«Ма тову»
«Ма тову»
|
|---|
|
מַה־טֹּֽבוּ אֹהָלֶֽיךָ יַעֲקֹב מִשְׁכְּנוֹתֶֽיךָ יִשְׂרָאֵל: וַאֲנִי בְּרֹב חַסְדְּךָ אָבֹא בֵיתֶֽךָ אֶשְׁתַּחֲוֶה אֶל־הֵיכַל קָדְשְׁךָ בְּיִרְאָתֶֽךָ: וַאֲנִי תְפִלָּתִי לְךָ ׀ ה' עֵת רָצוֹן אֱלֹהִים בְּרָב־חַסְדֶּֽךָ עֲנֵֽנִי בֶּאֱמֶת יִשְׁעֶֽךָ: / Ма тову огалеха Яаков, мішкенотеха Ісраель. Ва-ані бе-ров хасдеха аво вейтеха, ештахаве ель гейхаль кодшеха бе-їратеха. Ва-ані тфілаті леха Гашем ет рацон, Елокім бе-ров хасдеха, анені бе-емет іш'еха. / Які гарні шатри твої, Яакове, оселі твої, Ізраїлю! А я, з великої милості Твоєї, увійду в дім Твій, поклонюся святому храмові Твоєму в трепеті перед Тобою. А я з молитвою моєю до Тебе, Г-споди, у час благовоління; Б-же, з великої милості Твоєї відповідай мені істиною спасіння Твого. |
«Ма тову» — уривок, який іде після «Гаріні мекабель» і перед «Адон олам» у молитві Шахаріт.
Передісторія — зміст згідно з простим сенсом
Білам готується «благословити» Ізраїль, але замість цього в нього виходить навпаки — він хотів, щоб не було синагог і домів навчання, але сказав навпаки. Тому ми промовляємо цей уривок на початку молитви й перед навчальними уроками (що відповідають синагогам і домам навчання, існування яких не хотів Білам).
Уривок говорить головним чином про вірш:
«Які гарні шатри твої, Яакове, оселі твої, Ізраїлю».
— Бемідбар, 24:5
Тобто:
«Сказав рабі Йоханан: із благословення того нечестивця [Білама] ти дізнаєшся, що було в нього на серці; він хотів сказати, щоб не було в них синагог і домів навчання [але був змушений благословити їх] — „Які гарні шатри твої, Яакове“; [він хотів, щоб] не перебувала над ними Шхіна — [але був змушений благословити їх] „і оселі твої, Ізраїлю“».
— Вавилонський Талмуд, трактат «Сангедрін», лист 105б
Білам готується «благословити» Ізраїль, але замість цього в нього виходить навпаки — він хотів, щоб не було синагог і домів навчання, але сказав навпаки. Тому ми промовляємо цей уривок на початку молитви й перед навчальними уроками (що відповідають синагогам і домам навчання, існування яких не хотів Білам).
Зміст згідно з хасидутом
Ребе роз'яснює (12 тамуза, 5730 (16 липня 1970)), що теми тижневої глави «Балак» вічні, і серед іншого вірш «Які гарні...» (і уривок загалом) — через їх промовляння щоранку перед молитвою:
Читання всієї глави публічно — лише коли настає час, коли тижнева глава — «Балак». Але є також ця тема як частина вивчення Тори, наприклад: коли вивчають в Усній Торі припущення, що «хотіли встановити главу „Балак“ у читанні Шма», тоді вивчають і ці вірші. І так само є вірш «Які гарні шатри твої, Яакове, оселі твої, Ізраїлю», який, як згадано вище, встановили промовляти на початку кожного дня — у молитві перед вивченням Тори, і в самій молитві — на початку молитви, ще до «Дякуйте Гаває, проголошуйте Його Ім'я» (і навіть у тих, хто має інший порядок, вірш «Ма тову» промовляється серед віршів, згаданих у Шулхан арусі, які треба промовляти при вході до синагоги, і тим більше згідно із сідуром Арізаля і нашого Алтер Ребе, які починають із цього вірша).
На тому самому фарбрейнгені (під час промовляння маамару) Ребе роз'яснив подібне — що тижнева глава «Балак» настільки важлива, що кажуть «Ма тову» щодня перед молитвою, і ще Ребе додає, що ця тема вічна(!):
І до такої міри ця глава вважається головною темою, що початок молитви (перед «Дякуйте Всевишньому, проголошуйте Його Ім'я» і перед віршами Письмової Тори та висловами Усної Тори, які кажуть перед молитвою) — це вірш «Які гарні шатри твої, Яакове, оселі твої, Ізраїлю» із цієї глави. І з усього цього зрозуміло, що всі ці речі — у їхньому істинному сенсі, за істиною істин, і більше того — що вони на славу Ізраїлю.