Перейти до вмісту

Арон кодеш

Матеріал з Хабадпедії
Арон га-кодеш у Великому залі, що в 770

Арон кодеш, або гейхал, — це місце, де лежать сувої Тори в синагозі. Арон розташований біля «східної стіни», зверненої в бік Землі Ізраїлю та Єрусалима[1].

Передісторія

Його ім'я

У Мішкані та в Храмі у Святеє Святих лежав Ковчег Завіту, який називається також Арон га-кодеш. У ковчезі лежали Скрижалі Завіту, уламки скрижалей і сувій Тори, який написав Моше Рабейну. Ковчег був зроблений на зразок дерев'яної скрині, покритої золотом, над якою були капорет і круви.

Після того як Храм було зруйновано, у синагогах, у яких Всевишній перебуває Своєю Шхіною і які називаються «малим Храмом», особливу «тейву», в яку клали сувої Тори в передній частині синагоги, назвали «арон га-кодеш», за подобою Ковчега Завіту. Під час відкриття ковчега заведено промовляти вірш «Ва-єгі бінсоа га-арон», який, звісно, говорить про Ковчег Завіту, через паралель між ними.

Розвиток арон га-кодеша

Спочатку, від часів Моше Рабейну і далі, сувої Тори клали в «тейву». Тейва була дерев'яною скринею, значно легшою для перенесення порівняно з ковчегом наших днів; у пости її виносили в громадський простір тощо для читання Тори. Тейва не стояла постійно всередині молитовного залу синагоги, а перебувала в боковій кімнаті, і лише для читання Тори її вносили всередину. Ще одним способом зберігання сувою Тори був «тік», схожий на великий циліндр із кришкою. Тік було легше переносити, ніж тейву, і в частині громад його використання було поширенішим.

У пізніші періоди будували постійну дерев'яну шафу біля «східної стіни» синагоги для «арон кодеша». В інші періоди арон га-кодеш містився в «гейхалі»[2], який являє собою ніби передню кімнату або нішу в східній стіні, куди клали сувої Тори.

В арон кодеш зазвичай кладуть також книги гафтарот, сувої та корони сувоїв Тори[3].

Упродовж історії в синагогах громад вихідців зі Сходу та сефардів був звичай, що арон га-кодеш — це ніби «гейхал», тобто передня кімната або ніша в стіні, куди клали сувої Тори. Місця для сидіння в синагозі звернені не в бік гейхалу, а в бік біми для читання, що стоїть у центрі синагоги, де розташовується також хазан.

В ашкеназьких громадах упродовж історії був звичай арон кодеша з дерева, який, як сказано, символізує Ковчег Завіту, зроблений з дерева. Біля ковчега розташовується хазан, і місця для сидіння в синагозі звернені в цей бік.

Парохет

Ребе торкається парохету при вході до синагоги

На арон га-кодеш було заведено вішати парохет, що нагадує про парохет, який відділяв Святилище від Святеє Святих[4]. Звичай Ізраїлю — вішати парохет ззовні ковчега, але є джерело в Раші та в Тосафот у трактаті «Мегила»[5] про внутрішній парохет. Ребе підкреслює, що, хоча є джерело для внутрішнього парохету, не слід змінювати звичай парохету ззовні і навіть не додавати ще й внутрішній парохет[6].

На парохеті було заведено вишивати різні зображення, як-от корони, Скрижалі Завіту, менору, левів, квіти, а також різні вірші, пов'язані з молитвою та синагогою.

В «Ігрот кодеш» Ребе є відповідь єврею, який запитав Ребе про спосіб встановлення арон кодеша — щоб він виступав назовні від стіни. І з неї ми дізнаємося, наскільки точною має бути поведінка в синагозі в цих питаннях. І так написав йому Ребе: «Слід з'ясувати, чи немає в цьому зміни звичаю, і якщо досі не робили таких виступів назовні, то не слід запроваджувати це нововведення, і, як відомо, наскільки остерігалися з найбільшою ретельністю не робити жодних нововведень у справах синагоги навіть у легких речах, і навіть якщо, на перший погляд, немає в цьому побоювання на місці, адже той, хто бачить, скаже: чим ця зміна відрізняється від іншої зміни, і розумному досить[7]».

Відкриття арон кодеша

Основна стаття – Відкриття арон кодеша

Звичай відкриття арон кодеша — частина звичаїв синагоги, і він заведений під час виймання та внесення сувою Тори для читання в понеділок і четвер, у суботи та свята, а також для промовляння молінь і піютів у Грізні дні та в дні сліхот.

Відкриття ковчега в різні свята вважається сгулою, і в багатьох громадах заведено продавати право на відкриття.

Звичаї

Під час відкриття ковчега заведено дивитися в бік арон га-кодеша і стояти.

Звичай під час відкриття ковчега — відсувати парохет справа наліво.

