Перейти до вмісту

Підняття Тори

Матеріал з Хабадпедії
Піднесення сувою Тори перед Ребе у Великій залі в 770

Звичай піднесення Тори — це дія, що здійснюється як частина читання Тори, під час якої один із тих, хто молиться, піднімає сувій Тори, поки він розгорнутий, і повертає його до громади, щоб уся громада могла побачити місце читання.

Цей звичай уперше згадується в словах мудреців у трактаті «Софрім»: «А після цього піднімає Тору вгору.. одразу згортає сувій Тори на три стовпці, і піднімає його, і показує лицьовий бік написаного народові, що стоїть праворуч і ліворуч від нього, і повертає його перед собою і позаду себе, бо заповідь для всіх чоловіків і жінок — бачити написане, і схилитися, і сказати: і ось Тора, яку поклав Моше перед синами Ізраїлю».

Звичаї Хабаду

Після закінчення читання піднімають сувій Тори. Є в цьому питанні різні звичаї: за звичаєм сефардів сувій Тори піднімають, коли він закритий, а за звичаєм ашкеназів його піднімають, коли він розгорнутий. Згідно зі звичаєм Хабаду сувій піднімають розгорнутим, кладуть на біму і знову піднімають, коли він закритий, — так виконують обов'язок згідно з усіма думками.

Додаткові відмінності звичаю Хабаду від звичаїв інших громад:

  1. За звичаєм Хабаду розгортають приблизно три стовпці, піднімають сувій і розгортають його в повітрі ще трохи, щоб доповнити до трьох стовпців, повертаються праворуч, ліворуч і потім ще раз у правий бік, стоячи при цьому зі зсунутими ногами.
  2. Поширений звичай — задовольнятися поглядом на сувій Тори під час піднесення, але звичай Хабаду, заснований на словах Арізаля, — дивитися на сувій Тори зблизька і побачити літеру з особистого імені людини, «і цим притягується велике світло на того, хто дивиться».
  3. Згідно зі звичаєм Хабаду під час піднесення не вказують рукою на сувій Тори. Як правило, загальноприйнятий звичай — вказувати пальцем, але є кілька громад, звичай яких такий самий, як звичай Хабаду.
  4. Звичай Хабаду такий, що спочатку опускають сувій Тори назад на біму і лише після цього сідають із сувоєм для згортання Тори.

У ганасі фарбрейнгену Лаг ба-Омера 5707[1] наводиться, що Ребе встановив правильний звичай під час піднесення Тори:

Під час піднесення сувою Тори беруть сувій (коли він лежить на столі для читання) і розгортають його, стоять зі зсунутими ногами, опускають сувій Тори на третину за межі столу для читання (а тим часом готують стілець, на який сяде той, хто піднімає сувій Тори), потім розгортають сувій, натискають і піднімають, стоять, не зсуваючи ніг, і повертають сувій праворуч, ліворуч і ще раз праворуч, кладуть сувій на стіл, закривають сувій Тори, відходять назад і сідають[2]. — Слід зазначити, що в 770 цього порядку не дотримуються.

Ребе дуже суворо стежив за тим, щоб сувій Тори клали на біму саме після піднесення, перед згортанням. Так, розповідають, що коли р. Йосеф Гомінер, будучи нареченим, отримав честь піднесення сувою Тори і від великого хвилювання розгубився і хотів сісти з ним розгорнутим, як заведено в інших громадах, Ребе трохи нахилився, схопив його за руку і потягнув його назад, щоб покласти сувій Тори на біму[3].

Гагбаа у вченні Ребе

У 5720 році (1959/1960) кілька хасидів Хабаду в Єрусалимі, прибувши, вважали за правильне здійснювати гагбаа за звичаєм, прийнятим у Ребе; рав Зевін не вважав правильною зміну місцевого звичаю і написав про це Ребе.

Ребе відповів йому в листі[4] від першого дня Рош ходеш іяра, 5720 (квітень–травень 1960):

На написане про звичаї гагбаа тощо — мабуть, з його листа, це вже запровадили в синагозі кілька разів, з аргументом, що так чинять у синагозі, в якій молився його святість мій тесть, Адмор, праведна пам'ять якого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга,

- І ось, хоча від початку, можливо, були слушними аргументи Вашої честі проти зміни звичаю, і особливо оскільки так чинили старійшини анаш у попередніх поколіннях, прибуваючи до Святої Землі, хай буде вона відбудована і утверджена. Але проблема зараз — чи слід зачіпати точку гіткашруту будь-кого з нашими Ребе, провідниками поколінь, навіть якщо вона виражається понад міру.

І слід пов'язати з цим також розповідь мудреців (Сука, 32, кінець сторони б) про те, що він дбав тощо, оскільки це вийшло з його вуст, — хоча, безсумнівно, сам автор постанови, рав Кагана, не дбав, щоб було саме два і одне, а лише оскільки це вийшло з його вуст, і тому його учневі слід дбати чинити відповідно до його слів, у чому виявляється причетність, і тим паче в нашому випадку, у справі практичній. І ще, той, хто бачить, — зміна спонукає його запитати про причину, і він отримає відповідь, що це звичай наших батьків, провідників поколінь, тощо, і як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, аж до Хеврона. І, як сказано вище, головне в сказаному таке: повернути зараз звичай до того, яким він був, — це послаблює позицію, що треба намагатися чинити за звичаями синагоги його святості мого тестя, Адмора.

У листі від 14 сівана 5720 (9 червня 1960) Ребе висловив здивування тим, що звичай Хабаду під час піднесення Тори не згаданий у «Талмудичній енциклопедії»:

Щодо написаного ним про гагбаа, дещо дивно, що в статті в енциклопедії не згадується про спосіб гагбаа, прийнятий у Хабаді, коли кладуть сувій Тори на стіл після гагбаа і перед згортанням, і ось новина – що саме автор «Арух га-шулхан» підтверджує і хвалить цей звичай.

Додаткова література

  • Піднімання, згортання і повернення сувою Тори, «Шоне галахот», випуск 622, тижнева глава «Хаєй Сара» 5783

Примітки

  1. ^ Надруковано в книзі «Гітваадуйот» 5683-5710. С. 103.
  2. ^ Див. «Сефер га-мінгагім», с. 15. «Ігрот кодеш», т. 18, с. 16. Т. 19, с. 281.
  3. ^ Щоденник Сосовера 5725-5729, понеділок, 16 елула. І див. у [media.chabad.info/chabadinfoheb/wp-content/uploads//2017/09/20-09-2017-14-37-25-%D7%94%D7%AA%D7%9E%D7%99%D7%9D-%D7%AA%D7%A9%D7%A8%D7%99-%D7%94%D7%AA%D7%A9%D7%A2%D7%97.pdf «Га-Тамім» 49, сторінка 154], що р. Йоханан Гордон зробив зауваження р. Берлу Боймгартену з приводу того, що той сів із сувоєм Тори, дотепним висловом: «І змішалися з народами, і навчилися їхніх діл», і Ребе засміявся.
  4. ^ «Ігрот кодеш», т. 19, лист 7282.

Повідомити про помилку на цій сторінці