Перейти до вмісту

Заповіт

Матеріал з Хабадпедії
Заповіт р. Еліезера-Дана Слоніма, заплямований кров'ю внаслідок погромів 5689 року (1928/1929)

Заповіт — це документ, у якому людина дає розпорядження щодо того, що пов'язане з нею після її відходу з життя. Головне в заповіті в давні часи стосувалося того, що робиться зі спадковим майном, а згодом заповіт розширився до загальних вказівок людини, як-от прохання щодо місця поховання та його способу, духовні настанови нащадкам тощо.

Заповіт у галахі

З галахічного погляду є складність у заповіданні спадку тому, хто не належить до спадкоємців за галахою, але людина може передати своє майно в дар іншим людям, коли це робиться не у формулюванні спадкування[1], і за умови, що для цього було здійснено дійсний кін'ян ще за життя заповідача, оскільки немає закону кін'яну після смерті[2].

Навіть там, де закони спадкування держави не відповідають закону спадкування Тори, рішонім писали, що людина не може отримати майно за заповітом, якщо його не складено за законом Тори, і в цьому не кажуть «діна де-малхута діна»[3], а той, хто так чинить, вважається грабіжником.

Заповіт, у якому людина віддає своє майно в дар іншим, щоб воно не дісталося її спадкоємцям, називається в Гемарі та в законовчителів «авурей ахсанта» [= передача спадкового наділу][4], і мудреці засуджували того, хто так чинить: «Той, хто відписує своє майно іншим і залишає своїх синів, — зроблене ним зроблено, але дух мудреців ним не задоволений»[5]; причому щодо самого цього рішонім розійшлися в думках: чи тільки не годиться так робити, але дозволено[6], а деякі схилялися до того, що це прямо заборонено[7]; а причина того, що дух мудреців ним не задоволений, у тому, що він викорінює спадковий наділ Тори, оскільки Тора наполягла на порядку спадкування, і мудреці сказали, щоб людина не переводила свій наділ від своїх спадкоємців до інших[8]; а деякі писали, що причина в тому, щоб не викликати заздрощів, бо цим він сіє розбрат між своїми синами і тими, кому він дає[9].

Щодо того, хто залишає частину спадку своїм синам або присвячує своє майно на цдаку і не переводить наділ іншим, законовчителі розійшлися в думках, чи підпадає й він під заборону, чи ж це дозволено.

Сгула написання заповіту

Багато великих мудреців Ізраїлю мали звичай писати заповіт, і багато з них зробили це ще в молодості, згідно з наведеним у книгах, що це сгула для довголіття.

Сам Ребе підтверджував і підтримував цей звичай у кількох листах і зазначив, що для того, щоб заповіт мав силу і за законами держави, слід зробити це через адвоката[10], але заперечував проти його написання в дуже ранньому віці і вже звісно не до одруження[11].

Вказівки та звичаї

Ребе встановив, що не годиться за життя роздавати все своє майно, оскільки це та частина, яку годиться передати в спадок, і як видно на практиці — це призводить до небажаних наслідків, і слід використовувати майно на справи Тори і заповідей[12]; а звичай, прийнятий на практиці, щоб уникнути зайвих сварок і щоб подбати про те, щоб і доньки отримали частину спадку (оскільки за законом Тори доньки не успадковують), полягає в тому, щоб залишити певну частину, яку сини візьмуть як спадок, а решту передати порівну дітям ще за життя[13]; а коли ділять порівну між дітьми і включають також доньок, які ділять порівну, Ребе запропонував, щоб, оскільки за Торою доньки не успадковують, їхня частка була меншою за частку синів щонайменше на один долар[14].

Варто виділити частину спадку на справи цдаки, і сказане вище про поділ майна ще за життя не стосується виділення частини майна на цдаку, і немає сенсу відкладати це на час після відходу з життя, а навпаки — краще поспішити й виділити на цдаку ще за життя, щоб це зарахувалося як заслуга для довголіття і довгих років, і так само не буде заперечень з боку спадкоємців проти заповіту на користь цдаки[15]. Ребе пропонує, щоб п'ята частина спадку була виділена на цдаку[16], і бажано, щоб цдака була на користь вивчення Тори маленькими дітьми, єшив, груп тих, хто навчається, «Тіферет бахурім» і постійних уроків навчання[17], і краще утримання авреха, який вивчає Тору, ніж купівля сувою Тори чи будівництво синагоги[18].

Якщо ж усе-таки людина хоче передати всі гроші спадку на користь створення установи її імені, слід остерігатися під час написання заповіту, щоб було ясно, що гроші не буде використано на сплату боргів установи тощо[19].

Відомі заповіти

Найвідоміший заповіт — це «Заповіт рабі Єгуди га-Хасида», що містить численні застереження та обмеження і різні звичаї, частина з яких навіть увійшла до «Шулхан аруху», як, наприклад, застереження, щоб одна й та сама людина не була сандаком двічі в одній родині.

