера з представниками «Стейт департмент» [= міністерства закордонних справ]. Батлер попросив надіслати телеграму консулові в Парижі і з'ясувати, якою є доля прохання про візу для Ребе як члена групи наближених, для яких було подано прохання про особливі візи. Представники «Стейт департмент» повідомили йому від імені консульства в Парижі, що теку з документами особливого прохання Ребе, поданими в Ризі, було переслано до Бордо у Франції і звідти вона має надійти до Парижа.

У той самий період до секретаріату Ребе Раяца надійшла звістка від Ребе, у якій говорилося, що тека прибула до Парижа, але, вочевидь, усе ще є труднощі з отриманням дозволу на в'їзд до Сполучених Штатів. Відповідно, адвокат Батлер попросив представників «Стейт департмент» з'ясувати це питання в консула в Парижі. 28 іяра вперше надійшов лист від консула в Парижі, у якому він роз'яснив свою позицію: він не задоволений доказом рабинської посади заявника, тоді як йому відомо, що той має звання інженера. Тому адвокат Батлер звернувся до громадських діячів «Агудат хасидей Хабад» з проханням надати йому додаткові документи, які доводять, що Ребе гідний особливої візи.

Втеча з пазурів нацистів

На початку місяця сівана нацисти, хай зітреться ім'я їхнє, захопили Париж, і Ребе твердо вирішив залишити місто. Високопоставлений генерал французької армії звернувся до Ребе з пропозицією перечекати, доки мине гнів, у його замку, що розташовувався за містом. Намір генерала — який належав до числа друзів — був добрим, але, як з'ясовується, ця пропозиція була викликана тим, що французи ще не могли собі уявити божевілля нацистської окупації. Ребе, який передбачав майбутнє, відмовився прийняти цю пропозицію. Він віддав перевагу втечі — за межу нацистської окупації — до міста Віші у Франції. За кілька днів до свята Шавуот Ребе і ребецн залишили Париж одним з останніх потягів, яким вдалося виїхати з міста. Лише після того, як їм вдалося таємно перейти кордон з великим ризиком для життя, вони прибули до міста Віші напередодні свята Шавуот. Перед від'їздом з Парижа Ребе виголосив прощальну промову перед колом своїх слухачів, у якій підбадьорив тих, хто залишався, і пробудив їх до життєвої необхідності уповання на Всевишнього і служіння Йому за будь-яких умов. Для виконання останньої вимоги не потрібно було наводити доказів, що це можливо: особиста поведінка Ребе могла слугувати тому взірцевим прикладом. На той час серед євреїв Парижа вже поширилися розповіді про чудеса, пов'язані з ним, на додачу до відомостей про його безкомпромісну єврейську гордість і про його самопожертву у виконанні заповідей з усією можливою ретельністю.

Надія на те, що тепер близький приїзд зятя Ребе, була такою сильною, що в офіційному статуті «Агудат хасидей Хабад» у Сполучених Штатах — затвердженому 19 тамуза 5700 року (25 липня 1940) — ім'я Ребе значилося серед двадцяти членів правління під головуванням Ребе Раяца.

«Справа виснажлива»

У Віші Ребе і ребецн пробули кілька місяців. У повідомленні, яке надіслав його свояк, Рашаг, адвокатові Батлеру — написаному 30 ава, — говорилося, що довгоочікувану відповідь від консула в Парижі ще не отримано і що до «Стейт департмент» передано прохання переслати теку з документами Ребе до міста Ніцци. Документи справді було переправлено туди. 20 елула представники «Стейт департмент» повідомили про телеграму, отриману ними від консула в Ніцці. У цій телеграмі, яку оплатив Ребе, консул повідомляє про свій намір видати Ребе і ребецн особливі в'їзні візи, проте, вочевидь, вони стикаються з труднощами в отриманні виїзної візи з Франції.

