Перейти до вмісту

Давид Раскін

Матеріал з Хабадпедії
Рав Давид Раскін
Основна інформація
Дата народження5687
Дата смерті7 іяра 5771 (11 травня 2011)
Місце похованняКладовище Монтефіоре у Квінсі
КраїнаРадянський Союз, США
Місце проживанняКраун-Гайтс
Рід діяльностіГолова центральної організації «Цеірей Агудат Хабад»
Освіта«Томхей Тмімім» Покінг
Посададуховний керівник єшиви «Томхей Тмімім» Центральна 770, голова центральної організації «Цеірей Агудат Хабад», член правління «Мерказ ле-іньоней хінух», «Махане Ісраель» і «Бейт Рівка», бааль коре в міньяні Ребе
Інші посадиДуховний керівник центральної єшиви «Томхей Тмімім» — «770»
УчителіШалом Морозов, та інші
Сім'я
БатькоЯаков-Йосеф Раскін
МатиДройза Раскін
ДружинаХава-Елка Раскін
ДітиСтерна-Сара Кляйн, Бейла-Двора, Рівка, Хая-Мушка, Іцхак, Двоня Рубін
Брати й сестриМенахем-Мендл Раскін (Кфар-Хабад), Шалом-Дов-Бер Раскін (Лондон), Єгуда-Лейб Раскін
Родовід

Рав Давид Раскін (12 нісана 5687 (14 квітня 1927) — 7 іяра 5771 (11 травня 2011)) був духовним керівником єшиви «Томхей Тмімім» Центральна 770, головою центральної організації «Цеірей Агудат Хабад» і членом правління «Мерказ ле-іньоней хінух», «Махане Ісраель» та «Бейт Рівка».

Біографія

Рав Давид Раскін

Народився в 5687 році (1926/1927) у місті Бобруйську в Білорусі в сім'ї рава Яакова-Йосефа Раскіна і Дройзи Раскін.

Коли йому було два роки, його батька заарештували — у місяці елулі 5689 року (1928/1929) — і засудили до року ув'язнення. Невдовзі після звільнення родина переїхала жити до Ленінграда, де батько продовжив свою діяльність задля юдаїзму із самопожертвою.

Р. Яаков-Йосеф не погоджувався, щоб його діти вчилися у «школі» (державній школі), і найняв р. Шалома Морозова, який навчав його синів і ще кількох дітей анашу у себе вдома.

У розпал Другої світової війни нацисти взяли в облогу місто Ленінград і обстрілювали мости через річки, що оточують місто. Усі мости вийшли з ладу, крім одного мосту, яким тікали всі, хто міг тікати. У вівторок, 3 елула 5701 року (26 серпня 1941), до будинку родини Раскін зайшов сусід і повідомив, що отримав за місцем роботи квитки на потяг, але, оскільки його сини воюють на Ленінградському фронті, він не хоче їх залишати. І віддав квитки родині Раскін. Члени родини встигли сісти на останній потяг, і одразу після того, як вони проїхали міст, німцям вдалося його розбомбити.

Потяг прибув до Омська в Сибіру за кілька днів до Рош га-Шана.

З Омська поїхали потягом до Новосибірська, а звідти вирішили їхати до Алма-Ати, столиці Казахстану. Вони чули, що до Ташкента і Самарканда прибули маси біженців і економічне становище там тяжке, тому думали перебратися до Алма-Ати, де біженців менше.

У холь га-моед Сукоту 5702 року потяг прибув до Алма-Ати. Коли вони зійшли з потяга, їм сказали, що міська влада, яка не бажала, щоб до міста ринули маси біженців, поставила спеціальних поліцейських на залізничній станції, що за 8 км від міста, і не випускала біженців звідти, і родина Раскін була змушена залишитися на станції.

За кілька тижнів знайшли якийсь спосіб потрапити до міста. Зовсім скоро після прибуття до міста батьків заарештували. Через два тижні матір звільнили, а р. Яаков-Йосеф перебував під арештом близько півтора місяця.

Члени родини Раскін знали, що рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон перебуває на засланні в Чиїлі в Казахстані. І р. Яаков-Йосеф зробив усе, що було в його силах, щоб звільнити його і привезти до Алма-Ати. Наприкінці місяця нісана 5704 року (березень–квітень 1944) рабі Леві-Іцхак, хворий і слабкий, прибув до Алма-Ати. Р. Яаков-Йосеф і його сини багато зробили для нього і дістали йому та ребецн Хані квартиру, а також подбали про лікарів-фахівців, які його лікували. В останні тижні його життя сини родини Раскін установили між собою черговість, хто накладатиме з ним тфілін і хто стоятиме поруч, щоб допомагати йому в усьому, що знадобиться[1]

У Нью-Йорку

Р. Давид (крайній праворуч) у «Мерказ шліхут» у 5711 році (1950/1951)
Ребе під час проведення обряду кідушин на хупі рава Раскіна

Після закінчення війни р. Давидові та членам його родини вдалося вибратися з Радянського Союзу під час відомої втечі через Львів, і він прибув до табору для переміщених осіб Покінг, де вчився в єшиві. Його батьки та кілька членів родини переїхали до Святої Землі, а р. Давид поїхав з Покінга до Парижа, а звідти до Нью-Йорка.

