Основи віри
| 13 основ віри Рамбама | |
|---|---|
|
Основи віри — це головні засади віри юдаїзму. Деякі з рішонім обговорювали цю тему і встановили, які найголовніші вірування в юдаїзмі, кожен за своїм методом і своїм підрахунком.
Найпоширеніший підрахунок — 13 основ віри, встановлені Рамбамом[1], який був прийнятий у розсіянні Ізраїлю[2], і основи за його методом роз'яснюються в багатьох місцях в ученні хасидуту і в ученні Ребе. Кілька формулювань, що ґрунтуються на підрахунку Рамбама, було встановлено в частині сидурів, наприклад формулювання «Ані маамін» і піют «Їгдаль Елокім хай».
Їхнє походження
Рамбам наводить, що в Торі є 13 основ, які є фундаментом, на якому ґрунтується єврейська релігія, і той, хто їх заперечує, виходить із загалу релігії[3]. Деякі наводили, що вже за часів амораїв було відомо про існування 13 основ[4].
Деякі з рішонім налічували іншу кількість основ. А деякі взагалі заперечували існування основ, адже оскільки Тора — з Небес, то той, хто заперечує навіть найменшу її деталь, уже вважається запереченцем[5]. Так само вважає й Абарбанель, стверджуючи, що така й думка Рамбама, і те, що Рамбам перелічив основи, не виключає, що решта частин Тори — основні, але вони призначені для тих, хто недостатньо обізнаний у Торі, і для них «обрав Рав з-поміж усіх вірувань ці 13 вірувань, найбільш всеосяжних, щоб навчити їх коротким шляхом цих речей»[6]. А рав Яаков бен Хавів написав, що намір Рамбама під час написання основ полягав у боротьбі з хибними думками, що поширилися в його час, але після того як основи Рамбама поширилися, цього досить, щоб усунути перешкоду, і немає потреби досліджувати, що вважається основою, а що ні[7].
Ребе каже, що в розсіянні Ізраїлю поширився і усталився підрахунок основ за методом Рамбама[2].
У коментарі до Мішни, в сьомому принципі, Рамбам пише про свій задум укласти окрему книгу «з роз'ясненням цих основ».
Основи
13 основ віри, встановлені Рамбамом, такі:
- 1. Існування Всевишнього: що Всевишній існує, і Він — єдиний, хто існує в досконалості, бо всі інші сутні залежать від Його буття, а Він не залежить від їхнього буття.
- 2. Його єдність: що Всевишній єдиний і не складається з частин.
- 3. Заперечення тілесності в Ньому: що у Всевишнього немає тіла і до Нього не застосовна жодна матеріальна подія.
- 4. Предвічність: що Всевишній предвічний і не створений, на відміну від інших речей, які не предвічні, бо Він приводить їх у буття.
- 5. Те, що лише Йому личить служити: що тільки Всевишньому личить служити, а не будь-якій іншій реальності, бо тільки в Нього є влада і свобода вибору, а не в інших створінь (таких як ангели, зірки тощо), — заборона ідолопоклонства.
- 6. Пророцтво: що серед людей є люди, досконалі своєю особистістю і мудрістю, які можуть прийняти Б-жественний достаток і пророкувати.
- 7. Пророцтво Моше: що Моше Рабейну — обранець із роду людського, і він найвищий за гідністю з усіх пророків до нього і після нього.
- 8. Тора з Небес: що вся Тора, яка є в наших руках, — Письмова Тора та Усна Тора з усіма подробицями — дана Моше від Всевишнього.
- 9. Вічність Тори: що Тора не зміниться і в ній не буде ні додавання, ні зменшення.
- 10. Провидіння: що Всевишній наглядає і знає вчинки людей.
- 11. Нагорода і покарання: що Всевишній дає нагороду тим, хто виконує Його волю, і покарання тим, хто порушує Його волю.
- 12. Прихід Мошіаха: що Мелех га-Мошіах прийде і в ньому справдяться пророцтва, сказані про нього (до цієї основи входить обов'язок чекати на Мошіаха).
- 13. Воскресіння мертвих.
Формулювання, що ґрунтуються на основах Рамбама
|
"Формулювання «Ані маамін»
|
Формулювання «Ані маамін»
На основі тринадцяти основ існує формулювання, що стисло викладає кожну з основ релігії, і воно надруковане в сидурах, і багато хто в Ізраїлі має звичай його промовляти. Це формулювання не було складене Рамбамом і не трапляється в його книгах, хоча воно ґрунтується на словах Рамбама[8].
