Перейти до вмісту

Розширення і ремонт «770»

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю запропоновано до поділу: ця стаття дуже велика або присвячена кільком темам. Можливо, поділ статті на підстатті полегшить читання і пошук потрібних відомостей.
Запрошуємо вас обговорити на сторінці обговорення пропозицію поділити статтю.
Цю статтю запропоновано до поділу: ця стаття дуже велика або присвячена кільком темам. Можливо, поділ статті на підстатті полегшить читання і пошук потрібних відомостей.
Запрошуємо вас обговорити на сторінці обговорення пропозицію поділити статтю.
בניית והרחבת 770, בשנת תשנ"א

Головна синагога і бейт-мідраш 770 — Всесвітнього центру Хабаду. Розташована на нижньому поверсі (у підвалі).

який у минулому слугував стоянкою для машин швидкої допомоги (що працювали на службі місцевої лікарні). З роками це місце перетворилося на велику і головну синагогу хасидизму Хабад і місце молитов і фарбрейнгенів Ребе. Синагога називається Великим залом (на відміну від «Малого залу» на вхідному поверсі).

«Шалаш»

Ребе на молитві в «Шалаші»

Ліворуч від будівлі 770 у минулому була стоянка (для машин швидкої допомоги, що працювали на службі приватної лікарні, яка там містилася). Після купівлі 770 Агудат хасидей Хабад двір використовувався для дитячих зібрань і для Параду.

Двір називався «Шалаш» (російською — тимчасова споруда).

Приблизно в 5714 році (1953/1954), унаслідок зростання кількості учасників молитов і фарбрейнгенів Ребе, «Малий зал» уже не міг умістити людей, і почали користуватися «Шалашем» (який був більшим) для фарбрейнгенів і для молитов місяця тішрея. Великі фарбрейнгени в зимові дні — 19 кислева, 10 швата і на свято Пурим — проводилися в інших, просторіших залах у районі Краун-Гайтс.

Перше розширення

У міру того як громада хасидів Хабаду зростала, посилювалася потреба в додатковому місці, і «Шалашем» користувалися дедалі частіше. «Шалаш», який не утримувався як слід, призводив до того, що часом перебування там було нестерпним[1]. Наприкінці 5719 року (1958/1959) почали впорядковувати «Шалаш»: захистили його від дощу, вітру і холоду, обгородили його з північного і південного боку (тобто з боку, оберненого до вулиці Істерн-Парквей і до вулиці Юніон) і натягнули брезент як дах (на Сукот клали схах). До Рош га-Шана 5721 (22 вересня 1960) ремонт закінчили. Місце молитви Ребе було визначено в південно-східному куті. Р. Залман Балсофський збудував для Ребе спеціальну біму для фарбрейнгенів. Ця біма була складаною і дозволяла використовувати місце не під час фарбрейнгену. За помостом було вікно, відчинене на вулицю Юніон, де розташовувалися бахурім єшиви, щоб бачити Ребе. Невдовзі Ребе звелів зачинити вікно.

У той самий період було проведено додаткові ремонтні роботи для зручності приміщення; ребецн Хая-Мушка Шнеєрсон пожертвувала п'ять люстр, які повісили в центрі шалашу. У даху прорубали вентиляційні вікна, які давали прийнятне рішення у звичайний час (на фарбрейнгенах і в періоди напливу було дуже спекотно). Р. Яаков Ліпскер збудував особливу біму для читання Тори, зроблену з міцного дерева і без безлічі деталей. До того року біми для читання Тори ламалися щороку на Сімхат Тора через тисняву і тісноту. Нинішня біма, виготовлена до Сімхат Тора, протрималася тридцять років. У 5749 році (1988/1989) її замінили новою. Унаслідок розширення приміщення та його ремонту великі фарбрейнгени в різних залах припинилися, і всі заходи стали проводитися в 770.

