Бейт-мідраш
Бейт-мідраш — це місце, призначене тільки для вивчення Тори, на відміну від синагоги, яка є місцем, призначеним для молитви. У наші дні здебільшого поділу між бейт-мідрашем і синагогою майже не існує, але зали єшив слугують на ділі бейт-мідрашем.
Передісторія
За часів наших мудреців, благословенної пам'яті, був звичай виділяти особливе місце для молитви, і поряд із цим було місце, призначене тільки для заняття Торою. Цей звичай укорінився, найімовірніше, з бажання залишити довгий проміжок часу для тих, хто подовжує молитву, адже вони подовжували споглядання щонайменше на цілу годину[1] перед молитвою, і як свідчать наші мудреці, благословенної пам'яті[2]: «Перші хасиди перебували одну годину і молилися, щоб спрямувати своє серце до Всюдисущого», це крім самого служіння молитви, тож загалом вони молилися мінімум дев'ять годин на день[3].
Час іти до бейт-мідрашу
Одразу після молитви знавці Тори поспішали до бейт-мідрашу — звичай, який наші мудреці, благословенної пам'яті, хвалили винятковим чином, і як каже вислів Гмари[4]: сказав рабі Леві бар Хія: той, хто виходить із синагоги і входить до бейт-мідрашу і займається Торою, удостоюється і приймає лик Шхіни, як сказано: підуть від сили до сили, з'явиться перед Б-гом у Ціоні.
І справді, звичай за часів наших мудреців, благословенної пам'яті, був такий, що одразу після молитви, ще до їжі, поспішали до бейт-мідрашу, і як кажуть слова Гмари «Вчили: сказав рабі Єгошуа бен Хананья: коли ми раділи Сімхат бейт га-шоева, ми не бачили сну своїми очима. Як так? Перша година — постійна ранкова жертва, звідти до молитви, звідти до додаткової жертви, звідти до молитви Мусаф, звідти до бейт-мідрашу, звідти до їжі і пиття, звідти до молитви Мінха, звідти до постійної передвечірньої жертви, а звідти й далі — до Сімхат бейт га-шоева» (Сука, 53, а).
Так само встановлює автор «Беер маїм хаїм»[5]: «А під час їжі — ось, час трапези знавця Тори о шостій годині дня, бо він не їстиме, доки не вивчить усіх встановлених йому на кожен день уроків, і поки він не вивчив усіх уроків, це для нього під забороною „не їжте з кров'ю“, а простолюд уже наповнив своє черево в цей час раз і раз або раз і два».
Але амораї, які ретельно стежили за тим, щоб і молитися в бейт-мідраші[6].
Зовнішні посилання
- «Ве-асу лі мікдаш», збірник про святість синагоги та бейт-мідрашу, Кір'ят-Малахі 5783