У відомих записах, у яких чути, як Ребе співає «Ані маамін», не чути слів «і хоча він баритиметься, попри це я чекатиму на нього щодня, що він прийде» («Ве-аф аль пі ше-їтмагмеа ім коль зе ахаке ло бе-холь йом ше-яво»)[9]. Дехто вбачав у цьому навмисний пропуск через небажання торкатися затримки здійснення віри. Однак з роками виявилися записи, в яких чітко чути, як Ребе співає і ці слова[10]. Також у своїх сіхот і листах Ребе не уникає згадки цих слів, що ґрунтуються на словах пророка «якщо забариться — чекай на нього»[11].
Промовляння «Ані маамін» у молитві за звичаєм Хабаду
За звичаєм Хабаду «Ані маамін» не промовляють у порядку молитви, оскільки його не навів Алтер Ребе у своєму сидурі. Ребе[12] пояснює «як припущення» кілька причин цього:
- Суть молитви: 1) прославлення Всевишнього. 2) прохання про потреби людини. А «Ані маамін» не належить до жодного з цих видів.
- Будь-яке додавання, навіть найменше, в молитві потребує ясного доказу й підстави для цього (див. там докладно про це)
- Самі 13 основ не наведено в сидурі Арізаля і в низці перших сидурів, і потребує вивчення, хто першим їх встановив. І крім того, відомо, що низці великих мужів Ізраїлю було не до вподоби встановлювати, що частина заповідей називається основами, а решта ні, і також щодо їхньої кількості не всі згодні, що їх 13 тощо....
- Наводиться[13], що сгула для заробітку — промовляти щодня «Паршат га-ман» і 13 основ. І ясно, що справи сгули в одному місці й часі не мають стосунку до порядку молитви всього Ізраїлю в усіх місцях і в усі часи.
Щодо «Ані маамін . . бе-віат га-Мошіах» Ребе зауважив, що і за звичаєм Хабаду та інших, які не мають звичаю його промовляти, «адже в будь-якому разі думають про це в думці, адже очікування Геули — повний обов'язок»[14].
Піют «Їгдаль»
Основна стаття – Їгдаль Елокім хай
«Їгдаль Елокім хай» — традиційний піют невідомого автора, що ґрунтується на 13 основах віри Рамбама. У піюті 13 строф, по одній на кожну основу. Цей піют прийнятий у багатьох громадах розсіяння Ізраїлю як невід'ємна частина порядку молитви. Алтер Ребе виключив його зі свого сидуру, і він не прийнятий у нусаху хасидів Хабаду.
Водночас багато висловів із піюту наводяться в багатьох місцях в ученні хасидуту, і навіть у самій книзі «Танія»[15], а деякі з них навіть докладно роз'яснено[16].
Дванадцята основа — віра в прихід Мошіаха
Основна стаття – Віра в прихід Мошіаха
Віра в прихід Мошіаха (і в повне Визволення[17]) — обов'язок кожного з Ізраїлю.
Ця віра охоплює також віру в те, що його прихід реальний кожної миті, тобто — віра не тільки в те, що він колись прийде, а й у те, щоб чекати на нього будь-коли[18]. І як роз'яснює Рамбам у своєму коментарі до Мішни[19], на додачу до того, щоб «вірити й визнавати істинним, що він прийде», також «не думати, що він забариться» — не робити розрахунків, які призведуть до віддалення часу приходу Мошіаха. Оскільки для його приходу не призначено часу, це доказ, що він може прийти завжди — як у близький час, так і в далекий[20]. І тому частина віри — вірити, що він може прийти будь-коли. І очікувати його приходу будь-коли з повним упованням на його негайний прихід[21][22]. В одній зі своїх сіхот Ребе роз'яснює, що більшість євреїв не здатні самі пробудити в собі досконале очікування Геули через духовні обітниці, тому мудреці докладно говорять про матеріальні обітниці, щоб вони пробудилися до очікування Геули в досконалішому вигляді [23].
Серед основ віри
Той, хто заперечує цю віру, — заперечує Тору і Того, Хто її дав, і всіх пророків, що пророкували про це[24]. Рамбам[18] роз'яснює, що віра в Мошіаха — одна з основ релігії, і вона одна з 13 основ.
Ребе роз'яснює, що аргумент Рамбама ґрунтується на його власному визначенні Мелех га-Мошіаха: прихід Мошіаха — не лише добра обітниця, яку Всевишній пообіцяв народові Ізраїлю, а й визначення, пов'язане з вічністю Тори, яка зможе виконуватися в повноті лише тоді, коли прийде Мошіах. Тому ця віра — ще одна деталь в основах релігії: вірити у вічність Тори[25].
Додаткова література
- «Що таке юдаїзм?» «Мошіах зараз», частина 1, розділ 1.
