Перейти до вмісту

12 місяців (жалоба)

Матеріал з Хабадпедії

Жалоба 12 місяців — це період у жалобі після відходу з життя близьких, основна частина якого — після відходу з життя батька чи матері. Упродовж року жалобники особливим чином намагаються додавати в діях Тори й заповідей для піднесення душі батьків, проходять перед амудом у будні й суворо дотримуються проказування кадишу, а також утримуються від певних речей, що пробуджують радість.

Дванадцять місяців

За галахою жалоба за сімома родичами поділена на кілька періодів: анінут, сім днів жалоби, тридцять днів і 12 місяців — найдовший період жалоби, основна частина якого — після відходу з життя батька й матері, і причина цього випливає з особливого обов'язку шанування батьків.

Упродовж року жалоби жалобник намагається молитися в будні як шаліах ціббур у міньяні перед амудом і проказувати всі кадиші, і це з метою додати в проказуванні кадишів для піднесення душі батьків; але оскільки суд над нечестивими в геїномі — 12 місяців, прийнято припиняти це після 11 місяців, щоб не поводитися так, ніби жалобники ставляться до покійного як до нечестивого[1]. А за звичаєм Хабаду припиняють за місяць і один день до того, як сповняться 12 місяців[2] Ребе Рашаб побивався, коли додав лише один день до 11 місяців[3].

У разі, якщо покійному не вдається самому підійти до амуду, а також у Шабати та свята, у які не дотримуються жалоби, суворо дотримуються проказування Кадиш ятом.

У порядку черговості, коли є кілька жалобників, які бажають підійти до амуду, жалобник, що перебуває в періоді 12 місяців, — найостанніший з усіх. У будь-якому разі дуже важливо не дійти до розбрату через бажання підійти до амуду[4], а той, хто вихоплює молитву перед тейвою, коли це йому не належить, не тільки нічого цим не досягає — заслуга зараховується його товаришеві[5].

Упродовж року жалоби слід уникати участі в радісних трапезах у друзів, на відміну від трапез-заповідей, у яких можна брати участь, таких як освячення дому[6], а також можна прийти на захід, якщо мета — порадувати винуватців урочистості[7], але не брати участі в танцях і не сидіти й трапезувати разом з усіма[8].

Додаткові закони жалоби, що стосуються періоду 12 місяців:

  • Не можна слухати веселу музику.
  • Не можна купувати новий ошатний одяг (але взуття тощо купувати дозволено)[9].
  • Жалобникам заборонено стригтися, доки їм не дорікнуть їхні товариші.

Проказування кадишу

Кількість кадишів, які слід намагатися проказати впродовж доби, — 16 кадишів, і це відповідно до роз'ясненого в книзі «Зоар»[10], що дія кадишу — на «шаата у-фальга», на півтори години, і за цим розрахунком, коли син проказує за душі своїх батьків 16 кадишів, вони захищають душу впродовж усієї доби[11]. По закінченні молитви прийнято проказувати чотири мішни, надруковані в сидурі, поєднання чотирьох перших літер яких утворює слово «нешама»[12].

Коли самі жалобники не можуть проказати кадиш (наприклад, коли в померлих батьків були лише дочки, які не проказують кадиш), прийнято наймати сироту, який проказуватиме кадиш за жалобників, і є перевага в онукові, який проказуватиме за свого діда й свою бабусю, особливо якщо йдеться про сина сина[11].


У відповідь голові «Цеірей Агудат Хабад» раву Ісраелю Лейбову, який написав Ребе у свій рік жалоби, що внаслідок діяльності й мандрів дорогами він пропускає молитви в міньяні, і просить узяти перерву в діяльності, Ребе відкинув це й написав, що не може бути, щоб душі була завдана втіха від зменшення дій у справах Тори й заповідей, і щоб постаратися, щоб не бракувало в справі проказування кадишів наскільки можливо, щоб на додачу до його власного старання проказувати кадиші в міньяні, коли це йому можливо, він найняв того, хто проказуватиме постійно[13].

