Перейти до вмісту

Афікоман

Матеріал з Хабадпедії
Афікоман
(основні джерела)
Мішна Трактат «Псахім», 10, 8
Єрусалимський Талмуд Трактат «Псахім», 109а
«Мішне Тора» Рамбама Хамец і маца, 7, 3
Додаткова галахічна література Пасхальна Агада з «Лікутей теамім у-мінгагім» Хабаду
Сіхот «Сефер га-сіхот 5705»,
Маца
Старовинний малюнок, що зображує, як беруть пасхальну жертву для запікання
Ізраїль підіймається до Єрусалима з ягнятами для пасхальної жертви

Афікоман — назва половини середньої з трьох маців, що лежать на столі седеру; її ховають до кінця ночі седеру і з'їдають на етапі «Цафун» седеру.

Джерело

Споживання «афікоману» — на згадку про пасхальну жертву, яку їли з мацою цієї ночі, коли існував Храм, після того як закінчували їсти інші святкові жертви; і ми теж їмо цю мацу наприкінці трапези ночі седеру.

Цей звичай називається «афікоман» за галахою, сказаною в мішні трактату «Псахім»[1] щодо пасхальної жертви: «Не завершують після песаха афікоманом»[2]; «афікоман» означає десерт трапези, тобто не кажуть: «винесіть і принесіть солодощі на десерт», бо заборонено їсти будь-що після трапези. І тому мацу, яку їдять наприкінці трапези, називають «афікоман» — через те, що після неї не «завершують афікоманом», тобто після неї нічого не їдять, як закон, що діє щодо пасхальної жертви[3].

Кількість афікоману, яку з'їдають

Слід з'їсти кількість у кезайт після закінчення всієї трапези[4], як пасхальну жертву[5], і після нього не можна їсти жодної їжі[6].

Від початку добре з'їсти з афікоману кількість у два «кезайти»[7]: один на згадку про песах і один на згадку про мацу, яку їли з песахом[8]. А якщо йому важко з'їсти два «кезайти», нехай принаймні з'їсть не менше міри кезайт[9].

Також слід їсти афікоман возлежачи[10]. А дехто каже[11], що це не потрібно. І на їхні слова покладаються постфактум: якщо забув і з'їв його не возлежачи, не потрібно їсти знову.

Час його споживання

Основна стаття – Етапи седеру — Цафун

Намагаються з'їсти афікоман[12] до півночі, як пасхальну жертву, яку їли лише до півночі[13]. Після споживання афікоману продовжують читання Галеля і Агади, яке закінчується набагато пізніше півночі.

Від афікоману від початку добре з'їсти два «кезайти» з огляду на дві думки щодо цього питання: що кезайт афікоману — на згадку про песах, або що він — на згадку про мацу, яку їли з песахом. І щоб виконати згідно з обома думками, добре з'їсти два кезайти. І такий звичай Ребе.

Якщо йому важко з'їсти два кезайти і тому він їсть лише один кезайт, йому слід обумовити, що це згадка згідно з тією думкою, за якою встановлено галаху.

Якщо в маці, призначеній для афікоману, немає кількості, достатньої для всіх домочадців, кожен із домочадців отримає від неї маленький шматочок, а до цього шматочка додадуть (збоку) ще шматки маци в потрібній кількості. Від початку їди до її кінця не можна затримуватися довше за час «ахілат прас»[14]. Афікоман їдять возлежачи, і треба закінчити його до півночі. Перед споживанням афікоману слід попити так, щоб потім не відчувати спраги, бо після споживання афікоману нічого не їдять і не п'ють[15]. І остерігаються навіть пиття води.

Викрадення афікоману

Існує поширений звичай, що діти ніби «крадуть» у батьків афікоман у ніч седеру. І як наводиться в трактаті «Псахім»[16]: «Рабі Еліезер каже: вихоплюють мацу в ночі Песаху заради дітей, щоб вони не заснули. Навчали: сказали про рабі Аківу: ніколи в житті він не казав „настав час вставати“ в домі навчання, крім переддня Песаху і переддня Йом Кіпуру. Напередодні Песаху — заради дітей, щоб вони не заснули. А напередодні Йом Кіпуру — щоб нагодували своїх дітей». І пояснює на це Раші, що «вихоплюють мацу» означає, що піднімають блюдо седеру перед дітьми, щоб вони запитали.

Рамбам[17] каже, що треба зробити зміну цієї ночі, щоб діти побачили і запитали: «Чим відрізняється ця ніч від усіх ночей». Зміну, на його думку, роблять тим, що роздають їм смажені зерна й горіхи, і «прибирають стіл перед ними, перш ніж вони поїдять», і вихоплюють мацу одне в одного.

Ребе наводить цей звичай і пише[18], що деякі мають звичай, що діти «вихоплюють» афікоман[19]. І кажуть, що на це є натяк у вислові наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: що «вихоплюють мацу в ночі Песаху заради дітей, щоб вони не заснули»[20]. Однак далі у своїх словах Ребе відкидає цей звичай і пише, що в домі Ребе не заведено вихоплювати афікоман, згідно з висловом наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: «Кради в злодія — і смак відчуєш[21]».

І оскільки особливо підкреслюється вплив свята Песах на весь рік (тому не кажуть «Хасаль сідур Песах» тощо), тому не годиться дотримуватися звичаю, який не є виховним, як крадіжка афікоману[22].

Відмова від крадіжки афікоману — не лише в хасидизмі Хабад, а й в інших громадах і традиціях[23].

