Перейти до вмісту

Мегілат Естер (Сувій Естер)

Матеріал з Хабадпедії
Ребе під час читання Мегіли

Сувій Естер — одна з двадцяти чотирьох священних книг, у розділі «Писання» Танаху, що розповідає історію свята Пурим; як наводять мудреці, Естер-Гадаса, дочка Авіхаїля, попросила Синедріон записати її для поколінь, і так і зробили.

Сувій читають із благословенням у свято Пурим уночі та вранці.

У хасидизмі Хабад було виголошено багато маамарів про Мегілат Естер (Сувій Естер) і про пояснення її історії в дусі хасидуту.

Історія Мегіли

Мегілат Естер (Сувій Естер)
Мегілат Естер (Сувій Естер)
Ребе з Мегілат Естер (Сувоєм Естер)
Ребе з Мегілат Естер (Сувоєм Естер)
Ребе з Мегілат Естер (Сувоєм Естер)

Події, описані в Мегілат Естер (Сувої Естер), відбулися під час вавилонського вигнання, за царювання царя Ахашвероша, який царював у Персії та Мідії і правив 127 областями[1]. У той період Другий Храм стояв у запустінні — після того як його почали будувати 3390 року, але будівництво було припинено з приходом Ахашвероша до влади 3392 року.

Події Мегіли починаються 3395 року, у третій рік царювання Ахашвероша, коли він влаштував бенкети і стратив царицю Вашті[2] ; продовжуються указом Гамана, підписаним 13 нісана 3404 року, у дванадцятий рік його царювання; 14 адара наступного року — 3405 — євреї перемогли своїх ворогів, а через рік, 3406 року (який був останнім роком царювання Ахашвероша), цей день було встановлено святом Пурим[3].

Короткий зміст розділів Мегіли

  • Перший розділ описує низку розкішних бенкетів, які цар Ахашверош влаштував для своїх вельмож, правителів областей свого царства і для мешканців свого міста — столиці Шушан. Під час бенкетів він покликав царицю Вашті постати перед ним, а вона відмовилася. Внаслідок цього цар стратив її.
  • Другий розділ розповідає про спроби Ахашвероша знайти іншу царицю, які завершуються в сьомий рік його царювання (це 3399 рік), коли він обирає царицею Естер-Гадасу — двоюрідну сестру Мордехая-юдея. Розділ закінчується тим, що Естер за допомогою Мордехая вдається зірвати замах на життя царя, задуманий двома його євнухами, Бігтаном і Терешем.
  • Третій розділ розповідає про піднесення вельможі Гамана, який наказав усьому народові вклонятися йому; а коли Мордехай відмовився схилити коліна й поклонитися йому, він вирішив видати указ про знищення всього єврейського народу — за згодою царя.
  • Четвертий розділ описує дії Мордехая щодо скасування жахливого указу про знищення: по-перше, заклик до посту і молитви; і по-друге, заклик до цариці Естер прийти на допомогу своєму народові й увійти до царя, щоб просити про скасування указу.
  • П'ятий розділ розповідає про те, як цариця Гадаса-Естер входить до царя і знаходить милість в його очах, і вони домовляються про зустріч наступного дня на бенкеті царя, цариці та Гамана. Тим часом Гаман вирішує зробити дерево заввишки п'ятдесят ліктів і повісити на ньому Мордехая.
  • Шостий розділ розповідає про те, як цареві не спиться в ніч перед бенкетом, і тоді перед ним читають у книзі його пам'ятних записів саме той уривок, де описано, як Мордехай врятував його від смерті. Цар згадує, що Мордехай не отримав за це нагороди, і тоді, коли приходить Гаман просити царя повісити Мордехая, колесо обертається, і цар наказує Гаманові провести Мордехая на царському коні й проголошувати перед ним: «Так робиться людині, яку цар бажає вшанувати».
  • Сьомий розділ описує бенкет царя і Гамана в цариці, на якому цариця благає скасувати указ Гамана, уперше розкриваючи перед ним своє єврейське походження. Цар гнівається і наказує повісити Гамана на дереві, яке той приготував для Мордехая.
  • Восьмий розділ продовжує описувати, як цар віддає Естер і Мордехаю дім Гамана і видає наказ, що дозволяє євреям захищатися й мститися кожному, хто спробує їх знищити. Крім того, Мордехай удостоюється великої шани при царському дворі.
  • Дев'ятий розділ описує день, який було призначено для знищення євреїв, — 13 адара, — у який «сталося навпаки», і євреї здобувають велику перемогу в усіх місцях свого проживання. Далі описано, як день відпочинку від війни, 14 адара, було встановлено святом Пурим, а розповідь про події записала Естер як «Послання про Пурим».
  • Десятий розділ коротко завершує [книгу] повідомленням про те, що решту подій царювання Ахашвероша записано в книгах літописів Персії та Мідії, і описує велич Мордехая як другого після царя.

