Сувій Тори Ребе

Сувій Тори Ребе — мініатюрний сувій Тори з давньою історією, який приписують братам зі Славути. Відтоді як сувій потрапив до Ребе в 770, Ребе зазвичай притискав цей сувій Тори до грудей. Коли він стояв як шаліах ціббур у дні читання Тори[1], на молитві «Коль нідрей», з ним він здійснював гакафот у дні Шміні Ацерет і Сімхат Тора[2], і за ним Ребе викликався до Тори на мафтир у святкові дні[3].
Історія сувою
Сувій приписують братам — друкарям зі Славути рабі Шмуелю-Абі та рабі Пінхасу Шапіро, синам рабі Моше, сина рабі Пінхаса з Корця, учня Магіда з Межиріча і товариша Алтер Ребе. Вони довгі роки сиділи у в'язниці за неправдивими звинуваченнями, і передусім за звинуваченням у друкуванні книг хасидизму.
Основна стаття – Славутська друкарня

Сувій Тори
Коли брати Шапіро були ув'язнені в Москві, вони здобули прихильність і милість місцевої влади, яка намагалася полегшити міру їхніх страждань і мук. Особливе ставлення до них виявив князь Щербатов, який дозволив хасидам приносити державним в'язням келих для кідушу та Авдали, а також сувої Тори.
Оскільки тюремна камера була брудною і тримати її в чистоті було важко, брати, попри своє прагнення вивчати сувій Тори, не наважувалися вносити його до своєї камери. Вони знайшли вихід і вносили до камери лише аркуші пергаменту сувою, щоб сувій не був цілим і не називався «сувоєм Тори». Цей сувій Тори був досконалий красою і весь був майстерним витвором святого й відстороненого від світу сойфера стам, який поринув у цю роботу і віддавав їй свої дні та ночі. Чорнило, що сяяло особливим блиском, надіслали сини праведника рабі Шмуеля з Нікольсбурга.
Лише коли брати вийшли з ув'язнення, вони взяли з собою аркуші, з'єднали їх в одне ціле і зробили з них сувій Тори.

