Молитва в «770»

Порядок молитви в 770 усталився впродовж багатьох років: почасти за вказівкою Ребе, почасти з його згоди. Ці порядки стали важливим чинником у визначенні форми молитви в більшості хабадських синагог світу. Крім того, нусах молитви та мелодії, які було заведено співати ведучим молитву, здебільшого стали загальним надбанням.
Гідність молитов у цьому місці

Молитва в хасидизмі Хабад загалом є хребтом[1] служіння Всевишньому, і це особливо виявляється в центрі Хабаду 770.
Коли Ребе Раяц уперше ввійшов до 770, насамперед він увійшов до синагоги Малий зал і сказав: «Єї рацойн, аз ді тфілес золн зайн міт а пнімиюс ун ес зол зіх давенен міт дем емес авойде пнімиюсдікн гешмак» (переклад: хай буде воля, щоб молитви були з пнімійут, зі справжнім внутрішнім служінням і насолодою)[2]. Цим висловом Ребе виразив, що новий двір Любавич він освячує як місце молитви та молитовного служіння в дусі хасидизму Хабад. Ребе пояснює цей вислів Ребе Раяца так: «Оскільки цей дім — загальний дім для всього Ізраїлю, бо той, хто ввійшов жити в цей дім, — це загальна душа, заняття якої — справа молитви, від слова „з'єднання“ (тфіла — від слова „атофель“)[3], з'єднати весь Ізраїль з їхнім Небесним Батьком»[4].
770 — це синагога Ребе в останні десять років шостого покоління і в сьомому поколінні, місце, яке, за визначенням одного з великих хасидів минулого, є «нашим Храмом» під час вигнання[5]. І як докладно пояснив Ребе в «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель».
Тому Ребе ставився[6] до приїзду в це місце в три свята як до свого роду паломництва[7].
Особливу гідність пояснює Ребе в листі від 24 тішрея 5708 року (8 жовтня 1947)[8]: коли хасид приходить до бейт-мідрашу свого вчителя, у ньому світить особливе світло, подібне до світла, що було в Храмі.
Порядок молитви в 770
Порядок молитви в синагозі 770 склався впродовж багатьох років: частину змін запровадив Ребе, а частину — габаї синагоги «770» і ведучі молитви.
Упродовж багатьох років перед амудом стояли й стоять відомі ведучі молитви — одні по Шабатах, інші у свята та в Грізні дні.
Починаючи з 11 нісана 5732 року (26 березня 1972) заведено, що коли Ребе входить на молитву й виходить з неї, публіка зазвичай співає радісний нігун, і багато разів Ребе заохочував спів[9].
Звичай 770
У багатьох громадах Хабаду дотримуються порядку молитви за звичаєм 770. Це кілька разів дістало підтримку Ребе.
Коли кілька хасидів Хабаду в Єрусалимі захотіли змінити звичай підняття Тори на той, якого до того було заведено дотримуватися в синагозі Ребе, рав Шломо-Йосеф Зевін вважав неправильною зміну звичаю місця і написав про це Ребе. Ребе відповів йому листом[10]:
Щодо того, що він пише про звичаї агбаї тощо .. і з доводом, що так чинять у синагозі, в якій молився мій святий тесть, Адмор, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга,
- І ось, хоча спочатку, можливо, доводи його честі проти зміни звичаю й були слушні, тим паче що так чинили старійшини анашу в попередніх поколіннях, прибуваючи до Святої Землі, хай буде вона відбудована і утверджена, — але питання тепер у тому, чи слід зачіпати точку гіткашрут будь-кого з нашими Ребе, провідниками поколінь, навіть якщо вона виявляється понад міру.
І можна пов'язати з цим також розповідь мудреців[11] про те, що він намагався тощо «оскільки це вийшло з його уст», — хоча, безсумнівно, сам автор постанови, рав Кагана, не намагався, щоб було саме два й одне, а тільки оскільки це вийшло з його уст, і тому його учневі слід намагатися чинити відповідно до його слів, у чому виявляється причетність, і тим паче в нашому випадку — у справі практичній. І ще: той, хто бачить, — зміна спонукає його спитати про причину, і він отримає відповідь, що це звичай наших батьків, провідників поколінь тощо, і як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, — до Хеврона. І, як сказано вище, головне в сказаному: повернути тепер звичай до того, яким він був, — це послаблює позицію, що треба намагатися чинити за звичаями синагоги мого святого тестя, Адмора.
