Йосеф-Менахем-Мендл Тененбойм
| Йосеф-Менахем-Мендл Тененбойм | |
|---|---|
Голова єшиви «Ахей Тмімім» Філадельфія | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5676 |
| Дата смерті | 3 тевета 5754 (17 грудня 1993) |
| Країна | Польща, США |
| Місце проживання | Отвоцьк, Філадельфія, Краун-Гайтс |
| Рід діяльності | рабин, голова єшиви, педагог |
| Освіта | «Томхей Тмімім» в Отвоцьку, Вільні та Шанхаї |
| Посада | голова єшиви «Ахей Тмімім» Філадельфія, член правління єшиви «Томхей Тмімім» — «770», той, хто сурмив у шофар у Ребе в Грізні дні |
| Сім'я | |
| Батько | Іцхак |
| Дружина | Зісл-Двора Тененбойм |
| Діти | Еліягу Тененбойм, Шалом-Дов-Бер, Іцхак Тененбойм, Леві, Альтер-Яаков-Єгуда, та інші |
| Родовід | |
Рав Йосеф-Менахем-Мендл Тененбойм (5676 — 3 тевета 5754 (17 грудня 1993)) входив до групи «хозрім» при Ребе Раяці, був головою єшиви «Ахей Тмімім» Філадельфія, а пізніше — членом правління центральної єшиви «Томхей Тмімім» — «770». Удостоївся служити сурмачем у шофар у Ребе на міньянах молитов Грізних днів.
Біографія
Дитинство і юність
Народився в р. Іцхака в 5676 році (1915/1916), у дитинстві родина переїхала до Отвоцька. По сусідству з ними в Отвоцьку жив хасид р. Давид Тейблюм (Рікер), який був рамом у єшиві «Томхей Тмімім». Р. Давид, помітивши здібності й лагідну вдачу Рімама, направив його до єшиви «Томхей Тмімім», що розташовувалася в ті роки в цьому місті.
Незабаром після вступу до єшиви рав Тененбойм удостоївся першого єхідуту в Ребе Раяца. Його свояк, рав Іцхак Гендель, розповідає, що вже на першому єхідуті Ребе виявив до нього особливу любов і навіть тримав його за край одягу, поки розмовляв з ним.
Дуже швидко він влився в єшиву і досяг успіху у вивченні відкритої частини Тори та хасидуту, так що став одним з видатних учнів і прославився як масмід, старанний учень, що має здорове розуміння. З часом він став також маскілем у хасидуті і набув дивовижного знання книги «Танія»[1].
Старанність у вивченні хасидуту сильно вплинула на нього, і з часом він вважався одним з видатних учнів єшиви і став справжнім оведом, так що його молитовне служіння стало притчею во язицех. У 5697 році (1936/1937), коли рав Ісраель Джейкобсон приїхав зі Сполучених Штатів до Польщі до Ребе Раяца, Ребе сказав йому: «Варто плисти кораблем з Америки, щоб побачити молитву Мендла Тененбойма».
Завдяки своїм численним здібностям і старанності в хасидуті Рімам удостоївся стати одним із «хозрім», що повторювали маамарім Ребе Раяца. Порядок був такий: після виголошення маамару він і його товариш, гаон-хасид р. Мордехай Ментлік, повторювали маамар з машпіа, секретарем Ребе, равом Єхезкелем Фейгіним, а потім входили всередину, до Святая святих, щоб повторити маамар перед Ребе[2].
У Вільні, Японії, Шанхаї та Монреалі
Наприкінці 5699 року (1938/1939) вибухнула Друга світова війна. Фронт швидко наближався до Отвоцька, єшива закрилася, і юнаки втекли звідти.
Рімам теж був серед утікачів, але йому не пощастило, і його схопили нацисти, хай зітреться ім'я їхнє, під час переходу кордону разом з його сусідом по кімнаті равом Грингласом і равом Шмуелем-Давидом Райчиком. Німці змусили їх зійти біля міста Седльце, і всю ніч вони перебували під охороною озброєних солдатів, які примушували їх працювати на прибиранні території станції. На світанку їм дивом з див вдалося втекти, і вони продовжили шлях до Вільни.