Через обставини сувій був написаний особливо малого розміру. Висота пергаменту — 19 сантиметрів, держак «ец хаїм» знизу — близько 9 сантиметрів, а позолочена корона згори — близько 23 сантиметрів. Слід зазначити, що держаки й корону було додано через деякий час після того, як сувій вийшов із в'язниці, як розповідається нижче
Держаки «ацей хаїм»
Сувій Тори не мав держаків «ацей хаїм», і ось Вище Провидіння послало йому «ацей хаїм» з особливим родоводом: коли праведник рабі Міхл із Золочева збирався написати сувій Тори, Магід із Козениць надіслав йому «ацей хаїм», майстерно виточені з дерева. Однак поки «ацей хаїм» дісталися до місця призначення, про це дізналися хасиди і купили «ацей хаїм», зроблені зі срібла.
Рав Міхл скористався срібними — заради «Це Б-г мій, і я прославлю Його», але пообіцяв, що прийде день, і дерев'яні «ацей хаїм» потраплять до рук великих праведників. І ось настав цей день, і на ці «ацей хаїм» було навито аркуші цього особливого сувою Тори.
Сувій у полоні в комуністів
Цей сувій Тори передавався у спадок: старший син у родині Шапіро отримував сувій Тори на зберігання.
Коли до влади прийшла комуністична влада, сувій Тори перебував у синагозі Бродського (Київ). Комуністична влада конфіскувала сувій Тори в межах своїх дій з утвердження комунізму в Радянському Союзі.
Унаслідок взаємної угоди, підписаної між Радянським Союзом і урядом Польщі про повернення старожитностей, що мають особливе значення для обох країн, р. Шмуель-Аба Шапіро[4] попросив князя Радзивілла, з яким був пов'язаний торговельними справами, зробити йому послугу і зажадати сувій Тори, який був такий дорогий і важливий для його родини. А коли його батько втікав від комуністичної влади, він залишив своє майно і взяв із собою лише сувій.
Князь Радзивілл виконав його прохання, і так сувій Тори потрапив до р. Шмуеля-Аби Шапіро, який передав його його святості Адмору шліта (як розповідається нижче).
Ребе Раяц і Ребе цікавляться сувоєм Тори
Отримавши сувій назад, р. Шмуель-Аба разом зі своєю дружиною (двоюрідною сестрою Ребе Раяца) вирішили, що такий сувій Тори гідний перебувати в піднесеної людини, і в 5707 році (1946/1947) р. Шмуель-Аба Шапіро написав Ребе Раяцу і запропонував йому придбати сувій.
І ось що відповів йому Ребе Раяц:
«А щодо його запитання, чи зацікавлений я в придбанні сувою Тори, то бажання і фінансова можливість — це дві різні міри серед мір людських, і велика дяка моєму родичеві за те, що він зацікавлений удостоїти мене цим, на додачу до його вітання і вітання моїх синів і домашніх, хай живуть вони».
У 5714 році (1953/1954) це питання знову постало на порядку денному, і займався ним рав Піня Альтгойз, який намагався досягти фінансової домовленості з родиною Шапіро, але йому не вдалося зібрати суму грошей, яку вони просили.
20 адара I 5714 року (23 лютого 1954) Ребе пише р. Шмуелю-Абі Шапіро: «…Оскільки у своєму листі він торкається також справи сувою Тори, що перебуває в нього, я буду вельми вдячний йому, якщо він напише про це деякі подробиці».
А 2 елула 5714 року (31 серпня 1954) Ребе знову пише йому щодо сувою Тори:
«Сватові, ветеранові й хасидові, богобоязливій людині, що веде справи чесно, нащадкові святих, нашому вчителеві равові Шмуелю-Абі, хай живе він, мир і благословення! Після перерви мені було приємно отримати його лист від понеділка тижня «Ваетханан», що дійшов до мене з деяким запізненням, і головне — його початок, у якому закарбовано в його пам'яті те, що він чув десятки років тому від його святості мого тестя, Адмора, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга, що його предки — з роду праведного рава рабі Пінхаса з Корця, одного із засновників хасидизму, і братів зі Славути, друкарів і поширювачів книг хасидизму, що постраждали за хасидизм тощо, з чого неминуче випливає, згідно з постановою мішни (Едуйот 2, 9), що батько наділяє сина) і в тлумаченнях на мішну там — тому що природа сина близька до того, щоб бути подібною до природи батька) тощо і в мудрості (це пряме міркування — Раав із Бартанури), а це висловлювання мішни — це ж повідомлення про те, що існує в дійсності, а також постанова, і особливо в тому, що стосується первістка.
Оскільки він нічого не згадує про своє здоров'я, то це, звісно, ознака того, що все гаразд і благополучно, а те, що він згадує щодо сувою Тори, — то я вже давно писав про це равові П. Альтгойзу, хай живе він, і вони, звісно, вступили в перемовини...
4 тішрея 5715 року (1 жовтня 1954) Ребе написав рідкісного листа-подяку р. Шмуелю-Абі Шапіро:
«Моєму родичеві, ветеранові й хасидові, богобоязливій людині, що веде справи чесно, нащадкові святих, нашому вчителеві равові Шмуелю-Абі, хай живе він, мир і благословення!
З подякою і доброю звісткою я сьогодні повідомляю, що рав-хасид, богобоязлива людина, що веде справи чесно, що займається громадськими потребами, наш учитель рав Біньямін-Еліягу, хай живе він, Городецький, привіз сувій Тори приблизно за два дні до Рош га-Шана, і в день Рош га-Шана мене було викликано за ним до Тори на мафтир дня, — і хай буде йому спокійно на душі, як він заспокоїв мою душу.
І хай буде воля Всевишнього, благословенне Ім'я Його, удостоїти кожного з нас приносити одне одному радість і робити це в доброму здоров'ї та в радості.
З подякою і благословенням «хатіма ве-гмар хатіма това»».
Придбання сувою
Коли рав Моше Ашкеназі дізнався, що сувій Тори відомих друкарів зі Славути перебуває у володінні їхніх нащадків у Святій Землі, він попросив купити в них цей сувій, однак спадкоємці запросили за нього величезну суму. Він пішов позичити у відомій касі безвідсоткових позик п'ятсот лір — легендарну на ті часи суму, — щоб купити сувій, і відправив його Ребе в подарунок через рава Біньяміна Городецького.
Важкий борг, який він узяв на себе, він виплачував внесками з місяця в місяць, доки не зумів погасити весь борг. Згодом він зустрів керівника каси безвідсоткових позик, який здивувався, чому той не повернув йому позику. Рав Ашкеназі нагадав йому, що щомісяця повертав велику суму і весь борг уже погашено, однак керівник каси наполягав, що не отримав жодної ліри. Р. Моше сказав йому, що для того, щоб на сувій Тори Ребе не лягло ані найменшого сумніву, він заплатить йому борг заново повністю, без суперечок. І справді, незабаром керівник каси отримав п'ятсот лір без зайвих слів.
Сувій потрапляє до Ребе
Сувій прибув зі Святої Землі до рук Ребе (через р. Бен-Ціона-Біньяміна Альтгойза[5]) 28 елула 5714 року (26 вересня 1954), і на Рош га-Шана Ребе було викликано до Тори, і він читав за цим сувоєм, а 4 тішрея написав листа-подяку равові Шапіро за його згоду продати сувій Тори і передати його до рук Ребе.
3 тішрея 5715 року (30 вересня 1954) Ребе написав[6] равові Моше Ашкеназі:
А тепер я прийшов висловити свою велику й глибоку подяку за сувій Тори, привезений приблизно за два дні до Рош га-Шана, — і за ним читали в цей Рош га-Шана. І згідно із Зогаром, частина 2, 161б, що подібно до того, як Святий, благословенний Він, «дивився в Тору і створив світ», так, якщо можна так висловитися, і в людині з Ізраїлю, яка за допомогою Тори творить свій світ, — і також ті, хто цьому сприяє, включаються в це, як зрозуміло, — хай буде воля, щоб у цьому новому році вони побачили свій світ оновленим у явному і видимому добрі щодо нього самого, його дружини і всіх синів і дочок, хай живуть вони.
Окрім придбання самого сувою Тори, рав Ашкеназі пожертвував також особливий чохол для сувою Тори, присвятивши його піднесенню душі свого батька, рава Меїра Ашкеназі, який помер приблизно за місяць до того. Протягом років члени родини Ашкеназі дбали про те, щоб оновлювати чохол кожні кілька років[потрібне джерело].
До 11 нісана 5732 року (26 березня 1972), сімдесятиріччя Ребе шліта (Адмора шліта), рав Шломо Кунін, головний шаліах у штаті Каліфорнія в США, купив розкішну корону для сувою Тори з вигравіюваною на ній присвятою. Корону було куплено в р. Шалома Гехта і виготовлено з двох старовинних корон, що були в його володінні.
Сувій Тори сьогодні

