Перейти до вмісту

Трактат «Ктубот»

Матеріал з Хабадпедії
Ктуба минулих років
Ктуба в наші дні

У трактаті «Ктубот» 13 розділів і 111 аркушів.

Трактат присвячений законам шлюбу, ктуби та її стягнення.

Цей трактат — один із трактатів Гмари, які вивчають у єшивах Хабаду.

Вибрані теми

Незаміжня, яка сказала: «Я була близька з кошерним»

На 15-му аркуші трактату є суперечка між раббаном Гамліелем та іншими танаями про те, чи заслуговує жінка на довіру, кажучи «я була близька з кошерним», і на думку рабі Гамліеля вона заслуговує на довіру. Коментатори розмірковували над причиною такої довіри: одні кажуть, що вона через те, що твердження «я впевнений» — сильне твердження проти «можливо»[1], а інші кажуть, що вона в силу правила «один свідок заслуговує на довіру в питаннях заборон»[2].

Ребе Цемах Цедек[3] пояснює, що хоча у справі, яка мала презумпцію заборони, один свідок не заслуговує на довіру, якщо тільки це не в його владі, і «більшість і презумпція — більшість переважає», і якщо так, то, на перший погляд, не було б причини вірити жінці там, де є більшість непридатних, яка суперечить її твердженню «я була близька з кошерним», — проте щодо довіри жінці, щоб не заборонити її чоловікові, вона заслуговує на довіру навіть проти більшості, оскільки в такій справі, коли вона вже була з кимось близька, це вважається як постфактум.

Цемах Цедек вагається: можливо, ця довіра — саме щодо дружини ізраїльтянина, яка має дві презумпції: 1) презумпцію кошерності, 2) презумпцію її власної достовірності, і разом є дві презумпції до полегшення; але щодо дружини когена презумпція кошерності не розв'язує сумніву, адже навіть якщо це було насильство і вона зовсім не згрішила — вона стає забороненою своєму чоловікові. Однак він наводить, що з хідушів Рашби і Рітви випливає, що навіть дружина когена заслуговує на довіру, що не було навіть насильства[4], і на перший погляд це важко, адже вона заслуговує на довіру лише при сумніві щодо заборони — наприклад, коли жінка сама відлічує сім чистих днів, і це тому, що дні відліку настають самі собою, і це подібно до шматка, про який сумніваються, заборонений жир це чи дозволений жир, — або у справі, яка в її владі, наприклад, якщо вона була встановлена як ніда, вона заслуговує на довіру, кажучи «я занурилася»[5]; але якщо встановлено заборону і це не в її владі, жінка не заслуговує на довіру, і «більшість і презумпція — більшість переважає».

Цемах Цедек відповідає, що на думку тих рішонім більшість, яка залежить від волі, і більшість непридатних узагалі не вважаються більшістю, оскільки така більшість залежить від дії (тобто це не постійна реальність у світі, а реальність, що виникає через вибір), і тому в такому випадку взагалі немає більшості, яка суперечила б хазаці достовірності жінки.

Закони цдаки

У трактаті обговорюються деякі із законів цдаки. В Єрусалимському Талмуді, розд. 6, галаха 5, є суперечка про те, чи має габай позичати гроші, щоб дати бідному, коли в касі цдаки немає грошей. Ребе каже від імені гаона рабі Йосефа Розіна з Рогачова, що причина думки того, хто вважає, що не треба позичати для цього гроші, в тому, що він вважає це неналежним: оскільки у випадку, коли заповідь уже виконалася до давання цдаки, — наприклад, у такому випадку, коли в момент давання цдаки з боку того, хто дає, бідний уже отримав свої гроші, — у такому випадку заповідь не виконується, згідно з постановленою галахою: «Той, хто сказав, що принесе жертву до такого-то часу, якщо приніс раніше — не виконав обов'язку»[6].

Роз'яснення Ребе

Роз'яснення Цемах Цедека

Зовнішні посилання

Трактат «Ктубот» на сайті HebrewBooks


Примітки

  1. ^ Рош там, на аркуш 9.
  2. ^ Наводиться в Гітин, 2б.
  3. ^ Шут, «Евен га-езер», розділ 30, 1.
  4. ^ І як написав «Магід мішне», і навели його «Хелкат мехокек» і «Бейт Шмуель»., і не як «Пней Єгошуа»; і вже заперечив йому «При мегадім» у своїй передмові до «Йоре деа» в «Правилах більшості й хазаки». І написав про це: і так само за законом, що кожна жінка достовірна, кажучи «я дозволена», якщо немає того, хто спростовує.
  5. ^ Як написали Тосафот і Рашба на початку першого розділу трактату Гітин.
  6. ^ «Лікутей сіхот», частина 19, с. 130..

Повідомити про помилку на цій сторінці