Перейти до вмісту

«Оїль ве-нафік мі-пумей»

Матеріал з Хабадпедії

«Гоїль ве-нафік мі-пумей де-рав Кахана» [= оскільки вийшло з уст рава Кахани] — вислів наших мудреців, благословенної пам'яті, що служить вираженням джерела кількох звичаїв хасидів.

Джерело вислову

У трактаті «Сукка»[1] наводиться суперечка амораїв щодо сказаного у вірші[2] «гілка дерева авот»: яке визначення мирта «авот»?

Рабі Еліезер бен Яаков каже, що намір Письма в тому, щоб було три листки, що виходять з одного черешка; натомість думка рава Кахани — що навіть два листки, що виходять з одного черешка, і ще один окремий листок знизу, який лише прилягає до них, вважається «авот».

Одразу після наведення думки рава Кахани Гемара наводить, що рав Аха, син Рави, намагався знайти мирт саме з двох і одного під ними, а не з трьох листків разом, — бо хоч три разом, безперечно, кошерні й на думку рава Кахани, але оскільки «нафік мі-пумей де-рав Кахана» (= вийшло з уст рава Кахани), що й мирт із двох кошерний, тому рав Аха намагався знайти саме такий мирт — заради свого зв'язку з равом Каханою.

У вченні Ребе

Згадка

У 5712 році (1951/1952) один із рабинів Хабаду написав Ребе про те, що є якийсь рав, який не належить до хасидів Хабаду, що «стоїть над ним» і не дозволяє йому побудувати мікву за хабадськими гідурами; і цей рав («мабуть, тому що той уже тривалий час перебуває під його впливом») знайшов йому виправдання: оскільки він чув від своїх учителів інакше, а є ж вислів Гемари про рава Аху, що, «оскільки вийшло з уст рава Кахани», він намагався знайти саме мирт із двох і одного, — тому він ретельно чинить (і вказує чинити) як вони, хоча міква за нашим звичаєм досконаліша. На фарбрейнгені Ахарон шель Песах того ж року Ребе розповів про це й пояснив, що з цього слід навчитися, наскільки наш обов'язок — чинити так, як бачили чи чули від Ребе, і зовсім не шукати інших «гідурім»[3].

Поведінка в бік полегшення

У сіхі Шабату тижневої глави «Дварім» — Шабат Хазон 5742 року (1981/1982) Ребе торкнувся випадку, коли поведінка за словом свого вчителя через «гоїль ве-нафік» веде до полегшення: «Знаходимо в Гемарі (Сукка, 32б) суперечку між равом Єгудою і равом Каханою щодо „мирта“ — чи має бути „тлата тлата тарфей бе-кіна“, чи достатньо „афілу трей ве-хад“; і розповідається там, що „рав Аха, син Рави, дбав про двох і одного, оскільки вийшло з уст рава Кахани“. А якщо так, видно звідси, що є особливий гідур — чинити за словом свого вчителя навіть тоді, коли ця поведінка веде до полегшення і є можливість бути суворішим»[4].

Як вказівка

У Шабат тижневої глави «Ваїшлах» 5743 року (1982/1983) Ребе торкнувся випадку, коли хасид стверджує, що, оскільки він іще не дотримується внутрішньо звичаїв свого вчителя, він не гідний виконувати будь-який гідур через «гоїль ве-нафік»: « . . ось, коли йому розповідають про звичай керівника покоління, то насамперед він знає, що і йому слід чинити так само (і подібно до розказаного в Гемарі . . що „рав Аха, син Рави, дбав про двох і одного, оскільки вийшло з уст рава Кахани“, тобто оскільки рав Кахана — його вчитель — сказав „навіть два й один“ (що й це кошерно), він (як учень рава Кахани) дбав про двох і одного. І тим паче в нашому випадку, коли йдеться про справу гідуру і т. д.), але разом із цим його святість мій тесть, святіший Адмор, підкреслив і іншу вказівку: що треба „галтн дербай“[5], тобто оскільки це особливий гідур . . йому слід постаратися, щоб він був і гідний цього, але не те що треба чекати, доки він стане гідним цього, і лише потім чинити так на ділі!»[6].