На початку 5701 року (1940/1941) — 12 хешвана — громадським діячам, які займалися порятунком, стало відомо про нові труднощі, цього разу знову в отриманні в'їзної візи до Сполучених Штатів. За відомостями, отриманими американською владою від консула в Ніцці, з'ясувалося, що під час повторного розгляду теки з документами консул виявив, що заявника записано в ній як інженера, обізнаного також у фізиці і навіть відомого як «журналіст» (на підставі повідомлення про його допомогу в редагуванні «Га-Тамім»). Тому — повідомив консул — він розглядає імміграційне прохання як прохання про звичайну візу, а не як особливе, у якому заявник має бути записаний на рабинській посаді. Однак і при видачі звичайної візи консул у Ніцці створював труднощі: за його словами, потрібна була нова гарантія підтримки («афідевіт»), оскільки подана ним була не від близького родича і в ній не було ясно сказано, на який строк гарантується підтримка.

У відповідь на ці відомості адвокат Батлер повідомив — 14 хешвана — громадським діячам «Агудат хасидей Хабад», що має намір продовжувати діяти на високих рівнях «Стейт департмент», наполягаючи на їхній попередній думці та згоді оформити Ребе особливу візу, попри труднощі, створені консулом. Повідомлення в тому самому дусі від адвоката Батлера громадським діячам надходили також 22 і 28 хешвана. Паралельно з діяльністю адвоката Батлера, яку спрямовували громадські діячі «Агудат хасидей Хабад», Ребе Раяц залучив ще одного діяча — енергійного адвоката з Вашингтона, сина одного з видатних хасидів, — р. Ашера Рабіновича, який брав значну участь у порятунку самого Ребе Раяца. У листі, який він написав йому 6 кислева 5701 року (6 грудня 1940), містяться такі слова: «Лейдер із фун ді але гройсе гавтохес ун ді зісе ред вос мен загт айх, нор дервайл гор нішт ойфгетон. Іх бін зейер цуброхн ун хоб гройс цаар фун дем» (на жаль, з усіх великих обіцянок і приємних слів, які вам кажуть, поки що нічого не вийшло. Я дуже засмучений цим і відчуваю через це велике засмучення). Далі йде прохання вплинути на консула в Ніцці, щоб він подбав як про американські імміграційні візи, так і про сприяння в отриманні виїзних віз від уряду Франції.

13 кислева 5701 року (13 грудня 1940) «Агудат хасидей Хабад» надіслала консулові в Ніцці листа з «посвідченням рабина» для Ребе. Рятувальна діяльність Ребе Раяца підтримувала телеграфний зв'язок з Ребе, причому адресат телеграм у Ніцці мав ім'я «Аврам». У листі Рабіновича, написаному двома днями пізніше, 15 кислева, згадується лист із «посвідченням рабина» і міститься прохання організувати тиск «Стейт департмент» на консула, щоб справа зрушила з місця. Лист завершується благословенням: «І Всевишній, благословенний Він, допоможе нам врятуватися, щоб прибули наші доньки і зяті, хай живуть вони, благополучно і успішно в матеріальному і в духовному». В іншому листі того самого дня Ребе Раяц пише: «І наскільки справа виснажлива, можна бачити з того, що ось уже... кілька місяців, як обіцяли передати дозволи Рамашу і його дружині, хай живуть вони, і досі це не здійснилося на добро».

В'їзні візи до Сполучених Штатів

В'їзна віза Ребе до Сполучених Штатів

22 кислева р. Ашер Рабінович прибув з Вашингтона до Нью-Йорка і доповів Ребе Раяцу про свою діяльність щодо порятунку його зятя. Своє враження від просування справ Ребе Раяц підсумував наступного дня в листі від 23 кислева: «Але мене це ще не заспокоїло».

Приблизно тоді надійшло прохання від Ребе перевести теки з документами, що стосувалися імміграційного прохання, з міста Ніцци до міста Марселя. На той час у Сполучених Штатах причина цього прохання не була відома, і тесть Ребе, Ребе Раяц, запитав його про це в телеграмі від 14 тевета.

(Відповідь на це запитання досі неясна, проте з вивчення пізнішої історичної літератури, у якій описується особа консула в Ніцці, вимальовується образ антисеміта, який використовував будь-яку можливість, щоб скувати кроки євреїв. Натомість відомо, що консул у Марселі був з числа тих, хто співчував євреям.)

