12 місяців (жалоба)
Жалоба 12 місяців — це період у жалобі після відходу з життя близьких, основна частина якого — після відходу з життя батька чи матері. Упродовж року жалобники особливим чином намагаються додавати в діях Тори й заповідей для піднесення душі батьків, проходять перед амудом у будні й суворо дотримуються проказування кадишу, а також утримуються від певних речей, що пробуджують радість.
Дванадцять місяців
За галахою жалоба за сімома родичами поділена на кілька періодів: анінут, сім днів жалоби, тридцять днів і 12 місяців — найдовший період жалоби, основна частина якого — після відходу з життя батька й матері, і причина цього випливає з особливого обов'язку шанування батьків.
Упродовж року жалоби жалобник намагається молитися в будні як шаліах ціббур у міньяні перед амудом і проказувати всі кадиші, і це з метою додати в проказуванні кадишів для піднесення душі батьків; але оскільки суд над нечестивими в геїномі — 12 місяців, прийнято припиняти це після 11 місяців, щоб не поводитися так, ніби жалобники ставляться до покійного як до нечестивого[1]. А за звичаєм Хабаду припиняють за місяць і один день до того, як сповняться 12 місяців[2] Ребе Рашаб побивався, коли додав лише один день до 11 місяців[3].
У разі, якщо покійному не вдається самому підійти до амуду, а також у Шабати та свята, у які не дотримуються жалоби, суворо дотримуються проказування Кадиш ятом.
У порядку черговості, коли є кілька жалобників, які бажають підійти до амуду, жалобник, що перебуває в періоді 12 місяців, — найостанніший з усіх. У будь-якому разі дуже важливо не дійти до розбрату через бажання підійти до амуду[4], а той, хто вихоплює молитву перед тейвою, коли це йому не належить, не тільки нічого цим не досягає — заслуга зараховується його товаришеві[5].
Упродовж року жалоби слід уникати участі в радісних трапезах у друзів, на відміну від трапез-заповідей, у яких можна брати участь, таких як освячення дому[6], а також можна прийти на захід, якщо мета — порадувати винуватців урочистості[7], але не брати участі в танцях і не сидіти й трапезувати разом з усіма[8].
Додаткові закони жалоби, що стосуються періоду 12 місяців:
- Не можна слухати веселу музику.
- Не можна купувати новий ошатний одяг (але взуття тощо купувати дозволено)[9].
- Жалобникам заборонено стригтися, доки їм не дорікнуть їхні товариші.
Проказування кадишу
Кількість кадишів, які слід намагатися проказати впродовж доби, — 16 кадишів, і це відповідно до роз'ясненого в книзі «Зоар»[10], що дія кадишу — на «шаата у-фальга», на півтори години, і за цим розрахунком, коли син проказує за душі своїх батьків 16 кадишів, вони захищають душу впродовж усієї доби[11]. По закінченні молитви прийнято проказувати чотири мішни, надруковані в сидурі, поєднання чотирьох перших літер яких утворює слово «нешама»[12].
Коли самі жалобники не можуть проказати кадиш (наприклад, коли в померлих батьків були лише дочки, які не проказують кадиш), прийнято наймати сироту, який проказуватиме кадиш за жалобників, і є перевага в онукові, який проказуватиме за свого діда й свою бабусю, особливо якщо йдеться про сина сина[11].
У відповідь голові «Цеірей Агудат Хабад» раву Ісраелю Лейбову, який написав Ребе у свій рік жалоби, що внаслідок діяльності й мандрів дорогами він пропускає молитви в міньяні, і просить узяти перерву в діяльності, Ребе відкинув це й написав, що не може бути, щоб душі була завдана втіха від зменшення дій у справах Тори й заповідей, і щоб постаратися, щоб не бракувало в справі проказування кадишів наскільки можливо, щоб на додачу до його власного старання проказувати кадиші в міньяні, коли це йому можливо, він найняв того, хто проказуватиме постійно[13].
А іншому, хто запитав Ребе, чи влаштувати своє проживання в місці, де матиме заробіток у достатку, але не матиме постійного міньяну, Ребе написав, що це можливо, якщо в нього є ще брати, які мають можливість постійно проходити перед амудом, і щоб він сам намагався проказувати мішнайот і давати цдаку в кожній із молитов, а також намагався сам вести зимун у біркат га-мазон; і при цьому застеріг сказане тим, що це залежить від міри його упування, але якщо він міцний у своїй вірі в те, що Святий, благословенний Він, може прогодувати його в будь-якому місці, нехай влаштує своє проживання в місці, де є постійний міньян, і нехай не турбується про справу заробітку[12].