Друге розширення

Зал синагоги після другого розширення

Узимку 5725 року (1964/1965) було куплено будівлі праворуч і ліворуч від будівлі 770 — будівлі номер 784 і 788 на вулиці Істерн-Парквей. Купівлю здійснив р. Агарон Кляйн, який також частково брав участь у фінансуванні придбання. Решта грошей надійшла від самого Ребе, який не хотів додаткових партнерів і власників 770.

Ініціатива купівлі виходила від пана Агарона Кляйна, який увійшов до Ребе на єхідут і виклав свою пропозицію розширити 770 до вулиці Кінгстон. Ребе запитав: «Ти впевнений, що нам знадобиться така велика синагога?!» Р. Агарон упевнено відповів Ребе: «Знадобиться ще більша за цю», і Ребе погодився.

Будівлі було записано на особисте ім'я р. Агарона, а не на ім'я будівельного комітету, який фактично займався розширенням 770. Для цього наводилися різні припущення, серед них: незгода банку позичити таку велику суму синагозі, що не має відповідних гарантій. Р. Агарон, який керував іншими великими організаціями (наприклад, Колель Хабад) в Америці, був, мабуть, краще відомий банкам. Ще одне припущення говорить, що це було за вказівкою Ребе, оскільки Ребе не хотів, щоб порушення закону, які трапляються майже під час будь-якого будівництва, записувалися на ім'я Хабаду. Після завершення розширення власність було передано «Мерказ ле-іньоней хінух». Дехто каже, що причина запису будівлі на ім'я р. Агарона в тому, що попередній власник будівлі просив своїх дітей не продавати будівлю Любавичам, тому її купив р. Агарон, який не був любавицьким хасидом[2].

Хасиди на фарбрейнгені з Ребе у Великому залі передають стілець над головами після другого розширення

Після виселення мешканців вирівняли перший поверх будівлі 784, що прилягає до 770 ліворуч, а в правій будівлі (788) тимчасово розмістили бахурім єшиви та різні родини з анаш.

У місяці елулі 5727 року (1966/1967) почалася робота з пристосування підвалу будівлі 784 під синагогу. План був такий, що за місяць розширення буде завершено і вже на Рош га-Шана 5728 (5 жовтня 1967) можна буде проводити там святкові молитви, що не здавалося реальним. Розширення охоплювало: етап 1 — викопування від першого поверху до дна підвалу, щоб створити простір із високою стелею; етап 2 — пролом стін, що розділяють будівлю 770 і будівлю 784, і на етапі 3 — пристосування об'єднаного підвалу під великий молитовний зал. Перший етап просувався швидко, і здавалося, що до Рош га-Шана будівництво справді буде завершено. Перед другим етапом робітники виявили, що стіна, яка розділяла будівлі, була зроблена із залізобетону і заліза і завтовшки три фути. Її довжина була двадцять метрів, і закінчити це до Рош га-Шана було неможливо.

У ніч переддня свята Сукот 5728 (18 жовтня 1967), після того як велику стіну вже було проломлено, робітники виявили, що є ще одна стіна, яка слугує західним фундаментом будівлі 784, і зламати її можна лише з дозволу інженера. Робітники зламали невелику її частину, і було вирішено продовжити злам у присутності інженера.

Хасиди і тмімім, що перебували на місці, стежили за просуванням будівництва і розуміли, що зупинитися посеред ремонту не можна (оскільки наступного дня переддень свята, а в холь га-моед не працюють), і виходило, що до закінчення Сімхат Тора ремонт не буде завершено. Ухваливши поспішне рішення, юнаки взяли довгу і важку трубу, призначену для опалювальної системи будівлі, і почали бити нею по стіні. Усю ніч юнаки енергійно працювали, при цьому кілька юнаків дістали легкі поранення, і до світанку роботу було закінчено, і весь підвал перетворився на один зал. Будівлю 784 залишили без інженерної опори. Арон кодеш і біму Ребе перенесли в передню частину підвалу.