Прибувши до Вільни, вони приєдналися до тмімім, що були там, і, попри труднощі шляху і тривогу за членів своїх родин, які залишилися в Польщі, — дотримувалися повного розпорядку єшиви точнісінько так само, як в Отвоцьку. Ця єшива існувала від початку 5700 року (1939/1940) до зими 5701 року (1940/1941).
Частина учнів-тмімім у Вільні, і Рімам серед них, зуміли отримати візу на острови Кюрасао на Американському континенті. Ця віза дозволяла поїхати потягом до Росії, а після двотижневої подорожі відплисти до Японії, а звідти на Кюрасао.
Розпорядку єшиви дотримувалися і в дорозі; дорогою вони проїжджали через Москву, де зустріли анаш, які благали їх залишити їм копію зошитів з маамарім, що були в них і були великою рідкістю в Росії.
Коли вони прибули до Японії, з'ясувалося, що влада Кюрасао не дозволяє біженцям в'їжджати на свою територію, і так вони залишалися в Японії, доки не скінчився термін транзитної візи, і тоді їх вислали до Шанхая в Китаї.
Більшість тмімім залишалися в Шанхаї до закінчення війни в 5705 році (1944/1945); у 5701 році (1940/1941) з Канади надійшло 80 віз, частину яких було видано учням єшив. Дев'ять з них було видано тмімім, а решту — юнакам з інших єшив. Рімам був серед дев'ятьох, хто удостоївся.
Із Шанхая дев'ятеро, що удостоїлися, прибули до С. Франциско в Каліфорнії, а в четвер, 2 хешвана 5702 року (23 жовтня 1941), прибули до Монреаля.
У США
Через воєнний стан раву Тененбойму та його товаришам не вдавалося отримати візу до Сполучених Штатів, і лише на свято Песах 5704 року (8 квітня 1944) він зміг уперше приїхати до Ребе Раяца в Нью-Йорк разом зі своїм товаришем равом Менахемом-Зеевом Грингласом. Після їхнього прибуття вони удостоїлися особливої близькості з боку Ребе Раяца й удостоїлися возлежати за його столом на обох седерах.
Після свята він увійшов на єхідут до Ребе. Він сподівався, що тепер зможе перебувати в тіні Ребе після перерви приблизно в п'ять років відтоді, як бачив Ребе попереднього разу, і тому був здивований, почувши від Ребе, що той має намір послати його відкрити єшиву в одному з провінційних міст і вже обрав для нього місто Філадельфію. Легко уявити, що він відчув у ту мить. Зрозуміло, що такий хасид, як Рімам, не відмовиться, і він прийняв шліхут з повною згодою, але обличчя його побіліло, як вапно. Реакція Ребе, коли він побачив його обличчя, була: я вважаю тебе одним зі своїх органів, а орган не повинен питати!
Не минуло й місяця після того єхідуту, як у Філадельфії відкрилася єшива «Огель Моше — Ахей Тмімім», яку очолювали рав Тененбойм і рав Іцхак-Давид Гронер. Ребе Раяц супроводжував єшиву на кожному кроці листами, сповненими докладних вказівок.
У 5705 році (1944/1945) він одружився із Зісл-Дворою[3], дочкою р. Еліягу Фріда, і весілля відбулося в Монреалі, місті, де жила наречена. Після весілля він повернувся продовжувати свій шліхут у Філадельфії, де народився його первісток, рав Еліягу.
Рімам мав звичку питати Ребе перед кожним своїм кроком, малим і великим, і відразу після народження первістка в 5707 році (1946/1947) поїхав до Нью-Йорка спитати Ребе, яке ім'я дати новонародженому. З одного боку, він хотів назвати його Еліягу, на честь свого тестя, але оскільки той помер молодим, він думав приєднати ім'я Ребе Рашаба. Коли він увійшов на єхідут і виклав своє питання перед Ребе Раяцем, Ребе сказав йому, що не слід поєднувати ім'я наших святих Ребе з іншим ім'ям, а тому хай назве сина Еліягу, і «у тебе будуть ще сини». Так і було: первістка він назвав Еліягу, а наступного сина назвав Шалом-Дов-Бер. До речі, слова Ребе, що «у тебе будуть ще сини», були гранично точні, бо справді в нього народилися ще чотири сини, але не доньки.