До Нью-Йорка прибув у четвер 2 тевета, Зот Ханука, 5710 року (22 грудня 1949). 5 тевета удостоївся увійти на єхідут до Ребе Раяца. Разом із ним на єхідут увійшов також габай рав Еліягу Сімпсон, однак під час єхідуту він схвилювався і не зміг запам'ятати слова Ребе Раяца. Він одразу звернувся до Ребе і розповів про своє засмучення. Ребе негайно зателефонував раву Сімпсону, і той відповів, що Ребе розпитував про родину, де перебуває його батько, і дав благословення.

Лише через місяць р. Давид попросив знову увійти на «єхідут». Це було, коли четверо тмімім прибули з Європи і попросили увійти до Ребе. Р. Давид попросив приєднатися до них і отримав позитивну відповідь. На «єхідут» увійшли в неділю, 4 швата 5710 року (22 січня 1950): р. Давид і з ним юнаки р. Іцхак-Шломо Певзнер, р. Шалом Морозов, р. Дов-Бер Юнік і р. Гдалья Корф.

На «єхідуті» Ребе запитав тмімім, як вони почуваються, а потім перейшов до розпитувань про розпорядок навчання. Юнаки відповіли, що навчаються так само, як у Парижі, і секретар пояснив, що в Парижі вчать півтори години хасидут уранці перед молитвою, після цього розмірковують над хасидутом, а потім моляться тривало[2]. Ребе сказав: «Лернен дарф мен, давенен муз мен, абер лернен дарф мен ойх. Мізман лізман вет йедерер арайнгейн базундер, вельн мір рейдн» [= вчитися треба, молитися зобов'язані, але й вчитися теж треба. Час від часу кожен увійде окремо, і тоді поговоримо].

У зв'язку з цим Ребе звелів підготувати «ганаху» єхідуту і сказав, що коли буде можливість і слушна нагода, він спробує передати «ганаху» Ребе Раяцу, щоб той її відредагував. Р. Давид Раскін підготував «ганаху» і передав її Ребе, проте через кілька днів, у Шабат 10 швата, Ребе Раяц пішов із життя. Пізніше Ребе сказав, що Ребе Раяц не встиг відредагувати ганаху.

У перший рік після відходу з життя Ребе Раяца, коли Ребе відмовлявся прийняти на себе провід, хасиди шукали будь-якої нагоди просити Ребе провести фарбрейнген. 2 нісана 5710 року (20 березня 1950) р. Давид разом зі своїм товаришем р. Гдальєю Корфом увійшов до Ребе, і вони попросили, щоб він зволив провести фарбрейнген з тмімім у зв'язку з днем гілули 2 нісана. Спершу Ребе відповів їм, щоб вони попросили машпіїм рава Шмуеля Левітіна і рава Ісраеля Джейкобсона провести з ними фарбрейнген, проте вони відповіли, що машпіїм уже проводили фарбрейнген учора, а вони хочуть, щоб фарбрейнген провів «Ребе»... Ребе дістав із шухляди столу маленький календар, подивився в нього і сказав: «Рівно через місяць, 2 іяра, відбудеться, блі недер, фарбрейнген». І справді, 2 іяра Ребе провів фарбрейнген з тмімім і хасидами, і це був перший фарбрейнген, проведений у будній день після відходу з життя.

Р. Давид був серед тмімім, обраних навчатися щодня в кімнаті Ребе Раяца, і так удостоївся бачити святі звичаї Ребе в ті дні. Він розповідав своїм товаришам-тмімім, що багато разів Ребе заходив до святої кімнати, ставав біля святого столу Ребе Раяца (на якому весь день горіли свічки) і читав там підйонот нефеш. А іноді Ребе після закінчення читання клав підйонот нефеш під письмовий прилад, що лежав на святому столі, і залишав їх там, а через кілька годин повертався і забирав їх із собою.

У той період Ребе відмовлявся приймати хасидів на «єхідут», проте були одиниці, які цього удостоїлися. Одним із них був р. Давид, який увійшов до Ребе і сказав, що відповідно до слів Ребе Раяца на їхньому останньому єхідуті 4 швата 5710 року (22 січня 1950), «що час від часу кожен із них увійде приватно і поговоримо», він просить, щоб Ребе прийняв його на «єхідут», і справді Ребе погодився на його прохання і відповів на його запитання.