Бенкет Ахашвероша

Основна стаття – Бенкет Ахашвероша  •  Цариця Вашті

Мегілат Естер (Сувій Естер) відкривається описом бенкету Ахашвероша — низки бенкетів, які влаштував цар Ахашверош у своїй столиці Шушані в третій рік свого царювання: перший бенкет тривав сто вісімдесят днів, для його вельмож і слуг. А другий бенкет тривав сім днів, для мешканців міста Шушан. Одночасно з другим бенкетом цариця Вашті влаштувала бенкет для жінок. На обох бенкетах Мегіла описує показну розкіш і велике багатство, які Ахашверош виставляв перед учасниками, щоб показати свою славу й велич.

Сьомого дня бенкету цар покликав царицю Вашті прийти до нього, щоб показати її красу присутнім. Цариця відмовилася, і через це цар розгнівався на неї та після поради зі своїми мудрецями вирішив скинути її з царського трону і стратити її. Крім того, він видав наказ в усі області своєї держави, у якому встановив, що чоловіки пануватимуть над своїми дружинами.

Нова цариця

Після того як Ахашверош протверезів від вина, він шкодує, що стратив Вашті, і наказує стратити своїх мудреців, і тужить за нею. Його слуги пропонують йому зібрати дівчат з усього світу, щоб знайти серед них ту, яка буде гідна царювати замість Вашті. Хтивий Ахашверош одразу погоджується і видає указ привести всіх дівчат-незайманих, а згодом до цього указу включають також заміжніх. Порядок вибору жінок такий: їх приводять до царського «дому жінок» під нагляд Гегая, царського євнуха, і вони мають спершу пройти процес умащення протягом дванадцяти місяців: шість — мирровою олією і шість — пахощами та іншими жіночими натираннями. Потім вони приходять уночі до царя і повертаються (після того як їх не обрали) вранці до дому наложниць під нагляд Шаашгаза, царського євнуха.

Мордехай-юдей, який був з вигнанців Єрусалима і з потомства Шімі, сина Кіша, батька Шауля, був із мешканців Шушана, і після того як батьки Естер померли, він узяв її на виховання або за дружину («за доньку» в прямому сенсі або від виразу «в дім»). А згодом її теж було взято до палацу, вона знаходить милість в очах усіх, і завдяки цьому їй віддають перевагу, але вона не розповідає про своє походження за наказом Мордехая.

Естер входить до царя в місяці теветі в сьомий рік його царювання. Вона знаходить милість в його очах, і він покладає вінець їй на голову та робить її царицею замість Вашті. І він влаштовує бенкет з нагоди свого весілля, який називається «бенкетом Естер», і дає податкову пільгу всім мешканцям областей. Але Естер усе ще не готова розповісти про своє походження.

Замах

Основна стаття – Бігтан і Тереш

Після цього Мордехая призначають урядовцем «у царських воротах», і одного дня він чує, як Бігтан і Тереш, двоє зі сторожів воріт палацу, замишляють замах на життя Ахашвероша. Вони розмовляють між собою тарсійською мовою, щоб ніхто не зрозумів, але Мордехай, який був членом Синедріону, знав усі сімдесят мов, і коли він почув, то звелів Естер сказати цареві.

Естер приходить до царя і розповідає йому від імені Мордехая про задуми; цар перевіряє, і справді в їжі є отрута, і він наказує повісити Бігтана і Тереша. А також записати в книгу його пам'ятних записів, що Мордехай зробив йому цим добро.

Піднесення Гамана

Після цього Гаман, син Гамдати, з потомства Агага, царя Амалека, піднісся; цар призначив його найвищим вельможею в царстві й наказує всім вклонятися йому. Гаман користується нагодою і вміщує на себе ідола, щоб увести синів Ізраїлю в гріх ідолопоклонства.

Багато євреїв спіткнулися, але Мордехай суворо стежив, щоб не вклонятися йому. Коли до нього прийшли царські слуги, він сказав їм, що він юдей і тому не може вклонятися Гаманові. Гаман чує і гнівається, і гнівається він не лише на Мордехая, а на всіх синів Ізраїлю, що перебувають у царстві.

Указ

Гаман вирішує знищити всіх євреїв, хоч би де вони були. І він кидає жереб на місяць і на день, і коли жереб падає на місяць адар, він радіє, бо тоді немає в синів Ізраїлю жодної заслуги в мазалі (у нісані — Овен — пасхальна жертва тощо), а мазал — Риби: великі риби ковтають малих, а також у цьому місяці помер Моше, учитель наш.