У 5708 році (1947/1948) рав Шмар'ягу Гурарі попросив його стати вихователем у єшиві «Томхей Тмімім» у Брукліні. За згодою Ребе Раяца він залишив Філадельфію і прибув до Нью-Йорка. Він оселився, як і більшість анаш у ті роки, у районі Браунсвілл і почав свою роботу магідом шіуру в єшиві «Томхей Тмімім Любавич», що розташовувалася тоді на вулиці Бедфорд. Не минуло й року відтоді, як він почав працювати, як його вже підвищили до духовного керівника єшиви для молодших і відділення мтівти. На цій посаді він трудився з відданістю і самопосвятою, зі старанністю і хасидським запалом до кінця своїх днів.
Він дуже досяг успіху у святій роботі, і через рік його включили до центрального правління єшиви. Протягом довгих років він був одним із шести, хто входив до Ребе Мелех га-Мошіаха на єхідут щомісяця, щоб доповідати про єшиву й отримувати вказівки та благословення. Члени правління дуже цінували його проникливість і здібності вихователя.

Зв'язаний серцем і душею з Ребе
У 5710 році (1949/1950), після відходу Ребе Раяца, він пов'язав себе з Ребе. Він пам'ятав Ребе ще з Польщі, коли той приїжджав побути поруч зі своїм тестем у святкові дні. За вказівкою свого тестя Ребе розмовляв з тмімім про те, що вони вивчали. Так він удостоївся дізнатися, що йдеться про людину, яка підноситься над народом, «і царство його добровільно прийняв».
Рімам удостоївся рідкісної честі: у 5711 році (1950/1951) Ребе був сандаком у його сина, рава Іцхака. Обрізання відбулося 7 адара II в домі родини, у багатоквартирному будинку на вулиці Парк-Плейс у Браунсвіллі, і Ребе виголосив сіху (надруковано в «Сіхот кодеш»). Ребе також дав п'ять доларів на початок оплати за навчання і сказав у сіхі: «Одного разу я був присутній, коли мій тесть, його святість Адмор, був сандаком, і хоча він був шойхетом і не вражався виглядом крові тощо, під час обрізання він дивився вбік», і так само вчинив Ребе.
До Краун-Гайтс Рімам переїхав у 5716 році (1955/1956). Спочатку він жив на вулиці Президент, біля Роджерс-авеню. Він почав давати урок хасидуту в синагозі «Бейт Давид» щоп'ятниці ввечері взимку, і цей постійний урок він зберігав усе своє життя.
І згодом, коли він купив будинок на вулиці Монтгомері, він продовжив постійний урок у синагозі поблизу свого нового місця проживання. Його відданість святим справам була притчею во язицех. Так було і тоді, коли він почав урок у Шабат вранці в 770 — урок став постійним видовищем у «Бейт хаєйну», коли кожного Шабату, за будь-якої погоди і в усі дні року, він сидів біля східної стіни з групою своїх слухачів.
Коли виникла ідея купити будинок на вулиці Монтгомері, Ребе підтримав його в цьому напрямку під час єхідуту, а коли його дружина здивувалася, звідки вони візьмуть гроші, Ребе всміхнувся і сказав: «У твого чоловіка добре ім'я, і йому дадуть позики».
Протягом років Рімам удостоївся брати участь майже в усіх фарбрейнгенах Ребе. Він стояв зовсім поруч із Ребе, у дивовижному бітулі, і Ребе ставився до нього з любов'ю і повагою.
18 елула 5710 року (31 серпня 1950), під час молитви Мінха, кантор зупинився перед «Таханун» і подивився на Ребе, очікуючи вказівки, чи казати «Таханун». Ребе звернувся до Рімама, ніби питаючи його думки. Сказав Рімам: «Адже в кунтресі „Хай елул“ написано, що це святковий день, а у святковий день не кажуть „Таханун“!», і Ребе прийняв його слова, і «Таханун» не казали.
Іншого разу, на фарбрейнгені в 5712 або 13 році, Ребе закликав до молитовного служіння і при цьому звернувся до Рімама і сказав: «Згадай дні давні».