А іншому, хто запитав Ребе, чи влаштувати своє проживання в місці, де матиме заробіток у достатку, але не матиме постійного міньяну, Ребе написав, що це можливо, якщо в нього є ще брати, які мають можливість постійно проходити перед амудом, і щоб він сам намагався проказувати мішнайот і давати цдаку в кожній із молитов, а також намагався сам вести зимун у біркат га-мазон; і при цьому застеріг сказане тим, що це залежить від міри його упування, але якщо він міцний у своїй вірі в те, що Святий, благословенний Він, може прогодувати його в будь-якому місці, нехай влаштує своє проживання в місці, де є постійний міньян, і нехай не турбується про справу заробітку[12].

А в іншому місці Ребе написав, що не варто, щоб один брат проказував кадиш за свого брата, оскільки кожен із братів виправляє іншу частину в душі батьків[14].

Вказівки та звичаї

Є звичай, що в кожній із молитов, у яких жалобник підходить до амуду[15], запалюють п'ять свічок перед амудом — відповідно до п'яти частин душі: нефеш, руах, нешама, хая і єхіда[16]. Свічки потрібно запалювати спеціально для душі людини, за яку моляться перед амудом, і тому, коли двоє жалобників моляться біля одного й того самого амуду одна молитва за іншою, другий має погасити свічки й запалити їх заново[14], і можна використати свічку, що горить постійно перед амудом, і включити її як одну з п'яти свічок[17]. Свічки мають горіти і в молитвах, у яких жалобник не проходить перед амудом, наприклад у Шабати та у свята, і йому слід подбати з переддня Шабату запалити свічки[14].

Упродовж усього року[18] мають горіти свічки в місці відходу з життя, а діти не зобов'язані, але можуть запалювати і у своїх домах[14][12].

Жалобник намагається бути бааль коре при читанні Тори в понеділок і четвер та в молитві мінха Шабату, і це за умови, що він уміє добре читати зі знаками й огласуванням[19], а також намагається підніматися як мафтір у Шабат, але це за умови, що вміє прочитати гафтару з її знаками як належить, а якщо ні — не варто, щоб він піднімався й благословляв, а хтось інший читав замість нього, а нехай підніметься на іншу алію і лише проказуватиме кадиш по закінченні читання[20].

Є звичай, що дитина не піднімається до могили свого батька й своєї матері впродовж року жалоби за ними, але дозволено підніматися на цвинтар упродовж року до могили іншої людини[21].

Людині, для якої це її робота, наприклад учителеві музики, дозволено відтворювати й слухати пісні впродовж року жалоби за своїм батьком і своєю матір'ю, якщо мета — заробіток, а не радість[22].

Варто намагатися завершити вивчення Шасу мішнайот по закінченні проказування кадишу, а завершення трактату Гемари — у день йорцайту[23].

Свята й пам'ятні дні

  • У Шабати та свята, хоча за основною буквою закону коген може піднести свої руки і благословити народ, є звичай утримуватися[24].
  • Упродовж першого року жалобник не проказує Ізкор, але залишається в синагозі під час проказування Ізкору[25].
  • Постійний бааль токеа може сурмити в шофар у Рош га-Шана і в рік жалоби[26].
  • У гошанот жалобник не обходить біму з чотирма видами, оскільки вся суть гошанот — додати в радості, і за можливості краще, щоб саме він тримав сувій Тори біля біми[27].
  • У Хануку жалобник проходить перед амудом, як у будь-який будній день, але його замінюють на проказуванні Галелю. Після Галелю жалобник проказує Хаці кадиш, після того як повертається до амуду[28].
  • У Пурим жалобник підходить молитися перед амудом як звичайно в усі дні року[29], і слід уникати давати мішлоах манот жалобникові, а постфактум, якщо вже дали йому, він може прийняти[30], але якщо хочуть виявити йому пошану тощо, можна від початку дати комусь іншому з членів родини.

