Перейти до вмісту

Йорцайт

Матеріал з Хабадпедії
Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи.
Стаття відкрита для редагування.
Запрошуємо вас здійснити мовне редагування, «хабадизацію» та стилістичне редагування вже написаних розділів, а також допомогти розширити й доповнити статтю.
Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи.
Стаття відкрита для редагування.
Запрошуємо вас здійснити мовне редагування, «хабадизацію» та стилістичне редагування вже написаних розділів, а також допомогти розширити й доповнити статтю.

Йорцайт («річниця» на івриті) — дата, в яку людина відійшла у вічний світ. У цей день діти й родичі покійного дотримуються різних звичаїв для піднесення його душі.

Звичаї

У Шабат перед йорцайтом прийнято підніматися до Тори на мафтір і влаштовувати кідуш[1].

З настанням дня (а в Шабат — перед запалюванням свічок) запалюють поминальну свічку, і дехто суворо стежить, щоб це була воскова свічка (абревіатура «Пробудіться й радійте, ви, що спочиваєте в поросі»).

У день йорцайту кажуть Кадиш ятом, і бажано вести молитви цього дня перед амудом. Бажано запалити п'ять свічок перед амудом — відповідно до п'яти назв (щаблів) душі.

Протягом дня йдуть на кладовище до могили покійного, а також примножують цдаку для піднесення його душі (коли йорцайт припадає на Шабат, краще перенести відвідування кладовища раніше, на п'ятницю (і бажано до полудня), і не відкладати на після Шабату. Однак є ті, хто вважає, що краще відкласти на неділю, і так зазвичай чинив святійший Адмор. Також і пожертву цдаки для піднесення душі покійного краще перенести раніше, на п'ятницю).

Прийнято протягом дня вивчати розділи Мішни[2] за ім'ям покійного — розділи Мішни, які починаються з літер відповідно до літер імені. Також прийнято вивчати внутрішню частину Тори, Каббалу і хасидут, яка є деревом життя, і в заслугу її вивчення Всевишній усуне смерть із землі.

Дехто влаштовує цього дня трапезу-міцву. Спочатку проводять сіюм трактату, а потім сідають за трапезу-міцву (коли йорцайт припадає на Шабат, проводити сіюм не потрібно).

Ребе висловився[3], що він уникає казати чи писати «перший йорцайт», бо треба сподіватися, що до наступного року вже здійсниться пророцтво «Пробудіться й радійте, ви, що спочиваєте в поросі», а отже, більше не буде «йорцайту». Тому Ребе ретельно висловлювався «перший день гілули» (про Ребе Раяца), бо піднесення (що і є суттю гілули) будуть і після цього.

У Ребе

Ребе каже «Кадиш» і дотримується звичаїв йорцайту в дати, пов'язані з членами його родини:

День гілули

Основна стаття – День гілули

«День гілули» — це день, у який праведник відійшов в інший світ, і в цей самий день щороку його душа підноситься на вищий щабель у Вищому світі.

Додаткова література

  • Рав Шломо Бістрицький, «Мінгагей йорцайт — Хабад» зібрання звичаїв Хабаду та звичаїв Ребе впродовж років, «Гейхал Менахем», 5764

Зовнішні посилання

Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.

Примітки

  1. ^ «Сефер га-мінгагім», с. 79, «Шаарей галаха у-мінгаг», «Йоре деа», с. 386, «Мінгагей йорцайт», с. 16 і далі.
  2. ^ «Мішна» — літери слова «нешама».
  3. ^ Сіха 10 швата 5711 (17 січня 1951).

Повідомити про помилку на цій сторінці