Шива
Цю статтю необхідно доповнити
| ||
| Цю статтю необхідно доповнити | |
Звичай шиви — один із законів жалоби, що поширюється на родичів померлого першого ступеня, які зобов'язані протягом семи днів залишатися в одному й тому самому домі і приймати втіхи, а також у ці дні на них поширюються додаткові заборони (див. нижче). Ці дні відлічуються від моменту поховання, і навіть якщо встигли сісти і приймати втіхи лише незадовго до настання темряви — частина дня вважається як увесь день і зараховується до числа семи днів жалоби.
У Шабат, що припадає на сім днів шиви, закони жалоби діють лише в тому, що робиться приховано, але скорботні ходять до синагоги, а також коли посеред днів шиви випадає свято, жалоба припиняється і скасовується[1].
Джерело звичаю
Перше джерело про втішання скорботних — у трактаті «Сота»[2], де розповідається, що після відходу з життя праотця Аврагама Святий, благословенний Він, прийшов утішити Іцхака, як написано: «І було після смерті Аврагама, і благословив Б-г Іцхака, сина його»[3].
Джерело цієї постанови — від Моше Рабейну, який установив для Ізраїлю три дні для плачу і сім для надгробних промов.
Рамбам у «Законах жалоби»[4] пише, що заповідь жалоби встановлена мудрецями, але є інші думки[5], які вважають, що ця заповідь — з Тори і входить до заповіді гмілут хасадім.
Хоча за всіма думками це заповідь, на неї не промовляють благословення, оскільки її виконання залежить від скорботних, яким треба втішитися словами, що вони чують, а на всяку заповідь, виконання якої залежить від інших, не промовляють благословення[6].
Закони і звичаї
Сім днів жалоби пов'язані з безліччю законів і звичаїв, частина з них — від слів софрім, а частина — за звичаями Хабаду. Нижче наводяться звичаї за порядком днів шиви, згідно з наведеним у книгах Хабаду і згідно зі звичаями, яких дотримувалися наші Ребе, провідники поколінь, самі в дні жалоби за своїми родичами. У примітках наводяться джерела звичаїв і випадки, що виходять за межі простого закону.
У законах жалоби є багато додаткових деталей, що залежать від різних чинників, про які слід запитати рава море гораа, але загальна вказівка — полегшувати[7], і оскільки це згідно з постановою закону Тори, кажуть, що полегшення стосується також душі померлого нагорі[8].
Накладання тфілін у перший день
Хоча в «Шулхан арусі» написано, що скорботному заборонено накладати тфілін у день поховання[9], звичай Хабаду — накладати тфілін після поховання, якщо сонце ще не зайшло, і накладати без благословення[10], а також накладають тфілін Рабейну Тама[11].
Сеудат гавраа
Перша трапеза, яку їсть скорботний після поховання, — не повинна бути з його власного, і його друзі та сусіди приносять йому трапезу, що називається «сеудат гавраа»[12]. На цій трапезі заведено давати скорботному їсти яйця або страву із сочевиці, що символізують жалобу, яка подібна до колеса, що обертається у світі.
Сидіння і лежання
Скорботним слід сидіти на предметі[13] або стільці, висота якого менша за три тфахім (24 см).
Якщо серед скорботних є такі, кому важко сидіти на низькому місці, вони можуть сидіти на звичайному стільці.
Заборонено сидіти на підлозі, хіба що з підкладкою з якогось предмета, але не з підкладкою з одягу, що слугує для носіння.
Першим починати розмову
Хоча скорботний має першим починати розмову, йому не треба починати розмову з кожним із тих, хто втішає, а щойно він почав з одним, навіть якщо після цього до бесіди долучаються інші люди — йому не треба починати з ними розмову, і їм дозволено брати участь у бесіді[14].
Формула втіхи
Перш ніж ті, хто втішає, ідуть від скорботних, їм кажуть (від початку скорботні самі мають сидіти[15], але заборонено казати їм сісти[16]): «Всевишній утішить вас серед інших, хто скорбить за Ціоном і Єрусалимом»[17], а тим, кого втішають, слід відповісти амен.
У разі крайньої потреби дозволено втішати скорботного і в Шабат, і той, хто втішає скорботного в Шабат, хай не каже звичайну формулу, а скаже: «Шабат — не час утішати, а втіха скоро прийде».
Заборони на насолоди і роботу
Протягом семи днів жалоби скорботним заборонено займатися роботою[18] і торгівлею, також їм заборонено писати[19], і заборонено виходити з дому, в якому сидять і приймають утіхи[20].
