Перейти до вмісту

Куріння

Матеріал з Хабадпедії

Куріння пахощів — особлива жертва, яку приносили на жертовнику куріння. Куріння пахощів виготовлялося щороку і містило 368 мане (близько177- кг).

У курінні було одинадцять пахощів, а саме: бальзам (у Писанні названий «натаф»), оніха, хелбена (вид пахощів із поганим запахом, що відповідає грішникам Ізраїлю) і ладан (згаданий у Писанні прямо, вид пахощів, які використовували також у хлібних приношеннях), — кожного з них по сімдесят мане.

Мирра (зроблена з крові певної тварини), кассія, колос нарду і шафран — кожного з них вагою шістнадцять мане.

Кошт (дехто читає «кост»), — дванадцять мане. Клуфа — три мане. Кориця — дев'ять мане.

Прийнято промовляти уривок про куріння щодня в порядку жертвоприношень перед молитвою Шахаріт і Мінха.

У хасидуті

У «Прі ец хаїм» наводиться, що пахощі куріння — це десять іскор святості внутрішнього світла, що оживляють кліпот, і є одна іскра навколишнього світла, і це суть «11 ктірін де-мисавута», тобто 11 іскор у кліпот.

Ребе Рашаб пояснює, що десять іскор з 11 ктірін де-мисавута перебувають у них в аспекті внутрішнього світла, як написано в «Шаар га-каванот», але головна їхня життєвість — від навколишнього світла, і коли усувають навколишнє світло, вони вмирають і скасовуються[1], а причина цього, пояснює Ребе Рашаб, у тому, що внутрішнє світло перебуває в них в аспекті поглинання, і тому воно не є для них життєвістю, а лише навколишнє світло.

І от, причина того, що у святості їх саме десять сфірот, і сказано в «Сефер Єціра»: «десять, а не дев'ять, і не одинадцять», а в ситра ахра — одинадцять вінців, у тому, що у святості життєвість, яка оживляє десять сфірот, перебуває в повній єдності зі сфірою тощо, як сказано: «А те джерело — як душа для тіла» тощо, де тіло — це сфірот, які є келім, а світло Каву, що вдягається в них, — це аспект джерела, яке як душа для тіла[2].

У низці місць у хасидуті наводиться тлумачення мудреців[3], що гематрія слова «кторет» — це 613 заповідей, за умови, що літеру «куф» замінюють літерою «далет» за шифром Атбаш[4].

Зовнішні посилання



Примітки

  1. ^ І як сказано в «Прі ец хаїм», «Шаар га-асія», початок розд. 4
  2. ^ Гемшех 5672, том 1, с. 424
  3. ^ Наводиться також у Раші на тижневу главу «Насо» 7:20
  4. ^ Джерело слів — у «Бемідбар раба» 13:16. Наводиться також у маамарі «Ба-йом аштей асар» 5732.

Повідомити про помилку на цій сторінці