Наступного дня поклали настил, який з'єднав підлоги шалашу і 784, і очистили приміщення від залишків будівництва. Хасиди Хабаду чекали входу Ребе в «нову синагогу». До молитви мінха переддня свята Сукот Ребе спустився зі своєї святої кімнати і ввійшов до Великого залу. Ребе швидко попрямував до свого нового, віддаленішого місця, весь час озираючись на всі боки, і на його обличчі було видно велику радість.

Першого дня свята Сукот встановили товсті залізні балки, які тимчасово підтримували будівлю.

Після свята р. Яаков Ліпскер збудував сорок нових дерев'яних лав, які він пожертвував 770. Після закінчення будівництва він вирішив пожертвувати також новий арон кодеш. Він зрозумів, що Ребе хоче, щоб арон кодеш було збудовано не в стіні, а поза нею. Р. Яаков привів робітника, який збудував дерев'яний каркас арона, а решту частин р. Яаков зробив власноруч із допомогою сина.

Третє розширення

«Великий зал» під час фарбрейнгену з Ребе після третього розширення, знімок із вікна кімнати трансляцій
«Великий зал» у пообідню годину п'ятниці, коли він майже порожній від молільників

З роками громада Хабаду розширювалася, і вже в 5728 році (1967/1968) місця не вистачало, щоб умістити всіх. Цього разу планувалося розширити синагогу під підвалом будівлі номер 788. І цього разу будівництвом займався р. Агарон, який навіть отримав на це заохочення від Ребе[3]. Фактично роботи з розширення затрималися на п'ять років, і, можливо, це було через брак грошових коштів.

Наприкінці 5733 року (1972/1973) почали розширювати «Великий зал», і цього разу теж планували, що до Рош га-Шана синагога буде готова. Цього разу не найняли професійного підрядника для керування роботою, а роботою керували самі габаї. Р. Залмана Ліпскера було призначено від будівельного комітету, щоб особисто наглядати за будівельними роботами. Виконробом на місці був сильний чоловік, який міг діяти лише однією рукою, і проте робота просувалася швидкими темпами. Значний внесок у прискорення роботи зробили габаї, коли деякі з них щоночі завершували роботу робітників за той день. Вирізнялися серед них р. Залман Балсофський разом із сином р. Єгудою Балсофським, р. Залман Ліпскер і його брат р. Йосеф-Іцхак Ліпскер. У це будівництво р. Агарон втручався менше, ніж у попереднє.

Під час розширення треба було копати на місці крамниць, які виходили на Кінгстон на рівні вулиці. Як опору для будівлі поставили тимчасові колони, а наприкінці будівництва їх хотіли прибрати, щоб вони не заважали поширенню голосу хазана. Знімання колон супроводжував інженер, який давав вказівки. Один із членів «будівельного комітету», що побоювався знімання колон, пішов порадитися з іншим інженером. Той відповів йому, що «в усьому є небезпека». Цей член комітету ввійшов до Ребе і розповів про відповідь інженера. Відповідь Ребе була така: якщо в цьому є небезпека, хай не знімають колон. Через короткий час, посеред будівельного процесу, один із маленьких тракторів, що працювали на території 770, врізався в одну з колон, колону було вирвано з місця, і виникло побоювання обвалу будівлі. Коли за кілька хвилин нічого не сталося, було доведено, що жодної проблеми немає, і колони було прибрано.

Для «східної» стіни синагоги було пожертвувано особливу і дорогу цеглу. З роками, оскільки більшість фотографій Ребе, зроблених у 770, була на тлі цієї стіни, вона стала одним із розпізнавальних знаків 770. У верхній частині цієї стіни є нахил назовні, щоб голос хазана «відбивався» назад, до тих, хто молиться.