Крім того, їм заборонено те, що завдає їм насолоди, включно із заборонами на насолоди, що діють у пости[21], а також заборонено стригтися і голити волосся, прасувати свій одяг або вдягати новий одяг чи прати свій одяг, а чоловіки мають носити верхній одяг, який надірвали під час поховання, протягом усіх семи днів.
Також скорботним заборонено все, що приводить їх до радості, і тому їм заборонено навіть тримати на руках немовля.
Молитви в домі скорботного
Заведено влаштовувати міньяни для молитви в домі скорботних, і це заслуга для душі померлого. Якщо є кілька скорботних, старших за вік бар-міцви, для кожного організовують окремий міньян.
Розділ мішнайот «Ейзегу мекоман», який читають перед молитвою, скорботні закінчують пошепки, оскільки заборонено вчитися публічно, а один із тих, хто молиться, промовляє це вголос замість них[22], також не промовляють благословення когенів під час повторення молитви хазаном, і не читають Таханун і нефілат апаїм[23], і скорботний не підіймається до Тори, навіть якщо його помилково викликали.
Після закінчення молитви і читання щоденного уроку Тегілім (який скорботні теж закінчують пошепки[24]), один із тих, хто молиться, закінчує розділи мішнайот уголос, і скорботні промовляють кадиш, а потім ті, хто молиться, промовляють псалом 49 з Тегілім, і скорботний промовляє ще один кадиш.
Також під час молитви Мінха заведено промовляти псалом 49.
Вивчення Тори
Скорботному заборонено вивчати Тору, і ця заборона охоплює також читання Тори під час молитви і виклик до Тори[25], але йому дозволено вивчати книгу Йова і пророцтво Ірміягу про руйнування, а також закони жалоби в «Шулхан арусі» і розділ «Елу мегалхін» у трактаті «Моед катан», і це теж дозволено йому вивчати лише для себе, але не навчати інших[26].
Дозволено вивчати хасидут — «Сефер га-мінгагім» (77?) і «Ве-га-хай їтен ель лібо», сторінка 52
І Ребе навіть пояснив причину цього: оскільки написано, що «таємниці Тори передають лише тому, чиє серце тривожиться в ньому», а причина заборони вивчення Тори в жалобі — в тому, що слова Тори звеселяють серце, немає суперечності між забороною вивчення і дозволом вивчати хасидут, який є таємницями Тори і передається лише тому, чиє серце «тривожиться в ньому»[27].
Надгробні промови
Згідно зі звичаєм Хабаду, над померлим не виголошують надгробних промов, але в дні шиви розповідають історії та вислови про померлого.
Жалоба в Шабат
У переддень Шабату моляться Мінху якомога раніше, і після молитви Мінха не промовляють розділ 49, а починаючи з часу малої Мінхи дозволено починати приготування до Шабату, і той, хто має звичай занурюватися в мікву, — може зануритися в переддень Шабату, навіть перебуваючи в жалобі.
У Шабат заборонено дотримуватися публічних звичаїв жалоби, і тому дозволено ходити молитися до синагоги, вдягати випраний одяг, і жінкам дозволено користуватися косметикою, і слід остерігатися показувати звичаї жалоби на людях.
Приховані звичаї жалоби залишаються і в Шабат, і скорботному заборонено вивчення Тори і подружня близькість.
Закінчення шиви
В останній день шиви заведено молитися раніше, ніж в інші дні[28].
Після молитви скорботні сидять, а ті, хто молиться в міньяні, виходять із кімнати, повертаються і втішають їх, а потім спонукають їх і підводять, кажуть «Всевишній загородить проломи Свого народу Ізраїлю» і благословляють їх довгими днями і роками, а потім вбивають цвях у підлогу[29] на місці, де сиділи шиву.
Після закінчення шиви заведено казати «лехаїм»[30].
Не заведено обходити дім, у якому сиділи шиву[31], а деякі мають звичай після закінчення шиви заходити до дому неєврея[32].
Після того як встають після шиви, закони жалоби скасовуються, і дозволено митися і змінити одяг, і заведено підійматися на могилу і читати там розділи Тегілім[33] і кадиш.
В ученні наших Ребе, провідників поколінь
- Оскільки головне в заповіді втіхи — щоб свідомість скорботного заспокоїлася завдяки словам утіхи, можна втішати і за допомогою листа[14]
Жалоба в наших Ребе, провідників поколінь
Алтер Ребе
Не сидів шиву. Хоча він знав завдяки руах га-кодеш про відхід з життя свого батька р. Баруха і свого сина р. Моше, він не захотів сидіти шиву, щоб не виникло полегшення внаслідок використання руах га-кодеш.