А в іншому місці Ребе написав, що не варто, щоб один брат проказував кадиш за свого брата, оскільки кожен із братів виправляє іншу частину в душі батьків[14].
Вказівки та звичаї
Є звичай, що в кожній із молитов, у яких жалобник підходить до амуду[15], запалюють п'ять свічок перед амудом — відповідно до п'яти частин душі: нефеш, руах, нешама, хая і єхіда[16]. Свічки потрібно запалювати спеціально для душі людини, за яку моляться перед амудом, і тому, коли двоє жалобників моляться біля одного й того самого амуду одна молитва за іншою, другий має погасити свічки й запалити їх заново[14], і можна використати свічку, що горить постійно перед амудом, і включити її як одну з п'яти свічок[17]. Свічки мають горіти і в молитвах, у яких жалобник не проходить перед амудом, наприклад у Шабати та у свята, і йому слід подбати з переддня Шабату запалити свічки[14].
Упродовж усього року[18] мають горіти свічки в місці відходу з життя, а діти не зобов'язані, але можуть запалювати і у своїх домах[14][12].
Жалобник намагається бути бааль коре при читанні Тори в понеділок і четвер та в молитві мінха Шабату, і це за умови, що він уміє добре читати зі знаками й огласуванням[19], а також намагається підніматися як мафтір у Шабат, але це за умови, що вміє прочитати гафтару з її знаками як належить, а якщо ні — не варто, щоб він піднімався й благословляв, а хтось інший читав замість нього, а нехай підніметься на іншу алію і лише проказуватиме кадиш по закінченні читання[20].
Є звичай, що дитина не піднімається до могили свого батька й своєї матері впродовж року жалоби за ними, але дозволено підніматися на цвинтар упродовж року до могили іншої людини[21].
Людині, для якої це її робота, наприклад учителеві музики, дозволено відтворювати й слухати пісні впродовж року жалоби за своїм батьком і своєю матір'ю, якщо мета — заробіток, а не радість[22].
Варто намагатися завершити вивчення Шасу мішнайот по закінченні проказування кадишу, а завершення трактату Гемари — у день йорцайту[23].
Свята й пам'ятні дні
- У Шабати та свята, хоча за основною буквою закону коген може піднести свої руки і благословити народ, є звичай утримуватися[24].
- Упродовж першого року жалобник не проказує Ізкор, але залишається в синагозі під час проказування Ізкору[25].
- Постійний бааль токеа може сурмити в шофар у Рош га-Шана і в рік жалоби[26].
- У гошанот жалобник не обходить біму з чотирма видами, оскільки вся суть гошанот — додати в радості, і за можливості краще, щоб саме він тримав сувій Тори біля біми[27].
- У Хануку жалобник проходить перед амудом, як у будь-який будній день, але його замінюють на проказуванні Галелю. Після Галелю жалобник проказує Хаці кадиш, після того як повертається до амуду[28].
- У Пурим жалобник підходить молитися перед амудом як звичайно в усі дні року[29], і слід уникати давати мішлоах манот жалобникові, а постфактум, якщо вже дали йому, він може прийняти[30], але якщо хочуть виявити йому пошану тощо, можна від початку дати комусь іншому з членів родини.