У ніч напередодні Рош га-Шана 5734 (26 вересня 1973) майже вся будівля була готова, крім цегли східної стіни, яка потребувала облицювання та оздоблення. Тієї ночі кілька габаїв працювали, щоб закінчити будівництво до світанку, і тоді «Великий зал» було розширено до максимально можливого. Підлога була кривою, і весь «770» стояв під ухилом (протягом кількох років, поки це не вирівняли), панелі теж іще не були приклеєні, а жіноче відділення з боку вулиці Істерн-Парквей було лише бетонним майданчиком — але будівництво загалом було завершено. Після свят роботи відновилися, і робітники займалися оздобленням будівлі. Р. Залман Ліпскер поклеїв нові шпалери на стіни, щоб вирівняти їхній колір у всій будівлі. Кілька хасидів закінчили ремонт жіночого відділення, а також збудували сходи на другий поверх із жіночого відділення.

Це розширення не охоплювало простору під жіночим відділенням з боку вулиці Істерн-Парквей. Через кілька років у східному кінці зробили кімнату для верхнього одягу і комірок для зберігання, яка потім стала чимось на зразок «другої кімнати», до того етапу, коли відремонтували туалети внизу, звільнили електрощитову, що там містилася, і відкрили весь простір під жіночим відділенням, під яким збудували кімнату, що називається «Лішкат осей хавітін / Ваад „Сеудат Шломо“», де готують усе потрібне для частування на фарбрейнгенах у 770, «мезонот» перед молитвою тощо.

Закладення першого каменя

Ребе закладає наріжний камінь останнього розширення 770. (Елул 5748)

З роками громада Хабаду розвинулася до великих розмірів. У святкові дні, переважно в місяці тішрей, 770 ставав багатолюдним місцем і центром паломництва тисяч людей з усього світу. Місце стало тісним, щоб умістити публіку, яка й далі зростала. Довгий час точилися розмови про плани розширення «Великого залу», і було заплановано скромну церемонію «закладення наріжного каменя» для розширення. 17 елула 5748 (30 серпня 1988) Ребе молився, як звичайно, у своєму домі на вулиці Президент. Після молитви Мінха відбулося роздавання доларів, під час якого підійшов голова «Фонду „Друзі Махане Ісраель“» — меценат пан Давид Чейз і розповів Ребе, що за його планом слід розширити і збільшити будівлю 770 до великої і пишної будівлі. Він пояснив Ребе всі деталі справи, а потім попросив — запросив Ребе взяти участь у церемонії закладення наріжного каменя, яку він бажає провести того самого дня у дворі 770. Несподівано Ребе прийняв запрошення і поставив умовою своєї участі, щоб пан Чейз виступив під час церемонії на їдиші, який був його рідною мовою. Пан Чейз погодився на умову і сказав Ребе на їдиші: «До зустрічі о 5:00».

Раптова згода Ребе взяти участь у церемонії змусила організаторів пришвидшити приготування. За лічені хвилини підготували майданчик перед фасадом 770 і звели для Ребе спеціальну біму, на якій поставили стендер і мікрофон. Безліч людей почала стікатися до місця події, розташовуючись на імпровізованих пірамідах, установлених на проїжджій частині. На фасаді будівлі повісили вивіску «Велика буде слава цього Дому, на добрий і солодкий рік». Рівно о 5:00 Ребе прибув своєю машиною. Ребе вийшов з машини, попрямував до імпровізованої біми і виголосив сіху, що тривала близько десяти хвилин. У сіхі Ребе говорив про значення назви, яку дають подіям такого роду «мовою країни», — «граунд брейкінг», розбивання землі, а також про духовне значення закладення наріжного каменя, порівнюючи це з Евен га-шетія, від якого було засновано весь світ і місцем якого була саме Святеє Святих. Після закінчення сіхи панові Чейзу надали честь виступити на їдиші, як було домовлено.