Як практична вказівка

Ребе багато користувався цим висловом наших мудреців, благословенної пам'яті, даючи тим самим обґрунтування багатьом звичаям:

  • Щодо часу молитви в 770. Одного разу рав Ефраїм-Еліезер Ялес запитав Ребе, яке обґрунтування встановлення часу молитви в 770 саме о 10 годині; Ребе дав йому дві відповіді, причому друга відповідь, яку дав йому Ребе, була та, що оскільки в Ребе Раяца молитва була о 10 годині, і відоме правило «гоїль ве-нафік», то тому він не бажає це змінювати[7].
  • Щодо підстригання пейсів, щоб вони не відростали довгими. У листі до рава Ялеса Ребе пише[8], що оскільки ясно сказано, що Арізаль зрізав пейси й укорочував їх ножицями, а є ж «гоїль ве-нафік» (і тим паче тут, де це не лише мова, а дія), тому хасиди Хабаду мають звичай укорочувати пейси.
  • Щодо непромовляння «Ве-шамру» перед молитвою «Шмоне есре» зустрічі Шабату. У листі[9] Ребе пише одному з анаш, який написав йому, що має звичай промовляти «Ве-шамру», що з подивом він чує, що той промовляє «Ве-шамру», бо це протилежне звичаю анаш із покоління в покоління; і також за відкритою Торою жахає поведінка того, хто чинить протилежно своєму вчителю, — згідно з висловом наших мудреців, благословенної пам'яті, «гоїль ве-нафік».
  • Щодо неношення нитки тхелет у цицит за звичаєм дому Радзинь Ребе пише[10], що оскільки, коли з'явилося це нововведення, наші Ребе, керівники поколінь, його не прийняли, і є правило «гоїль ве-нафік», тому в хасидів Хабаду немає звичаю носити нитку тхелет.
  • Щодо загального звичаю підходити до амуду в Шабат перед йорцайтом Ребе пише[11], що в нас немає такого звичаю, і особливо тому, що «гоїль ве-нафік», а наші ж Ребе, керівники поколінь, так не чинили.
  • Щодо побоювання ночувати в готелі неєврея. Ребе пише[13], що оскільки ми бачили, що наші Ребе, керівники поколінь, так чинили, то немає жодного побоювання, і відомо, що «гоїль ве-нафік».
  • Щодо неношення таліта юнаками, які підходять до амуду, Ребе пише[14], що оскільки є вказівка наших Ребе, керівників поколінь, що ведучий молитву не вдягається в таліт, а є ж «гоїль де-нафік», тому так не чинять.
  • Щодо звичаю Хабаду при піднятті сувою Тори не сідати з розкритим сувоєм Тори Ребе пише[15] дивовижні речі про гідність поведінки саме так, як чинять у синагозі Ребе, через «гоїль ве-нафік»: «Хоча, безперечно, сам автор постанови, рав Кахана, не дбав, щоб було саме два й один, а лише те, що вийшло з його уст, — і тому його учневі слід дбати про те, щоб чинити відповідно до його слів, бо в цьому виявляється належність. І тим паче в нашому випадку — справі, що на практиці».
  • Зовсім не вчитися зі звичаїв інших (навіть рабинів), які не відповідають вказівці наших Ребе, оскільки вони не «мій виноградник», «а в нас є лише один Б-г і один первосвященник»[16]!

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 32б
  2. ^ Ваїкра 23, 40
  3. ^ «Гітваадуйот» 5712, ч. 2, с. 145.
  4. ^ «Гітваадуйот» 5742, ч. 4, с. 1964.
  5. ^ У вільному перекладі: «триматися цього».
  6. ^ «Гітваадуйот» 5743, ч. 1, с. 585.
  7. ^ «Ковец Пніней га-асор» 5740–5750, с. 20.
  8. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, ч. 20, с. 10.
  9. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, ч. 17, с. 221.
  10. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, ч. 17, с. 232.
  11. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, ч. 20, с. 236.
  12. ^ «Лікутей сіхот», ч. 5, с. 456.
  13. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, ч. 18, с. 458.
  14. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, ч. 19, с. 249.
  15. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, ч. 19, с. 281.
  16. ^ «Гітваадуйот» 5744, ч. 3, с. 2077.
  17. ^ «Лікутей сіхот», ч. 22, сіха на останні дні свята Песах.
  18. ^ «Сефер га-сіхот» 5702, с. 105.

Повідомити про помилку на цій сторінці