У ті дні він отримав призначення бути «бааль коре» в міньяні Ребе по понеділках і четвергах. Одного разу не було бааль коре, і Ребе звернувся до нього і попросив його читати Тору, сказавши: «Ти ж умієш читати!»

У ті дні р. Давид мав звичай: коли він викликав Ребе до Тори, він починав голосно «Яамод» і промовляв (майже) пошепки «Адонейну морейну ве-рабейну» і закінчував голосно «бен га-Рав р. Леві-Іцхак». Так він робив усе літо, аж до дня Сімхат Тора 5711 року (1950/1951), коли один із найстаріших хасидів промовив «решут» для хатан Берешит, і, дійшовши до слів «ве-ата кум», розридався і проголосив голосно «Яамод адонейну морейну ве-рабейну га-Рав...» і назвав ім'я Ребе.

Коли він був на єхідуті перед весіллям, Ребе сказав йому, серед іншого, що під час хупи він має пам'ятати про Ребе Раяца. Коли він запитав Ребе щодо тексту запрошення, Ребе відповів йому: «у формулюваннях рава». За переказом, запрошення р. Давида було першим запрошенням, складеним за зразком запрошення на весілля Ребе в 5689 році (1928/1929).

Він одружився 4 нісана 5714 року (7 квітня 1954) з Хаєю-Елкою[3], і удостоївся того, що Ребе провів обряд кідушин на його весіллі.

Рав Давид Раскін разом із членами правління єшиви та юнаками. Серед інших видно рава Мордехая Ментліка, рош-єшиву.

Громадська діяльність

Рав Давид Раскін (другий праворуч) читає Тору в 770
На виготовленні ханукій для мівцо Ханука
Літо 5733 — рав Раскін виступає перед дітьми в літньому таборі Хабаду в Крайот. Мегафон тримає рав Ігаль Пізем
Рав Давид Раскін на роздаванні доларів у Ребе

У 5714 році (1953/1954) р. Давид увійшов до штату єшиви як магід шіур у філії єшиви в Бедфорді. Через кілька років був включений до правління єшиви.

Попри те що на чолі єшиви стояв рав Мордехай Ментлік, Ребе бачив у р. Давидові представника єшиви в усіх питаннях.

У місяці нісані 5715 року (1954/1955) Ребе заснував «Цеірей Агудат Хабад» у Нью-Йорку, згодом рава Давида Раскіна було призначено її головою.

Коли Ребе проводив збір коштів на будівництво кварталу в Кфар-Хабаді на фарбрейнгені 19 кислева 5718 (12 грудня 1957), Ребе звернувся до нього і звелів подвоїти суму, яку він зобов'язався пожертвувати[4].

Коли Ребе на фарбрейнгені давав хасидам нові вказівки, р. Давид телефонував шлухім по всьому світу, щоб повідомити їм про нові вказівки Ребе.

Улітку 5733 року (1972/1973) р. Давид поїхав до Святої Землі у родинній справі. Коли він повідомив про це Ребе, Ребе використав його поїздку для зміцнення єврейського виховання у Святій Землі. У Шабат перед його поїздкою Ребе дав йому пляшку машке і звелів йому влаштувати «штурем» у Країні Ізраїлю. На виході Шабату р. Давид запитав Ребе, в яких сферах йому слід підняти особливий «штурем», і згадав також питання «Хто є євреєм», щодо якого Ребе здіймав галас у ті роки.

Раву Вольфу доручив рав Хаїм-Мордехай-Айзик Ходаков, особистий секретар Ребе, подбати про висвітлення візиту в пресі, щоб той справив велике враження в Країні Ізраїлю та в діаспорі.

Узимку 5744 року (1983/1984) р. Давид Раскін знову прибув до Країни Ізраїлю з дорученням Ребе. Ребе звелів йому відвідати кілька місць і провести фарбрейнгени.

У 5737 році (1976/1977) Ребе почав здіймати великий «штурем» на тему машпіїм та їхньої ролі. Ребе говорив про обов'язок, щоб у кожній громаді були машпіїм. Р. Давид узявся за цю справу і разом із р. Перецом Фейгенсоном проводив зібрання з машпіїм, на яких закликав машпіїм до виконання їхньої ролі.

У звітах, які він писав Ребе, він повідомляє, серед іншого, що машпіїм закликали анаш подбати про те, щоб на кожному родинному святі анашу господар свята подбав, щоб був хтось, хто повторить сіхот Ребе на актуальні теми. Також машпіїм закликали до встановлення постійного часу для вивчення Тори і до зміцнення святих мівцоїм Ребе. І інші питання, що потребують виправлення і пробудження.