Був сурмачем у шофар у Ребе. На Рош га-Шана 5711 (12 вересня 1950) сурмив ткіот де-меумад на Рош га-Шана 5712 (1 жовтня 1951) сурмив усі звуки, коли Ребе промовляв вірші й благословення на Рош га-Шана 5713 (20 вересня 1952) сурмив усі звуки, крім першого, який засурмив Ребе, а з 5714 року (1953/1954) до свого відходу з життя сурмив ткіот де-меумад, і також був макрі за нашим звичаєм з 5739 до 5752 року (1991/1992).
У 5751 році (1990/1991) підписав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах.
У єшиві
Рав Тененбойм був лагідної душі, стриманим і врівноваженим. Ці його якості виявлялися в усьому, і передусім на його посаді духовного керівника єшиви. Він вимагав від своїх учнів берегти час і дотримуватися розпорядку і нагадував своїм учням, що англійською марнування часу називається «кіллінг тайм» [=вбивати час]. Учень єшиви має знати своє завдання і завжди пам'ятати, що марнування часу — це «вбивство» надзвичайно цінної речі.
Він завжди говорив з учнями спокійно й неквапливо і лише в рідкісних випадках підвищував голос. Він надавав перевагу «правиці, що наближає» над «лівицею, що відштовхує», і саме тому учні ставилися до нього з особливою повагою і шанобою. Так з учнями, і так з учителями.
Навіть до учнів, які, здавалося б, не вписувалися в рамки єшиви, він виявляв особливе ставлення і докладав усіх зусиль, щоб учень залишився в «Томхей Тмімім». З одного боку, він твердо стояв на сторожі духу єшиви, а з другого — навіть у серйозних випадках намагався зробити все, щоб іще одна душа залишилася в «Томхей Тмімім».
І вивчав він просто і прямим шляхом. Він не був постійним магідом шіуру в класі, але щодня після полудня давав урок Гмари учням, які воліли вивчати святі предмети замість світських. На цих уроках він навчав своїх учнів прямого шляху у вивченні аркуша Гмари та основних правил у вивченні Раші і Тосафот.
Він був символом і взірцем справжнього вихователя, що дбає про учнів і в дні «Бейн га-зманім». Ще в перші роки проводу Ребе він дбав про організацію в холь га-моед особливих зібрань для молодших учнів — як на території єшиви, так і в «Бейт хаєйну», що перетворилося на традицію «Ралі». У ті роки «Ралі» проводилося в «770» або в суці «770», і Ребе дивився з вікна або виходив підтримати спів дітей по завершенні зібрання.
У період «Бейн га-зманім» у літні місяці Рімам їздив шадаром до Венесуели, на острови Кюрасао (куди він хотів утекти під час війни) та до інших країн. Поїздка була на благо єшиви — у матеріальному і в духовному: він сіяв духовність і пожинав матеріальне. Він завжди запасався мезузами, книгами хасидуту тощо і поширював юдаїзм і хасидут серед євреїв, до яких інакше вони б не дійшли. З часом між ним і балебатім виник особливий зв'язок, і вони з нетерпінням чекали його приїзду щоліта, щоб почути від нього слова підбадьорення і пробудження.
Характерна для Рімама старанність виявилася в усьому своєму блиску в останні роки, коли, попри слабке здоров'я, він не пропускав жодного дня приходу до єшиви і не пропустив жодного засідання правління, навіть у ті роки, коли був одним з найстаріших членів правління.
Відхід з життя
У 5747 році (1986/1987) він переніс серцевий напад і удостоївся особливого ставлення Ребе: його госпіталізували в Рош ходеш адар, і того ж дня Ребе надіслав йому 22 долари на цдаку. Він намагався знайти різні натяки на це конкретне число, але коли його виписали 22-го числа місяця, на 22-й день госпіталізації, усе стало зрозуміло.
Коли він повернувся після операції, уперше, коли він прийшов до «770» молитися, Ребе сказав його синові р. Іцхаку, що стояв біля входу після молитви: «Сьогодні я бачив твого батька в синагозі».
Після виписки з лікарні члени родини попросили його заново організувати свій розпорядок дня і скоротити години роботи. Уперше, коли він пройшов перед Ребе на «роздаванні доларів» після операції, Ребе сказав йому: «Довголіття в „Томхей Тмімім“», і коли він почув ці слова — враз відкинув усі думки про скорочення роботи і віддався своїй посаді в єшиві з новою життєвою силою.