Ребе всміхається панові Чейзу

Пан Чейз почав свою промову з того, яка велика честь випала йому — збудувати тут бейт-мідраш і всесвітній центр Ребе. Він схвильовано розповів, як бачив під час Голокосту, як німці знищували всі синагоги в його місті, і не вірив, що настане день, коли він сам збудує синагогу. Пан Чейз додав і сказав: «Ребе, щоправда, я зобов'язався перед тобою говорити на їдиші, але що мені робити, я майже повністю забув цю мову, і мені це важко. «Ребе, іх об дір ліб зейер зейер асах (Ребе, я дуже-дуже тебе люблю)». Почувши закінчення промови Чейза на їдиші, Ребе широко всміхнувся із сяйливим обличчям.

Потім Ребе попросив, щоб і Рашаг сказав слова благословення. Рашаг згадав, що в ці дні, коли минуло 91 рік від заснування «Томхей Тмімім», особлива заслуга в цей час — розширити дім наших Ребе, провідників поколінь, який слугує також будівлею центральної єшиви «Томхей Тмімім». Наприкінці він побажав Ребе величезного успіху і нахасу від усіх хасидів.

Після промови Рашага Ребе зійшов з біми і підійшов до ями, викопаної для наріжного каменя. Ребе взяв у руку лопату і відсунув пісок на боки, нахилився, підняв руками камінь, покладений поруч, і опустив його в яму. Знову взяв у руки лопату і вкрив камінь невеликою кількістю піску. Потім честь засипати яму лопатою отримали меценат пан Чейз, члени секретаріату і почесні рабини. Після закладення наріжного каменя Ребе попрямував до прорізу в огорожі, що оточувала територію, зупинився і сказав, що бажає роздавати долари. Одразу ж стендер спустили з біми, і Ребе почав роздавання[4]. Спочатку виникла велика метушня, оскільки ніхто ніколи не думав, як улаштувати прохід для отримання долара на майданчику перед будівлею, але невдовзі порядок налагодився, і публіка почала співати на тлі у супроводі оркестру. Роздавання тривало близько години з чвертю, а потім, під спів «Самеах тесамах» і помахи руки Ребе, Ребе поїхав назад додому.

Плани, схвалені Ребе

План розширення, який схвалив Ребе
Модель розширення 770 5753 року (1992/1993)
Основна стаття – Єгуда Праг

У період закладення наріжного каменя архітектор Єгуда Праг підготував плани розширення 770, і Ребе схвалив ці плани.

Багато років деталі планів не були відомі широкій публіці, і внаслідок громадського резонансу навколо питання про розширення в місяці шваті 5784 архітектор Єгуда Праг погодився розкрити плани — спочатку на лекції в єшиві «Га-Мелех га-Мошіах», а невдовзі в розлогому інтерв'ю в тижневику «Бейт Мошіах»[5]:

Довгий члени комітету сказали панові Єгуді, що Ребе відкинув обмежені плани, які вони просили здійснити, і хотів саме плани пана Єгуди. Того самого дня він пройшов на роздаванні доларів, і габай рав Зеєв Кац представив його Ребе як архітектора планів і додав, що він збирається повернутися до Єрусалима; Ребе дав Єгуді один долар на цдаку, щоб той дав її в Єрусалимі, і ще один долар Ребе дав йому «для успіху будівлі, яку ти для нас проєктуєш» (на їдиші). Після того як Ребе пройшов далі, він знову покликав його і сказав йому на їдиші: «Здійснити всі благословення, і не розчаруй мене».

Насправді розширення, здійснене в ті роки, було лише частковим — службові приміщення було перенесено на нижній рівень, як і зведені суміжні зали, однак у 5754 році (1993/1994) будівельний розмах повністю зупинився.

