Перейти до вмісту

Шлошім (траур)

Матеріал з Хабадпедії
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.

Шлошім — це перші 30 днів жалоби, які називаються «період шлошім», що відлічується починаючи з дня поховання і 30 послідовних днів після нього.

Його сутність

Після закінчення шиви звичаї жалоби тривають частково, у формі, пристосованій до тих, хто в жалобі. Із завершенням шлошім завершується період жалоби за більшістю родичів, крім тих, хто в жалобі за батьком і матір'ю, — тоді їхній період жалоби триває ще одинадцять місяців.

У період шлошім заведено знову виходити з дому, повертатися до повсякденного розпорядку і навіть до роботи, але заведено утримуватися від стрижки, від гоління або від носіння нового одягу. Є ті, в кого заведено не вдягати прасованого чи святкового одягу і не митися в гарячій воді. Є також такі, хто не бере участі в урочистостях і не ходить до місць розваг і веселощів (є ті, хто бере участь у хупі та в церемоніях обрізання й викупу, але не в супутніх їм застіллях), а також не слухають музики. На додаток до всього цього заведено запалювати поминальні свічки впродовж усіх днів шлошім.

Якщо протягом днів шлошім припадає одне з цих свят: Рош га-Шана, Йом Кіпур, Сукот, Песах або Шавуот, звичаї жалоби припиняються під час свята, і їхній відлік відповідно змінюється.

Упродовж часу шлошім ті, хто в жалобі, продовжують і промовляють «Кадиш ятом» під час молитов.

Після завершення тридцяти днів від поховання родина покійного підіймається до його могили. Тридцятого дня ті, хто в жалобі за братом, сестрою, сином, донькою, дружиною чи чоловіком, мають право голитися й стригтися, проте при жалобі за батьком і матір'ю заборона стрижки цього дня не припиняється. Якщо тридцятий день припадає на Шабат, підіймаються до могили в п'ятницю перед ним або в неділю після нього.

Заведено, що під час цього підйому проводиться також церемонія відкриття надгробка. Церемонія підйому до могили, що проводиться по завершенні шлошім і в річницю, містить ті самі вірші й молитви, які промовляють під час підйому до могили по завершенні шиви.

Тридцятого дня запалюють поминальну свічку і ставлять її в домі на видному місці, а також запалюють свічку в синагозі.

Різні звичаї, яких дотримуються

Стрижка нігтів; заборонено стригти нігті на руках і ногах інструментом, як-от ножиці чи щипчики, до тридцятого дня, але руками або зубами дозволено навіть протягом шиви. І дозволено також почати невеликий надріз ножицями, а решту нігтя він зніме своєю рукою [1].

Прання; дозволено прати одяг після шиви, і тим паче дозволено носити випраний одяг[2].

(В ашкеназів є звичай не носити випраного одягу до тридцятого дня. А якщо він хоче змінити свій одяг, нехай дасть іншому поносити його деякий час [навіть одну хвилину], а після цього вдягне його сам. Проте дозволено прати, щоб вдягти після шлошім, і тим паче дозволено прати його разом з рештою одягу домочадців).

Внесення сувою Тори; дозволено тому, хто в жалобі, вносити сувій Тори при великому зібранні народу з музичними інструментами. А в разі потреби, наприклад, коли той, хто в жалобі, — одна з шанованих і важливих осіб громади або габай синагоги, який порядкує всіма справами синагоги, — навіть якщо не він вносить сувій Тори, слід дозволити йому брати участь. Бо слід уподібнити це дням омеру: хоча в них не слухають музичних інструментів, усе ж при внесенні сувою Тори, що є великою заповіддю і загальною радістю, дозволено грати в них на музичних інструментах. І так само дозволили мудреці, благословенної пам'яті, заборону мудреців заради честі Тори, як на Сімхат Тора, коли є заповідь танцювати й плескати на честь Тори. («Маайан омер» 175, 296)

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Джерело: 2, 295. 4, 563.
  2. ^ Джерело: розділ 389, сеїф 1. 2, 279, 280.

Повідомити про помилку на цій сторінці