Також Ребе погодився з тим, що в Цфаті було заведено здійснювати благословення когенів лише в молитві Мусаф свята, бо так заведено в 770[12].
Участь Ребе в молитвах

Ребе Раяц рідко приходив молитися в офіційному міньяні в 770 через стан здоров'я і зазвичай молився в міньяні, який проводили для нього в його квартирі. Коли він приходив молитися до Малого залу, він сидів поряд з арон кодешем, праворуч від нього. Щоб полегшити йому молитву на цьому місці з огляду на стан його здоров'я, там установили поруччя, на яке він міг спиратися.
До 5748 року (1987/1988)[13] Ребе молився з громадою в будні здебільшого молитви Мінха і Маарів[14], а в дні читання Тори Ребе приходив на молитви від читання Тори і до кінця молитви.
У Шабат і свято до 5748 року (1987/1988)[15] Ребе молився Мінху в переддень Шабату в Малому залі, Кабалат Шабат і Шахаріт — у Великому залі, Мінху — коли був фарбрейнген, молитва була у Великому залі, а коли фарбрейнгену не було — у Малому залі. Маарів на виході Шабату — у Малому залі.
У будні, в ті роки, коли Ребе молився в Малому залі молитви Мінха і Маарів, Ребе сидів у північно-східному куті поряд із вхідними дверима. По понеділках і четвергах Ребе брав участь і в читанні Тори, що проводилося, а починаючи з 5740-х років Ребе погодився, щоб на цей час йому ставили на стіл маленький стендер. По Шабатах і святах Ребе зазвичай сидів на місці поряд із дверима, що ведуть до другої кімнати Малого залу.
Коли центральний міньян перейшов до Великого залу, Ребе почав молитися там молитви Шабатів, свят і постів, тоді як молитви Мінха і Маарів у будні та на виході Шабату Ребе й далі молився в Малому залі. І в цьому було багато змін, аж поки згодом центральний міньян Ребе для всіх молитов упродовж року не було встановлено у Великому залі (за винятком окремих випадків у році, коли Ребе молиться в Малому залі).
У певні періоди для Ребе влаштовували особливий міньян у Нижньому Ган Едені[16], особливо після 27 адара 5752 року (2 березня або 1 квітня 1992).
Місце Ребе під час молитви

Постійне місце наших Ребе, провідників поколінь, у синагозі — у південно-східному куті синагоги[17].
У 5748 році (1987/1988), у рік жалоби за ребецн Хаєю-Мушкою, Ребе більшу частину року вів молитву перед амудом у себе вдома на вулиці Президент, 1304. А в ті дні, коли він не вів молитву перед амудом, для нього готували місце в південно-східному куті, за звичаєм адморів Хабаду. Відтоді Ребе почав молитися з громадою і молитву Шахаріт о десятій годині, зокрема й після закінчення року жалоби. Відтоді всі молитви Ребе молився у Великому залі (за винятком молитви Маарів на виході Шабату, яку Ребе й далі молився в Малому залі ще кілька років).
Слідом за відходом ребецн Ребе почав проводити фарбрейнген щошабату о пів на другу. Після закінчення фарбрейнгену Ребе молився молитву Мінха на помості для фарбрейнгенів.
Упродовж багатьох років місце Ребе у Великому залі не було підвищеним, за винятком місяця тішрей, а коли Ребе як виняток молився у Великому залі, на його місце розстеляли килим. З початком 5750 року (1989/1990) і закріпленням звичаю, за яким Ребе молиться у Великому залі, на місці Ребе було встановлено постійний поміст.
У рік жалоби після відходу його батька, рава Леві-Іцхака Шнеєрсона, 20 менахем-ава 5704 року (9 серпня 1944), Ребе вів молитву перед амудом і читав Тору в міньяні єшиви, причому молитви відбувалися в Малому залі[18].
У рік жалоби за його матір'ю, ребецн Ханою, яка відійшла 6 тішрея 5725 року (12 вересня 1964), Ребе вів молитву перед амудом у нечисленні дні «шиви»[19] в її домі на Президент, 1418, а весь рік вів молитву перед амудом у 770.