Гаман підходить до Ахашвероша і пропонує йому угоду: я дам тобі десять тисяч талантів срібла, а ти даси мені дозвіл убити всіх євреїв. Ахашверош дає йому свій перстень, яким він скріплює укази, і каже йому: мені не потрібні гроші, я теж зацікавлений позбутися євреїв, роби що хочеш.

Він збирає писарів і велить їм написати листи з вказівкою всім народам готуватися до дати, коли вони знищать євреїв; листи він розсилає з гінцями в усі області й сідає з Ахашверошем пити.

Коли про указ дізнається Мордехай, він роздирає свій одяг і виходить на вулицю біля царських воріт, одягнений у верету й попіл. Тим часом наказ доходить і до решти євреїв в імперії, які також тужать і постять. Мордехай зв'язується з Естер і намагається переконати її вплинути на царя, щоб він скасував наказ. Це небезпечне завдання, бо той, хто входить до царя без запрошення, зазвичай підлягає смерті. Після обговорень Естер погоджується на вимогу Мордехая. Її приймають у царя, і вона просить у нього дозволу влаштувати бенкет для нього і для Гамана. На самому бенкеті Естер просить царя влаштувати ще один бенкет з ним і з Гаманом наступного дня. Гаман повертається додому з першого бенкету задоволений, але, коли зустрічає Мордехая, який відмовляється вклонитися йому, він впадає в лють. За порадою своєї дружини Зереш і своїх друзів він готує дерево заввишки п'ятдесят ліктів (близько 25 метрів), щоб попросити царя якнайшвидше повісити на ньому Мордехая.

«Тієї ночі не спалося цареві»

Основна стаття – «Тієї ночі втік сон від царя»

Тієї ночі цареві не спиться, і він просить почитати йому «Книгу літописів» Персії. Книга розгортається навмання на місці, де розповідається про його порятунок від замаху Бігтана і Тереша, і Ахашверош хоче винагородити Мордехая за цей вчинок. Для цього він радиться з одним із вельмож, що стоять при ньому, — випадково це Гаман, який прийшов туди тієї години, щоб попросити царя повісити Мордехая на дереві, яке той приготував. Ахашверош питає його: «Що зробити людині, яку цар бажає вшанувати?» — і оскільки Гаман думає, що цар має на увазі його, він перелічує йому низку виняткових почестей: одягти цю людину в царський одяг, посадити її на царського коня і провести її вулицями міста одним із найвищих царських вельмож з вигуком: «Так робиться людині, яку цар бажає вшанувати». Ахашверош наказує Гаманові зробити Мордехаю так, як він описав, і щоб він сам був тим вельможею, який водитиме його вулицями міста. Після цього Гаман повертається додому і розповідає дружині та своїм радникам про своє приниження, а вони відповідають йому: «Якщо з роду юдеїв Мордехай, перед яким ти почав падати, то не здолаєш ти його, а неодмінно впадеш перед ним».

Скасування указу

Ледве Гаман встигає повернутися додому після принизливого доручення, як його поспіхом ведуть назад на другий бенкет, який влаштовує Естер. На бенкеті Ахашверош утретє питає, яке її прохання, і воно буде виконане, хоч до половини царства. Тоді Естер просить врятувати її життя і життя її народу. Ахашверош не розуміє змісту слів Естер і просить пояснення. У відповідь Естер розкриває своє єврейське походження і вказує на Гамана як на «гнобителя і ворога — цього лиходія Гамана». Цар у гніві встає і виходить до саду; Гаман намагається скористатися цим часом, щоб вблагати в Естер своє життя, але помилково падає до ніг її ложа саме тоді, коли Ахашверош повертається із саду. Коли цар повертається і застає Гамана в такому становищі з царицею, його гнів посилюється. Саме тоді приходить Харвона, один із царських євнухів, і вказує на дерево, яке Гаман приготував для Мордехая. Цар без зволікання наказує повісити на ньому Гамана «за те, що він простягнув руку на юдеїв», і лише тоді його гнів ущухає.

