Перейти до вмісту

Шмуель Залманов

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Шмуель Залманов» перенаправляється сюди. Якщо малося на увазі інше значення, див. Шмуель Залманов (значення).
Шмуель Залманов
Хасид Хабаду, редактор «Сефер га-нігуним»
Основна інформація
Дата народження8 тевета 5664 (1903)
Місце народженняВаршава
Дата смерті16 адара 5735 (1975)
КраїнаСША
Місце проживанняВаршава, Вільна, Нью-Йорк, Єрусалим (з 5725 року)
Місце діяльностіВаршава, Вільна, Нью-Йорк
Рід діяльностідиректор єшиви, редактор, хозер, громадський діяч
Освіта«Томхей Тмімім» Варшава
Посададиректор єшиви «Томхей Тмімім» у Варшаві та Вільні, редактор «Сефер га-нігуним», керівник хору «Ніхоах», секретар Ребе Раяца у справах біженців, директор «Бюро допомоги біженцям», голова «Комітету тих, хто дотримується Шабату», редактор «Га-Тамім» і «Ковец Любавич», та інші
Сім'я
БатькоШрага-Фейвіш Залманов (Варшава)
МатиЦирл
ДружинаРейзл-Фейга, дочка рава Шабтая Рапопорта
ДітиІсраель-Йосеф Залманов, дочка (дружина Аврагама Гольдрінга)
Родовід

Рав Шмуель Залманов (8 тевета 5664, 1903 — 16 адара 5735, 1975) — хасид Хабаду, редактор «Сефер га-нігуним», керівник хору «Ніхоах» і директор єшиви «Томхей Тмімім Любавич» у Варшаві та Вільні.

Прибувши до Сполучених Штатів, він був членом правління «Агудат хасидей Хабад» у Сполучених Штатах, членом правління «Мерказ єшивот Томхей Тмімім», директором «Хадрей Тора Тміма», займався викупом полонених задля порятунку життів за океаном. Крім того, діяв як голова «Комітету тих, хто дотримується Шабату», редагував орган «Га-Тамім» і «Ковец Любавич», служив головним «хозером» Ребе Раяца й записував його сіхот. Час від часу його посилали з важливими місіями, і він також представляв Ребе Раяца на зібраннях, де обговорювалися нагальні питання.

Біографія

Рав Залманов ліворуч. Праворуч рав Нахум Гольдшмід

Юні роки

Народився 8 тевета 5664 року (27 грудня 1903) в батька, р. Шраги-Файвіша, і матері, пані Цірл, у місті Варшава; уже в його дитинстві для нього взяли меламедів, богобоязних і обізнаних у навчанні. Шмуель досягав успіхів у навчанні, і вже в юному віці виявилися його благословенні здібності. У сім років почав вивчати Гемару, трактат «Бава кама», і завершив його, досягнувши 9 років. Від 9 до 11 років вивчав трактат «Бава меція». Досягнувши віку бар-міцви, він ґрунтовно завершив усі три «Бави».

Після своєї бар-міцви почав постійно й старанно вивчати Гемару з коментаторами, аж поки не набув широких і глибоких знань у вивченні нігле.

Коли йому було близько дев'яти років, батько взяв його з собою до Ребе Рашаба в Любавичі. Це було напередодні Рош га-Шана 5673 (11 вересня 1912) (або 5674) року. Розповідають, що під час цього візиту він удостоївся увійти разом із батьком на «єхідут» до Ребе. (Це був не перший раз, коли він бачив Ребе Рашаба: р. Шмуель удостоювався бачити Ребе Рашаба і його сина, Ребе Раяца, і тоді, коли вони приїздили з візитами до Варшави й зупинялися в його діда, р. Йозика, або в його батька, р. Шраги-Файвіша. За цих нагод р. Шмуель удостоювався отримати рясні благословення від наших Ребе, провідників поколінь.)

Варшава

Р. Шмуель був одним із перших учнів єшиви «Томхей Тмімім» Варшава. Згодом він удостоївся отримати сміху на рабинство від великих рабинів Варшави. На початку 5686 року (1925/1926), бувши юнаком близько 24 років, він отримав від Ребе Раяца лист про призначення, яким той призначав його інспектором і координатором вивчення нігле в усіх підрозділах і відділеннях єшиви. Його було також призначено на посаду «екзаменатора» тмімім.