У 5748 році (1987/1988), у рік жалоби за ребецн Хаєю-Мушкою, Ребе більшу частину року вів молитву перед амудом у себе вдома на вулиці Президент, 1304. А в ті дні, коли він не вів молитву перед амудом, місце для хазана готували ліворуч від арон кодешу. Відтоді Ребе почав молитися з громадою і молитву Шахаріт о десятій годині, зокрема й після закінчення року жалоби. Відтоді всі молитви Ребе молився у Великому залі (за винятком молитви Маарів на виході Шабату, яку Ребе й далі молився в Малому залі ще кілька років).
Дні, коли Ребе веде молитву перед амудом:
- 6 тішрея: день гілули ребецн Хани.
- 10 швата: день гілули Ребе Раяца.
- 22 швата: день гілули ребецн Хаї-Мушки
- 20 менахем-ава: день гілули його батька, рава Леві-Іцхака
І в роки до того, як він почав молитися у Великому залі, у дні, коли Ребе вів молитву перед амудом, він зазвичай через велику кількість публіки молився у Великому залі.
Ребе промовляє кадиш
Дні, коли Ребе зазвичай промовляє кадиш зі свого місця:
- Другий день Рош га-Шана: за його своячкою ребецн Шейною і свояком равом Менахемом-Мендлом Горнштейном.
- 24 тішрея: за його бабусею, ребецн Рахель Яновською.
- 10 кислева: за його дядьком, равом Шмуелем Шнеєрсоном.
- 19 кислева: за його тіткою, пані Мір'ям-Гітл Шнеєрсон.
- 13 іяра: за його братом, р. Ісраелем-Ар'є-Лейбом Шнеєрсоном.
- 23 елула: за його дідом, равом Меїром-Шломо Яновським.
- 25 елула: невідомо, за ким[20].
До 5748 року (1987/1988), коли Ребе зазвичай молився в міньяні лише молитви Мінха і Маарів, Ребе перед молитвою завершував розділи Мішни і промовляв після них кадиш.
Привілей молитися разом із Ребе
У хасидизмі Хабад багато разів пояснюється[потрібне джерело] — як приклад впливу у формі совев, — що коли перебувають поряд із праведником загалом, і особливо коли праведник молиться, вплив поширюється на людину, навіть якщо вона його не відчуває.
Розповідають[21], що був юнак, який скаржився Ребе на проблеми з вірою; Ребе сказав йому: приходь молитися з людиною, у якої ці речі лежать просто (і цим натякнув на себе), і ці речі лежатимуть у тебе просто.
Молитва в будні
Ребе молиться в міньяні, що відбувається у встановлені години, в якому беруть участь численні хасиди і тмімім єшиви. Цей міньян — центральний у синагозі й називається міньяном Ребе. Крім того, в маленьких кімнатах і по всій синагозі в усі години доби відбуваються невеликі молитовні міньяни.
В останні роки під час входу й виходу Ребе на молитви співають «Єхі адонейну»[22].
- Прохід починається за 5 хвилин до молитви, і в ньому співають «Єхі» на мелодію «Хаялей адонейну»
- Молитва Шахаріт починається рівно о 10 годині ранку, після того як Ребе входить на молитву.
- На початку молитви співають «Ше-їбане бейт га-мікдаш», уйомей де-пагра іноді хазан починає нігун у благословенні «Сім шалом». Також заведено співати «Аль тіра» на нігун «Уцу еца» і «Ах цадиким» на нігун «Кі Елокім»[23].
- Після молитви хазан прилюдно промовляє щоденний урок Тегілім.
- Після цього діти «Цівос Гашем» проголошують вигук «Єхі».
- Після закінчення молитви габай оголошує час наступної молитви.
- Після цього оголошується щоденний вислів «Гайом йом» і уривок на теми Геули та Мошіаха. — Цей уривок оголошували з 5750-х років до початку місяця тевет 5784 року (грудень 2023 – січень 2024) перед оголошенням про кінцевий час наступної молитви.
- Молитва Мінха відбувається о 3:15.
- Після закінчення молитви габай оголошує, коли відбувається наступна молитва.