Ребе Цемах Цедек
Див. «Насолоджуйся життям із жінкою, яку любиш» і пояснення Ребе.
Ребе Рашаб
Жалоба в переддень свята, встиг поговорити без взуття з Рімом Базепловим[потрібне уточнення].
Ребе Раяц
За ребецн Стерною-Сарою
Його мати, ребецн Стерна-Сара, померла 13 швата 5702 (31 січня 1942), коли він був у Чикаго. Тим, хто займався організацією похорону і поховання, був його зять, Ребе.
Коли він прибув до Нью-Йорка, дотримувався звичаїв шиви.
Ребе
Уперше він промовив кадиш у присутності Ребе Раяца в Рош га-Шана, і і Ребе, і Ребе Раяц проливали сльози.
- Його батько, рав Леві-Іцхак Шнеєрсон — 20 ава 5704 (9 серпня 1944)
- Його тесть, Ребе Раяц — 10 швата 5710 (28 січня 1950)
- Його брат, рав Ісраель-Ар'є-Лейб Шнеєрсон — 13 іяра 5712 (8 травня 1952)
Його мати, ребецн Хана - 6 тішрея (12 вересня 1964)
У Шабат Шува 6 тішрея 5725 (12 вересня 1964) померла мати Ребе, незадовго до закінчення Шабату. Попри нечисленні дні, які Ребе сидів «шиву» (до переддня Йом Кіпуру), утішити його прийшли майже всі великі рабини й адмори США. Серед них: Адмор із Сатмару, Адмор із Бобова, Адмор із Папи, Адмор із Копичинців, Адмор зі Скулен, Адмор із Новоминська, Адмор із Меліца, Адмор зі Стрижова, Грід га-Леві Соловейчик, гаон, голова рабинського суду Бостона, Грій Пікарський, гаон рабі Іцхак Гутнер, гаон рабі Ісраель Готсман, гаон рабі Іцхак Шарер, гаон рабі Хаїм-Цві Кругер, гаон рабі Сімха Ельберг, Адмор із Мукачева, гаон рабі Менаше Кляйн та інші. Частину слів, сказаних під час тих візитів утіхи, було зібрано й об'єднано в книзі «Торат Менахем — Менахем Ціон»[34].
У газеті «Паним ель паним», що вийшла до Шабату Берешит 5725, було опубліковано 13 оголошень зі співчуттями від громадських організацій і приватних осіб, серед них правління «Гейхал Шломо» Єрусалим, головний рабинат і релігійна рада Реховота. Муніципалітет Бней-Брака. Федерація сільськогосподарських робітників — Сільськогосподарський центр. Правління відділу «Алія га-ноар». Гістадрут та інші.
- Його дружина, ребецн Хая-Мушка — 22 швата 5748 (10 лютого 1988)
Утішання скорботних у наших Ребе, провідників поколінь
Протягом років було кілька випадків, коли Ребе сам ходив утішати скорботних[35]:
- Рав Менахем-Мендл Кунін, після відходу з життя його дружини Сари-Рівки — початок елула 5703 (вересень 1943)
- Родина Гехт, після відходу з життя їхнього батька р. Єгошуа Гехта[36] — тамуз 5713 (червень–липень 1953)
- Адмор із Сатмару, після відходу з життя його дочки Хаї-Рози — 19 хешвана 5714 (28 жовтня 1953)
- Адмор із Новоминська, після відходу з життя його дружини Естер-Рейзл — 9 тевета 5714 (15 грудня 1953)
- Адмор із Копичинців, після відходу з життя його сестри пані Хави, дружини Адмора з Вижниці — 10 адара II 5714 (15 березня 1954)
- Адмор з Амшинова, після відходу з життя його батька, Адмора з Амшинова — менахем-ав 5714 (липень–серпень 1954)
- Родина Гордон, після відходу з життя їхньої матері пані Зіші, дружини рава Йоханана Гордона — 29 тамуза 5717 (28 липня 1957)
- Адмор із Копичинців, після відходу з життя його брата р. Мордехая-Шраги — 3 менахем-ава 5718 (20 липня 1958)
- Родина Бутман, після відходу з життя їхньої матері пані Єгудіт, дружини рава Шнеура-Залмана Бутмана — 23 адара 5720 (22 березня 1960)
- Рав Шмар'ягу Гурарі, після відходу з життя його матері пані Шейндл, дружини рава Менахема-Мендла Гурарі — 25 тішрея 5730 (7 жовтня 1969)
