Молитва «Неїла»


Молитва «Неїла» — п'ята молитва, яку промовляють перед закінченням Йом Кіпуру. У цій молитві розкривається «єхіда душі» — п'ятий і найвищий ступінь душі єврея. За цією молитвою весь Йом Кіпур називається «днем, у який зобов'язані промовити п'ять молитов», і весь він пов'язаний з аспектом «єхіди душі».
Передісторія
У постійні дні постів єврейського календаря молитву «Неїла» не промовляють. Але в минулому, у громадські пости, які встановлювали під час посухи або за інших обставин, було заведено молитися молитвою «Неїла». Сьогодні не заведено влаштовувати громадські пости такого роду, і тому молитву «Неїла» промовляють лише в Йом Кіпур.
Назва молитви та її суть
Молитва називається «Неїла» тому, що нею моляться надвечір, після молитви Мінха, коли сонце вже стоїть на заході, близько до заходу. У цю годину дня замикали ворота Гейхалу в Храмі, і символічно в цей час замикаються брами небес, тож це остання можливість здійснити тшуву.
Ще одне пояснення назви «Неїла»: у цю годину замикаються всі брами вищих чертогів, і ні людина, ні ангел не можуть увійти всередину, крім народу Ізраїлю. У цей час народ Ізраїлю перебуває наодинці зі Всевишнім у Його чертогу. У ці миті ніхто не може звинувачувати народ Ізраїлю, і Всевишній приймає всі молитви й прохання.
У таємному вченні та в хасидуті пояснюється, що в молитві «Неїла» розкривається ступінь єхіда душі: у душі є п'ять шарів, найвища частина — «єхіда душі», яка по суті є точкою з'єднання єврея з Б-гом. Раз на рік, у Йом Кіпур, розкривається цей сутнісний зв'язок між народом Ізраїлю і їхнім Небесним Отцем — і це відбувається в молитві «Неїла», яка є п'ятою молитвою, що відповідає п'ятому ступеню — єхіді.
Під час «Неїли» пробуджується до життя Б-жественна іскра, прихована в душі кожного єврея, і цим пояснюється те, що навіть євреї, зазвичай далекі від дотримання традиції та заповідей, приходять молитися до синагоги на молитву «Неїла»[1].
Ребе Рашаб сказав[2], що до молитви «Неїла» кожен з Ізраїлю отримує згори цілком оновлені сили, матеріальні сили і тим більше духовні".
Порядок молитви та звичаї Хабаду
Молитва «Неїла»
Час молитви «Неїла» починається, коли сонце на верхівках дерев, тобто близько до початку заходу сонця[3]. Перед промовлянням «Ашрей» відчиняють арон кодеш, і він залишається відчиненим до закінчення сурмління в шофар на завершення молитви[4].
Промовляють «Ашрей» і «У-ва ле-Ціон» (які не промовляли на Мінхі), і потім хазан промовляє Хаці кадиш. У цьому кадиші, а також у Кадиш тіткабаль на завершення молитви кажуть «ле-ейла у-ле-ейла мі-коль бірхата». Потім громада молиться молитвою Аміда. У молитві «Неїла» кажуть «хотмену» (замість «котвену»), «ве-хатом» (замість «у-хтов»), «нізахер ве-нехатем» (замість «нізахер ве-нікатев»). У молитві «Неїла» не промовляють «Аль хет». Потім хазан починає повторення молитви вголос із додаванням піютів та особливих уривків.
Якщо Йом Кіпур припадає на Шабат, у молитві «Неїла» кажуть «Шабатот... бам», як на Мінхі. Кажуть «Га-йом їфне», навіть якщо вже стемніло[5].
У молитві «Неїла» і в тихій молитві, і в повторенні хазана промовляють уривок «Ата гівдальта енош мерош», у якому наводиться вірш: «Поверніться, поверніться з лихих доріг ваших, і навіщо вам помирати, доме Ізраїлю?». На цей вірш є особливий нігун, який чули від Ребе Магараша.
Ребе Рашаб зазвичай промовляв «Ве-оцарха га-тов лану — тіфтах» з паузою перед словом «тіфтах», а «лану» тягнеться вгору[6]. Когени не промовляють благословення когенів на «Неїлі», навіть коли до кінця дня ще далеко[7]. Промовляють «Авіну малкейну», навіть коли Йом Кіпур припадає на Шабат, і кажуть «хотмену».
«Шма Ісраель»
На завершення молитви промовляють «Шма Ісраель» один раз і три рази «Барух шем кевод малхуто ле-олам ваед», а потім сім разів промовляють «Гашем гу га-Елокім», щоб супроводити Шхіну, яка підноситься і віддаляється тепер вище семи небосхилів, бо під час молитви Шхіна перебувала серед нас, а тепер підніметься на своє місце[8].
Промовляння «Шма Ісраель» — це кульмінація «одного разу на рік», коли треба мати на увазі «віддати свою душу за освячення Імені .. ніби зробив це насправді», — служіння самопожертви, скасування буття, від «єш» до «аїн», яке проникає і триває потім у служінні єврея протягом усього року[9].
Марш


Посеред промовляння Кадиш тіткабаль, після «да-аміран бе-альма ве-імру амен», у деяких громадах співають «Марш Наполеона»[10], і такий звичай у Хабаді, як наведено в «Сефер га-мінгагім»[11].
