Перейти до вмісту

Нігун на Шабат і Йом-тов р. Ашера з Миколаєва

Матеріал з Хабадпедії

Нігун р. Ашера з Миколаєва (відомий також як: Елф дрейер) — нігун номер 59 у «Сефер га-нігуним».

Походження нігуну

На початку літа 5661 року (1900/1901), 13 сівана, у місті Камінка в країні Молдова відбулося весілля в родичів ребецн Стерни-Сари, дружини Ребе Рашаба. Нареченим був р. Шломо Горнштейн, а наречена була з нащадків Ребе Цемах Цедека[1]. Ребе Рашаб і ребецн не були присутні й послали свого сина, Ребе Раяца, як представника родини, у супроводі хасида р. Ашера Гроссмана[2].

Під час весілля група музикантів зіграла нігун двейкут з двох частин. Р. Ашер, який мав чуття до музики, ухопив нігун точно, і після весілля, дорогою до Кишинева, р. Ашер зіграв цей нігун перед Ребе Раяцем на березі річки Дністер[3]. Пізніше р. Ашер розповів Ребе Рашабу (який перебував у Гамбурзі[4]) про весілля і зіграв нігун. Повернувшись до Миколаєва, р. Ашер навчив нігуну хасида р. Моше Харитонова[5], який удосконалив його і додав ще одну частину[6]. Так нігун закріпився як «нігун р. Ашера з Миколаєва».

За іншою версією, одного разу дорогою до Любавичів р. Ашер проїжджав через неєврейське містечко, де щоразу чув із корчми звуки сміху й гульні. Але одного разу долинуло щось інше: р. Ашер почув зовсім особливий нігун! Кілька неєврейських музикантів грали наспів, який йому дуже сподобався, і звуки просто втягнули р. Ашера всередину. Р. Ашер став поруч із музикантами, заплющив очі й попросив грати цей наспів знову і знову. Музиканти спершу відмовлялися, але р. Ашер щоразу діставав із кишені монету, монету під назвою «дрейер». Він давав її музикантам, і вони знову грали наспів, і так було 11 разів, доки він не відчув, що купив цей нігун і викупив його в неєвреїв. Звідси й назва нігуну: «елф» — це одинадцять на їдиші, а «дрейер» — назва монети. Р. Ашер поспішив до Любавичів, щоб піднести нігун у подарунок Ребе Рашабу і зіграти його перед ним. Ребе Рашабу нігун дуже сподобався, і наприкінці він сказав р. Ашерові, що недостатньо купити нігун за гроші — треба внести в нього зміну. Поїхав р. Ашер до хасида р. Агарона Харитонова, який був чудовим музикантом; р. Агарон вніс у нігун зміну і, як казали хасиди, приробив нігунові крила й підніс його до святості[потрібне джерело].

Сенс нігуну

У Пурим 5662 року (23 березня 1902) р. Ашер Гроссман зіграв нігун з доповненнями перед Ребе Рашабом, який сказав про нього:

«У цьому нігуні відображається загубленість (ді фарлойренкайт) хасида через його вчинки та його надія (зайн гофн) на Ребе»[7]

. Іншого разу Ребе Рашаб сказав про цей нігун:

Під цей нігун можна добре молитися, можна добре промити посудину (матеріальність тіла) гарячими сльозами, і це допомагає розкриттю серця.

З музичного погляду перші такти виражають падіння й загубленість, а за ними йде рух піднесення й надії, що досягає вершини в четвертій частині[8].

