Перейти до вмісту

Іврит

Матеріал з Хабадпедії

Іврит — мова, створена сіоністськими колами на основі лашон га-кодеш і як заміна йому, що є офіційною розмовною мовою в Державі Ізраїль. У середовищі, яке дотримується заповідей, виникла протидія цій мові, зокрема через використання святої мови для буденних потреб, — протидія, до якої приєдналися й наші Ребе. Водночас наші Ребе не вказували утримуватися від її використання, і Ребе користується цією мовою і навіть кілька разів вказував нею користуватися.

Його походження

Назва мови «іврит» спочатку була найменуванням лашон га-кодеш[1].

З виникненням сіоністської ідеї, згідно з якою суть народу — його національність, і, відповідно, для того щоб народ Ізраїлю став «нормальним» народом, йому потрібні держава й мова, — сіоністські кола почали «оживлювати» лашон га-кодеш і пристосовувати його до правил, які самі ж і встановлювали. Тоді почали розмовляти святою мовою між собою, і навіть стали виходити світські газети святою мовою.

Як частину його нововведень звучання мови було встановлено у вимові, що поєднує вади ашкеназької та сефардської вимов: з одного боку, «камац» вимовляють як «патах», а «цере» — як «сеголь», і немає різниці між літерою тав з дагешем і без нього — як у сефардській вимові; з другого боку, літери «аїн» і «хет» не вимовляються гортанно — як в ашкеназькій вимові.

Також почали запроваджувати в мову «сучасні» слова.

Ставлення наших Ребе до мови

Використання мови

" Певна частина нечестивців Ізраїлю, що зібралися в Землі Ізраїлю, прагне осквернити єврейські душі, осквернити святість Землі, осквернити лашон га-кодеш. І посилення кліпи таке велике, що вони прагнуть живитися від святості за допомогою назв мовою лашон га-кодеш, якими вони називають свої нечестиві заклади, де вони нищать єврейських дітей; вони хочуть — хай не станеться такого — викорінити єврейську іскру в єврейських дітях. Святою мовою, якою Святий, благословенний Він, створив Свій світ і дав нам Тору, вони говорять речі буденні й заборонені. Одна перевага в цьому — що вони додали багато нових слів, так що це вже не лашон га-кодеш; і дай Б-г, щоб вони додали ще більше слів, поки в їхній мові не залишиться жодного слова з лашон га-кодеш, — тоді не буде в кліпи живлення від святості "

– Ребе Раяц[2]

Ребе Цемах Цедек якось висловився: від часу зруйнування Храму поширений лашон га-кодеш неправильний[3].

З початком розмов цією мовою в харедимному середовищі виступили проти масового використання лашон га-кодеш для буденних потреб і навіть нижчих за них. Також наші Ребе протестували проти використання святої мови для буденних справ і дозволяли користуватися цією мовою лише для святих потреб[4]. До того ж Ребе Рашаб застерігав, що навчання дітей івриту спричиняє охолодження щодо їхніх святих занять і шкодить благоговінню перед книжками, написаними мовою лашон га-кодеш, яка стає мовою, як усі мови[5], а в 5678 році (1917/1918) він надіслав статтю раву Еліезеру-Моше Мадієвському, що пояснює тяжкість перетворення лашон га-кодеш на розмовну мову народу[6].

Однак Ребе Раяц писав, що оскільки до мови іврит увели чужі слова, виходить, що це не лашон га-кодеш, і на неї не поширюється заборона говорити мовою лашон га-кодеш про буденні речі[7]. В іншому місці він висловився про цю мову: «Я не називаю її лашон га-кодеш, бо вона стала буденною з буденних, оскільки нею говорять і про речі мерзенні, гидкі й огидні»[8]. В одному випадку Ребе процитував це, але додав, що «попри це, є чимало слів, корінь яких — з лашон га-кодеш», і тому можна ставитися до неї як до «мови, що належить і близька до лашон га-кодеш»[9].

Також були ті, хто виступав проти використання святих слів або слів, що мають галахічне значення, для буденних речей — як слово «хашмаль», яке, за однією з думок, є найменуванням одного з вищих ангелів і стало найменуванням електричної сили. Дехто стверджував, що з цієї причини слід уникати вживання слова «хашмаль» у цьому значенні, однак Ребе цього не уникає[10].

Одного разу, коли тижневий лікут написали сучасним івритом, Ребе написав, що це «дивний лашон га-кодеш»[11].

У святій сіхі 19 кислева 5734 року (14 грудня 1973) [12] Ребе говорив про те, що військові (це було під час Війни Судного дня) вимагають, щоб їм дали духовність, тільки називають це словом «мораль». Ребе сказав: «Я не знаю, як спалахнула ця „епідемія“. Зазвичай там [= у Землі Ізраїлю] ретельно стежать за тим, щоб використовувати назви саме мовою лашон га-кодеш. Але останнім часом спалахнула „епідемія“: щодо деяких „термінів“ — як їх там називають — треба вибрати саме назву з мов народів світу [13], і тому називають це словом „мораль“. Навіщо потрібна назва з мови народів світу?! — можна сказати „стан духу“, „сила духу“, „віра в Б-га“, „упевненість“; але дали цьому назву — „мораль“. А оскільки „народ так говорить“ і каже „мораль“, то і я кажу „мораль“».

