Перейти до вмісту

Переддень Йом Кіпуру

Матеріал з Хабадпедії
Ребе на роздаванні грошей на цдаку в переддень Йом Кіпуру

Переддень Йом Кіпуру — це день 9 тішрея, що прилягає до Йом Кіпуру, який припадає на десяте тішрея. У цей день заповідано багато їсти й пити, прийнято відзначати цей день як свято в молитвах і в одязі, в цей день дотримуються безлічі звичаїв, починаючи зі звичаю капарот, який здійснюють у передсвітанкову сторожу, занурення в мікві, трапези дня, примножують цдаку, звичай малкот і відуй у молитві Мінха, благословення дітей та інші.

У Храмі

У часи, коли існував Храм, цей день був присвячений останнім приготуванням Первосвященника до служінь Йом Кіпуру.

Уранці цього дня окроплюють когена очисною водою, оскільки це сьомий день його очищення, а потім ставлять його біля Східної брами і проводять перед ним биків, баранів і ягнят, щоб він був звичний до служіння.

У цей день Первосвященник вносить три мане із суміші куріння до ступки і розтирає пахощі дуже-дуже ретельно, щоб суміш була найтоншою з тонких.

Протягом дня старійшини суду передають Первосвященника старійшинам священства, які піднімають його до верхньої палати Бейт Автінас і навчають його служіння набирання жменями куріння, а також беруть із нього клятву, що він нічого не змінить із того, чого його навчили[1].

Закони і звичаї дня

Ребе під час шхіти півня для капарот у переддень Йом Кіпуру

Капарот

Основна стаття – Капарот

У переддень Йом Кіпуру в передсвітанкову сторожу є звичай різати білого півня, бо в цю годину нитка милості переважає у світі, і його ріжуть, щоб підсолодити гвурот. І називається він капара, як козел відпущення. І дехто має звичку брати півня на кожного, а дехто бере одного на кількох разом.

Звичай: здійснюючи капару, промовляти молитву «Бней адам...», а потім кажуть «Це заміна моя, це спокута моя, це викуп мій...» і обертають півня навколо голови.

Заповідь їжі

У переддень Йом Кіпуру заповідано з'їсти трапезу як підготовку до Йом Кіпуру, щоб піст йому не зашкодив[2] ця заповідь є заповіддю зі слів софрім[3] проте мудреці заснували свою постанову на тлумаченні вірша:

«„І упокорюйте душі ваші дев'ятого“ (Ваікра 23, 32.) Хіба дев'ятого постять? Адже десятого постять! Але це каже тобі: кожному, хто їсть і п'є дев'ятого, Писання зараховує, наче він постив дев'ятого і десятого»

— Вавилонський Талмуд, Йома 81, б.

Зі слів Гемари випливає, що чеснота їжі в переддень Йом Кіпуру не лише в тому, що це підготовка до посту, але вона вважається як сам піст, і нагорода за неї більша, бо не порівняти того, хто виконує волю Всевишнього і їсть, з тим, хто виконує Його волю і постить.[2] І тому навіть у разі, коли є потреба в пості, наприклад тому, хто бажає постити таанит халом, немає в цьому потреби, оскільки сама їжа вважається постом[4]. І з додаткової причини постановили їсти, бо Йом Кіпур є святом, а оскільки неможливо вшанувати його їжею й питвом, треба вшанувати його в переддень свята[5].

І заповідано «примножувати» їжу в цей день[6] (проте обов'язок їсти не поширюється на кожну мить, як у Шабат, у який заборонено постити навіть одну мить) і як міра двох днів[7]. Дехто пояснював, що мається на увазі, щоб він з'їв більше за міру одного дня[8], однак Ребе відкидає це пояснення, адже написано «міра»[9], і тому прийнято їсти в цей день дві трапези: одну трапезу дня і ще завершальну трапезу.[потрібне джерело]

У цій трапезі прийняті різні звичаї: прийнято їсти «крепхін»[10], і без солі[11], і руками або двома руками[12].