Ще один відомий заповіт, хоча й невідомо, що його було написано як заповіт, — це книга «Шней лухот га-брит» святого Шли. Заповіт він завершив приблизно через два роки після свого прибуття до Землі Ізраїлю як заповіт членам своєї родини, і в ньому він велить утримуватися від мирських насолод. Хоча це й не увійшло до його заповіту, нащадки Шли мають звичай не їсти м'яса індички згідно з його забороною, що виникла з того, що в нього був сумнів щодо ознак кошерності цього птаха.

Заповіти наших Ребе, провідників поколінь

Бааль-Шем-Тов

Лист, який написав Цемах Цедек своєму синові, Ребе Магарашу, у якому пише про своє бажання, щоб той очолив громаду хасидів
Запис, який склав даян р. Шнеур-Залман Фрадкін, про постанову, якою він виніс рішення на користь Ребе Магараша, що саме він продовжить Цемах Цедека в Любавичах

Щодо Бааль-Шем-Това в переданні Хабаду прийнято, що він зовсім не залишив розпоряджень перед своїм відходом з життя. Всупереч тому, що випливає з назви книги, книгу «Цваат га-Ріваш» написав не сам Бааль-Шем-Тов, і як каже Алтер Ребе у книзі «Танія», «Ігерет га-кодеш», розділ 25: «що насправді це не його заповіт [зовсім], і він зовсім не давав розпоряджень перед своїм відходом з життя, а це лише збірка його чистих висловів, які збирали збирач за збирачем, і не вміли передати вислів точно, але зміст — істинна істина». Водночас у Херсонській генізі[20] наводиться заповіт Бааль-Шем-Това. Ще один заповіт, пов'язаний із ним і роз'яснений навіть нашими Ребе, провідниками поколінь, — це заповіт, який він отримав від свого батька рабі Еліезера перед його відходом з життя: «Сину мій! Не бійся нікого й нічого на світі, крім Святого, благословенний Він. Люби кожного єврея всією глибиною серця свого і жаром душі своєї, без різниці, хто б він не був і яким би він не був»[21].

Магід з Межиріча

Магід з Межиріча написав короткий заповіт[22].

Цемах Цедек

Цемах Цедек спочатку написав особливий заповіт про продовження проводу його нащадками після нього: щоб усі його сини говорили хасидут і вели адморут спільно, причому серед інших братів Магаріл і рабі Магараш мали б особливе становище і разом керували б синагогою в Любавичах; але після того як його онук рабі Шломо-Залман Шнеєрсон, син Магаріла, повів агітацію на користь свого батька Магаріла, Цемах Цедек відсторонив Магаріла від проводу і водночас наблизив Ребе Магараша.

Ребе Раяц розповідає, що незадовго до відходу з життя Цемах Цедека в 5626 році (1865/1866) той залишив кілька записок, призначених хасидам; в одній із них він написав про Ребе Магараша: «Його слухайте, як слухали мене»[23].

Також даян р. Шнеур-Залман Фрадкін написав текст пам'ятного запису: «Адже з допомогою Всевишнього я був одним із засновників Любавичів після відходу Адмора, благословенної пам'яті, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, бо я віддав свою душу, перебуваючи тоді в Полоцьку, і зазнав великих страждань за свої старання перед анаш, щоб вони їздили до Любавичів. І з кількох містечок присилали до мене особливих посланців, щоб указати їм шлях, до кого їм приєднатися, і я ввійшов у саму гущу справи і у вузли війни, і через це мимоволі знявся звідти зі своїм житлом і змушений був переїхати до Польщі»[24].

Ребе Магараш

Ребе Магараш написав докладний заповіт у 5635 році (1874/1875). Заповіт було надруковано в його «Ігрот кодеш»[25].

Ребе Рашаб

Ребе Рашаб написав довгий і докладний заповіт[26], що стосувався його книг, його майна і його володінь. Заповіт знайшли в шухляді його столу відразу після його відходу з життя[27].

Ребе

Основна стаття – Заповіт Ребе
Сам Ребе написав після відходу своєї дружини, ребецн Хаї-Мушки, у 5748 році (1987/1988), у два різні терміни, 2 заповіти різного змісту: один стосувався управління установами Хабаду, а другий — його особистого майна. Навколо виконання заповіту розгорілася широка полеміка, коли частина причетних до справи відмовилися підкоритися і з'явитися перед рабинами, призначеними займатися цим питанням і виносити щодо нього рішення.

Наші Ребе, провідники поколінь, які не залишили заповіту

Наскільки відомо, Алтер Ребе не залишив по собі заповіту[28]. І так само Мітлер Ребе.

Ребецн Нехама-Діна

Ребецн Нехама-Діна залишила по собі заповіт, і після її відходу з життя 10 тевета 5731 року (7 січня 1971) її заповіт прочитали в ніч між відходом з життя і похороном у присутності членів родини, причому сам Ребе теж був присутній під час читання.

Заповіти хасидів

Уривок із заповіту рава Сімховича

У великих хасидів був поширений звичай вказувати в заповіті, щоб на їхніх надгробках не писали почесних титулів, а зазначали лише їхнє ім'я та їхній гіткашрут із нашими Ребе, провідниками поколінь, а також різні вказівки, пов'язані з порядком поховання тощо.