| Жалоба і дні пам'яті | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жалоба і поховання | Анінут · Тагара · Тахріхім · Похорон · Поховання · Шива | |||
| Спадщина і вшанування пам'яті | Заповіт · Д'ятіке · Спадщина · Вшанування пам'яті · Піднесення душі | |||
| Перший рік і дні пам'яті | Пізня звістка · Встановлення надгробка · Шлошім · 12 місяців · Завершення читання Кадішу · Закінчення року · Йорцайт (день пам'яті) | |||
| Близькі поняття | Поминальна свічка · Ізкор · Відвідування кладовища · Молитва на могилах праведників · Хевра кадіша · Воскресіння мертвих · «Хай помститься Всевишній за його кров» | |||
| Кладовища | Кладовище Цфата · Гар-га-Менухот · Хабадська ділянка на Оливковій горі · Кладовище Монтефіоре · Ділянка Анш Любавич (Нью-Йорк) | |||
| Книги та видання на тему | «Маане лашон» · Трактат «Смахот» · «Мадрих — Кіцур діней смахот» · «Асіф мінгагім ве-ангагот ле-хасидей Хабад» · «Шмірат га-смахот» | |||
Примітки
- ^ Рама, «Шулхан арух», Йоре деа, закони жалоби, розділ 376: «Тому був звичай проказувати за батьком і матір'ю кадиш батра 12 місяців, і також був звичай читати гафтару в Пророках і молитися маарів на виході Шабатів, що є час, коли душі повертаються в геїном, і коли син молиться й освячує при багатьох — він викуповує свого батька й свою матір із геїнома . . І був звичай, що проказують кадиш і молитву лише 11 місяців, щоб не робити своїх батька й матір нечестивими, бо суд над нечестивим — 12 місяців». А в «Бен іш хай»: «Кінець 11 місяця називають „роком неповним“, і роздають у нього їжу й гроші заради спокою покійного, ніби сьогодні завершилося його виправлення і його суд, і він не належить до нечестивих, яких судять повні 12 місяців».
- ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, сторінка 372.
- ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», сторінка 373.
- ^ «Нітей Гавріель», глава 47, пункт 7. «Кіцур Шулхан арух», розділ 26, пункт 18. «Гешер га-хаїм», глава 10, сеїф катан 13.
- ^ «Ешель Аврагам» із Бучача, Орах хаїм, розділ 53.
- ^ За «Шулхан арух», Йоре деа, розділ 391, пункт 2, і «Пітхей тшува» там само. Постанова рабинів «Махон галаха — Хабад» на сайті «SMS ла-рав».
- ^ Жалобник упродовж 12 місяців, який хоче брати участь у брит-мілі та бар-міцві, на сайті «Галаха».
- ^ «Шулхан арух», Йоре деа, розділ 391, «Нітей Гавріель», закони жалоби, ч. 2, глава 16.
- ^ «Арух га-шулхан», Йоре деа, розділ 389, 11. І див. також у «Седер біркот га-негенін», глава 12, пункт 5, що не благословляють «Шегехеяну» на купівлю взуття; «Мадрих гілхот авелут» — рав Леві Гарелік — глава 53, розділ 5.
- ^ Частина 1, 62б.
- ^ 1 2 «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, сторінка 377.
- ^ 1 2 3 «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, 381.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 19, лист 7292.
- ^ 1 2 3 4 Вказівки Ребе, зі слів рава Єгуди-Лейба Гронера. «Бейт Мошіах», 24 ава 5780 (14 серпня 2020), сторінка 28.
- ^ «Сефер га-мінгагім», сторінка 77.
- ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», «Йоре деа», сторінка 379.
- ^ Постанова рабинів «Махон галаха — Хабад» на сайті «SMS ла-рав», за «Сефер га-мінгагім», стор. 79.
- ^ А у високосний рік — упродовж 13 місяців.
- ^ «Сефер га-мінгагім», сторінка 77.
- ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, розділ 284, пункт 9, «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, стор. 383. Шут «Шлухім», розділ 13.
- ^ «Ігрот кодеш», ч. 4, стор. 173.
- ^ Постанова рабинів «Махон галаха — Хабад» на сайті «SMS ла-рав», за «Шулхан арух», Йоре деа, розділ 391, пункт 2; див. «Нітей Гавріель», жалоба, ч. 2, глава 14, пункт 3, і в джерелах, зазначених у примітці 4.
- ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, сторінка 384.
- ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, розділ 128, пункт 55.
- ^ «Сефер га-мінгагім», сторінка 59.
- ^ Так чинили і Ребе Рашаб, і Ребе Раяц, коли були в рік жалоби. «Ігрот кодеш», частина 7, сторінка 363, «Ашкавта де-Рабі», стор. 121.
- ^ Рама, розділ 660, пункт 2, «Оцар мінгагей Хабад», сторінка 317.
- ^ «Нітей Гавріель», жалоба, частина 2, глава 57, пункт 1.
- ^ «Шулхан арух», Орах хаїм, розділ 696, пункт 4, «Сефер га-мінгагім», стор. 8.
- ^ За Рама, Орах хаїм, розділ 696, пункт 6. Йоре деа, розділ 385, пункт 3, «Кіцур Шулхан арух», розділ 212, пункт 2, розділ 142, пункт 7. Шут «Ктав софер», Орах хаїм, розділ 141