У 5764 році (2003/2004) Єгуду Прага знову викликали до Нью-Йорка родини Дрейзін і Брановер, які хотіли просунути проєкт. Вони навіть просили його спроєктувати ще розширенішу версію. Але Єгуда сказав їм, що в нього є вказівки й інструкції від Ребе, і він має зробити будівлю так, як просив Ребе. Початково площа будівлі — тисяча дев'ятсот метрів, а в будівельному плані, який пан Єгуда представив Ребе і який було ним схвалено, — сім тисяч сімсот метрів. У новому плані, який просили спроєктувати Єгуду, місце могло вмістити майже вдвічі більше від площі, яку Ребе схвалив збудувати. Але тоді Єгуді зателефонували і сказали: «Єгудо, затримай плани і продовження роботи, виявилися розбіжності, і поки розбіжностей не буде розв'язано, просуватися немає сенсу».

У зв'язку з пробудженням навколо розширення 770 у 5784 році (2023/2024) Єгуда розповів[6] додаткові подробиці про те, який вигляд матиме план будівлі: входи до будівлі будуть з вулиць Юніон і Істерн-Парквей, після короткого лобі вхід продовжуватиметься у великий і високий зал від краю до краю, при цьому біма Ребе і Арон-кодеш залишаться на своєму місці, а позаду нього і вгорі — вікно. Буде прохід між будівлею 770 і новою будівлею. Ще один поверх було заплановано як поверх-галерею для чоловіків, ще один поверх — для жіночого відділення і просторий підвал для залу кідушу. Нову будівлю буде збудовано за передовою технологією без опорних колон у центрі будівлі. Крім того, буде також місце для офісів і бібліотеки з боків бейт-мідрашу, причому в години пік вони відкриватимуться в один великий простір, який дозволить великій публіці тих, хто молиться, перебувати в одному місці одночасно.

Балкон

Ребе заохочує спів «Єхі адонейну» з балкона
Основна стаття – Балкон

У 5753 році (1992/1993), унаслідок стану здоров'я Ребе, у 770 було зроблено низку змін. Перед Рош га-Шана збудували для Ребе спеціальну кімнату для молитви над пірамідами в західній частині 770, з прямим з'єднанням із кімнатою Ребе. До Сімхат Тора збудували також балкон, який дозволить Ребе брати участь у гакафот так, щоб його було добре видно. Після свята Сукот збудували сходовий проліт з балкона до біми в 770. Це було внаслідок раптового спуску Ребе до 770 і для того, щоб зробити це можливим, якщо Ребе захоче спуститися знову. У період, коли Ребе з'являвся на балконі, зняли п'ять люстр, що висіли під стелею 770, щоб дати публіці змогу бачити Ребе.

У 5754 році (1993/1994) трохи змінили конструкцію балкона так, щоб Ребе було легше дивитися вниз і бачити хасидів.

Додаткові ремонти

קובץ:770 אלול תשפ"ב.jpg
Фасад 770 у місяці елулі 5782, після ремонту входу до 770 і додавання підземного обігріву, з пишним гравіюванням числа 770, виконаним «Бедек га-баїт» (770)

У 5752 році (1991/1992) почався план значного ремонту входу до Великого залу. План здійснювався за сприяння мецената р. Йосефа-Іцхака Гутніка разом зі всесвітнім збором коштів, у якому брали участь усі хасиди Хабаду в усьому світі. Сама робота тривала кілька років і завершилася в 5755 році (1994/1995), коли весь вхідний майданчик 770 було відремонтовано. Крім того, на підвальному поверсі під Великим залом (бейсменті) збудували просторі туалетні кімнати, що замінили туалети, які були всередині Великого залу. Місце, де стояли колишні підсобні приміщення, було пристосовано й приєднано до «Великого залу».

У 5755 році (1994/1995) стару стелю, з якої виступали труби кондиціювання та електрики, було замінено акустичною стелею. Також було замінено паркет підлоги в усьому залі. У місяці елулі 5761 було збудовано нове жіноче відділення, обернене до вулиці Юніон, з приблизно 50 додатковими місцями для жінок[7]. Узимку 5762 частини Арон-кодешу було заново пофарбовано. На початку 5765 року (2004/2005) було встановлено нові вентилятори, після того як старі було знято під час ремонту стелі в 5755 році (1994/1995). У місяці хешвані 5766 підлогу 770 було замінено новою підлогою (через понад 11 років). У 5768 році (2007/2008) над бімою для читання Тори було встановлено люстру, подібну до люстр, які були в залі до 5753 року (1992/1993).