Ребе Раяц говорив про сенс нігуну, спираючись на слова Ребе Рашаба, який наводив слова Ребе Магараша і Ребе Цемах Цедека. А саме: нігуни Хабаду поділяються на два види — ті, чиє джерело в Хабаді, і ті, що розкривають принципи Хабаду. Цей нігун вважається «нігуном, що розкриває Хабад», і належить до четвертого щабля нігуним, оскільки джерело його — у грі музикантів, яка не є хасидською («ззовні»). А після того як його було очищено й удосконалено хасидами Хабаду та пристосовано до хасидського стилю, він отримав високий духовний статус, що сягає «ле-ейла», вище за всі світи[9]. Цей процес відображає здатність хасидів Хабаду взяти зовнішній нігун, здійснити його очищення і підняти на високий духовний рівень через обробку в хасидському стилі[10].

Виконання нігуну

Див. також

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Наречений, р. Шломо Горнштейн, був з родини р. Моше Горнштейна, дядька і свата Ребе Раяца, а наречена була двоюрідною сестрою ребецн, дочкою невістки Ребе Рашаба. У весіллі брало участь безліч гостей, зокрема хасиди дворів Бобов і Чортків.
  2. ^ Ребе Раяц перебував у поїздці в громадських справах за дорученням батька, під час якої відвідав могилу р. Леві-Іцхака з Бердичева і звідти продовжив шлях до Камінки. Р. Ашер Гроссман супроводжував його на прохання Ребе Рашаба.
  3. ^ Ребе Раяц плив у човні хасида р. Моше-Лейба Швальбіна з Миколаєва до свого тестя, р. Аврагама Шнеєрсона. На березі річки в Камінці р. Ашер зіграв нігун «міт аза райхкайт», з такою щедрістю, як описував Ребе Раяц.
  4. ^ Р. Ашер поїхав до Гамбурга, де Ребе Рашаб перебував на лікуванні, щоб передати звіт про доручення, зокрема подробиці весілля і маамари, які там повторювали.
  5. ^ За іншою версією: р. Агарон Харитонов
  6. ^ Р. Моше, який був музикантом і творцем нігуним, «приробив йому крила», за словами Ребе Раяца, а хасиди казали, що він «додав йому квіти й бутони», як переказував р. Шалом Харитонов, який чув це від р. Шломо-Агарона Казарновського, зятя р. Ашера Гроссмана.
  7. ^ Р. Моше Харитонов, почувши слова Ребе Рашаба, схвилювався і сказав, що Ребе бачить, якої «внутрішньої глибини серця» коштував йому цей нігун.
  8. ^ Перші чотири такти містять три падіння, що відображають загубленість, а за ними — рух піднесення, що виражає прагнення вхопитися за Вищого, як казав Ребе Рашаб про надію хасида на Ребе.
  9. ^ Ребе Раяц зазначав: «Я чув від мого пана, батька, учителя й наставника (Рашаба), від імені його батька, мого пана, діда, учителя й наставника Магараша, який чув від свого батька Ребе Цемах Цедека, що нігуни Хабаду бувають одного з двох видів: 1. або вони походять з Хабаду, 2. або вони розкривають Хабад. Про цей нігун, який зараз грали (нігун р. Ашера Гроссмана), мій пан, батько, учитель і наставник (Рашаб) сказав, що він з того „розділу“, який розкриває Хабад. Говорилося одного разу, що є чотири щаблі в нігуним. Нігун р. Ашера Гроссмана — з четвертого щабля. Цей нігун не з нігуним родовитих, які належать до Ребе, а це нігун, що прийшов ззовні, і в цьому сенс „дії“, яка сягає „ле-ейла“, вище за всі світи».
  10. ^ Перед нами докладне свідчення про процес «обробки» нігуну ззовні всередину, починаючи від джерела нігуну і через усі перетворення, яких він зазнав, до включення його до скарбниці нігуним Хабаду.

Подяка: частину відомостей у цій статті засновано на статті на сайті «Стіна нігунів» рава Лева Лейбмана[1]

  1. ^ Джерела: «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба; «Лікутей дібурім» (ч. 3); «Сефер га-сіхот», літо 5700; «Сефер га-сіхот» 5701; «Негіна ле-ор га-хасидут».

Повідомити про помилку на цій сторінці