Проте в цей день є обмеження в їжі: у нього їдять лише легку їжу (як-от м'ясо птиці й рибу), яка легко перетравлюється, щоб не бути ситим і не загордитися в Йом Кіпур, і ця заборона діє і в ранковій трапезі. Також у цей день не їдять (і в ранковій трапезі) те, що примножує сім'я (наприклад: часник і яйця). І не їдять кунжут, який спричиняє відрижку в Йом Кіпур. А в завершальній трапезі не можна їсти молочних продуктів, а також не можна їсти того, що розігріває тіло[13].

І Ребе Рашаб пояснив, що їжа в переддень Йом Кіпуру належить до сутнісної невідчутної насолоди[14].

Йом-тов

Хоча переддень Йом Кіпуру не має статусу свята, євреї прийняли звичай робити його святом. І є відмінності у звичаях: чи діє свято починаючи з ночі 9 тішрея з появою зірок, чи зі світанку переддня Йом Кіпуру (щоправда, до появи зірок свято безумовно не діє, тому кажуть Таханун у Мінху перед ним, на відміну від інших свят).

І оскільки він є святом, у нього прийнято, що:
  • У нього не кажуть ні Таханун, ні «Ламнацеах» (оскільки це не «день лиха»), ні «Мізмор ле-тода»[15].
  • У нього не кажуть «Авіну малкейну» ні в Шахаріт, ні в Мінху.[15] (хіба що коли Йом Кіпур припадає на Шабат, коли протягом Шабату не кажуть, — дехто має звичай казати в Шахаріт переддня Йом Кіпуру[16][17])
  • Щодо Сліхот (у тих, хто має звичай їх казати, на відміну від звичаю Хабаду, за яким не кажуть у Десять днів каяття.[18]) ті, хто каже вдень, скорочують їх читання, однак дехто подовжує Сліхот перед днем, у передсвітанкову сторожу, і на їхню думку йом-тов діє з початку дня, як сказано вище.[15]
  • Наші Ребе, провідники поколінь, мали звичай вдягати одяг йом-тову в переддень Йом Кіпуру.[19]

Роздавання лекаху

Основна стаття – Леках
Поліцейський проходить перед Ребе під час роздавання лекаху біля входу до його кімнати

На основі звичаю хасидів просити леках саме в Ребе, Ребе в переддень Йом Кіпуру має звичай роздавати леках кожному, будучи вдягненим у шовковий суботній одяг і підперезаним гартлом, і благословляє кожного добрим і солодким роком[10].

У перші роки проводу Ребе роздавав леках лише в переддень Йом Кіпуру, але в пізніші роки, коли публіка зросла, Ребе почав роздавати і в сусідні дні.

Одного разу, коли Ребе роздавав леках одному з хасидів на виході Йом Кіпуру, Ребе сказав: зараз не час для давання лекаху, яке буває в переддень Йом Кіпуру, але попри це (Ребе дав йому шматок лекаху і сказав) ось тобі, «пашен зіх»... на весь рік[потрібне уточнення].

У 5740-ві роки Ребе почав роздавати починаючи з 6 тішрея, а також роздавав гостям і тим, хто не встиг пройти раніше, у Гошана раба (або в Шміні Ацерет), і в усіх цих випадках Ребе благословляв тих, хто отримував, тією самою формулою, якою він зазвичай благословляв у переддень Йом Кіпуру.

Значення роздавання для Ребе було таким великим, що в переддень Йом Кіпуру 5741 року (1980/1981), коли Ребе поїхав до мікви, секретар р. Лейбл Гронер оголосив, що Ребе сказав йому, щоб нікому не перешкоджали підходити по леках, щоб черга була безперервною і щоб не втручалися в його справи[20], і оскільки це переддень Йом Кіпуру — щоб із ним «не гралися»[21].

У 5749 році (1988/1989) Ребе пов'язав із цією справою вірш «Бо вчення добре дав Я вам, Тори Моєї не залишайте», що говорить про Тору, і пов'язав роздавання лекаху з Торою, роздавши маамар «У-шеавтем маїм бе-сасон» Ребе Цемах Цедека[22].

Примирення з ближніми

У цей день прийнято вмилостивити кожного, кого він образив, і просити в нього пробачення, бо Йом Кіпур спокутує лише гріхи перед Всевишнім, а те, що між людиною та її ближнім, Йом Кіпур не спокутує, доки він не вмилостивить його[23].