Останнє прохання передав до Вашингтона Рашаг, який побував там 19 швата. Завдяки клопотанням на високих рівнях адвокатові «Агудат хасидей Хабад» вдалося заново переслати до Марселя весь комплект імміграційних документів, про що він повідомив в окремому листі тамтешньому консулові. 21 швата адвокат повідомив у листі Рашагу, що «Стейт департмент» прямо повідомив консула в Марселі, що йому не слід вимагати підтвердження фінансової підтримки після імміграції, оскільки, з їхнього погляду, це вже затверджено.

У таких справах — повідомляє адвокат — консул, як правило, підкоряється вимозі «Стейт департмент», проте, попри це, до Марселя було надіслано й попередню гарантію підтримки («афідевіт»), але без повідомлення про це консула телеграмою, щоб не затримувати процедуру. У листі, написаному ребецн 26 адара 5701 року (25 березня 1941), нарешті з'являється звістка, що американський консул пообіцяв видати в'їзні візи до Сполучених Штатів. Коли вони будуть отримані — пише ребецн, — вони зможуть зробити відповідні кроки для отримання документів. Надія була, як пише Ребе Раяц у листі від 9 нісана: «Наша донька Хая-Мушка та її чоловік рав Менахем-Мендл, хай живе він, усе ще у Франції і сподіваються, що після свята Песах благополучно прибудуть сюди». І справді, 20 нісана Ребе і ребецн отримали в Марселі в'їзні візи до Сполучених Штатів. Таким чином, основна частина невтомної рятувальної операції увінчалася успіхом.

Отримання квитків на пароплав

Шлях до Сполучених Штатів пролягав через Португалію. Затримки, що виникли тоді, описано в листі, який Ребе Раяц написав 8 іяра 5701 року (5 травня 1941): «...мій зять, рав гаон, наш учитель рав рабі Менахем-Мендл Шнеєрсон, шліта, і моя донька, його дружина пані Мушка, хай живе вона, які перебувають зараз у місті Ніцці, і, хвала Б-гу, у них уже є дозволи на в'їзд до цієї країни, у добрий час, і перешкода лише в португальських транзитних візах і місцях на одному з великих кораблів — у другому класі, — що відходять найближчим часом». Завдяки клопотанням і зусиллям Ребе Раяца їм було оформлено дозволи на транзит через Португалію і навіть куплено квитки. Розповідають, що після того, як було отримано квитки на корабель, рейс якого мав стати останнім, несподівано надійшла термінова телеграма від Ребе Раяца з дивовижною вказівкою не пливти цим рейсом. Лише пізніше з'ясувалося, що пасажирів того корабля було взято в полон італійцями. Знову докладалися зусилля, щоб дістати квитки, яких за тих обставин було не знайти.

Зрештою справа владналася завдяки старанням рава Мордехая Бістрицького, який жив у Сполучених Штатах: у нього було два квитки, які він купив для свого тестя рава Леві Логвіра і тещі пані Рухами. Подружжя Логвір утекло з Антверпена до Ніцци, а звідти до Іспанії, і отримало відмову у в'їзних візах до Португалії (пізніше обоє загинули в таборі знищення Освенцим). Їхній зять, який розумів прикрість Ребе Раяца, що не мав змоги дістати квитки для доньки і зятя, погодився передати квитки Ребе і ребецн. Пізніше Ребе Раяц зажадав від нього погодитися отримати від нього вартість квитка, оскільки бажав заплатити з власних грошей.

17 сівана Ребе і ребецн піднялися на борт корабля «Серпа Пінту», що відпливав з Лісабона в Португалії до Сполучених Штатів. Плавання було дуже небезпечним, і лише з милості Всевишнього корабель не постраждав від обстрілу нацистів. З борту корабля Ребе надіслав телеграму своєму тестеві Ребе Раяцу, у якій повідомив, що вони залишили територіальні води Європи.

Прибуття до Сполучених Штатів[2]

Газетна вирізка з вітальним оголошенням, опублікованим «Виконавчим комітетом Агудат хасидей Хабад у Сполучених Штатах і Канаді» в єврейській пресі після порятунку

У понеділок, 28 сівана 5701 року (23 червня 1941), о 10:30 ранку, корабель пришвартувався в порту Нью-Йорка.