У Рош ходеш тамуза 5745 року (червень–липень 1985), після того як виявилася крадіжка книг з бібліотеки Ребе Раяца, Ребе покликав сімох найповажніших і найстаріших хасидів, серед яких був р. Давид Раскін, і говорив із ними про дії, яких необхідно вжити в цій справі від імені «Агудат хасидей Хабад».

Зважаючи на те що від часу заснування «Агудат хасидей Хабад» померли кілька її членів, і враховуючи важливість повного й офіційного оформлення документів перед «Судом над книгами», Ребе звелів увести до організації нових членів. Коли Ребе отримав список наявних членів, а також список хасидів, яких пропонувалося включити до «Агудат хасидей Хабад», Ребе вибрав зі списку чотирьох хасидів, і серед них р. Давида Раскіна. Поруч із кожним із вибраних імен Ребе зазначив святою рукою причину вибору. Про р. Давида Раскіна Ребе написав: «Енергія для практичної дії».

Р. Давид обіймав багато посад. Розповідають, що одного разу Ребе схвально висловився про нього: «Як може бути, щоб в однієї людини було стільки посад?». Окрім уже згаданих посад, він був членом «Ваад ле-гафацат хасидут», членом «Мерказ ле-іньоней хінух», членом «Махане Ісраель», членом «Бейт Рівка», керівником щорічних фарбрейнгенів 5 тевета в 770, членом правління «Ваад га-месадер», відповідальним за ходу у святкові дні, і протягом багатьох років був бааль токеа в місяці елулі в міньяні Ребе.

Рав Давид Раскін в останні роки життя

Помер у ніч на середу, 7 іяра 5771 року (11 травня 2011), у віці 84 років, після багатьох років хвороби. На похорон, що відбувся вранці в середу наступного дня, прийшли багато мешканців кварталу, а також усі учні центральної єшиви «Томхей Тмімім Любавич». Похоронна процесія вийшла з похоронного дому «Шомрей га-дат» у Боро-Парку, потім пройшла повз «Бейт хаєйну» — 770, і його було поховано на кладовищі Монтефіоре, неподалік від святого Огелю.

Родина

  • Його дочка, Стерна-Сара Кляйн[5]
  • Його дочка, Бейла-Двора[6]
  • Його дочка, Рівка[7]
  • Його дочка, Хая-Мушка[8]
  • Його син, Іцхак
  • Його дочка, Двоня Рубін

Додаткова література

«Ве-авді Давид» — відбитки з книги про р. Давида Раскіна:

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Коли взимку 5710 року (1949/1950) р. Давид прибув до Нью-Йорка, а 16 менахем-ава, перед днем відходу з життя рабі Леві-Іцхака, Ребе попросив р. Давида записати те, що він пам'ятає про винуватця гілули, і особливо — чи не пам'ятає він якихось слів Тори від нього. Ребе також попросив, щоб, відвідуючи його матір, ребецн Хану, він не говорив про ті дні, щоб вона не згадувала про це і не засмучувалася. Р. Давид виконав повеління Ребе і записав те, що було в його пам'яті, включно зі словами Тори, і після того як Ребе отримав записи, він подякував р. Давидові благословенням «їшар коах», а на фарбрейнгені 20 менахем-ава говорив про це.
  2. ^ Питання вивчення хасидуту перед молитвою було предметом суперечки між юнаками, які щойно прибули з Франції, і правлінням єшиви. Річ у тім, що доти в єшиві при дворі Ребе вчили хасидут перед молитвою лише годину, а юнаки, які прибули з Франції, просили навчатися за розпорядком, прийнятим у Парижі, тобто півтори години. З іншого боку, магідей шіур з нігле, уроки яких від цього страждали, рішуче заперечували і не погоджувалися зі змінами. У світлі слів Ребе Раяца на «єхідуті» Ребе висловив думку, що справді слід продовжувати так, як було прийнято досі в Парижі.
  3. ^ Померла 4 тамуза 5747 (1 липня 1987)
  4. ^ Прослухати на сайті «Ашрейну». Після того як присутні на фарбрейнгені зобов'язалися пожертвувати певну суму в записках, які вони подали Ребе, Ребе звернувся до них і звелів подвоїти пожертву. (Кожному жертводавцеві Ребе назвав іншу суму подвоєння.) Опис збору коштів — у «Торат Менахем — Гітваадуйот» пункт 43 (текстова версія на сайті Chabad.org).
  5. ^ Померла 1 іяра 5771 (5 травня 2011)
  6. ^ Померла 1 тамуза 5748 (16 червня 1988)
  7. ^ Померла 25 тевета 5773 (7 січня 2013)
  8. ^ Померла 14 тевета 5764 (8 січня 2004)
Давид Раскін згадується ще в 77 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 2600808800

Повідомити про помилку на цій сторінці