Хоча протягом усього року належить одразу піти і вмилостивити того, проти кого він згрішив, проте в переддень Йом Кіпуру треба остерігатися в цьому особливо, щоб серце всього Ізраїлю було цілісним одне з одним і сатана не мав місця звинувачувати Ізраїль.

Скривдженому не слід бути жорстоким і не прощати. Але хай простить одразу. Під час прохання про пробачення слід докладно назвати провину, якщо це не осоромить його ближнього. І особливий порядок є у вмилостивленні свого головного вчителя, якщо згрішив проти нього, а також якщо згрішив проти людини, яка померла.

Занурення в мікву

Крім ранкового занурення, як щодня, як прийнято в хасидів[24], у переддень Йом Кіпуру додають особливе занурення.

Для цього занурення наведено дві причини; заради очищення від нечистоти кері, і як занурення гіюру і тшуви. І лише з першої причини вистачило б занурення лише в набраній воді (або навіть обливання трьома відрами води в кількості дев'яти кавів), а в разі, коли йому відомо, що він не став нечистим від кері, він звільнений від занурення (і жінки, які не заміжні, і у випадках, коли в них немає побоювання цієї нечистоти, звільнені). Однак через другу причину, яка заради гіюру, є потреба в зануренні в дощовій воді, три занурення, як у гера, що приймає гіюр, і навіть незаміжні жінки зобов'язані в ньому[25]

На практиці прийнято під час цього занурення особливо ретельно стежити за миттям волосся і чистотою тіла,[потрібне джерело] і занурюються чотири рази: один раз заради очищення від нечистоти кері і ще три рази заради гіюру.[потрібне джерело] Згідно з внутрішньою частиною Тори, ці чотири занурення відповідають також чотирьом літерам в Імені Гаває.[потрібне джерело]

Прийнято здійснювати це занурення після полудня, перед молитвою Мінха[26]. Хоча наші Ребе, провідники поколінь, у багато років не дотримувалися цього суворо і занурювалися лише перед молитвою Шахаріт[27].

За можливості прийнято занурюватися ще раз після завершальної трапези[26].

Малкот

Картина Залмана Кляйнмана, що зображує малкот у переддень Йом Кіпуру

Перед зануренням у мікві[28] перед молитвою Мінха прийнято, що вся громада отримує 39 ударів[29]. І хоча сьогодні удари не діють, бо в нас немає суддів зі сміхою для цього, проте прийнято отримувати удари, щоб упокорилося його серце і він здійснив тшуву.

Той, хто отримує удари, отримує їх, лежачи на підлозі (див. зображення) в бік півночі, бо звідти приходять гроші, які найбільше спричиняють провини[30]. Краще, щоб його били ременем зі шкіри теляти (і не обов'язково завширшки в тефах), згідно з віршем[31]: «Знає віл свого власника»[32].

Той, хто б'є, легенько вдаряє в три точки на спині того, хто отримує удари, і при кожному ударі обидва промовляють одне слово з вірша «Ве-гу рахум», доки не закінчать його тричі[33].

Відуй

Моляться молитву Мінха перед завершальною трапезою і кажуть наприкінці молитви Шмоне есре текст відую, що промовляється в усіх молитвах Йом Кіпуру. Відуй кажуть у молитві пошепки, і шаліах ціббур його не повторює.

За законом заповідь відую належить до початку часу спокути, тобто до ночі Йом Кіпуру з настанням темряви, однак мудреці побоювалися, щоб у нього не затьмарився розум під час трапези через сп'яніння і таке інше, і він не зможе висповідатися на початку часу спокути в ніч Йом Кіпуру, і тому зажадали висповідатися вже в переддень Йом Кіпуру перед завершальною трапезою[34].

Благословення дітей

Основна стаття – Благословення тмімім

Є давній звичай Ізраїлю[35] благословляти дітей благословенням когенів перед тим, як ідуть до синагоги. Звичай уперше з'являється в наших ахаронім у книжці рабі Хаїма бен Бецалеля, брата Магараля з Праги[36].