- У дні посту БаГаБ молитва відбувається наприкінці посту.
- Після молитви, у проході на виході, співають «Єхі» на мелодію «Ясісу ве-їсмеху»
Шабатня молитва
У переддень Шабату Ребе зазвичай молився в Малому залі, на тому місці, де він молився до того, як молитви перейшли до Великого залу. В останні роки міньян відбувається, як зазвичай, о 3:15 у Великому залі.
Кабалат Шабат
Кабалат Шабат починається, як правило, приблизно через 25–29 хвилин після заходу сонця.
Сьогодні «Леха доді» в 770 співають на мелодію «Ве-гу гоалейну», а на «Ло тевоші» переходять на мелодію нігуну «Єхі» («Хаялей адонейну»).
Рав Шломо-Лейб Абрамович запровадив у 770 з Шабату після 27 адара 5752 (2 березня або 1 квітня 1992), що в «Леха доді», починаючи з уривка «Ло тевоші», його співають на мелодію нігуну «Єхі» («Хаялей адонейну»).
Іноді Ребе заохочує спів рухами своєї святої руки.
Починаючи з Шабату після 27 адара 5752 (2 березня або 1 квітня 1992) почали танцювати навколо біми «Єхі адонейну» на ту саму мелодію після закінчення співу піюту «Леха доді». Сьогодні заведено танцювати близько 7 хвилин.
Виходячи з молитви, Ребе зазвичай каже габаям «Гут Шабес».
Молитва починається о 10 годині[27], крім Шабату мевархім, коли читання Тегілім починається о 8:30, а молитва — о 10:30.
Заведено співати в:
- «Га-адерет ве-га-емуна» — на прохання р. Залмана Яффе до Ребе.
- «Ель адон» заведено співати на нігун р. Залмана Златопольського[28].
- У Кдуші в Шахаріт, в уривку, що починається словами «Мімкомха»[29]
- У Кдуші молитви Мусаф, в уривку, що починається словами «Гу Елокейну», співають нігун «Гу Елокейну».
Після читання Тори (у Шабат мевархім — після благословення місяця) габай оголошує вислів «Гайом йом» цього дня.
Молитва Мінха
Молитва починається за 35/39 хвилин до заходу сонця.
У Шабати літа одразу після молитви читають «Піркей авот»; Ребе зазвичай читав їх на своєму місці сидячи.
Після молитви відбувається седер нігуним, а після нього — повторення хасидуту до часу виходу Шабату, коли моляться Маарів.
- Рав Шимон Герц — у Кабалат Шабат та іноді в Шахаріт Шабату
- Рав Нахум Каплінський — здебільшого в молитві Мінха в Шабат.
- Рав Менахем-Мендл Рейцес, а також у молитві про дощ і в молитві про росу[30].
- Рав Шломо-Лейб Абрамович отримав від Ребе кілька знаків прихильності за молитву біля амуду. (Удостоївся бути тим, хто вперше заспівав перед Ребе нігун «Єхі» («Хаялей адонейну»), джерело якого — «марш» родини Гехт).
- Рав Леві Геєр.
- Рав Менахем-Мендл Карен.
- Рав Менахем-Мендл Шмуклер.
- Рав Шауль Зогар.
- Рав Менахем-Мендл Амар.
- Рав Шимон Рівкін.
У Грізні дні
За порядком, запровадженим Ребе[потрібне джерело], кожна молитва в Грізні дні починається з нігуну «Авіну малкейну». Крім випадку, коли день припадає на Шабат.
Перед молитвою Маарів Рош га-Шана, після читання Тегілім, Ребе в більшість років починав співати «Авіну малкейну», і так чинять сьогодні.
Перед молитвою «Коль нідрей» Ребе зазвичай читає Тегілім протягом необмеженого часу, але не менше ніж 20 хвилин.
Після молитви Маарів Ребе запровадив звичай читати всю книгу Тегілім від початку до кінця.
Перед сурмлінням у шофар заведено (починаючи з 5755 року (1994/1995)) співати нігуни наших Ребе, провідників поколінь, і нігун р. Леві-Іцхака, а завершувати нігуном «Єхі».
