Перейти до вмісту

Йосеф-Менахем-Мендл Тененбойм

Матеріал з Хабадпедії
Йосеф-Менахем-Мендл Тененбойм
Голова єшиви «Ахей Тмімім» Філадельфія
Основна інформація
Дата народження5676
Дата смерті3 тевета 5754 (17 грудня 1993)
КраїнаПольща, США
Місце проживанняОтвоцьк, Філадельфія, Краун-Гайтс
Рід діяльностірабин, голова єшиви, педагог
Освіта«Томхей Тмімім» в Отвоцьку, Вільні та Шанхаї
Посадаголова єшиви «Ахей Тмімім» Філадельфія, член правління єшиви «Томхей Тмімім» — «770», той, хто сурмив у шофар у Ребе в Грізні дні
Сім'я
БатькоІцхак
ДружинаЗісл-Двора Тененбойм
ДітиЕліягу Тененбойм, Шалом-Дов-Бер, Іцхак Тененбойм, Леві, Альтер-Яаков-Єгуда, та інші
Родовід

Рав Йосеф-Менахем-Мендл Тененбойм (5676 — 3 тевета 5754 (17 грудня 1993)) входив до групи «хозрім» при Ребе Раяці, був головою єшиви «Ахей Тмімім» Філадельфія, а пізніше — членом правління центральної єшиви «Томхей Тмімім» — «770». Удостоївся служити сурмачем у шофар у Ребе на міньянах молитов Грізних днів.

Біографія

Дитинство і юність

Народився в р. Іцхака в 5676 році (1915/1916), у дитинстві родина переїхала до Отвоцька. По сусідству з ними в Отвоцьку жив хасид р. Давид Тейблюм (Рікер), який був рамом у єшиві «Томхей Тмімім». Р. Давид, помітивши здібності й лагідну вдачу Рімама, направив його до єшиви «Томхей Тмімім», що розташовувалася в ті роки в цьому місті.

Незабаром після вступу до єшиви рав Тененбойм удостоївся першого єхідуту в Ребе Раяца. Його свояк, рав Іцхак Гендель, розповідає, що вже на першому єхідуті Ребе виявив до нього особливу любов і навіть тримав його за край одягу, поки розмовляв з ним.

Дуже швидко він влився в єшиву і досяг успіху у вивченні відкритої частини Тори та хасидуту, так що став одним з видатних учнів і прославився як масмід, старанний учень, що має здорове розуміння. З часом він став також маскілем у хасидуті і набув дивовижного знання книги «Танія»[1].

Старанність у вивченні хасидуту сильно вплинула на нього, і з часом він вважався одним з видатних учнів єшиви і став справжнім оведом, так що його молитовне служіння стало притчею во язицех. У 5697 році (1936/1937), коли рав Ісраель Джейкобсон приїхав зі Сполучених Штатів до Польщі до Ребе Раяца, Ребе сказав йому: «Варто плисти кораблем з Америки, щоб побачити молитву Мендла Тененбойма».

Завдяки своїм численним здібностям і старанності в хасидуті Рімам удостоївся стати одним із «хозрім», що повторювали маамарім Ребе Раяца. Порядок був такий: після виголошення маамару він і його товариш, гаон-хасид р. Мордехай Ментлік, повторювали маамар з машпіа, секретарем Ребе, равом Єхезкелем Фейгіним, а потім входили всередину, до Святая святих, щоб повторити маамар перед Ребе[2].

У Вільні, Японії, Шанхаї та Монреалі

Наприкінці 5699 року (1938/1939) вибухнула Друга світова війна. Фронт швидко наближався до Отвоцька, єшива закрилася, і юнаки втекли звідти.

Рімам теж був серед утікачів, але йому не пощастило, і його схопили нацисти, хай зітреться ім'я їхнє, під час переходу кордону разом з його сусідом по кімнаті равом Грингласом і равом Шмуелем-Давидом Райчиком. Німці змусили їх зійти біля міста Седльце, і всю ніч вони перебували під охороною озброєних солдатів, які примушували їх працювати на прибиранні території станції. На світанку їм дивом з див вдалося втекти, і вони продовжили шлях до Вільни.