З родини Ребе зустрічати Ребе і ребецн до порту прибули ребецн Нехама-Діна Шнеєрсон, її донька Хана Гурарі, її зять Рашаг і їхній син Бері Гурарі.

Ребе Раяц також послав делегацію хасидів і старших учнів єшиви зустрічати їх, відкривши їм при цьому глибокі знання свого піднесеного зятя.

Першого часу після прибуття вони жили в будівлі 770, у кімнаті, яка згодом стала постійною кімнатою Ребе.

Повідомлення про їхнє прибуття з'явилися на той час у єврейських періодичних виданнях разом із благословеннями і побажаннями піднести єврейство, наприклад: «Хай буде його прихід на благословення і успіх, на піднесення Тори».

І справді, з прибуттям Ребе почалося нове піднесення в поширенні Тори і єврейства, спочатку у Сполучених Штатах, а згодом у всьому світі, у зв'язку із заснуванням Адмором (Ребе Раяцем) центральних установ: «Махане Ісраель» — проголошеною метою якої є «зміцнення єврейства і виконання Тори та практичних заповідей: пробуджувати серця євреїв і наближати їх до тшуви, Тори і добрих справ», а разом із тим і прагнення «звістити істину про те, що негайно — до тшуви, негайно — до Геули повної через нашого праведного Мошіаха»: видавництва «Карней год Тора» («Кегот») — і при ньому бібліотеки «Оцар га-хасидім Любавич» — і «Мерказ ле-іньоней хінух» (МАЛАХ), завданням якого була турбота про виховання єврейських хлопчиків і дівчаток у дусі праотця Ізраїлю, — і у зв'язку з передачею управління ними до рук Ребе.

Перший фарбрейнген

Попри прохання хасидів і учнів єшиви удостоїтися фарбрейнгену із «зятем Ребе», Ребе погодився провести фарбрейнген лише в четвер увечері[3].

На цьому фарбрейнгені були присутні близько двадцяти п'яти осіб, і всі вийшли з нього захопленими. Під час фарбрейнгену Ребе навчив нігуну «Іт'орерут рахамім рабім» ребе Єхіеля-Міхла із Золочева.

Переказують, що Ребе сказав, що чув, ніби американські бохери обізнані в «Лікутей дібурім», і трохи проекзаменував їх.

Рав Єгуда-Лейб Познер, який був присутній на фарбрейнгені, розповідав, що фарбрейнген був вищий за розуміння бохерів, навіть старших із присутніх на ньому.

Значення дня

Роздавання збірника до 28 сівана

Хасиди не надавали особливого значення дню порятунку. У сівані 5713 року (1952/1953) Ребе на єхідуті сказав р. Бецалелю Ротеру: «А хошевер таг [= важливий день]!»[4], але сенс слів Ребе на той час зрозумілий не був. Лише в 5717 році (1956/1957), коли було записано біографію Ребе в передмові до календаря «Гайом йом», було вказано, що Ребе прибув до Нью-Йорка в місяці сівані 5701 року (1940/1941), але й тоді точну дату ще не було записано. Лише з публікацією серії «Ігрот кодеш» Ребе Раяца в 5743 році (1982/1983) громадськості стало відомо, що 28 сівана є днем, коли Ребе прибув до Нью-Йорка, але й тоді ще не вважали за потрібне відзначати це на фарбрейнгені тощо.

У 5746 році (1985/1986), на виході Шабату тижневої глави «Шлах», уперше в 770 відбувся великий офіційний фарбрейнген з нагоди 28 сівана. На фарбрейнгені, який Ребе провів того дня, Ребе сказав, що внаслідок звільнення Ребе Раяца 12–13 тамуза став можливим його приїзд до «нижньої півкулі», і тоді з ще більшою силою і ще більшим напором примножилося поширення джерел назовні:

«І це виявилося також у день 28 сівана, кілька років по тому, коли почалося нове піднесення в роботі з поширення джерел назовні».