У частині громад Ізраїлю поширився звичай благословляти дітей кожного переддня Шабату, а в частині лише в переддень Йом Кіпуру, коли батько покладає руки на своїх синів, як зробив Яаков своїм онукам Менаше та Ефраїму, і починає благословення з вірша: «Хай зробить тебе Б-г як Ефраїма і як Менаше»[37], а потім промовляти благословення когенів.

Цей звичай викликав галахічну полеміку, оскільки ісраелю заборонено промовляти благословення когенів, і тому дехто мав звичай робити це, не покладаючи рук на голову сина.

На основі цього звичаю хасиди — які вважають себе духовними синами Ребе — мали звичай входити до наших Ребе, провідників поколінь, і просити їхнього благословення в переддень Йом Кіпуру, близько до часу настання свята.

У Ребе Раяца було прийнято, що він благословляв хасидів, які входили до нього просити його благословення, словами: «Дер Ойберштер золь меорер зайн міт а ісорерус [=щоб Святий, благословенний Він, пробудив пробудженням] істинної тшуви з глибини і точки серця».

Починаючи з 5712 року (1951/1952) (це був перший переддень Йом Кіпуру після того, як Ребе відкрито прийняв на себе провід хасидизмом Хабад) Ребе запровадив церемонію «Благословення тмімім», на якій Ребе перед Коль нідрей благословляє всіх неодружених юнаків, які перебувають при дворі Ребе. Крім прийнятого благословення, Ребе зазвичай промовляє на цій церемонії коротку сіху, і одразу після цього спускається на молитву Коль нідрей з громадою. У перші роки Ребе благословляв юнаків у своїй кімнаті, а внаслідок збільшення кількості юнаків церемонію проводили в Малому залі.

Крім Благословення тмімім, що проводиться за хвилини до настання свята, Ребе благословляє всіх хасидів після молитви Мінха в особливій сіхі благословення. У цьому благословенні Ребе багато разів благословляє в порядку абетки «שנת אורה, שנת ברכה» і так далі.

Суть дня і служіння в ньому

У переддень Йом Кіпуру служіння полягає в каятті за минуле, в Йом Кіпур — у рішенні на майбутнє[38].

Суть переддня Йом Кіпуру полягає в підготовці та початку всіх справ, які є в самому Йом Кіпурі, і служінням Всевишньому в цей день можна вже здійснити те, що здійснюється служінням Йом Кіпуру.

Це виявляється в тому, що піст Йом Кіпуру можливий лише завдяки їжі й питву в цей день, тож мудреці сказали, що це саме по собі вважається постом: «кожен, хто їсть..наче постив». А якщо глибше, то вже в переддень Йом Кіпуру починається служіння Йом Кіпуру (а не лише підготовка), і це відповідно до поясненого в каббалі, що піст у Йом Кіпур за своєю суттю є «таємницею внутрішньої їжі й питва» — що в цей день їжа для внутрішньої сторони серця і душі.[39], що це сенс «оживити їх у голоді», що через страждання є їжа для внутрішньої сторони серця.[40] Однак ця (внутрішня) їжа буває саме завдяки тому, що їй передує їжа переддня Йом Кіпуру, бо тоді, коли «зовнішня їжа» для зовнішньої сторони серця вже здійснена в повноті, можлива внутрішня їжа для внутрішньої сторони душі.[41] І виходить, що початок притягнення «життєвості» («оживити їх у голоді») Йом Кіпуру відбувається напередодні дня через їжу, тільки напередодні дня воно в зовнішній стороні душі, а в сам Йом Кіпур воно для внутрішньої сторони душі.

Однак переддень Йом Кіпуру має перевагу навіть над самим Йом Кіпуром, і в низці деталей та аспектів:

  • Що служіння здійснюється матеріальною їжею, і в цьому кілька переваг:
1. Що розкриття Йом Кіпуру (розкриття єхіди) притягуються в матеріальність світу.[42]
2. Корінь притягнення, яке здійснює служіння, що відбувається в матеріальних речах, походить із вищого місця, ніж служіння в духовному.[43][44]
3. З боку «служіння бірурім», яке в матеріальній їжі. Що під час їди він відбирає і розкриває іскри, що є в їжі, корінь яких — з дуже високого місця.[45]
4. Служіння Йом Кіпуру загалом підкреслює важливість, яка є саме в матеріальному існуванні єврея. Тому головна заповідь у Йом Кіпур — це страждання тіла: неїдіння, непиття і так далі — хоча буває, що це страждання заважає і послаблює духовне служіння..) І причина цього в тому, що в Йом Кіпур розкривається щабель єхіди душі, розкриття якої завдяки її перевазі проникає в усі щаблі душі, аж до того, що відчувається і виражається головним чином у нижчих щаблях.[46]
Це виражається також у переддень Йом Кіпуру в заповіді їжі, оскільки проста причина заповіді їжі (і це головна причина) в тому, щоб «ви змогли постити..щоб страждання їм не зашкодило».[47] Тобто хоча кожен єврей почуває і відчуває насолоду в неїдінні в Йом Кіпур, оскільки це воля Всевишнього (і духовна їжа), попри це Тора дбає про його матеріальне відчуття (з боку його тіла), щоб і «з його боку» було легше виконати заповідь, і тому Тора заповідає їсти. (Це наочно показує розкриття «єхіди» в заповідях переддня Йом Кіпуру, тому дуже важливий стан тіла і його причетність до Тори й заповідей).[48]
  • І ще перевага з боку служіння людини, згідно з відомим, що в розкритті Йом Кіпуру не таке важливе служіння людини (оскільки справа тшуви лише в тому, щоб усунути перешкоди для розкриття «самої сутності дня»[49]), проте в переддень Йом Кіпуру це є з боку (служіння) людини. Що всі аспекти дня — дев'ятого і десятого, включно з аспектом «сама суть дня спокутує»[50], — здійснюються через їжу, тому сказали: «Кожен, хто їсть...наче постив дев'ятого і десятого».[44]
  • А перевага початку, страждання та їжі, що в Йом Кіпур (у якому теж є їжа внутрішньої сторони серця), і страждання та їжі, що напередодні дня (у якому теж є страждання — «наче постив»), полягає в поєднанні протилежностей (суть якого в служінні людини — це поєднання «сур ме-ра ва-асе тов» в одну точку), це поєднання є результатом розкриття єхіди, в якій перебувають усі аспекти служіння і душі в аспекті «точки». А «початок» поєднання буває в переддень Йом Кіпуру, ще до освячення дня.[51]

Додаткова література

Зовнішні посилання

Книжки

Мультимедіа

Сайти


Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.

