Перейти до вмісту

Анінут

Матеріал з Хабадпедії

Анінут (або онанут) — галахічне визначення стану, у якому перебуває родич померлого у період між виходом душі і похованням. Онен — так називають людину, що перебуває у стані анінут.

За Торою закони онена охоплюють лише заборону їсти святині (кодшей кодашім і кодашім калім), другу десятину і бікурім, однак мудреці звільнили його від усіх заповідей-приписів, як від Тори, так і встановлених мудрецями, і є думка в «Шулхан арух», що навіть якщо онен хоче виконати заповідь-припис не в порядку обов'язку, йому не можна.

У джерелах

Тема анінут з'являється в Торі в тексті «Відуй маасрот»: «Не їв я з неї в жалобі моїй»[1]. Слово «он» пов'язане в Торі зі смертю і жалобою, як у словах праматері Рахелі під час народження Біньяміна: «І було, коли виходила душа її, бо вмирала вона, дала вона йому ім'я Бен-Оні»[2]. У Мішні це поняття під такою назвою згадано в трактаті «Сангедрін» (46б) щодо родичів страчених за вироком суду: «І не дотримувалися жалоби, але були оненім, бо анінут — лише в серці».

Ще одне джерело в Торі — слова Агарона-когена Моше Рабейну у день смерті Надава і Авігу[3]: «І сталося зі мною таке, і якби я їв очисну жертву сьогодні, чи було б це добре в очах Г-спода? І почув Моше, і добре було це в очах його», де наведено, що онену не можна їсти святині.

Закони і звичаї

З моменту виходу душі й доки померлого не поховали, на жалобника поширюються закони онанут[4], і йому заборонено таке[5]: миття, намащення, стрижка, стриження нігтів, робота, торгівля, прання, сидіння на стільці, подружня близькість, вітання і всяка радість.

Також заборонено промовляти ранкові благословення, благословення на насолоди тощо (зокрема Біркат га-мазон, і він не відповідає «амен» на почуте благословення), і слова Тори (є ті, хто дозволяє читати Тегілім, коли охороняють померлого). Онену заборонено їсти м'ясо й пити вино, він не приєднується до зимуну[6] і не виходить із дому, окрім як для потреб померлого.

У Шабат і у свято[7] закони онанут на жалобника не поширюються. Тому після настання Шабату (або свята) він помолиться Мінху, а перед виходом Шабату (або свята) помолиться Маарів.

Якщо жалобник перебуває далеко від місця поховання померлого і не їде й не летить до місця поховання — жалобник одразу починає дотримуватися законів жалоби, і закони онанут на нього не поширюються[8], навіть якщо поховання затримується на день чи два.

Якщо померлий — хлопчик або дівчинка, що не досягли віку заповідей, закони онанут на жалобників не поширюються[9].

Додаткова література

Зовнішні посилання

Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.

Примітки

  1. ^ Дварім 26:14.
  2. ^ Берешит 35:18.
  3. ^ Ваїкра 10:19.
  4. ^ «Шулхан арух», «Орах хаїм», розділ 71. «Йоре деа», розділ 341.
  5. ^ «Шулхан арух», «Йоре деа», 341:5.
  6. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Орах хаїм», 199:5.
  7. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Орах хаїм», 71:2.
  8. ^ «Даркей хесед», 6:7.
  9. ^ «Нахаму амі», 9:14.

Повідомити про помилку на цій сторінці