Цар віддає Естер дім Гамана, а коли йому стає відомо про спорідненість Мордехая з Естер, він навіть передає 13 адара свій перстень, який доти був у Гамана, Мордехаю. Естер призначає Мордехая управителем дому Гамана і благає царя повернути укази, розіслані по всьому царству. Ахашверош у відповідь каже, що за його прохання знищити євреїв він віддав їм у руки [можливість] помститися й повісити Гамана на дереві, але що ніхто не може скасувати царський наказ, який уже написаний, скріплений печаткою і розісланий від імені царя. Ахашверош пропонує замість скасування перших законів написати додаткові — і нові — закони і в них дати євреям можливість захищатися від їхніх ненависників. Дозвіл писати те, що вони побажають, Ахашверош дає Естер і Мордехаю, щоб писати євреям від імені, за наказом і за печаткою царя. Так і було зроблено: перші укази, написані 23 сівана, які постановляли знищити євреїв у призначений день, 13 адара, більш ніж за три чверті року до дати виконання, не було скасовано. Але було створено основу: було написано й підготовлено (хоча й не розіслано до 13 адара) нові накази, які дозволять євреям захищатися від ворогів.

Коли настав день, 13 адара, у який мала відбутися різанина євреїв, виходить повідомлення, що дозволяє євреям захищатися від ворогів. Коли надійшло повідомлення, євреї святкували набуття наказом чинності, а потім об'єдналися в усіх областях царя Ахашвероша, щоб помститися тим, хто заподіяв їм зло. Того ж дня, 13 адара, з надходженням повідомлення все перевертається, і євреї, що живуть у містах, близьких до столиці, і в містах без мурів, повстають, дають відсіч і перемагають тих, хто повстав на них, і своїх ненависників. Євреї рятуються від загибелі і святкують чудо надходження нового царського наказу, що дозволяє їм захищатися, що спонукало також багатьох із народів країни стати на їхній бік і приєднатися до захисту євреїв. А решта не приєдналися до різанини євреїв і не втрутилися на користь убивць, бо на них напав страх перед євреями. Це через чудо, що сталося із самою появою нового царського наказу в останню хвилину, який дозволив їм захищатися. Це крім страху, що напав на них перед Мордехаєм-юдеєм, ім'я якого поширилося по всьому царству як нового і найвищого за становищем радника царя (коли не варто сваритися з людиною такого становища, якщо є бажання здобути прихильність царя і його придворних).

Мегіла не називає кількості вбитих євреїв, але уточнює, що кількість убитих (13 адара) у столиці Шушан становила п'ятсот осіб із ворогів євреїв і, крім того, десятеро синів Гамана. Естер просить ще один день для продовження боїв у столиці Шушан, і того дня (14 адара) вішають десятьох синів Гамана, убитих напередодні, і вбивають ще триста осіб у Шушані. Попри те що в царських наказах євреям було явно дозволено [брати] здобич ворогів, Мегіла підкреслює, що «на грабунок вони не простягли руки своєї». Мегіла повідомляє, що в інших областях царя євреї вбили (14 адара) сімдесят п'ять тисяч осіб і знову не простягли руки своєї на грабунок;

Як історія Мегіли починається з радості (бенкету), так вона і закінчується радістю (бенкетом). Євреї, що живуть у неукріплених містах (містах, не оточених муром), святкують і влаштовують бенкет у день, коли відпочили від боїв, — 14 адара; а євреї, що живуть у Шушані, де бої тривали, подібно до міст, оточених мурами, до 14 адара, святкують 15 адара. Святкування включають радість і бенкет, посилання частувань одне одному і подарунки бідним.

Встановлення свята

Кінець Мегіли відображає процес запровадження святкувань Пурима і бенкету (в дусі звичаїв персів) у єврейському суспільстві у вигнанні, з дворазовим розсиланням послань з нагоди встановлення свята серед усіх євреїв царства (щоб підкреслити його важливість і необхідність його шанувати). Святкування було встановлено, щоб символізувати виживання народу Ізраїлю, який не був стертий і не буде стертий («і пам'ять про них не зникне в потомства їхнього»), і «сталося навпаки» — місяць, що перетворився із символу смутку й жалоби (з приводу указу про знищення) на радість і свято (з приводу чуда порятунку). Назву Пурим було дано за «пуром» — жеребом, який кинув Гаман, щоб визначити день набуття чинності наказом про знищення євреїв.

Її автор

Мордехай і Естер — святим духом[4]

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Її назва

Мегілат Естер (Сувій Естер) названо її ім'ям, оскільки вона головним чином займалася її записом і встановленням, як розповідається в Гемарі[5] про її прохання до мудреців: «Запишіть мене для поколінь».[6]

Ребе пояснив у внутрішньому сенсі причину того, що Мегіла називається саме на ім'я Естер, а не на ім'я Мордехая, і вказівку, що випливає з цього для служіння Всевишньому[7].