У 5753 році (1992/1993) перед сурмлінням рав Йоель Каган проголосив, що оскільки в Рош га-Шана відбувається коронація Святого, благословенний Він, на царство, то, само собою зрозуміло, це час проголосити прийняття царства нашого праведного Мошіаха, і вся публіка тричі проголосила «Єхі адонейну»[31]. У 5755 році (1994/1995) це проголосив зі сльозами рав Хаїм-Шалом-Дов-Бер Ліпскер, але перед молитвою[32]. Починаючи з 5755 року (1994/1995) щороку[33] рав Шломо-Залман Маєський гучно зачитує із сіхи «Сіха переддня Рош га-Шана 5752 (8 вересня 1991)»[34]: «Зв'язок Судного дня Рош га-Шана з Геулою („і врятує громада“) підкреслюється також тим, що в Рош га-Шана відбувається служіння прийняття царства Його, благословенний Він, — виконати прохання Святого, благословенний Він: „Воцаріть Мене над собою“ [як каже Ґемара у Вавилонському Талмуді, який пов'язаний з вигнанням: „У темряві оселив мене“], причому царство Його, благословенний Він, пов'язане і розкривається в усій повноті через Давида, царя Мошіаха (суть якого — сфіра Малхут)», і завершує проголошенням «Єхі адонейну», суть якого — прийняття царства Мелех га-Мошіаха.
Ведучі молитви в Грізні дні
- Рав Залман Гольдштейн.
- Рав Шнеур-Залман Духман.
- Рав Йосеф Вайнберг — на виході Шабату сліхот і в Грізні дні.
- Рав Шмуель-Менахем-Мендл Бутман.
- Рав Мордехай-Цві Беркович.
- Рав Ельазар Кеніг[35].
- Рав Шмуель Залманов, редактор «Сефер га-нігуним». Склав мелодію нігуну р. Леві-Іцхака, батька Ребе, з піютом «Га-йом теамцену».
- Рав Моше Левертов.
- Рав Мордехай-Дов Телішевський.
- Рав Моше Телішевський. Молився біля амуду по Шабатах, і особливо в Шабат Берешит, коли заведено подовжувати молитву, виступав як хазан розлого і з безліччю нігунів.
- Рав Еліягу Ейдельман, |меламед у талмуд-торі «Огалей Тора»[36].
- Рав Яаков-Цві Герцог. Іноді молиться біля амуду по Шабатах, але головним чином — молитву Мінха в Йом Кіпур.
- Рав Агарон Лашак — по Шабатах[37].
- Рав Нахум-Іцхак Каплан. Іноді молився біля амуду по Шабатах, але головним чином — Шахаріт Рош га-Шана, до 5754 року (1993/1994)
Сурмачі в шофар
У місяці елул у шофар зазвичай сурмив рав Давид Раскін.
Перед Рош га-Шана 5711 року (12 вересня 1950) Ребе попросив рава Йосефа-Менахема-Мендла Тененбойма бути сурмачем у шофар.
Першого року він сурмив у шофар також у ткіот меюшав, а з 5712 до 5752 року Ребе сурмив у шофар у ткіот меюшав, а рав Тененбойм сурмив у ткіот меумад і після закінчення молитви.
Потім сурмачами в шофар були його сини: рав Леві Тененбойм. І рав Шалом-Дов-Бер Тененбойм.
Див. також: Шофари Ребе[38]
У свято Сукот
Ведучі молитви:
- Рав Йосеф-Хаїм Гельбштейн
- Рав Моше-Шмуель-Шмелке Сегаль
- У Гошана раба до амуду підходив рав Шломо-Залман Левківкер, а починаючи з 5782 року (2021/2022) його заміняє рав Меїр Вільшанський
У Шміні Ацерет і Сімхат Тора
У ніч Шміні Ацерет після молитви заведено робити перерву до 9 години, під час якої публіка йде робити кідуш і проводити фарбрейнген як підготовку до гакафот.
Порядок гакафот починається з триразового промовляння «Ата гореета».
Різні звичаї під час Сімхат Тора:
- Коли відчиняють арон кодеш, заведено співати «Нігун „Ана авда“».
Ведучі молитви
- Рав Шломо-Агарон Казарновський молився біля амуду в Сімхат Тора через йорцайт[потрібне уточнення].
- Рав Ісраель Духман, Сімхат Тора[потрібне уточнення].