Коли р. Ісраель Габер увійшов зі своїм сином до Ребе на єхідут і сказав щось англійською, Ребе здивувався тому, що дитина, яка росте у Святій Землі, говорить не івритом[14].

У навчальних закладах

У своєму листі від мархешвана 5697 року (жовтень–листопад 1936) р. Єгуді Шмоткіну [15] з Петах-Тікви (який, вочевидь, запитував, чи дозволено користуватися мовою іврит; у цьому листі Ребе Раяц також пише йому про «обов'язок дружин і доньок хасидів, хай вони живуть, стояти в першому ряду в кожному починанні зі зміцнення віри та єврейства загалом») Ребе Раяц пише: «Мова, яку сотворили й створили оновлювачі, подібна до всіх інших мов, і до посвистів щебетунів, і до їхніх умовних домовленостей, що такий-то рух вимови вказує на таку-то річ, а такий-то рух вимови вказує на інше; у цьому немає ні заборони, ні дозволу, і це лише справа дозволена. Головна ж заборона — говорити про буденні справи, бо заборонені речі заборонено говорити будь-якою мовою, але про буденні справи гидко говорити тією самою мовою, якою Всевишній дав нам Свою святу Тору і якою Святий, благословенний Він, говорить зі Своїми рабами-пророками. І будьмо вдячні творцеві й створителеві мови, якою говорять у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена [16], за те, що вони внесли кілька вигаданих слів, лише умовно прийнятих у мову, як в усіх мовах. А щодо сказаного, ніби ті, хто говорить цією мовою, кажуть: „Мова наша з нами, хто нам пан?“ — то ж не лише цією мовою так кажуть; хіба й мовами Німеччини, Франції та Англії не кажуть точнісінько так само: „хто нам пан?“ І не слід звинувачувати цю розмовну мову, як не слід звинувачувати й інші мови». [17].

Ребе звертався до цього питання в кількох різних випадках. У 5714 році (1953/1954) він написав керівництву талмуд-тори в Кфар-Хабаді, яке обмірковувало зміну мови навчання в закладі з їдишу на іврит, — що слід дотримуватися навчання їдишем, і особливо коли бачать, як протилежна сторона бореться за зміни у вихованні: необхідно берегти у вихованні кожну рисочку й завиток і не змінювати[18].

Однак у 5728 році (1967/1968) (коли між батьками в Кфар-Хабаді були розбіжності, якою мовою вестиметься навчання в талмуд-торі — їдишем чи івритом) Ребе написав щодо використання і вивчення мови їдиш у талмуд-торі Кфар-Хабада, що, оскільки головна мета закладу — виховання в трепеті й любові до Всевишнього, у вивченні Тори та виконанні заповідей, то головне не в тому, якою мовою навчатимуть (хіба що там, де мова впливає на справи трепету перед Небесами, — тоді й мова має відповідну вагу), і справу цю віддано на рішення і думку більшості батьків; і потребує вивчення, чи входить набуття особливих переваг мови їдиш до завдання талмуд-тори чи до обов'язку батьків і домашньої атмосфери. [19].

Кілька разів Ребе рішуче заперечував проти методу навчання мови «іврит івритом», який запровадили маскілім і з яким боролися наші Ребе[20].

Щодо виділення часу з розкладу на вивчення івриту Ребе написав, що «ті, хто робить це, віднімають в учнів чимало годин від їхніх святих занять. І цим зменшують також їхні знання в практичному виконанні заповідей і в трепеті перед Небесами, і доводять їх цим до спотикання в справах, заборонених мудрецями, а також Торою. І хай не допустить Всевишній»[21].

Зусилля з упровадження івриту в Ізраїлі

У перші роки Держави Ізраїль, як частина політики «плавильного котла», що мала на меті злити євреїв, які репатріювалися з різних країн, в «ізраїльський» народ з ізраїльською культурою, керівництво держави боролося за впровадження мови іврит. Багато хто змінював свої імена й прізвища з інших мов на івритські, добровільно чи примусово; також велася війна проти використання мови їдиш, яка в очах сіоністів вважалася «галутною».

З цієї причини кілька організацій, як-от «Союз за впровадження івриту в Землі Ізраїлю» та муніципалітет Тель-Авіва, вели боротьбу проти талмуд-тори «Торат емет» у Тель-Авіві, заснованої в 5684 році (1923/1924), та єшиви «Ахей тмімім» у Тель-Авіві, заснованої в 5698 році (1937/1938), у яких навчалися їдишем[22]. Але з роками і внаслідок розширення контингенту дітей ці заклади, а також інші навчальні заклади Хабаду, створені в Землі Ізраїлю, поступово перейшли на навчання івритом.