Примітки

  1. ^ Через побоювання садукеїв у період Другого Храму, які купували первосвященство за гроші, але не вірили повністю в Усну Тору.
  2. ^ 1 2 Рош, трактат Йома, розділ 8, пункт 22, і «Шулхан арух га-Рав», розділ 604, на початку.
  3. ^ «Шулхан арух га-Рав», розділ 608, пункт 1, у дужках.
  4. ^ «Левуш», розділ 604, пункт 1, і «Шулхан арух га-Рав» там само.
  5. ^ «Бейт Йосеф», розділ 604, що починається словами «Ве-ім томар», і «Шулхан арух га-Рав» там само.
  6. ^ «Шулхан арух», розділ 604, пункт 1, і див. точність формулювання в «Шулхан арух га-Рав», розділ 608, і в його сидурі.
  7. ^ Сидур Алтер Ребе, що починається словами «Бе-ерев Йом га-кіпурім».
  8. ^ «Ешель Аврагам» з Бучача до «Шулхан аруху», розділ 604.
  9. ^ «Лікутей сіхот», т. 29, с. 313, прим. 10.
  10. ^ 1 2 «Сефер га-мінгагім — Хабад», с. 58.
  11. ^ Вказівка Ребе Рашаба — «Сефер га-сіхот» 5697, с. 157-8.
  12. ^ Звичай Алтер Ребе — книжка «Бейт Ребі». Звичай рава Леві-Іцхака Шнеєрсона — «Га-Мелех бі-мсібо», ч. 2, с. 112-3. Сіху благословення переддня Йом Кіпуру 5745 надруковано в «Лікутей сіхот», т. 29, с. 319.
  13. ^ «Шулхан арух га-Рав», розділ 608, наприкінці.
  14. ^ «Сефер га-сіхот» 5697, с. 157.
  15. ^ 1 2 3 Рама, розділ 604, пункт 2, і «Шулхан арух га-Рав», розділ 604.
  16. ^ Рама, розділ 604, там само, і це з «Гагаот Магарил», закони переддня Йом Кіпуру.
  17. ^ І звичай Хабаду, вочевидь, у тому, що не кажуть; у книжці «Шевах га-моадім» написано, що не кажуть (в «Оцар мінгагей Хабад», с. 179, написано, що кажуть, але ясно, що це друкарська помилка, див. там, — і так само написав Рашдабаль нижче), і так само пише Рашдабаль у «Гаарот у-біурім», що не кажуть (і див. у щоденнику р. Шалом-Дов-Бера Шура за місяць тішрей 5734 (вересень–жовтень 1973) (книжка «Зіхрон дівре шалом», с. 38), що того року вперше почали казати), а в листку «Гіткашрут» написали з припущення, що це звичай, якого дотримувалися лише тимчасово. І слід зазначити вказівку Ребе (сіха 6 тішрея 5735 (22 вересня 1974)), що «Авіну малкейну» не кажуть, лише коли кажуть Таханун.
  18. ^ «Сефер га-мінгагім — Хабад», с. 58.
  19. ^ «Оцар мінгагей Хабад», с. 177.
  20. ^ Побоювання було викликане подіями Шміні Ацерет 5738 року (1977/1978), коли Ребе довгі години стояв у Гошана раба, роздаючи леках, і майже нічого не їв, що, на розуміння нижчих, було матеріальною причиною подій, які сталися після цього.
  21. ^ Щоденник року Гакгель 5741
  22. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Гаазіну» 5749
  23. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе 606, 1-8
  24. ^ Його здійснюють після капарот і перед молитвою (див. у «Ковец галаха» рава Брауна, тішрей 5777 (жовтень–листопад 2016).
  25. ^ «Шулхан арух» нашого Ребе, розділ 606. На практиці є місця, де місцевий рабин просить, щоб незаміжні дівчата утримувалися від походу до мікви («Шмірат га-моадім», с. 84)
  26. ^ 1 2 Магарил, закони переддня Йом Кіпуру, «Шулхан арух» нашого Ребе, розділ 606, пункт 13.
  27. ^ «Оцар мінгагей Хабад», елул-тішрей, с. 178.
  28. ^ Сидур
  29. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе 607 11
  30. ^ Там само 14
  31. ^ Єшаягу 1 3
  32. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе 607 13 14
  33. ^ Там само 12
  34. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе 607, 1.
  35. ^ Огляд джерел і причин у листку «Га-Мешар — Торані», переддень тижневої глави «Ваєхі» 5781, «Хай зробить тебе Б-г», с. 18.
  36. ^ «Сефер га-хаїм», «Парнаса ве-калкала», розділ 6.
  37. ^ У тих, хто має звичай благословляти й доньок, батьки мають звичай казати: хай зробить тебе Б-г як Сару, Рівку, Рахель і Лею.
  38. ^ «Гайом йом», 9 тішрея.
  39. ^ «Ец хаїм», «Шаар Йом га-Кіпурім», розділ 1, сидур Арізаля і «Шаар га-каванот».
  40. ^ «Лікутей Тора», Шир га-ширім, 14б.
  41. ^ «Лікутей сіхот», т. 29, с. 313.
  42. ^ «Лікутей сіхот», т. 24, с. 564.
  43. ^ І подібно до переваги Пуриму, яка в матеріальній їжі, над Йом Кіпуром («Тора ор», «Мегілат Естер (Сувій Естер)», 95, г, та в інших місцях).
  44. ^ 1 2 «Лікутей сіхот», т. 29, с. 318-9.
  45. ^ «Лікутей сіхот», т. 24, с. 573.
  46. ^ «Лікутей сіхот», т. 29, с. 524 (їдишем) (у перекладі).
  47. ^ «Шулхан арух» нашого Ребе, початок розділу 604.
  48. ^ «Лікутей сіхот», т. 29, с. 330 і далі.
  49. ^ Див. «Лікутей сіхот», т. 4, с. 1149.
  50. ^ Рамбам «Закони каяття» 1, 3.
  51. ^ «Лікутей сіхот», т. 29, с. 330.


Повідомити про помилку на цій сторінці