Пояснення хасидуту до Мегілат Естер (Сувою Естер)

Хто читає Мегілу у зворотному порядку, не виконав обов'язку

Ребе цитував і пояснював у кількох сіхот[8] внутрішнє тлумачення Бааль-Шем-Това на слова Мішни «Хто читає Мегілу у зворотному порядку, не виконав обов'язку»[9]: коли той, хто читає Мегілу, не відчуває, що чудо відбувається в його час, а думає, що йдеться про подію, яка сталася в минулому, він не виконав обов'язку читання Мегіли[10]

Ім'я Всевишнього в Мегілі

Причина того, що Ім'я Гаває не згадується в усій Мегілат Естер (Сувої Естер), у тому, що в Пурим відбувається розкриття світла Ейн Соф, яке вище за Гаває.[11]

Те, що в усій Мегілат Естер (Сувої Естер) не згадано явно Ім'я Святого, благословенний Він, вказує на приховання й утаєння часу вигнання, так що, коли «читають усю Мегілу», не знаходять — стверджують тілесні очі — «Імені Святого, благословенний Він» жодного разу.

Звідси ми дізнаємося, що й у такий час становище синів Ізраїлю залежить не від законів природи, а від дотримання Тори і заповідей, і тому: коли «насолодилися трапезою того лиходія» — стався переворот від найнадійнішого природного становища до найжахливішого указу, хай врятує нас Милосердний, з глибини висоти в глибину низу; а як відбулося скасування цього найжахливішого указу — саме завдяки стійкості в самопожертві заради того, щоб бути «юдеями»[12], «кожен, хто відкидає ідолопоклонство, називається юдеєм»[13], і тоді скасування указу відбулося навіть всупереч законам держави, згідно з якими «лист, написаний від імені царя і скріплений царським перснем, не може бути скасований»[14].

Мегіла Ребе Магараша

Основна стаття – Мегілат Естер (Сувій Естер) Ребе Магараша

З-поміж наших Ребе, провідників поколінь, Ребе Магараш був єдиним, хто на практиці займався написанням СТАМ за вказівкою лікарів, і навіть подарував Мегілат Естер (Сувій Естер) кожному зі своїх синів.

Мегіли, які він подарував своїм синам Ребе Рашабу і р. Менахему-Мендлу, дійшли до нас, але Мегіла його сина Рази до нас не дійшла[15].

Мівцо Пурим

Основна стаття – Мівцо Пурим

Мівцо «Пурим» — це кампанія, яку заснував Ребе, і в ній хасиди Хабаду по всьому світу виходять, щоб принести радість свята Пурим іншим і дати якомога більшій кількості євреїв можливість виконати його заповіді: посилання частувань і подарунки бідним, а також, серед іншого, прочитати Мегілу тим, хто не чув читання Мегіли того дня, і допомогти їм виконати обов'язок цієї заповіді.

Додаткова література

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ А згідно з поясненням Гемари, його влада охоплювала весь світ.
  2. ^ Після того як вона відмовилася постати перед ним
  3. ^ Згідно з Мегіла, 11б. «Седер га-дорот», ч. 1, 3395 рік і далі.
  4. ^ Згідно з трактатом Мегіла
  5. ^ Вавилонський Талмуд, трактат Мегіла, аркуш 7а.
  6. ^ Див. «Лікутей сіхот», т. 16, сіха до Пурима (1).
  7. ^ «Гітваадуйот» 5742, т. 2, с. 937–1066.
  8. ^ «Лікутей сіхот», т. 6, с. 189, і с. 385. Т. 7, с. 332. Сіха Пурима 5736 (16 березня 1976), «Сіхот кодеш», с. 599. Сіха Пурима 5742 (9 березня 1982), «Торат Менахем — Гітваадуйот», с. 945. «Діврей Мошіах», збірник до Шабату тижневої глави «Трума» 5786, с. 4.
  9. ^ Вавилонський Талмуд, Мегіла, 17а
  10. ^ «Кетер Шем Тов», видання «Кегот», доповнення, гл. 100.
  11. ^ «Тора ор», драшот на Мегілат Естер (Сувій Естер), 100б; 121в, початок. І в багатьох місцях.
  12. ^ Див. «Тора ор», «Маген Аврагам», 97а; 99б.
  13. ^ Трактат Мегіла, 13а, початок.
  14. ^ «Торат Менахем» 5717, т. 2, с. 166.
  15. ^ Мегіла Ребе Рашаба зберігається в бібліотеці (а частини її опублікував Ребе в «Сефер га-толдот» Ребе Магараша, щоб за нею вчилися), а Мегіла Рамама зберігається сьогодні в п'яти сестер, дочок Гадаси Карлебах (з кварталу Царя), яка успадкувала її від свого батька.

Повідомити про помилку на цій сторінці