На тому самому фарбрейнгені Ребе дав пляшку машке раву Меїру Гарлігу для фарбрейнгену, який мав відбутися ввечері, що стало офіційним підтвердженням великої радості. У присутності Ребе рав Гарліг оголосив, що з нагоди прибуття Ребе до Сполучених Штатів відбудеться хасидський фарбрейнген. Ребе перебив його, і широка усмішка розлилася по його обличчю, додавши: «Кожен зі своїм домом».

Відтоді щороку анаш, хасиди Хабаду по всьому світу, відзначають 28 сівана як свято, день, сприятливий для ухвалення добрих рішень про посилення діяльності з поширення джерел.

З 5748 року (1987/1988) Ребе навіть редагував маамари хасидуту спеціально до 28 сівана.

У 5749 році (1988/1989) Ребе сказав, що цей день «уже встановлений багатьма з народу Ізраїлю як день фарбрейнгену і ухвалення добрих рішень у всій діяльності з поширення Тори, єврейства і джерел назовні, і вже видно результати цих фарбрейнгенів на ділі протягом понад трьох років хазаки».

У 5751 році (1990/1991) — коли минуло п'ятдесят років від порятунку — Ребе провів особливе роздавання «Ковец 28 сівана — Йовель шанім», у якому було вміщено огляд порятунку, а також сіхот і маамари, пов'язані з цим днем і з діяльністю з поширення єврейства у Сполучених Штатах, що розпочалася відтоді. Перед роздаванням Ребе виголосив дві сіхи — після Мінхи і після Маарива, — у яких в особливих висловах говорив про гідність цього дня. Серед іншого Ребе сказав, що з приходом Мошіаха Третій Храм відкриється спочатку в 770[5].

Звичаї

У сіхі 28 сівана 5749 року (1 липня 1989) Ребе сказав: «Дату 28 сівана встановлено багатьма з народу Ізраїлю як день фарбрейнгену і ухвалення добрих рішень у всій діяльності з поширення Тори, єврейства і джерел назовні, і вже видно результати цих фарбрейнгенів на ділі понад три роки хазаки. Безсумнівно, так буде й надалі, і також в інших місцях, як через поняття „хазака“, так і через загальний принцип „заповідь тягне за собою заповідь“.

Слід зміцнитися і додати з ще більшою силою і ще більшим напором у виконанні місії, яку провідник нашого покоління поклав на кожного з нашого покоління, — займатися поширенням Тори і єврейства та поширенням джерел назовні, і при цьому займатися „усіма своїми силами“, і навіть більше».

Додаткова література

Порятунок

28 сівана — сприятливий день

  • Роздавання «Кунтрес 28 сівана» — огляд קישור לשבועון בית משיח 232
  • Менахем Зігельбойм, Так відкрилося 28 сівана קישור לשבועון בית משיח 1265
  • Десять фактів про 28 сівана, день порятунку, קישור לשבועון בית משיח випуск 1217, с. 43
  • «Дякувати і славити», словник 28 сівана: 80 років, 80 історій, висловлювань і понять, 1911, с. 20
  • Рав Еліезер Закліковський, Свято, що відкрилося із запізненням, 1911, с. 38
  • Рав Ісраель Ельфенбейн, День, який «встановлений багатьма з народу Ізраїлю як день фарбрейнгену і ухвалення добрих рішень у всій діяльності з поширення Тори, єврейства і джерел назовні», 2163, с. 42

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Документ з-поміж свідчень про спроби врятувати Ребе Раяца і членів його родини, зокрема Ребе
  2. ^ «Толдот га-тмімім бе-Арцот га-Бріт», с. 123 і далі.
  3. ^ Можливо, це пояснюється тим, що Ребе не хотів проводити фарбрейнген до зустрічі з Ребе Раяцем, а зустріч відбулася лише в середу вдень («Бейт Мошіах», випуск 793, с. 46).
  4. ^ Шнеур Нойман, Несподіване зауваження на єхідуті — про 28 сівана • історія з життя, текстова версія на сайті
  5. ^ Галерея роздавання збірника, «Ребе Драйв».

Повідомити про помилку на цій сторінці