«Барух Гашем ле-олам»
«Барух Гашем ле-олам» — послідовність із чотирьох віршів, які промовляють у ранковій молитві як частину «Псукей де-зімра», одразу після закінчення псалмів і перед «Ваїварех Давид». Ці вірші слугують переходом між хвалами Тегілім і піснею подяки царя Давида та ходою душі до читання «Шма».
У молитві
Вірші складено із закінчень трьох перших «книг» Тегілім:
А. «Благословенний Г-сподь повік, амінь і амінь» (Тегілім, 89:53).
Б. «Благословенний Г-сподь із Сіону, що перебуває в Єрусалимі. Алілуя!» (Тегілім, 135:21).
В. «Благословенний Г-сподь Б-г, Б-г Ізраїлю, що творить чудеса Він один» (Тегілім, 72:18).
Г. «І благословенне ім'я слави Його повік, і нехай наповниться славою Його вся земля, амінь і амінь» (Тегілім, 72:19).
Прийнято[1] стояти під час промовляння цих віршів.
Головна причина вставання — у тому, що ці вірші є безпосередньою підготовкою до «Ваїварех Давид» і до «Пісні біля моря». Оскільки під час «Ваїварех Давид» стоять (бо в ньому сказано «І благословив Давид... на очах у всього зібрання», а також відповідно до ступеня Малхут), то вставання починається вже з віршів «Барух Гашем ле-олам», які слугують переходом до нього.
Роз'яснюється також, що вставання виражає «струшування» від споглядання в «Псукей де-зімра» назустріч прийняттю ярма Царства Небес на вищому ступені, на який натякає вірш «І благословенне ім'я слави Його повік»[2].
У хасидуті
- Благословенний Г-сподь — роз'яснюється[3], що слово «барух» — не лише хвала, а й від слова «браха» (благословення) і притягнення — притягнення світла Ейн Соф згори вниз, усередину світів.
- Благословенний Г-сподь повік, амінь і амінь — «Благословенний Г-сподь повік (ле-олам)» виражає притягнення розкриття Б-жественності на ступінь світу (олам — від слова «приховування й утаювання»). І, як відомо, мета в тому, щоб і всередині приховування цього світу світило Ім'я Б-га. Повтор «амінь і амінь» указує на підтвердження і зміцнення притягнення на двох ступенях: в Алма де-ітгалья і в Алма де-іткасья[4].
- Благословенний Г-сподь із Сіону — роз'яснюється, що Сіон являє точку внутрішньої суті й серцевини (від слова «ціюн» — позначка і знак), тоді як Єрусалим являє досконалість трепету («іра шалем»). Притягнення йде від точки Ацмут до стану явної духовної досконалості в душі[5].
- Що творить чудеса Він один — вірш зосереджений на тому, що чудеса і дива, які Святий, благословенний Він, чинить кожної миті (як існування світу у вигляді «єш ме-аїн»), перебувають на ступені «Він один», тобто приховані навіть від того, з ким сталося чудо. Молитва діє так, щоб цей ступінь «Він один» притягнувся і став «І благословенне ім'я слави Його повік», аж доки «наповниться славою Його вся земля», — цілковите розкриття Б-жественності й створення «Дира ба-тахтонім»[4].
Примітки
- ^ Як наведено в «Сефер га-мінгагім», стор. 12
- ^ «Кунтрес га-ітпаалут» і «Лікутей сіхот», частина 24, стор. 44-45
- ^ «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 7
- ^ 1 2 «Тора ор», глава «Мікец», аркуш 32, стор. 1
- ^ «Лікутей Тора», глава «Пінхас», аркуш 77, стор. 4, «Ор га-Тора» на Тегілім, розділ 135