Основна стаття – Сувої Тори в 770
У синагозі читають з особливих сувоїв Тори, таких як сувій Тори для зустрічі нашого праведного Мошіаха і сувій Тори Ребе. Та інших.
Щоб зберегти час присутніх на молитві, рабини Рабинського суду Краун-Гайтс постановили, що кожен, хто молиться, має право сам промовити «Мі ше-берах» за одужання біля біми для читання[39].
Порядок благословення когенів у синагозі
Звичай у бейт-мідраші такий, що когени здійснюють нешіат капаїм так, як пише Алтер Ребе у своєму сидурі[40]: «Заведено в усіх цих країнах, що здійснюють нешіат капаїм лише у свято, коли перебувають у святковій радості, і здійснюють нешіат капаїм у Мусаф, навіть якщо він припадає на Шабат, а також у Йом Кіпур»[41].
Під час нешіат капаїм Ребе зазвичай спускався зі свого помосту для молитви, а когени піднімалися на нього і звідти благословляли публіку.
Когени спускаються після кадиша шалем, і Ребе зазвичай казав їм «Єшар коах, коген».
Цей звичай перейняли й деякі громади Хабаду у Святій Землі, в яких здійснюють його лише у свято, як заведено в 770, а не як решта мешканців Землі Ізраїлю.
Важливість нешіат капаїм у 770
У листі від 25 тішрея 5708 року (9 жовтня 1947)[42] Ребе пише р. Яакову га-Когену Кацу, що хоча заповідь нешіат капаїм виконується в синагозі за місцем перебування когена, Мішна[43] пояснює, що в нешіат капаїм у Храмі є перевага, завдяки якій вона піднесеніша незрівнянно більше, ніж нешіат капаїм «у країні», оскільки в Храмі в когена розкривається вищий щабель бітулю перед Б-жественністю, і він притягує більше Б-жественне світло. І Ребе пояснює, що подібне відбувається в епоху вигнання: коли хасид приходить до бейт-мідрашу Ребе, у ньому розкривається його бітуль перед своїм учителем, і тому це не можна порівняти з нешіат капаїм в іншому бейт-мідраші, а подібне до нешіат капаїм у Храмі, яка незрівнянно вища за звичайну нешіат капаїм.
Зовнішні посилання
- Любавичі та їхні хазани — історія шліхей ціббур за наших Ребе, провідників поколінь, у збірнику «Ба-кесе ле-йом хагейну», виданому «Ваад хаялей Бейт Давид», Рош га-Шана 5777 (3 жовтня 2016)
- Чути звук шофара, його син рав Шалом Тененбойм дає інтерв'ю мультимедійній програмі хабадської медіакомпанії jem
- Особистий секретар Ребе: так Ребе хотів, щоб молилися в 770 • ексклюзивне відео, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

Примітки
- ^ «Лікутей Тора», драш до тижневої глави «Балак».
- ^ Неділя, Ніцавім 5700, «Сефер га-сіхот», літо 5700, с. 175
- ^ Примітка Ребе: «Тора ор», Трума, 79, кінець стовпця 4. І див. «Сефер га-маамарім 5709», с. 79, у примітці.
- ^ Сіха Рош ходеш сівана 5710 (травень–червень 1950), пункт 6
- ^ «Га-Тамім», частина 2, с. 126.
- ^ Сіха 6 хешвана 5747 (8 листопада 1986). Шабат тижневої глави «Лех леха» 5748. «Ігрот кодеш», т. 2, лист 305.
- ^ Ґемара (трактат «Рош га-Шана», 16б) пише, що «людина зобов'язана з'являтися до свого вчителя у свято». Ребе привніс нове і пояснив, що заповідь — не лише приїжджати до Ребе, а й приходити до синагоги та бейт-мідрашу Ребе, який подібний до Храму під час вигнання.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 2, лист 304.
- ^ Почав це хасид рав Зуша Вілімовський у відповідь на слова Ребе, що він не чув, щоб у 770 проводили фарбрейнгени. Див. у книзі «Партизан» рава Шнеура-Залмана Бергера.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 19, лист 7282 раву Шломо-Йосефу Зевіну. Виділення відсутні в оригіналі.