На весіллі Ребе з ребецн Хаєю-Мушкою 14 кислева 5689 року (27 листопада 1928) Ребе Раяц призначив його «вартовим» нареченого до весілля й після нього, а також офіціантом, відповідальним за стіл Ребе. У 5693 році (1932/1933) він одружився з пані Рейзл-Фейгою, донькою знаменитого гаона рава Шабтая Рапопорта, автора респонсів «Сіфтей коганім», з родини Адморів Гура. Після одруження він увійшов у справу діда своєї дружини, який був власником текстильної мережі; р. Шмуеля було призначено відповідальним за продажі в околицях міста Варшава. Хоча він залишив керівництво єшивою, він лишився членом правління єшиви й був відданий справам єшиви. У ці роки й аж до початку Другої світової війни він вважався знатним багатієм серед свого народу та шанованим заможним чоловіком. Його дім був завжди широко відчинений для громади хасидів у Варшаві.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни він залишив родину й перебрався до Вільни, де керував єшивою «Томхей Тмімім» Вільна. Увечері 13 нісана, у ніч перевірки хамецу, після довгих поневірянь до Вільни прибула пані Залманова зі своїм немовлям, і там вона возз'єдналася з чоловіком після понад пів року тяжких випробувань.

19 елула 5700 року (22 вересня 1940) р. Шмуель і його родина виїхали з Риги й поїхали на схід, аж поки не прибули до міста Владивосток на сході Росії, звідки продовжили шлях до Японії.

З Японії він продовжив шлях до Сполучених Штатів, де прибув до міста С.-Франциско, звідки поїхав потягом до Нью-Йорка. Коли він прибув разом із равом Моше-Лейбом Родштейном і равом Іцхаком-Довом Ушпалем, про це було опубліковано урочисте повідомлення в «Га-Кріа ве-га-Кдуша». Одразу після прибуття він удостоївся увійти на єхідут до Ребе Раяца, який дуже зрадів його приїзду.

Незабаром р. Шмуель розпочав свою розгалужену роботу в організаціях, які заснував і створив Ребе Раяц. Свою діяльність він почав із допомоги євреям, які ще перебували під нацистською окупацією, поряд зі зміцненням Хабаду в Сполучених Штатах: створення й зміцнення єшиви «Томхей Тмімім», навчальних закладів, видання хабадської літератури тощо — згідно з вказівкою, яку дав йому Ребе Раяц у 5706 році (1945/1946): «займатися справами, переданими мною в його руки».

У продовження випуску листків «Га-Тамім» р. Шмуель із благословення Ребе Раяца почав випускати хабадський орган під назвою «Ковец Любавич». Після Другої світової війни Ребе Раяц заснував «Бюро допомоги біженцям та їх влаштування», і Ребе призначив р. Шмуеля своїм секретарем у справах біженців і директором бюро.

Р. Шмуель — як посланець Ребе — почав діяти й у справі визволення десятків тисяч дітей, які опинилися в монастирях у роки Голокосту, і розіслав багато листів рабинам і громадським діячам Ізраїлю, щоб спонукати їх якомога швидше визволити дітей. Крім того, виникла потреба подбати про їхнє нове єврейське виховання.

За вказівкою Ребе Раяца його було призначено також головою «Любавицького комітету тих, хто дотримується Шабату», метою якого було щосуботи посилати до синагог тмімім, що розмовляють англійською, щоб вони пробуджували до важливості дотримання Шабату, а також організовувати уроки із законів Шабату.

Згодом він очолював товариство «Ніхоах» («Нігуней Ісраель хасидей Хабад»).

Після відходу Ребе Раяца він діяв разом із хасидами р. Шнеуром-Залманом Гурарі і р. Шмуелем Левітіним, щоб Ребе прийняв провід[1].

У 5725 році (1964/1965) переселився до Єрусалима й помер 16 адара 5735 року (27 лютого 1975).

Родина

  • Його зять, Аврагам Гольдрінг

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Бе-хол бейті нееман гу», розділ 7.
  2. ^ Племінниця дружини р. Шмуеля-Давида га-Леві Райчика
Шмуель Залманов згадується ще в 87 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8451403200

Повідомити про помилку на цій сторінці