Пісня левітів
Спів левітів — одна із заповідей, покладених на левітів у той час, коли існував Храм. Час співу був переважно під час принесення постійної жертви (тамід), але були й інші часи, коли співали, наприклад під час возливання вина і возливання води, під час принесення первинок тощо.
Спів зазвичай супроводжувався трьома музичними інструментами — невелем, кінором і цимбалами, — крім дванадцяти днів на рік, коли левіти співали Галель у супроводі флейт.
Для кожного з днів тижня була встановлена особлива пісня, що мала певний зв'язок із тим, що було створено цього дня в шість днів Творіння. У Шабати і свята була особлива пісня, що відповідала цьому дню. Сьогодні встановлено промовляти наприкінці ранкової молитви ту саму пісню, яку промовляли в Храмі, — Пісню дня, на згадку про спів левітів.
Спів — це служіння палкого прагнення і розчинення душі заради Б-га[1].
Рабі Яаков-Іцхак з Любліна, з учнів Магіда з Межиріча, був левітом. Він нарікав на те, що не може співати, бо якби він співав, то наблизив би Геулу і привів би Мошіаха.
Час співу
Час проголошення співу: під час принесення всеспалень громади — обов'язкових всеспалень, і над мирними жертвами Ацерет під час возливання вина. Але над добровільними всеспаленнями, які громада приносить як «кайіц ла-мізбеах», а також над возливаннями, що приносяться самі по собі, спів не проголошують.
Кількість співців
Щодня на помості має стояти не менше дванадцяти левітів, щоб проголошувати спів над жертвою, але можна додавати ще і ще.
Ці левіти проголошують спів устами, без інструмента, оскільки головне в співі — його служіння устами.
Інші стояли там і грали на музичних інструментах. Серед них — левіти, а серед них — ізраїльтяни знатного походження, чиї дочки виходять заміж за когенів.
Музичні інструменти
Грають на таких інструментах: невелях, флейтах, кінорах, сурмах і цимбалах.
Не буває менше двох невелів і не додають більше шести. Не буває менше двох флейт і не додають більше дванадцяти. Не буває менше двох сурм і не додають більше ста двадцяти. Не буває менше дев'яти кінорів, а додають без обмеження. А цимбали — лише одні[2].
Додаткова література
- Шнеур-Залман Нойман, «Леві, готуйся до того, заради чого ти народився!», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1475, сторінка 28 (5785)

Зовнішні посилання
- Рав Лев Лейбман, «Музика левітів у Храмі»
(посилання не працює)
Примітки
- ^ Алтер Ребе, «Лікутей амарим», розділ 50.
- ^ Рамбам, закони про храмове начиння і тих, хто служить у Храмі, розділ 3.