Ребе різко нападав на цей підхід і стверджував, що він призведе до народу, єдиного зовні, але розірваного зсередини:

Відмінність любавицького служіння — хоча є серед наших учнів і ті, хто навчається їдишем, і ті, хто навчається мовою лашон га-кодеш, — у тому, що все наше старання і вся наша праця полягають у тому, щоб об'єднати їх зсередини і в їхній внутрішній суті... і тоді немає зовсім жодної різниці, якою мовою вони говоритимуть, оскільки зміст їхньої мови буде єдиним. Тоді як, на наш жаль, багато хто із захисників мови намагається нав'язати єдність мови в устах і посилити роз'єднаність сердець — між батьками й синами, між молодим поколінням і поколінням, яке виховувало і ростило їх досі. І яка користь буде Вашій честі, якщо, не дай Б-г, почнуть завдавати ударів (у матеріальному чи в духовному) людина братові своєму і син батькові своєму з криками «бий, бий» саме мовою ТАНАХу, а немовою ашкеназ?

Див. також

Зовнішні посилання

Мови

Їдиш • Англійська • Арамейська • Російська • Лашон га-кодеш • Іврит • Французька • (Таргум)

Примітки

  1. ^ Мішна, трактат «Гітін», розділ 9, мішна 8: «гет, який написали по-єврейськи», і так у багатьох місцях у словах мудреців: Тосефта, «Мегіла», розд. 2, галаха 6; Мехілта де-рабі Шимон бар Йохай 21, 2; Сіфрей Дварім 343; Єрусалимський Талмуд, «Мегіла», розд. 1, галаха 9.
  2. ^ «Сефер га-сіхот» 5703 (у перекладі мовою лашон га-кодеш), с. 75. І див. також його «Ігрот кодеш», частина 7, с. 192.
  3. ^ Запис оповідей рава Хаїма-Еліягу Мішуловіна.
  4. ^ Див. «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 2, с. 482 і с. 816 (у зовнішніх посиланнях). «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 2, с. 340; частина 10, с. 425.
  5. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, там само.
  6. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 5, сторінка 136.
  7. ^ «Лікутей дібурім», частина 3, аркуш 419, кінець сторони «а». Див. далі також у його листі р. Єгуді Шмоткіну.
  8. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 3, с. 560.
  9. ^ У зв'язку з вимовою слова холодильник різними мовами — сіха суботи тижневої глави «Ваїшлах» 5745, розділ 16 («Гітваадуйот 5745», ч. 2, сторінка 806).
  10. ^ Див. в «Ігрот кодеш» (частина 11, с. 359) відповідь раву Єшаягу-Ашеру-Зелігу Марголіоту з Єрусалима, що стосується розказаного в Гемарі про дитину, яка тлумачила про «хашмаль», і вийшов вогонь і спалив її: «Про написане ним щодо слова „хашмаль“ — що не слід ним користуватися і т. д. Ось, підстава для цього потребує великого вивчення. А те, що ми знаходимо в Гемарі „Хагіга“ (див. також коментар Раші до Єхезкеля 1, 27), — то там ідеться про сам предмет, а не про слово, і особливо згідно з роз'ясненим у кількох місцях в „Ец хаїм“ і взагалі в книжках Каббали, що це стосується кліпат нога; і див. в „Ец хаїм“, брама хашмалю, і в маамарі Ребе Цемах Цедека, надрукованому в доповненнях до „Тора ор“». І так він чинить на ділі — див., наприклад, «Ігрот кодеш», частина 8, лист 2343.
  11. ^ [«Тішрей у Любавичах» (Ваад талмідей га-тмімім, 5770), сторінка 7].
  12. ^ https://www.lahak.org/templates/lahak/article_cdo/aid/4947073/jewish/-.htm. (Сіха 19 кислева 5734 (14 грудня 1973), розділ 14, с. 18).
  13. ^ «Мораль» — не слово з лашон га-кодеш. Спочатку воно з французької: moral — позитивність; першоджерело — з латини: mōrālis — моральний. — Примітка автора статті.
  14. ^ «Єврейство за крижаними горами», с. 207.
  15. ^ Див. у статті про нього.
  16. ^ Ребе Раяц має на увазі сучасний іврит.
  17. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 4, с. 12.
  18. ^ «Ігрот кодеш», частина 8, лист 2271.
  19. ^ Лист від 15 іяра 5728 року (13 травня 1968), фотокопію якого надруковано в «Тшурі Грузман», с. 50–51. Надруковано також у «Лікутей сіхот», частина 22, с. 411 і далі. «Ігрот кодеш», частина 25, лист 9491
  20. ^ «Ігрот кодеш», частина 8, лист 2388. Частина 10, лист 2991. Див. «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 2, там само.
  21. ^ «Лікутей сіхот», частина 34, с. 243.
  22. ^ «Толдот Хабад ба-Арец га-кдоша», розділ 34. «Ємей тмімім», частина 1, с. 107.

Повідомити про помилку на цій сторінці