Прибувши до Вільни, вони приєдналися до тмімім, що були там, і, попри труднощі шляху і тривогу за членів своїх родин, які залишилися в Польщі, — дотримувалися повного розпорядку єшиви точнісінько так само, як в Отвоцьку. Ця єшива існувала від початку 5700 року (1939/1940) до зими 5701 року (1940/1941).

Частина учнів-тмімім у Вільні, і Рімам серед них, зуміли отримати візу на острови Кюрасао на Американському континенті. Ця віза дозволяла поїхати потягом до Росії, а після двотижневої подорожі відплисти до Японії, а звідти на Кюрасао.

Розпорядку єшиви дотримувалися і в дорозі; дорогою вони проїжджали через Москву, де зустріли анаш, які благали їх залишити їм копію зошитів з маамарім, що були в них і були великою рідкістю в Росії.

Коли вони прибули до Японії, з'ясувалося, що влада Кюрасао не дозволяє біженцям в'їжджати на свою територію, і так вони залишалися в Японії, доки не скінчився термін транзитної візи, і тоді їх вислали до Шанхая в Китаї.

Більшість тмімім залишалися в Шанхаї до закінчення війни в 5705 році (1944/1945); у 5701 році (1940/1941) з Канади надійшло 80 віз, частину яких було видано учням єшив. Дев'ять з них було видано тмімім, а решту — юнакам з інших єшив. Рімам був серед дев'ятьох, хто удостоївся.

Із Шанхая дев'ятеро, що удостоїлися, прибули до С. Франциско в Каліфорнії, а в четвер, 2 хешвана 5702 року (23 жовтня 1941), прибули до Монреаля.

У США

Через воєнний стан раву Тененбойму та його товаришам не вдавалося отримати візу до Сполучених Штатів, і лише на свято Песах 5704 року (8 квітня 1944) він зміг уперше приїхати до Ребе Раяца в Нью-Йорк разом зі своїм товаришем равом Менахемом-Зеевом Грингласом. Після їхнього прибуття вони удостоїлися особливої близькості з боку Ребе Раяца й удостоїлися возлежати за його столом на обох седерах.

Після свята він увійшов на єхідут до Ребе. Він сподівався, що тепер зможе перебувати в тіні Ребе після перерви приблизно в п'ять років відтоді, як бачив Ребе попереднього разу, і тому був здивований, почувши від Ребе, що той має намір послати його відкрити єшиву в одному з провінційних міст і вже обрав для нього місто Філадельфію. Легко уявити, що він відчув у ту мить. Зрозуміло, що такий хасид, як Рімам, не відмовиться, і він прийняв шліхут з повною згодою, але обличчя його побіліло, як вапно. Реакція Ребе, коли він побачив його обличчя, була: я вважаю тебе одним зі своїх органів, а орган не повинен питати!

Не минуло й місяця після того єхідуту, як у Філадельфії відкрилася єшива «Огель Моше — Ахей Тмімім», яку очолювали рав Тененбойм і рав Іцхак-Давид Гронер. Ребе Раяц супроводжував єшиву на кожному кроці листами, сповненими докладних вказівок.

У 5705 році (1944/1945) він одружився із Зісл-Дворою[3], дочкою р. Еліягу Фріда, і весілля відбулося в Монреалі, місті, де жила наречена. Після весілля він повернувся продовжувати свій шліхут у Філадельфії, де народився його первісток, рав Еліягу.

