Надгробок
Надгробок — плита, що позначає місце поховання померлих і різні відомості про них.
В єврейській історії
У Торі в кількох місцях трапляються описи встановлення надгробка на знак поховання, наприклад місце поховання Рахелі руками Яакова[1] та інші. Іноді навіть розповідається, що люди ставили собі надгробки ще за життя, наприклад Авшалом, син царя Давида[2].
У торанічній літературі надгробки називаються «нефашот»[3].
У звичаях Ізраїлю є багато звичаїв щодо часу встановлення надгробків і способу їх встановлення на могилі[4].
Щодо відомостей, які вказують на надгробку, то це помітно різниться між різними колами, але в більшості кіл заведено вказувати на початку надгробка напис П. Н. (Тут похований), ім'я померлого, імена його батьків і його прізвище, дату відходу з життя та літери ТНЦБГ, які разом утворюють абревіатуру «Хай буде душа його (її) зав'язана у вузлі життя»[5].
В ученні наших Ребе, провідників поколінь
Коли Ребе питали про надгробки, він давав різні поради й вказівки щодо тексту надгробка та його встановлення, але підкреслював, що головний надгробок — не кам'яний надгробок, а поведінка єврея згідно з Торою і заповідями, яка є вічним і справжнім надгробком для піднесення душ померлих[6].
Багато родин хасидів мали звичай подавати текст надгробка своїх близьких на коректуру Ребе й удостоювалися того, що Ребе переглядав текст, коригував і виправляв його[7].
У великих хасидів уникали писати почесні титули, і багато хто з них заповідав, щоб після їхнього відходу з життя про них написали найпростіший текст.
Звичаї та вказівки

- Слід уникати надгробка, який незвично відрізняється від решти надгробків на кладовищі, як написом, так і в інших відношеннях[8].
- Варто постаратися згадати родовід людини та її приналежність, оскільки, коли люди проходять і читають текст надгробка, це пробуджує заслуги для її душі[8].
- Згідно з вказівкою наших Ребе, провідників поколінь, слід згадувати імена наших Ребе, провідників поколінь, до яких належав померлий[8].
- Слід уникати перебільшень, що не відповідають дійсності[9].
- Формулювання має бути погоджене з нащадками померлого[6].
- Надгробок заведено встановлювати після закінчення шиви і незабаром після неї, і в будь-якому разі, навіть у місцях, де заведено пізніше, варто постаратися прискорити час встановлення надгробка, але слід зважати на звичай місця[6].
- Надгробок слід встановлювати так, як заведено на всьому іншому кладовищі, і якщо це можна виправити, то навіть після того, як надгробок уже встановили, слід постаратися змінити спосіб встановлення, щоб він відповідав решті надгробків[10].
- Наш звичай — щоб літери були саме заглибленими, згідно зі словами наших мудреців, що опуклі літери шкідливі щодо забудькуватості[10].
- Текст надгробка має бути погоджений з «Хевра кадіша»[11].
- Ребе заохочував поширений звичай встановлювати пам'ятний надгробок батькам, місце поховання яких невідоме, і згадувати також їх у тексті надгробка[11].
- Уникають писати на надгробку іноземною мовою[12].
- Хворий, якому додали ім'я і який помер: якщо не минуло тридцяти днів, новим ім'ям не користуються і не пишуть його на надгробку[13].
- Коли встановлюють новий надгробок замість старого, старий слід віддати в генізу, а не викидати його[14].
- Не заведено класти квіти на надгробок (це звичай неєвреїв)
Надгробки наших Ребе, провідників поколінь
| Фотографії надгробків наших Ребе, провідників поколінь |
|---|
|
Див. також
- ГЙД — хай помститься Всевишній за його кров
Зовнішні посилання
| Жалоба і дні пам'яті | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жалоба і поховання | Анінут · Тагара · Тахріхім · Похорон · Поховання · Шива | |||
| Спадщина і вшанування пам'яті | Заповіт · Д'ятіке · Спадщина · Вшанування пам'яті · Піднесення душі | |||
| Перший рік і дні пам'яті | Пізня звістка · Встановлення надгробка · Шлошім · 12 місяців · Завершення читання Кадішу · Закінчення року · Йорцайт (день пам'яті) | |||
| Близькі поняття | Поминальна свічка · Ізкор · Відвідування кладовища · Молитва на могилах праведників · Хевра кадіша · Воскресіння мертвих · «Хай помститься Всевишній за його кров» | |||
| Кладовища | Кладовище Цфата · Гар-га-Менухот · Хабадська ділянка на Оливковій горі · Кладовище Монтефіоре · Ділянка Анш Любавич (Нью-Йорк) | |||
| Книги та видання на тему | «Маане лашон» · Трактат «Смахот» · «Мадрих — Кіцур діней смахот» · «Асіф мінгагім ве-ангагот ле-хасидей Хабад» · «Шмірат га-смахот» | |||
Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.
Примітки
- ^ Берешит 35, 20.
- ^ Шмуель II 18, 18.
- ^ «Ті, що проводжають його, кажуть йому: іди з миром, як сказано: а ти прийдеш до батьків твоїх у мирі, і позначають усе кладовище, і будують нефеш на могилі, а праведникам не будують нефеш на їхніх могилах, бо їхні слова — їхня пам'ять, і хай людина не відволікається відвідуванням кладовищ» (Рамбам, Закони жалоби 4, 4). «Рабі Натан каже: будують йому нефеш на його могилі» (Мішна, Шкалім 2, 5). Та інші.
- ^ Це, найімовірніше, було зумовлено способом поховання, заведеним у країнах, де вони жили: у Європі, як правило, надгробок встановлюють вертикально, а в країнах, що перебували під впливом ісламу, у єврейських громадах, які існували в них, було заведено класти надгробок горизонтально.
- ^ На основі вислову вірша в словах Авігаїль до Давида, Шмуель I 25, 29.
- ^ 1 2 3 «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, частина 1, сторінка 370.
- ^ Див., наприклад, «Толдот р. Саадьї», сторінка 8.
- ^ 1 2 3 «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, частина 1, сторінка 368.
- ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, частина 1, сторінка 369.
- ^ 1 2 «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, частина 1, сторінка 371.
- ^ 1 2 «Мі-бейт га-малхут» 4, сторінка 141.
- ^ Шут «Ціц Еліезер», частина 9, 14, шут Магарама Шика, Хошен мішпат, розділ 56.
- ^ «Гешер га-хаїм», глава 1, пункт 5, шут «Мішне галахот», частина 16, розділ 112, і див. «Шаарей галаха у-мінгаг», частина 3, с. 301.
- ^ Коли р. Йосеф Німотін повідомив Ребе, що встановив новий надгробок на могилі його батька, рабі Леві-Іцхака, Ребе запитав його, що він зробив із попереднім надгробком, і коли той відповів, що викинув його, Ребе сказав йому, що треба було його поховати (книга «Зіхронот Кобленов», сторінка 189). Проте див. Шанує його за життя і шанує його після смерті зі слів р. Хаїма-Елазара Гореліка, який займався цим разом із ним і пам'ятає відповідь інакше.