- ^ Сука, кінець 32б.
- ^ Див. обговорення цього в «Пардес Хабад», випуски 15, 16, 17.
- ^ За винятком 5725 року (1964/1965).
- ^ Як правило, але не постійно.
- ^ У 5746 році (1985/1986) Ребе молився в Малому залі по Шабатах від Шабату мевархім адара I до свята Песах через труднощі з ходінням.
- ^ У довгі ночі єхідуту в дні читання Тори, або коли Ребе слухав читання Тори в Малому залі, перш ніж піти додому, а іноді бував міньян для читання Тори в Нижньому Ган Едені, коли він повертався з дому до 770. У 5752 році (1991/1992) — Мінха перед роздаванням доларів у неділю. А також у пости БаГаБ до 5748 року (1987/1988) бував невеликий міньян після закінчення посту.
- ^ Була зміна в 5654 році (1893/1894) («Сефер га-толдот — Ребе Рашаб»).
- ^ Розповідають, що Ребе ретельно стежив, щоб у синагозі було десятеро чоловіків, крім нього («Маасе мелех»).
- ^ Вона відійшла зі світу в Шабат, 6 тішрея 5725 року (12 вересня 1964), під час Мінхи, і була похована наступного дня, 7 тішрея. Шива тривала до переддня Йом Кіпуру. Отже, шива тривала лише кілька днів.
- ^ Див. тижневик «Бейт Мошіах», випуск 303, с. 63, — імовірно, він читає за своїм братом, равом Дов-Бером Шнеєрсоном.
- ^ Зі слів машпіа рава Шломо Зархі.
- ^ Під час входу Ребе співають нігун «Єхі» на мелодію «Хаялей адонейну», а під час його виходу співають нігун «Єхі» на мелодію «Золь шойн зайн ді Геуле». У 5753-5754 роках (1992–1994) співали (як правило) лише тоді, коли Ребе виходив на балкон після закінчення молитви, і тоді Ребе протягом кількох хвилин заохочував спів.
- ^ Цей звичай почався лише в 5760-ті роки, а до цього на дитячих зібраннях тощо співали «Аль тіра».
- ^ Починаючи з періоду після Сімхат Тора.
- ^ Іноді в дні після Сімхат Тора годинники в Нью-Йорку переводять, тож можна молитися о 6:45.
- ^ Після того як годинники переведено і молитися о 6:45 неможливо.
- ^ Виняток — переддень Песаху, що припадає на Шабат.
- ^ Як правило, коли Ребе молився біля амуду, він зовсім не співав; виняток — 20 менахем-ава 5723 року (10 серпня 1963), коли Ребе почав співати в «Ель адон» від слів «Пеер ве-хавод» до кінця на нігун «Шаміль». Зі спогадів рава Хаїма-Шалома-Дов-Бера Ліпскера.
- ^ Імовірно, вперше, на початку «га-кафс'», рав Гіршл Шпріцер уперше заспівав на нігун «Шаміль» і отримав за це «єшар коах» від Ребе.
- ^ Одного з років молився також у Грізні дні.
- ^ Щоденник «Бейт Рабейну ше-бе-Бавель» № 15.
- ^ Тижневик «Бейт Мошіах» випуск № 7, с. 32.
- ^ Крім 5755 (1994/1995) і 5781 років (2020/2021), коли проголошував рав Нахман Шапіро, і 5758 (1997/1998) та 5759 років (1998/1999), коли проголошував рав Ліпскер.
- ^ Зачитування йде за сіхою в оригіналі на їдиш, тут — у перекладі на іврит.
- ^ У тішрей у 5760-ті та 5770-ті роки
- ^ Спочатку молився біля амуду по Шабатах, а починаючи з 5779 року (2018/2019) погодився на прохання габаїв молитися також у Грізні дні
- ^ Здебільшого в Йом Кіпур, починаючи з 5779 року (2018/2019)
- ^ Розкрито шофари Ребе.
- ^ 770 кожен може сам промовити «Мі ше-берах 20 тамуза 5772 (10.07.2012)
- ^ Наводиться в сидурі «Тегілат Гашем», с. 268, на початку порядку нешіат капаїм.
- ^ У Рош га-Шана також.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 2, лист 305
- ^ Сота, 37б.