Також Ребе говорив і в сіхі другої ночі свята Песах 5722 (19 квітня 1962)[24] про відмову від цього звичаю і сказав також, що в Любавичах навіть злодії припиняли на Песах свою роботу.

Разом із тим розповідається[25], що одного разу старша донька Ребе Магараша «вихопила» його афікоман. Але цей випадок був у її дитинстві, і, вочевидь, це був винятковий випадок, а зазвичай у домі Ребе не було заведено вихоплювати афікоман, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять[26], що«Кради в злодія — і смак відчуєш».

Також звичай єменських євреїв — не красти афікоман, як наводить рав Йосеф Кафіх[27]: у них не було звичаю «красти» афікоман, оскільки крадіжка заборонена навіть жартома і заради веселощів, і навіть заради заповіді. А в «Агадета де-Пісха»[28] написано, що немає звичаю красти афікоман.

У книжці «Асуфот рабейну Хаїм га-Леві»[29] написано, що р. Хаїмові з Бриська цей звичай був не до душі.

Звичаї наших Ребе, провідників поколінь

Ребе Рашаб розламував афікоман на п'ять шматків. Розповідають, що одного разу сталося так, що він розламався на шість шматків, — і він відклав один убік[30]. Також, оскільки зображення літери алеф — це три лінії, було заведено розламувати афікоман на три шматки[31].

Зовнішні посилання


Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.

Примітки

  1. ^ 10, 8.
  2. ^ У тлумаченні цієї мішни розійшлися Рав і Шмуель. Рав вважає, що зміст мішни — в тому, що діє заборона переходити з однієї групи, яка їсть пасхальну жертву, до іншої групи (хавури). Але Шмуель не погоджується і вважає, що мається на увазі, що не їдять «афікоман» (десерт) після споживання песаха, щоб смак песаха залишився в роті.
  3. ^ Див. також у «Законах Песаху» Алтер Ребе.
  4. ^ Раші та Рашбам, 119б, що починається словами «Ейн мафтірін» (що слід їсти мацу наприкінці своєї трапези). Ріф, 27а (що після того, як з'їдають усі солодощі й види фруктів, наприкінці з'їдають кезайт маци шмура). Тур і Шулхан арух, пункт 1 (після закінчення всієї трапези їдять із маци шмура, що лежить під скатертиною).
  5. ^ І в усякому разі є велика різниця між законами споживання песаха за часів Храму і законами споживання афікоману в наш час.
  6. ^ Див. Шмуель там, 119б (сказав рав Єгуда, сказав Шмуель: не завершують після маци афікоманом). Ріф, 27а. Тур і Шулхан арух, розділ 478, пункт 1 (після афікоману не можна нічого їсти).
  7. ^ Див. докладно в Магаріла, порядок Агади, с. 115; наводиться в «Даркей Моше», сеїф катан 1. І в «Тазі», сеїф катан 1.
  8. ^ Така думка Раші та Рашбама, 119б, що починається словами «Ейн мафтірін»; Рош заперечив їм і робить висновок у гл. 10, пункт 34.
  9. ^ Магаріл там. «Даркей Моше» там. «Таз» і «Маген Аврагам» там.
  10. ^ Тосафот, 108а, що починається словами «Май» (а те, що потрібне возлежання при маці, тобто ... і при афікомані). Рош, гл. 10, розділ 20. Тур і Шулхан арух, пункт 1.
  11. ^ Рамбам, гл. 7, галаха 8, і гл. 8, галаха 9. І так пояснив його слова «Прі хадаш», пункт 1. І в «Лікутей теамім у-мінгагім», абзац «І з'їсть возлежачи» .
  12. ^ У діаспорі — в першу ніч.
  13. ^ Ребе постійно в першу ніч, коли наближалася північ, звертався до одного з юнаків, що стояли поруч із ним, і питав: «Котра година»[потрібне джерело].
  14. ^ Міра часу «ахілат прас» від початку — чотири хвилини, а постфактум, навіть якщо затримався довше, виконав обов'язок, але в усякому разі не більше семи хвилин.
  15. ^ Крім, звісно, пиття третього і четвертого келихів.
  16. ^ 109а.
  17. ^ Хамец і маца, 7, 3.
  18. ^ У «Пасхальній Агаді з „Лікутей теамім у-мінгагім“», в абзаці, що починається словом «Афікоман».
  19. ^ І приносять натомість якийсь подарунок.
  20. ^ Псахім, 109а. «Хок Яаков», розділ 472, сеїф катан 2.
  21. ^ Брахот, 5б.
  22. ^ Кінець Агади Ребе і в «Отійот шель нігле» в «Лікутей сіхот», том 5, с. 174 і далі.
  23. ^ Див. докладно в «Оцар мінгагей Хабад», пункт 79, с. 153-154.
  24. ^ Пункт 2, «Торат Менахем», том 33, с. 310-311.
  25. ^ Пасхальна Агада з «Лікутей теамім у-мінгагім» Хабаду.
  26. ^ Брахот, 5.
  27. ^ «Галіхот Тейман», с. 22, примітка 21.
  28. ^ С. 15, прим. 3.
  29. ^ Псахім, с. 109, розділ 41.
  30. ^ «Сефер га-мінгагім», з Пасхальної Агади Адмора (із сіхот першої ночі свята Песах 5698 (15 квітня 1938)).
  31. ^ «Сефер га-сіхот 5705», с. 83. І див. там пояснення суті літери алеф та її зв'язку з афікоманом.

Повідомити про помилку на цій сторінці