Примітки

  1. ^ Рама, «Шулхан арух», Йоре деа, закони жалоби, розділ 376: «Тому був звичай проказувати за батьком і матір'ю кадиш батра 12 місяців, і також був звичай читати гафтару в Пророках і молитися маарів на виході Шабатів, що є час, коли душі повертаються в геїном, і коли син молиться й освячує при багатьох — він викуповує свого батька й свою матір із геїнома . . І був звичай, що проказують кадиш і молитву лише 11 місяців, щоб не робити своїх батька й матір нечестивими, бо суд над нечестивим — 12 місяців». А в «Бен іш хай»: «Кінець 11 місяця називають „роком неповним“, і роздають у нього їжу й гроші заради спокою покійного, ніби сьогодні завершилося його виправлення і його суд, і він не належить до нечестивих, яких судять повні 12 місяців».
  2. ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, сторінка 372.
  3. ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», сторінка 373.
  4. ^ «Нітей Гавріель», глава 47, пункт 7. «Кіцур Шулхан арух», розділ 26, пункт 18. «Гешер га-хаїм», глава 10, сеїф катан 13.
  5. ^ «Ешель Аврагам» із Бучача, Орах хаїм, розділ 53.
  6. ^ За «Шулхан арух», Йоре деа, розділ 391, пункт 2, і «Пітхей тшува» там само. Постанова рабинів «Махон галаха — Хабад» на сайті «SMS ла-рав».
  7. ^ Жалобник упродовж 12 місяців, який хоче брати участь у брит-мілі та бар-міцві, на сайті «Галаха».
  8. ^ «Шулхан арух», Йоре деа, розділ 391, «Нітей Гавріель», закони жалоби, ч. 2, глава 16.
  9. ^ «Арух га-шулхан», Йоре деа, розділ 389, 11. І див. також у «Седер біркот га-негенін», глава 12, пункт 5, що не благословляють «Шегехеяну» на купівлю взуття; «Мадрих гілхот авелут» — рав Леві Гарелік — глава 53, розділ 5.
  10. ^ Частина 1, 62б.
  11. ^ 1 2 «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, сторінка 377.
  12. ^ 1 2 3 «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, 381.
  13. ^ «Ігрот кодеш», частина 19, лист 7292.
  14. ^ 1 2 3 4 Вказівки Ребе, зі слів рава Єгуди-Лейба Гронера. «Бейт Мошіах», 24 ава 5780 (14 серпня 2020), сторінка 28.
  15. ^ «Сефер га-мінгагім», сторінка 77.
  16. ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», «Йоре деа», сторінка 379.
  17. ^ Постанова рабинів «Махон галаха — Хабад» на сайті «SMS ла-рав», за «Сефер га-мінгагім», стор. 79.
  18. ^ А у високосний рік — упродовж 13 місяців.
  19. ^ «Сефер га-мінгагім», сторінка 77.
  20. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, розділ 284, пункт 9, «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, стор. 383. Шут «Шлухім», розділ 13.
  21. ^ «Ігрот кодеш», ч. 4, стор. 173.
  22. ^ Постанова рабинів «Махон галаха — Хабад» на сайті «SMS ла-рав», за «Шулхан арух», Йоре деа, розділ 391, пункт 2; див. «Нітей Гавріель», жалоба, ч. 2, глава 14, пункт 3, і в джерелах, зазначених у примітці 4.
  23. ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», Йоре деа, сторінка 384.
  24. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, розділ 128, пункт 55.
  25. ^ «Сефер га-мінгагім», сторінка 59.
  26. ^ Так чинили і Ребе Рашаб, і Ребе Раяц, коли були в рік жалоби. «Ігрот кодеш», частина 7, сторінка 363, «Ашкавта де-Рабі», стор. 121.
  27. ^ Рама, розділ 660, пункт 2, «Оцар мінгагей Хабад», сторінка 317.
  28. ^ «Нітей Гавріель», жалоба, частина 2, глава 57, пункт 1.
  29. ^ «Шулхан арух», Орах хаїм, розділ 696, пункт 4, «Сефер га-мінгагім», стор. 8.
  30. ^ За Рама, Орах хаїм, розділ 696, пункт 6. Йоре деа, розділ 385, пункт 3, «Кіцур Шулхан арух», розділ 212, пункт 2, розділ 142, пункт 7. Шут «Ктав софер», Орах хаїм, розділ 141

Повідомити про помилку на цій сторінці