- Рав Шмар'ягу Гурарі, після відходу з життя його сестри пані Соні, дружини рава Хаїма-Йосефа Розенблюма — 10 адара 5734 (4 березня 1974)
Додаткова література[37]
- «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш», «Торат Менахем — Менахем Ціон», «Кегот» 5755
- «Гейхал Менахем» Єрусалим, «Шулхан Менахем», частина 5, розділи 153-158
- Іцхак-Дов Ушпаль, «Даркей хесед», Нью-Йорк 5735
- Леві-Іцхак Гарелік, «Гакіцу ве-раненну шохней афар»
- Ісраель Грановтер, «Маасе мелех», розділ 26 — Радісні події та йорцайт
- Моше-Цві Нае, «Нахаму амі»
- Шимон Гадасі, «Шмірат га-смахот», сторінка 193-212, Кфар-Хабад 5774
- Гавріель Цінер, «Нітей Гавріель — Закони жалоби»
- Як дотримуватися жалоби — в радості?, добірка історій про те, як Ребе втішав скорботних, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 10 менахем-ава 5780 (31 липня 2020), сторінка 28
| Жалоба і дні пам'яті | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жалоба і поховання | Анінут · Тагара · Тахріхім · Похорон · Поховання · Шива | |||
| Спадщина і вшанування пам'яті | Заповіт · Д'ятіке · Спадщина · Вшанування пам'яті · Піднесення душі | |||
| Перший рік і дні пам'яті | Пізня звістка · Встановлення надгробка · Шлошім · 12 місяців · Завершення читання Кадішу · Закінчення року · Йорцайт (день пам'яті) | |||
| Близькі поняття | Поминальна свічка · Ізкор · Відвідування кладовища · Молитва на могилах праведників · Хевра кадіша · Воскресіння мертвих · «Хай помститься Всевишній за його кров» | |||
| Кладовища | Кладовище Цфата · Гар-га-Менухот · Хабадська ділянка на Оливковій горі · Кладовище Монтефіоре · Ділянка Анш Любавич (Нью-Йорк) | |||
| Книги та видання на тему | «Маане лашон» · Трактат «Смахот» · «Мадрих — Кіцур діней смахот» · «Асіф мінгагім ве-ангагот ле-хасидей Хабад» · «Шмірат га-смахот» | |||
Примітки
- ^ Але якщо не встигли почати сидіти шиву, а також коли людина померла у свято і була похована в холь га-моед тощо, — шива відкладається, і сидять шиву сім днів після свята.
- ^ Аркуш 14.
- ^ Берешит, розділ 25, вірш 11.
- ^ Розділ 14, галаха 1.
- ^ Учні рабейну Йони на трактат «Брахот», початок розділу «Мі ше-мето муталь лефанав».
- ^ «Толдот» Рашби, частина 1, розділ 18, «Абудрагам», шаар 3.
- ^ «Ерувін», 46а: «Галаха — як думка того, хто полегшує в жалобі». Наведено Ребе щодо накладання тфілін після поховання в перший день жалоби без благословення («Торат Менахем — Менахем Ціон», т. 2, с. 356).
- ^ «Торат Менахем — Менахем Ціон», т. 2, с. 356, 371. І див. там пояснення цього.
- ^ Розділ 388, пункт 1. Закон, що виводиться з вірша «Пов'язку твою обв'яжи на собі».
- ^ Наводиться в «Маавар Ябок», маамар «Сфат емет», розділ 34. І так чинив Ребе Раяц у жалобі за своєю матір'ю ребецн Стерною-Сарою. Зі слів Ребе під час утішання скорботних у родини Гордон, «Торат Менахем — Менахем Ціон», т. 2, с. 356.
- ^ Докладніше на цю тему див. «Хікрей мінгагім» рава Еліягу-Йоханана Гурарі, частина 1.
- ^ З цієї трапези є кілька винятків: а) коли померлого поховано після полудня в п'ятницю, коли заборонено влаштовувати трапезу. б) коли померлий — немовля, якому не виповнилося тридцяти днів. в) коли скорботний перебуває у відлученні.
- ^ Коли Ребе був у жалобі, він сидів на ящику, на якому сидів на людях у Тиша бе-Ав.
- ^ 1 2 «Тшувот у-веурім», розділ 221.