Рімам мав звичку питати Ребе перед кожним своїм кроком, малим і великим, і відразу після народження первістка в 5707 році (1946/1947) поїхав до Нью-Йорка спитати Ребе, яке ім'я дати новонародженому. З одного боку, він хотів назвати його Еліягу, на честь свого тестя, але оскільки той помер молодим, він думав приєднати ім'я Ребе Рашаба. Коли він увійшов на єхідут і виклав своє питання перед Ребе Раяцем, Ребе сказав йому, що не слід поєднувати ім'я наших святих Ребе з іншим ім'ям, а тому хай назве сина Еліягу, і «у тебе будуть ще сини». Так і було: первістка він назвав Еліягу, а наступного сина назвав Шалом-Дов-Бер. До речі, слова Ребе, що «у тебе будуть ще сини», були гранично точні, бо справді в нього народилися ще чотири сини, але не доньки.

У 5708 році (1947/1948) рав Шмар'ягу Гурарі попросив його стати вихователем у єшиві «Томхей Тмімім» у Брукліні. За згодою Ребе Раяца він залишив Філадельфію і прибув до Нью-Йорка. Він оселився, як і більшість анаш у ті роки, у районі Браунсвілл і почав свою роботу магідом шіуру в єшиві «Томхей Тмімім Любавич», що розташовувалася тоді на вулиці Бедфорд. Не минуло й року відтоді, як він почав працювати, як його вже підвищили до духовного керівника єшиви для молодших і відділення мтівти. На цій посаді він трудився з відданістю і самопосвятою, зі старанністю і хасидським запалом до кінця своїх днів.

Він дуже досяг успіху у святій роботі, і через рік його включили до центрального правління єшиви. Протягом довгих років він був одним із шести, хто входив до Ребе Мелех га-Мошіаха на єхідут щомісяця, щоб доповідати про єшиву й отримувати вказівки та благословення. Члени правління дуже цінували його проникливість і здібності вихователя.

Рав Йосеф-Менахем-Мендл Тененбойм на роздаванні доларів у Ребе

Зв'язаний серцем і душею з Ребе

У 5710 році (1949/1950), після відходу Ребе Раяца, він пов'язав себе з Ребе. Він пам'ятав Ребе ще з Польщі, коли той приїжджав побути поруч зі своїм тестем у святкові дні. За вказівкою свого тестя Ребе розмовляв з тмімім про те, що вони вивчали. Так він удостоївся дізнатися, що йдеться про людину, яка підноситься над народом, «і царство його добровільно прийняв».

Рімам удостоївся рідкісної честі: у 5711 році (1950/1951) Ребе був сандаком у його сина, рава Іцхака. Обрізання відбулося 7 адара II в домі родини, у багатоквартирному будинку на вулиці Парк-Плейс у Браунсвіллі, і Ребе виголосив сіху (надруковано в «Сіхот кодеш»). Ребе також дав п'ять доларів на початок оплати за навчання і сказав у сіхі: «Одного разу я був присутній, коли мій тесть, його святість Адмор, був сандаком, і хоча він був шойхетом і не вражався виглядом крові тощо, під час обрізання він дивився вбік», і так само вчинив Ребе.

До Краун-Гайтс Рімам переїхав у 5716 році (1955/1956). Спочатку він жив на вулиці Президент, біля Роджерс-авеню. Він почав давати урок хасидуту в синагозі «Бейт Давид» щоп'ятниці ввечері взимку, і цей постійний урок він зберігав усе своє життя.

І згодом, коли він купив будинок на вулиці Монтгомері, він продовжив постійний урок у синагозі поблизу свого нового місця проживання. Його відданість святим справам була притчею во язицех. Так було і тоді, коли він почав урок у Шабат вранці в 770 — урок став постійним видовищем у «Бейт хаєйну», коли кожного Шабату, за будь-якої погоди і в усі дні року, він сидів біля східної стіни з групою своїх слухачів.

Коли виникла ідея купити будинок на вулиці Монтгомері, Ребе підтримав його в цьому напрямку під час єхідуту, а коли його дружина здивувалася, звідки вони візьмуть гроші, Ребе всміхнувся і сказав: «У твого чоловіка добре ім'я, і йому дадуть позики».