Особливим видовищем було бачити, як Ребе розмахує руками, підтримуючи «Марш» (до 5741 року (1980/1981) він піднімався на свій стілець, а в наступні роки для цього встановили особливу драбину, щоб уся публіка могла його бачити).
Сурмління
Потім сурмлять у шофар один раз — «ткія гдола». Про причину цього сурмління в «Шулхан арух» написано дві причини: перша — що це знак віддалення Шхіни вгору, як було під час Дарування Тори, коли, при піднесенні Шхіни, сказано «при протяжному звуку рогу і т. д.» і сказано «Піднісся Б-г при сурмлінні, Г-сподь — при звуку шофара». А друга причина цього сурмління — показати, що це свято, і примножити трапезу; оскільки це свято не загальновідоме, встановили для нього постанову, щоб сповістити про нього, тому хай вітають одне одного, виходячи із синагоги, як кажуть у Шабат і свято[12].
За основним законом дозволено сурмити навіть у сутінках. Але кілька разів траплялося в «Бейт хаєйну» — 770 у Ребе, що хазан закінчував молитву «Неїла» до появи зірок, і Ребе подовжував нігун «Авіну малкейну» і нігун «Марш Наполеона» до появи зірок[13]. А оскільки загал покладається на сурмління і відразу після нього закінчує піст, слід усюди остерігатися сурмити до появи зірок.
Після сурмління кажуть: «Наступного року — в Єрусалимі». У деякі роки Ребе промовляв це проголошення на драбині, яку ставили на його біму для «Маршу», а після цього ще продовжував підтримувати спів «Маршу», доки не спускався до стендера.
Після «Неїли» промовляють останні дев'ять розділів книги Тегілім, щодо яких Бааль-Шем-Тов отримав від свого відомого вчителя вказівку їх промовляти.
Арвіт на виході Йом Кіпуру
Про звичай, щоб хазаном у молитві Арвіт на виході Йом Кіпуру був лише той, у кого є батько й мати, Ребе написав: «Я цього не бачив. І в синагозі тут так не чинять»[14]. Молитвою Арвіт моляться в кітлі і таліті, але в капелюсі, а таліт — на плечах. Також під час здійснення Авдали Авдалу здійснюють на свічці, яка «відпочивала», тобто горіла з переддня Йом Кіпуру. Той, хто здійснює Авдалу в себе вдома, запалює ще одну свічку від свічки, яка «відпочивала» в його домі, і промовляє благословення на обидві. А якщо в його домі немає свічки, яка «відпочивала», хай принесе із синагоги, запалить від неї іншу свічку і промовить благословення на обидві. А якщо це неможливо, хай промовить благословення на свічку, запалену від свічки синагоги[15]. Ребе Раяц ретельно стежив за тим, щоб здійснювати Авдалу на виході Йом Кіпуру самому.
На виході Йом Кіпуру кажуть: «Гут йом-тов». А в Любавичах, у «Малому залі», це проголошували[16]. Після Авдали освячують місяць — підперезавшись гартлом (але не обов'язково в таліті й кітлі), і правильно перед цим умити обличчя і взути взуття[17].
Зовнішні посилання
- «Від „Коль нідрей“ до „Неїли“» — текст молитви у виконанні рава Мордехая-Цві Берковича, кантора в «Бейт хаєйну» — 770
Примітки
- ^ «Лікутей сіхот», т. 4, с. 1154
- ^ «Сефер га-сіхот — Торат шалом», с. 35
- ^ «Шулхан арух га-Рав», розд. 623, п. 2, а також у низці деталей нижче
- ^ «Сефер га-мінгагім», с. 64. Календар Колель Хабад
- ^ «Сефер га-мінгагім», с. 59, а також у низці деталей нижче
- ^ «Шмуот ве-сіпурім», т. 1, с. 107, і так постановлено й пояснено також у «Сефер га-маамарім» 5687, кінець с. 21. А в «Лікутей дібурім», т. 1, арк. 59а сказано з цієї причини робити атнахту після слова «ве-оцарха»
- ^ «Сефер га-мінгагім» («Шулхан арух га-Рав», розд. 623, п. 8, згідно з думкою Рами там). «Оцар мінгагей Хабад», с. 240
- ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, 623, 10
- ^ «Сефер га-сіхот» 5749, т. 1, с. 35
- ^ «Сефер га-сіхот 5749», том 2, с. 571, у примітці 83
- ^ «Усі, хто молиться, співають „Марш“. Після цього — сурмління»
- ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, 623, 12
- ^ «Оцар мінгагей Хабад», с. 242, а також у додаткових деталях нижче
- ^ «Ігрот кодеш», т. 3, с. 220. Відповідь покликана відкинути звичай, поширений серед анаш, — «Оцар мінгагей Хабад», с. 245
- ^ «Шулхан арух га-Рав», розд. 624, п. 5–6 («І навіть якщо Йом Кіпур припадає на Шабат, на виході Шабату промовляють благословення лише на вогонь, запалений з переддня Йом Кіпуру, щоб показати, що цей день святий, бо вогонь „відпочивав“»). На звичайному виході Шабату не треба розшукувати вогонь, але на виході Йом Кіпуру, навіть коли він припадає на будній день, дехто каже, що треба його розшукувати (розд. 298, «Шулхан арух га-Рав», п. 2)
- ^ «Сефер га-сіхот» 5697, с. 155 (як один із «прийнятих звичаїв, що мають підставу»)
- ^ Календар «Колель Хабад»