У 5769 році (2008/2009) було відремонтовано Малий зал, під час чого було встановлено автоматичний екран, що опускається зі стелі за допомогою пульта — він служить для щоденного показу відео силами «Ваад ле-цаєр пней га-Рав». Узимку 5773 було додано ще одну люстру в західній частині 770 паралельно люстрі, що перед ним. У тішреї 5774 було додано ще три нові люстри перед арон кодешем, одну велику і дві менші з обох боків від неї; ці люстри надають арон кодешу царственої пишноти. У 5776 році (2015/2016) було замінено сходи біля входу до будівлі «770». У місяці тамузі 5778 було виправлено й відремонтовано біму для молитви, а до місяця тішрея було відремонтовано біму для фарбрейнгенів і біму для читання Тори, а також пофарбовано колони й лави «770»[8]. У місяці менахем-аві 5779 підлогу «770» було замінено за вказівкою габаїв.

До тішрея 5780 було відремонтовано сходи, що ведуть із першого поверху до Великого залу[9].

У місяці елулі 5782 було відремонтовано вхід до 770 з підземним обігрівом, який забезпечить зручність під час входу на територію і в снігові зимові місяці, із чудовим гравіюванням числа — 770[10]. У місяці шваті 5783 було відкрито двері, що з'єднують Великий зал із жіночим відділенням на Кінгстон. У місяці сівані 5783 розмір жіночого відділення було подвоєно, і було додано місця для сидіння для бахурім, які навчаються там протягом тижня, і місця для жінок у Шабати[11].

У місяцях адарі 5784 східну стіну Великого залу було заново пофарбовано в білий колір.

Наприкінці місяця адара і на початку місяця нісана 5785 (березень–квітень 2025) було замінено акустичну стелю, через 30 років після її встановлення.

Розширення Великого залу 5787

Цей розділ присвячено актуальній або триваючій події. Дані з цієї теми швидко змінюються, тому вони можуть бути неповними, неточними або застарілими.
עבודות הבנייה (חשוון תשפ"ז)

בשנת תשפ"ב הכריזו מנהלי כולל האברכים על התחלת פרויקט הריסת מבנה הכולל הישן, והקמת מבנה חדש עבור תלמידי הקבוצה, עם אולם מרווח ורחב ידיים שיכלול כ־300 מקומות ישיבה וחדרי לימוד נוספים[12].

Насправді лише наприкінці місяця тішрея 5786 (вересень–жовтень 2025) почалися роботи зі знесення старої будівлі «колелю», розташованої позаду «770», яка стояла занедбаною близько 25 років[13].

לקראת סוף תשרי תשפ"ז החלו עבודות הבנייה בשטח המבנה שנהרס, ובמקום ה'שאלאש' שלא חובר לבית הכנסת בהרחבתו הראשונה, להקמת בית מדרש חדש ומרווח שיחובר למבנה הזאל, שיכיל למעלה מ-300 מקומות ישיבה עבור תלמידי התמימים ואנ"ש. העבודות הסתיימו בימים הסמוכים לתחילת כינוס השלוחים העולמי תשפ"ז[14][15].

מעל לדלת הכניסה מבחוץ, נתלה השלט המקורי "אוהל יוסף יצחק ליובאוויטש", שהיה על בניין הכולל החל מפרשת הספרים בשנת תשמ"ה[16].

באולם יתקיימו תפילות ולימוד בלבד, ויסגר מדי ערב בשעה 22:00[17].