Протягом років Рімам удостоївся брати участь майже в усіх фарбрейнгенах Ребе. Він стояв зовсім поруч із Ребе, у дивовижному бітулі, і Ребе ставився до нього з любов'ю і повагою.

18 елула 5710 року (31 серпня 1950), під час молитви Мінха, кантор зупинився перед «Таханун» і подивився на Ребе, очікуючи вказівки, чи казати «Таханун». Ребе звернувся до Рімама, ніби питаючи його думки. Сказав Рімам: «Адже в кунтресі „Хай елул“ написано, що це святковий день, а у святковий день не кажуть „Таханун“!», і Ребе прийняв його слова, і «Таханун» не казали.

Іншого разу, на фарбрейнгені в 5712 або 13 році, Ребе закликав до молитовного служіння і при цьому звернувся до Рімама і сказав: «Згадай дні давні».

Був сурмачем у шофар у Ребе. На Рош га-Шана 5711 (12 вересня 1950) сурмив ткіот де-меумад на Рош га-Шана 5712 (1 жовтня 1951) сурмив усі звуки, коли Ребе промовляв вірші й благословення на Рош га-Шана 5713 (20 вересня 1952) сурмив усі звуки, крім першого, який засурмив Ребе, а з 5714 року (1953/1954) до свого відходу з життя сурмив ткіот де-меумад, і також був макрі за нашим звичаєм з 5739 до 5752 року (1991/1992).

У 5751 році (1990/1991) підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах.

У єшиві

Рав Тененбойм був лагідної душі, стриманим і врівноваженим. Ці його якості виявлялися в усьому, і передусім на його посаді духовного керівника єшиви. Він вимагав від своїх учнів берегти час і дотримуватися розпорядку і нагадував своїм учням, що англійською марнування часу називається «кіллінг тайм» [=вбивати час]. Учень єшиви має знати своє завдання і завжди пам'ятати, що марнування часу — це «вбивство» надзвичайно цінної речі.

Він завжди говорив з учнями спокійно й неквапливо і лише в рідкісних випадках підвищував голос. Він надавав перевагу «правиці, що наближає» над «лівицею, що відштовхує», і саме тому учні ставилися до нього з особливою повагою і шанобою. Так з учнями, і так з учителями.

Навіть до учнів, які, здавалося б, не вписувалися в рамки єшиви, він виявляв особливе ставлення і докладав усіх зусиль, щоб учень залишився в «Томхей Тмімім». З одного боку, він твердо стояв на сторожі духу єшиви, а з другого — навіть у серйозних випадках намагався зробити все, щоб іще одна душа залишилася в «Томхей Тмімім».

І вивчав він просто і прямим шляхом. Він не був постійним магідом шіуру в класі, але щодня після полудня давав урок Гмари учням, які воліли вивчати святі предмети замість світських. На цих уроках він навчав своїх учнів прямого шляху у вивченні аркуша Гмари та основних правил у вивченні Раші і Тосафот.

Він був символом і взірцем справжнього вихователя, що дбає про учнів і в дні «Бейн га-зманім». Ще в перші роки проводу Ребе він дбав про організацію в холь га-моед особливих зібрань для молодших учнів — як на території єшиви, так і в «Бейт хаєйну», що перетворилося на традицію «Ралі». У ті роки «Ралі» проводилося в «770» або в суці «770», і Ребе дивився з вікна або виходив підтримати спів дітей по завершенні зібрання.

У період «Бейн га-зманім» у літні місяці Рімам їздив шадаром до Венесуели, на острови Кюрасао (куди він хотів утекти під час війни) та до інших країн. Поїздка була на благо єшиви — у матеріальному і в духовному: він сіяв духовність і пожинав матеріальне. Він завжди запасався мезузами, книгами хасидуту тощо і поширював юдаїзм і хасидут серед євреїв, до яких інакше вони б не дійшли. З часом між ним і балебатім виник особливий зв'язок, і вони з нетерпінням чекали його приїзду щоліта, щоб почути від нього слова підбадьорення і пробудження.