Ребе має звичай як при вході до синагоги на молитву чи на інші заходи, як-от роздавання доларів тощо, так і при виході торкатися парохету арон кодеша. На заході загального єхідуту, який відбувається в задній частині Великого залу, Ребе мав звичай дивитися в бік арон га-кодеша. Одного разу перегородки закрили ковчег, і Ребе попросив їх прибрати.

Є ті, хто має звичай під час виймання сувоїв Тори з ковчега в Сімхат Тора для гакафот ставити всередину ковчега запалену свічку.

Звичай Ізраїлю — змінювати парохет у Грізні дні та впродовж усього місяця тішрей до 7 хешвана на білий парохет. Такий самий звичай і щодо покривала біми для читання Тори та амуда хазана, і навіть щодо мантій самих сувоїв Тори.

У Тіша бе-Ав заведено знімати парохет з арон га-кодеша і з бім, а покривало біми для читання повертати лише під час читання.

Арон га-кодеш у 770

Основна стаття – Сувої Тори в 770

Особливий арон га-кодеш, що прикрашає східну стіну у Великому залі, що в 770, збудував габай синагоги рав Яаков Ліпскер, який був майстром-умільцем і створив для синагоги багато дерев'яних меблів, оздоблених особливою дерев'яною мозаїкою. Серед них:

  • Арон га-кодеш у Великому залі в 770.
  • Арон га-кодеш у Малому залі в 770.
  • Безліч стендерів, розставлених по всьому 770.
  • Оздоблений стіл, установлений на другому поверсі приватного будинку Ребе.

Коли він попросив дозволу збудувати арон га-кодеш у Малому залі, Ребе вказав йому не замінювати старий арон га-кодеш, який використовувався за часів Ребе Раяца, і тому він збудував облицювання для старого арон га-кодеша. Так само він облицював і амуд хазана. Коли він будував арон га-кодеш у Великому залі, він спочатку думав збудувати арон га-кодеш, утоплений у стіну, як заведено в більшості синагог, однак Ребе вказав йому збудувати виступний арон кодеш, як було в Малому залі за часів Ребе Раяца[8].

У перші роки парохет на ньому був вузьким, а потім його замінили на широкий. Починаючи з 5748 року (1987/1988) на парохеті вишито присвяту пам'яті душі ребецн Хаї-Мушки, а з 5756 року (1995/1996) і далі у верхній частині парохету красується проголошення «Єхі адонейну».

У синагогах і єшивах Хабаду по всьому світу збудували арон кодеші за зразком того, що в 770, і серед них:

У будівлі 770 Кфар-Хабад є копія арон га-кодеша Малого залу

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Шулхан арух», «Орах хаїм», закони молитви
  2. ^ Як відомий вислів, наведений у «Зогарі» (Насо 134а): «Усе залежить від мазаля, навіть сувій Тори в гейхалі»
  3. ^ «Друшей хатуна» Мітлер Ребе, 458: «І щоб зрозуміти, до чого сягає сила радості заповіді — навіть у балебоса, який не знав, що робить, а лише з великої простоти радів доставити втіху своєму Творцеві тим, що, як йому видавалося, є втіхою для Творця, як знаходимо в книзі „Мішнат хахамім“: балебос, який почув проповідь рабина про заповідь хлібів показних і вважав, що хліби показні — для їжі перед Всевишнім, що Він їсть їх, як їсть людина, і спік два хліби з великою радістю, він і його дружина, вбрані в суботній одяг, по полудні напередодні святого Шабату, щоб сховати їх у ковчезі в синагозі, а назавтра не знайшов їх у ковчезі, вважав, що Творець з'їв їх, і радів він і його дружина великою радістю, і робили так кілька разів щоразу напередодні Шабату, а служка синагоги забирав їх щосуботи вранці на свою трапезу, і дійшла справа до рабина, і він вилаяв його, і це припинилося, і рабин був покараний і помер того року, і сказали йому, що від часів Першого Храму і за днів Моше в Мішкані не було радості перед Всевишнім від хлібів показних такої, як від учинку з хлібами показними, який зробив цей бідняк у простоті серця, у радості та з добрим серцем, він і його дружина, бо доставив утіху своєму Творцеві, Який їв цей хліб, як той, хто підносить перед царем і т. д.»
  4. ^ У «Лікутей сіхот», частина 33, с. 139 Ребе виводить з думки Рамбама, що питання парохету пов'язане як з відокремленням між Святилищем і Святеє Святих, так і зі служінням як завіси над ковчегом, як написано: «І закриєш над ковчегом парохетом», а також «І поставив завісу запони, і закрив ковчег свідчення»
  5. ^ «Мегила», 26б
  6. ^ У доповненнях до «Лікутей сіхот», частина 36, с. 260
  7. ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, том 11, 3704
  8. ^ חיים בבית חיינו קישור לשבועון בית משיח בתוך מוסף 'זמן אחים' שבועון בית משיח חג הסוכות תשע"ז

Повідомити про помилку на цій сторінці