Зовнішні посилання
- Повний текст 13 основ на сайті «Даат»
- Версія рава Кафіха на сайті «Цеїрей Хабад»
Примітки
- ^ Його коментар до Мішни, у вступі до десятого розділу трактату «Сангедрін».
- ^ 1 2 Сіха 11 нісана 5722 (15 квітня 1962).
- ^ Див. наприкінці основ.
- ^ Респонси «Хатам софер», «Йоре деа», розділ 356.
- ^ Респонси «Хатам софер», там само, від імені каббалістів. Респонси Радбаза, частина 1, розділ 344.
- ^ «Рош амана», розділ 23.
- ^ Його коментар («Га-Котев») в «Ейн Яаков», початок трактату «Мегіла», наприкінці уривка.
- ^ «Ігрот кодеш» Адмора шліта, том 2, лист 288, сторінка 233.
- ^ Наприклад: «Ані маамін» «Нігуни фарбрейнгену» 2.
- ^ ashreinu.page.link/rRU6 Фарбрейнген 10 швата 5722 (15 січня 1962)]
- ^ Див., наприклад, завершення сіхи 25 кислева 5741 (3 грудня 1980) (відредагованої), завершення фарбрейнгену 12 тамуза 5724 (22 червня 1964) (там також чути, як публіка співає ці слова).
- ^ «Ігрот кодеш», том 12, с. 18
- ^ У книзі «Мішмерет шалом» від імені праведного рава р. П. з Корця
- ^ Див. сіху ночі Гошана раба 5751, кінець сторінки 39, і див. також «Ігрот кодеш», том 12, сторінка 18, наведено в листку «Гіткашрут», тижнева глава «Емор» 5780.
- ^ Двічі: один раз у розділі 25: «І не змінить, і не замінить Він Свого закону повіки» (ці слова наведено також в «Ілхот талмуд Тора», розділ 2, закон 4), і один раз у розділі 42: «Немає в Нього образу тіла» (ці слова наводяться ще кілька разів у «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» (розділ 2), «Ігерет га-тшува» (двічі в розділі 4) і в «Ігерет га-кодеш» (розділ 5), а також ще в тисячах місць у хасидуті.
- ^ У словах «І не порівняти з Ним святість Його»: «Тора ор» 62в. «Лікутей Тора», Бемідбар 81б; Дварім 70а. А також у словах «Немає в Нього образу тіла, і Він не тіло»: «Ор га-Тора», Берешит, частина 6, сторінка 2046, а також у «Лікутей сіхот», частина 7, сторінка 89.
- ^ Перший вірш, який наводить Рамбам у своїй книзі в «Законах про царів»: «І поверне Г-сподь, Б-г твій, вигнанців твоїх», а в наступному законі він наводить ще один вірш: «І навіть у розділі про Білама пророкував про двох „помазанців“». Причина наведення двох віршів у тому, що перший вірш говорить про саме Визволення (і воно написане в ньому прямо, а не як тлумачення мудреців), а другий вірш доводить, що Визволення буде саме через Мелех га-Мошіаха. Звідси — що є дві деталі у вірі: 1. Геула 2. Мелех га-Мошіах. — «Лікутей сіхот», том 34, Дварім, сторінка 114 на сайті «Оцар 770», і див. сіху Ребе, «Лікутей сіхот», том 18, Бемідбар, сторінка 272 і в примітці 16 -17 на сайті «Оцар 770» .
- ^ 1 2 Рамбам, розділ 11 «Законів про царів та їхні війни».
- ^ Санедрін, розділ 10 — «дванадцятий принцип».
- ^ «Бейт Елокім» Мабіта, «Шаар га-єсодот», розділ 50.
- ^ Шут «Ігрот Моше», «Орах хаїм», частина 5, сіман 8, і див. збірник «Геула у-Мошіах», частина 7, сторінка 28 і далі.
- ^ У низці сіхот Ребе розуміє в простому значенні, що частина обов'язку вірити — чекати з почуттям серця, — див. «Лікутей сіхот», частина 28, сторінка 163 (хоча, на перший погляд, важко зрозуміти, яке відношення має «основа» до почуття серця).
- ^ «Лікутей сіхот», т. 27, сіха до тижневої глави «Бехукотай», у примітці.
- ^ Чи має він статус лише запереченця, чи також апікореса — див. «Лікутей сіхот», том 18, Бемідбар на сайті «Оцар 770» . І див. у «Лікутей сіхот», частина 34, там само, що в будь-якому разі він вважається також апікоресом, адже він тлумачить частину заповідей Всевишнього не в їхньому прямому значенні. Див. там.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 18, сторінка 272.