Характерна для Рімама старанність виявилася в усьому своєму блиску в останні роки, коли, попри слабке здоров'я, він не пропускав жодного дня приходу до єшиви і не пропустив жодного засідання правління, навіть у ті роки, коли був одним з найстаріших членів правління.

Відхід з життя

У 5747 році (1986/1987) він переніс серцевий напад і удостоївся особливого ставлення Ребе: його госпіталізували в Рош ходеш адар, і того ж дня Ребе надіслав йому 22 долари на цдаку. Він намагався знайти різні натяки на це конкретне число, але коли його виписали 22-го числа місяця, на 22-й день госпіталізації, усе стало зрозуміло.

Коли він повернувся після операції, уперше, коли він прийшов до «770» молитися, Ребе сказав його синові р. Іцхаку, що стояв біля входу після молитви: «Сьогодні я бачив твого батька в синагозі».

Після виписки з лікарні члени родини попросили його заново організувати свій розпорядок дня і скоротити години роботи. Уперше, коли він пройшов перед Ребе на «роздаванні доларів» після операції, Ребе сказав йому: «Довголіття в „Томхей Тмімім“», і коли він почув ці слова — враз відкинув усі думки про скорочення роботи і віддався своїй посаді в єшиві з новою життєвою силою.

На виході Йом Кіпуру 5752 року (1991/1992) сталася дивовижна, грізна і чудесна подія: усі роки Ребе повертався до публіки під час «Маршу», а по закінченні співу, перед сурмлінням у шофар, знову звертав своє святе обличчя на схід. Того року Ребе змінив звичному і дивився на публіку і після того, як закінчили спів, і чекав сурмління. Рімам стояв напоготові і, оскільки був слабкий, попросив свого сина р. Леві стояти поруч із ним на випадок, якщо він не зможе. Насправді він засурмив сам, а Ребе весь цей час дивився на нього особливим чином.

Наприкінці того ж року, 26 елула 5752 року (24 вересня 1992), він переніс інсульт, хай омине нас таке, у стінах єшиви на Оушен-Парквей, під час святої роботи.

Після тривалої хвороби помер у четвер увечері, у ніч на 3 тевета, на виході «Зот Ханука» 5754 року (1993/1994).

Родина

Його дружина Зісл-Двора Тененбойм[4]

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Коли його друг рав Йосеф Вайнберг почав давати уроки «Танії» по радіо, він радився з ним під час підготовки уроків, а після того, як отримував правки Ребе до уроків, вони вдвох сиділи разом, щоб зрозуміти його святі слова.
  2. ^ Наприкінці 5699 року (1938/1939) рава Ментліка вже не було поруч із Ребе, після того як йому вдалося втекти до Сполучених Штатів, і одного разу трапилося так, що Рімам був тим хозером, який виголошував маамар перед Ребе. Оскільки від природи він був сором'язливий і лагідний душею, можна уявити, як він стояв перед Ребе в страху, трепеті й поті, і маамар виходив з його уст голосом тонкої тиші. За кілька хвилин Ребе зупинив його і сказав: коли ділова людина користується великим пальцем у торговельних справах, це недобре, але той, хто сидить у наметі Тори, має користуватися своїм великим пальцем для потреб навчання. Тобто, хоча в торговельних справах надмірна наполегливість небажана, у вивченні Тори потрібна твердість, і Ребе сам показав Рімамові, як повторювати маамар, промовляючи гучним голосом і твердим наспівом слова, на яких тоді зупинилися в повторенні, -«що таке поняття вищої слави і нижньої слави» (їдиш).
  3. ^ Померла 20 іяра 5762 (2 травня 2002)
  4. ^ Померла 20 іяра 5762 року (2 травня 2002)
  5. ^ Помер 16 іяра 5783 року (7 травня 2023)
Йосеф-Менахем-Мендл Тененбойм згадується ще в 30 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5295486200

Повідомити про помилку на цій сторінці