- ^ Шах, «Шулхан арух», розділ 387, сеїф катан 1.
- ^ «Даркей хесед», розділ 25, пункт 2.
- ^ Пояснення формули — див. «Ігрот кодеш», частина 23, сторінка 207. «Лікутей сіхот», частина 10, сторінка 209. «Торат Менахем — Менахем Ціон», частина 2, сторінка 347. І див. ще про цю формулу в примітці рава Іссахара-Дова Клаузнера, «Про формулу втішання скорботних», «Гаарот у-веурім», випуск 1118, сторінка 135.
- ^ Хіба що вони змушені настільки, що їм не буде чого їсти, якщо не займуться цим, тоді їм дозволено робити це в крайньому разі приховано.
- ^ За винятком того, що дозволено писати в холь га-моед.
- ^ Заборона виходу стосується прогулянки і торгівлі, але в разі потреби дозволено заради інших справ.
- ^ Миття всього тіла (обличчя і руки дозволено мити холодною водою), намащування, носіння шкіряного взуття і подружня близькість.
- ^ «Торат Менахем», частина 41, сторінка 44.
- ^ Навіть у разі, якщо молитва в домі померлого відбувається за відсутності одного зі скорботних.
- ^ «Торат Менахем — Решимот га-йоман», сторінка 413. «Цадик ла-мелех», частина 7, сторінка 234.
- ^ Так постановив Рабейну Там, і так чинив Ребе в жалобі за своїми родичами, на відміну від Ребе Раяца, який підіймався до Тори, причому навіть за таких викликів, яких він зазвичай не удостоювався поза часом жалоби, і про це Ребе написав: «Я не знайшов цьому причини, і тому серце не дозволило мені чинити так» («Ігрот кодеш», т. 6, с. 104).
- ^ Раву море гораа, який сидить шиву, дозволено приватно відповідати тому, хто його питає.
- ^ «Га-Мелех бі-мсібо», частина 2, сторінка 61.
- ^ Хоча написано «рано вранці», Ребе не вчинив так після закінчення шиви після відходу ребецн Хаї-Мушки, і коли про це запитав рав Гавріель Цінер, Ребе відповів, що це не обов'язково, оскільки пов'язано з тірха де-ціббура («Нітей Гавріель — Закони жалоби», частина 1, сторінка 747.
- ^ «Сефер га-мінгагім», сторінка 77: «Вбивають цвях у простий камінь, на якому немає жодного предмета, на місці, де сидів скорботний». Ребе Раяц вказав, щоб вбивали саме в камінь, а не в залізо.
- ^ Так Ребе запитав свого тестя після закінчення шиви, і той погодився з ним, і так він учинив сам після закінчення шиви за ребецн Хаєю-Мушкою, коли вказав провести фарбрейнген у своєму приватному домі («Йоман шнат га-Гакгель 5748», сторінка 171).
- ^ Після закінчення шиви за своєю матір'ю ребецн Ханою Ребе обійшов дім, але в 5748 році (1987/1988), у дні жалоби за своєю дружиною ребецн Хаєю-Мушкою, Ребе з'ясовував джерело звичаю, і, не знайшовши його джерела, не обійшов дім після закінчення шиви.
- ^ Збірник «Ягділь Тора», частина 1, сторінка 21, від імені Ребе Цемах Цедека, який пояснив причину цього тим, що сатана не панує над двома народами. І так учинив Ребе після закінчення шиви за своєю матір'ю в 5725 році (1964/1965), коли зайшов до крамниці неєврея і купив кілька предметів (але деякі стверджують, що це було тому, що вставання припало на переддень Йом Кіпуру, коли всі єврейські крамниці зачинені).
- ^ Заведено промовляти псалми: 33, 16, 17, 72, 91, 104 і 130, а також промовляти з розділу 119 групи віршів, що починаються з літер особистого імені померлого, а також літер «нешама».
- ^ Том перший, менахем-ав сторінка 104.
- ^ Слова Ребе на цих зібраннях надруковано в книзі «Торат Менахем — Менахем Ціон», частина 2.
- ^ Помер 22 тамуза 5713 (5 липня 1953).
- ^ Коли один рабин підійшов і запитав Ребе про своє бажання скласти книгу про закони жалоби, Ребе відповів йому: «У нас не пишуть книжок про жалобу, напиши книгу про свята і дні радості». Але коли те саме запитання поставив рав Гавріель Цінер, Ребе відповів йому, що це необхідно і варто перекласти книгу також англійською («Шулхан Менахем», т. 4, с. 244).