Сьогодні сувій зберігається в особливому відділенні з лівого боку головного арон кодешу в 770, і за ним читають мафтир у Грізні дні, на Хануку, у чотири особливі тижневі глави та в інші свята.
На Шміні Ацерет і Сімхат Тора, на першій і сьомій «гакафот», сувій Тори підносять Ребе.
Крім того, габаї синагоги відводять особливі години, щоб цілувати сувій Тори вночі та вдень Шміні Ацерет і Сімхат Тора. Для цього щороку облаштовують особливий прохід уздовж Великого залу на всю його довжину для черги, щоб поцілувати сувій Тори.
Додаткова література
- «Ваад талмідей га-тмімім», «Сувій Тори Ребе» — у збірнику для зміцнення гіткашрут, Сімхат Тора 5773, с. 45
Зовнішні посилання
- Іссер Френкель, «Тора спадку» — історична повість про особливий сувій Тори, в «Єхідей сгула»
- Master Storyteller Tells Daring Adventure of the Rebbe’s Torah

| СТАМ — сувої Тори, тфілін і мезузи | ||||
|---|---|---|---|---|
| Заповіді Тори та постанови мудреців | Написання сувою Тори · Коректура СТАМ · Перевірка тфілін і мезуз · Читання Тори · Накладання тфілін · Прикріплення мезузи | |||
| Написання СТАМ | Сойфер СТАМ · Шрифт Алтер Ребе · Сувій Тори · Тфілін · Мезуза · Мегілат Естер (Сувій Естер) · Великі літери · Малі літери · ТАНТА · Тагін · Масора | |||
| Особливі священні рукописи | Сувій Тори Мошіаха · Сувій Тори Ребе · Сувої Тори в «770» · Мегіла Ребе Магараша | |||
| Близькі поняття | Мівцо «Літера в сувої Тори» · Загальні сувої Тори · Завершення сувою Тори · Мівцо «Тфілін» · Мівцо «Мезуза» · Тфілін Рабейну Тама · Чотири пари тфілін | |||
Примітки
- ^ У пізні роки користувався сувоєм Тори танкістів
- ^ До цього танцював із маленьким сувоєм Тори Ребе Раяца. Див. про нього в статті «Сувої Тори в „770“».
- ^ У святкові дні, коли виносять два сувої Тори, було заведено виносити сувій Тори Ребе для виклику на «мафтир», на який викликався Ребе. Починаючи з 5730 року (1969/1970), після написання Сувою Тори Мошіаха, Ребе вказав, щоб за Сувоєм Тори Мошіаха читали перше читання, а за його сувоєм — друге читання, на яке Ребе викликався на мафтир.
- ^ Був одружений з пані Мусею, уродженою Доліцькою, онукою адмора рабі Йосефа-Іцхака Шнеєрсона з Овруча і двоюрідною сестрою Ребе Раяца (її мати, пані Шейна-Браха, була сестрою матері Ребе Раяца, ребецн Стерни-Сари Шнеєрсон.
- ^ Завдяки цьому він до 5748 року (1987/1988) мав право підносити Ребе сувій Тори для гакафот на Сімхат Тора
- ^ «Ігрот кодеш», частина 21, лист 8031