Скринька «Бедек га-баїт»

Основна стаття – «Бедек га-баїт» (770)

«Бедек га-баїт» — назва організації, заснованої на прохання ребецн Хаї-Мушки в 5739 році (1978/1979); її завдання — дбати про технічне утримання будівлі 770, тобто первісної будівлі, купленої в 5700 році (1939/1940).

У той період у віданні каси перебувала також бібліотека Ребе Раяца; керівництво касою та її діяльністю доручено р. Хаїму-Баруху Гальберштаму. У минулому касою керували рав Аврагам Ліпскер і рав Іцхак Шпрінгер. І допомагає їм: рав Хаїм-Шалом-Дов-Бер Ліпскер.

Одна з кружок, призначених для цієї цдаки, — велика кружка в лобі біля входу, до якої Ребе постійно жертвував цдаку, а також велів дітям, які отримували від нього монети для цдаки, коли він виходив на молитви, жертвувати монети в цю кружку, і кілька разів він навіть піднімав на руки когось із дітей, після того як той не міг дотягнутися до прорізу кружки.

Касу було засновано в 5722 році (1961/1962) для Фонду «Шнеур», а після завершення діяльності фонду її призначення було змінено на «Бедек га-баїт».

Багато разів відповідальні за кружку мали звичай спорожняти її до того, як Ребе проходив повз кружку, а потім продавали монети, які Ребе опустив у неї.

З 5763 року (2002/2003) рав Барух-Шломо-Еліягу Кунін бере участь в оплаті поверху, на якому розташована кімната Ребе, фінансує частину рахунків за воду й електрику і дбає про ремонт «Бейт хаєйну».

Додаткова література

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Відома сіха Ребе 5718 року (1957/1958) про «Шалаш», про який габай р. Йоханан Гордон сказав: «Що там холодно і брудно» (їдиш).
  2. ^ Так розповів р. Давид Карц, який був у 770 у ці роки.
  3. ^ У листі, який р. Агарон написав Ребе 22 іяра 5728 (20 травня 1968), у якому він повідомляє про діяльність свого «тфілін-траку» (танка мівцоїм у його першій версії), Ребе відповів: «Велике спасибі за добрі вісті; хай так само повідомить добру звістку нарешті і в справах розширення синагоги та її будівництва».
  4. ^ Церемонія роздавання доларівקובץ תמונה — «Хабад Інфо»
  5. ^ Випуск 1395
  6. ^ У тижневику «Бейт Мошіах» від 16 швата 5784 (26 січня 2024).
  7. ^ Жіноче відділення було збудовано на місці сходів, які спускалися з балкона до Великого залу
  8. ^ Колони фарбують майже щороку до місяця нісана, а лави — до місяця елула
  9. ^ Такий вигляд має сходова клітка 770 після закінчення ґрунтовних ремонтних робіт
  10. ^ «Бейт хаєйну»: завершення ремонту і гравіювання числа на фасаді 770
  11. ^ Для бахурім: у жіночому відділенні синагоги на Кінгстон збудовано нові місця
  12. ^ Повідомлення на сайті «Анаш» (англійською).
  13. ^ אבריימקה אייזנשטיין, חשיפה: הבנין הנטוש מאחורי 770 ייהרס לזאל לימוד לבחורים, באתר , ל׳ בתשרי ה׳תשפ״ו
  14. ^ Документація з місця подій: новий бейт-мідраш позаду «770» напередодні завершення
  15. ^ אבריימקה אייזנשטיין, הושלמה בניית בית המדרש בחלק האחורי של 770, באתר , כ״ה במרחשוון ה׳תשפ״ז
  16. ^ השלט ההיסטורי חוזר למקומו - באתר כ"ד חשוון ה׳תשפ״ז (04.11.2026)
  17. ^ אבריימקה אייזנשטיין, הרחבת 770: לצד ההתלהבות, מסתמן כי תהיה מתכונת מוגבלת, באתר , כ״ב במרחשוון ה׳תשפ״ז

Повідомити про помилку на цій сторінці