На виході Йом Кіпуру 5752 року (1991/1992) сталася дивовижна, грізна і чудесна подія: усі роки Ребе повертався до публіки під час «Маршу», а по закінченні співу, перед сурмлінням у шофар, знову звертав своє святе обличчя на схід. Того року Ребе змінив звичному і дивився на публіку і після того, як закінчили спів, і чекав сурмління. Рімам стояв напоготові і, оскільки був слабкий, попросив свого сина р. Леві стояти поруч із ним на випадок, якщо він не зможе. Насправді він засурмив сам, а Ребе весь цей час дивився на нього особливим чином.
Наприкінці того ж року, 26 елула 5752 року (24 вересня 1992), він переніс інсульт, хай омине нас таке, у стінах єшиви на Оушен-Парквей, під час святої роботи.
Після тривалої хвороби помер у четвер увечері, у ніч на 3 тевета, на виході «Зот Ханука» 5754 року (1993/1994).
Родина
Його дружина Зісл-Двора Тененбойм[4]
- Його син, рав Еліягу Тененбойм[5] — носе ве-нотен у мтівті «Огалей Тора»
- Його син, рав Шалом-Дов-Бер Тененбойм — президент педагогів «Любавицької єшиви» і член правління Центральної організації «Цеірей Агудат Хабад»
- Його син, рав Іцхак Тененбойм — директор пекарні «Любавич маца» у Краун-Гайтс
- Його син, рав Леві Тененбойм — машпіа в єшиві «Томхей Тмімім — Ховевей Тора» і сурмач у шофар протягом низки років у 770
- Його син, рав Альтер-Яаков-Єгуда Тененбойм — шаліах в Ірвайні, Каліфорнія
Зовнішні посилання
- Чути звук шофара, його син рав Шалом дає інтерв'ю мультимедійній програмі хабадської медіакомпанії jem
- Аврагам Райніц, «Відданий хасид і справжній вихователь», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 444, с. 26 і далі.
- «Хасид і вихователь», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 906, с. 50 і далі.
Примітки
- ^ Коли його друг рав Йосеф Вайнберг почав давати уроки «Танії» по радіо, він радився з ним під час підготовки уроків, а після того, як отримував правки Ребе до уроків, вони вдвох сиділи разом, щоб зрозуміти його святі слова.
- ^ Наприкінці 5699 року (1938/1939) рава Ментліка вже не було поруч із Ребе, після того як йому вдалося втекти до Сполучених Штатів, і одного разу трапилося так, що Рімам був тим хозером, який виголошував маамар перед Ребе. Оскільки від природи він був сором'язливий і лагідний душею, можна уявити, як він стояв перед Ребе в страху, трепеті й поті, і маамар виходив з його уст голосом тонкої тиші. За кілька хвилин Ребе зупинив його і сказав: коли ділова людина користується великим пальцем у торговельних справах, це недобре, але той, хто сидить у наметі Тори, має користуватися своїм великим пальцем для потреб навчання. Тобто, хоча в торговельних справах надмірна наполегливість небажана, у вивченні Тори потрібна твердість, і Ребе сам показав Рімамові, як повторювати маамар, промовляючи гучним голосом і твердим наспівом слова, на яких тоді зупинилися в повторенні, -«що таке поняття вищої слави і нижньої слави» (їдиш).
- ^ Померла 20 іяра 5762 (2 травня 2002)
- ^ Померла 20 іяра 5762 року (2 травня 2002)
- ^ Помер 16 іяра 5783 року (7 травня 2023)
Код особи: № 5295486200
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Родина Тененбоймів
- Випускники «Томхей Тмімім» в Отвоцьку
- Випускники «Томхей Тмімім» у Шанхаї
- Випускники «Томхей Тмімім» у Монреалі
- Особистості в Монреалі
- Особистості Краун-Гайтс
- Особистості, що народилися в 5676 році (1915/1916)
- Особистості в Браунсвіллі
- Ті, хто пережив Голокост
- Рабини, що підписали псак дін про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах
- Особистості, що померли 5754 року (1993/1994)