Один із відомих заповітів — заповіт рава Мордехая Шустермана, який просив, щоб усі його нащадки намагалися читати Тору щоразу, коли в них є така можливість.

Див. також

Додаткова література

  • Менахем Бронфман, «Цваа ке-ілхата», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1938, с. 45

Примітки

  1. ^ «Бава батра», 133б: людина не може скасувати закон спадкування Тори заповітом, передати в спадок тому, хто не придатний її успадковувати, або викорінити спадок у спадкоємця, але може віддати все своє майно в дар іншим. Рамбам, «Гілхот нехалот», 6, 1. «Тур», «Шулхан арух», «Хошен мішпат», 281, 1. І див. Рашбам на Гемару в «Бава батра», 126б, до слів «дварав».
  2. ^ Тільки що в цьому самому, можливо, є заборона передачі спадкового наділу, як нижче, але його дар залишається в силі.
  3. ^ Респонси Рашби, 6, 254, наведено в «Бейт Йосеф», «Хошен мішпат», 26; Рама, «Хошен мішпат», 369, 11.
  4. ^ «Бава батра», 133б; «Ктубот», 53а.
  5. ^ «Бава батра» там само. Рамбам, «Нехалот», 6, 11. «Тур», «Хошен мішпат», 282, «Шулхан арух» там само.
  6. ^ «Ташбац», 2, 177. Респонси «Діврей Малкіель», 1, 103, та ін.
  7. ^ Рашбам, респонси «Ор заруа» і Магарама, 88, «Кіцур піскей га-Рош», «Бава батра», 8, 37, респонси Рами, 78.
  8. ^ «Левуш», «Хошен мішпат», 282. Рашбам, «Бава батра», 133б, до слів «ейн»; респонси Магарама [Прага], 998.
  9. ^ Див. «Бейт Йосеф», «Хошен мішпат» там само, у думці «Тура». Р. А. Фульда до Єрусалимського Талмуду, «Бава батра», 8, 6.
  10. ^ «Ігрот кодеш», т. 4, с. 373. Т. 11, с. 263. Т. 17, с. 89. Т. 20, с. 147. Лист від 6 швата 5728 (5 лютого 1968) (і див. також «Решимот» ребецн Хани, 13 сівана 5713 (27 травня 1953)).
  11. ^ Сіха 19 кислева 5728 (21 грудня 1967). «Торат Менахем», т. 51, с. 336.
  12. ^ «Ігрот кодеш», т. 17, с. 89. «Торат Менахем — Решимат га-йоман», с. 469. «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Гілхот мехіра», п. 8.
  13. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 1, с. 143. «Сефер га-сіхот» 5697, с. 188, і в зазначеному там. «Ігрот кодеш» його святості Адмора шліта, т. 14, с. 373. Сіха 12 тамуза 5711 (16 липня 1951) — «Торат Менахем», т. 3, с. 189. Тижнева глава «Теце» 5741 — «Сіхот кодеш», с. 627. «Торат Менахем — Решимат га-йоман», с. 469.
  14. ^ З листа 6 швата 5728 (5 лютого 1968), у перекладі з англійської. І див. також «Пітхей хошен», «Єруша ве-ішут», розділ 4.
  15. ^ Сіха тижневої глави «Теце» 5741, що в попередній примітці.
  16. ^ Лист Ребе від 6 швата 5728 (5 лютого 1968), у перекладі з англійської. І див. також нижче в зазначеному в примітках про заповіт Ребе Рашаба, що так він учинив із готівкою, яка була в нього в руках: виділив із неї п'яту частину на цдаку.
  17. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 1, с. 143.
  18. ^ «Ігрот кодеш», т. 30, с. 92.
  19. ^ «Ігрот кодеш», т. 20, с. 147.
  20. ^ «Га-Тамім», зошит 6, с. 28.
  21. ^ «Оцар сіпурей Хабад», 1, с. 8.
  22. ^ «Га-Тамім», с. 658. «Магід дварав ле-Яаков» (видання 5770), с. 572. «Сефер га-толдот — Алтер Ребе», т. 1, с. 215.
  23. ^ «Сефер га-толдот Адмор га-Магараш», с. 36. «Оцар сіпурей Хабад», частина 8, с. 32. «Орот емуним», с. 4. «Кіцур толдот Хабад», с. 167, та інші.
  24. ^ Лист було опубліковано в збірці «Ігрот бааль Торат хесед»
  25. ^ Видання 5753, лист 8, с. 11-15.
  26. ^ Перший заповіт і частину другого заповіту надруковано в «Ханох ла-наар». Додаткові частини надруковано в «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, т. 2, с. 903-908.
  27. ^ «Ашкавта де-Рабі», с. 100. І див. також «Ігрот кодеш» його святості Адмора шліта, т. 2, с. 128.
  28. ^ «Ігрот кодеш» Алтер Ребе, Мітлер Ребе і Ребе Цемах Цедека, т. 1, с. 234.

Повідомити про помилку на цій сторінці