Перейти до вмісту

Розділення Червоного моря

Матеріал з Хабадпедії
Картина, що зображує розділення Червоного моря

Розділення Червоного моря — чудесна подія, що сталася 21 нісана (Сьомий день Песаху)[1] 2448 року під час Виходу синів Ізраїлю з Єгипту. Під час цієї події води Червоного моря розступилися і стали стіною, і завдяки цьому сини Ізраїлю врятувалися від єгиптян, а ті потонули в морі після того, як воно знову зімкнулося над ними.

Подробиці події

Після того як Паро відпустив синів Ізраїлю з землі Єгипетської, серце його змінилося, і він вирішив переслідувати їх. А оскільки Всевишній змінив шлях синів Ізраїлю в їхній мандрівці до Землі Ізраїлю, вони опинилися переслідуваними єгиптянами, без можливості врятуватися, хіба що ввійти в море.

Народ Ізраїлю розділився тоді на чотири групи: «одна каже — кинутися в море, друга каже — повернутися до Єгипту, одна каже — вступити з ними у війну, і одна каже — закричимо проти них», але Моше відкинув слова їх усіх. Нахшон бен Амінадав із коліна Єгуди стрибнув у воду з почуття упевненості у Всевишньому, що Він створить для них чудо, і за ним стрибнуло все його коліно. Завдяки освяченню Імені Всевишнього, яке він здійснив, його коліно удостоїлося царювати над народом Ізраїлю, як описано у віршах[2]: «Коли виходив Ізраїль з Єгипту . . море побачило і побігло . . став Єгуда святинею Його, Ізраїль — володінням Його»[3].

Всевишній звелів Моше підняти посох і простягти руку над морем, і завдяки цьому води розділилися на 12 частин, по одній частині для кожного коліна[3], і в цю годину розступилися всі води у світі[4]. Сини Ізраїлю ввійшли в море, і після того як вийшли (з того самого боку, з якого ввійшли[5]), Всевишній потопив у морі єгиптян, що ввійшли слідом за євреями. Коли євреї побачили чудо, яке сталося з ними, вони проказали пісню, відому як «Пісня біля моря».

Розділення Червоного моря в хасидуті

У вченні хасидуту розділення Червоного моря — це вияв загального і духовного явища, що сталося в період між Виходом з Єгипту та отриманням Тори. Тому його згадують щодня в молитві[6]. Однак відкидається припущення, що розділення Червоного моря було заради порятунку синів Ізраїлю, адже у Всеприсутнього багато шляхів урятувати їх. Тим паче що сини Ізраїлю вийшли з того самого боку, з якого ввійшли[7].

Прорив цімцуму

Метою Виходу синів Ізраїлю з Єгипту (крім їхнього порятунку від єгипетського рабства) було отримання Тори[8]. Однією з головних дій, які Дарування Тори здійснило у світі, було скасування постанови, за якою вищі не могли спускатися вниз, а нижні не могли підніматися нагору[9] — матеріальність не поєднувалася з духовністю дієвим чином[10], а під час Дарування Тори постанову було скасовано. Починаючи з того, що Всевишній зійшов на гору Синай, а Моше піднявся до Всевишнього.

Підготовкою до скасування постанови й отримання Тори було розділення Червоного моря. Море — алегорія сфіри Малхут, яка збирає в собі всі світла і розкриття Творця у світі Ацилут — світі Б-жественності, який із нашого погляду називають «Алма де-іткасья», — і утримує їх від сходження у світи БЕА — світи творінь, які називають «Алма де-ітгалья». Розділення моря символізує прорив цімцуму між світами.

Необхідність розділити море на 12 частин зумовлена тим, що 12 колін, які перебувають у світі Брія[11], пов'язані з 12 діагональними межами в Ацилут; тому, коли вони поєднуються, поєднання відбувається 12 шляхами.

Спосіб поєднання

Щодо способу поєднання світел Ацилут зі світами БЕА існують дві думки:

На думку Зогару[12], душі, що перебувають у БЕА, піднялися на щабель душ, що перебувають в Ацилут[13]. Основа цієї думки — у словах вірша «А сини Ізраїлю йшли по суходолу посеред моря»[14].

На думку Арізаля[15], поєднання Ацилут зі світами БЕА було навпаки — душі, що перебувають в Ацилут, народилися і розкрилися у світах БЕА. Ця думка узгоджується з формулюванням вірша «Обернув море на суходіл»[16].

Однак у хасидуті пояснюється, що суть обох способів одна. І що насправді обидва способи правильні, і поєднання відбувається обома способами[17].

Побачила служниця на морі те, чого не бачив Єхезкель

Мудреці кажуть[18]: «Побачила служниця на морі те, чого не бачив Єхезкель», і «навіть зародки в утробі матерів співали пісню біля моря»[19].

Причина того, що всі досягли такого піднесеного Б-жественного осягнення, і в усіх воно було однаковим, у тому, що, на відміну від Дарування Тори, притягнення, яке було під час розділення Червоного моря, не залежало від служіння тих, хто осягав розкриття, і тому не було причини, щоб осягнення різнилося в різних людей[20].

Розділення річки Прат у прийдешньому майбутньому

У гафтарі, яку читають в Останній день Песаху, пророк пророкує про події прийдешнього майбутнього: «І висушить Г-сподь затоку моря Єгипетського, і підніме руку Свою над річкою в силі духу Свого, і розіб'є її на сім потоків, і проведе у взутті».[21]. Подібно до того як на шляху до отримання Тори знадобився прорив цімцумів, так і в прийдешньому майбутньому, щоб отримати нові розкриття, включно з новим щаблем у Торі — новою Торою, спершу буде розділення річки Прат. Існує кілька відмінностей між описом розділення Червоного моря і розділенням річки в прийдешньому майбутньому.

Головна відмінність у тому, що в прийдешньому майбутньому до нас буде притягнуто щабель, вищий за той, що був під час Дарування Тори, коли розкрилася лише відкрита Тора, притягнута зі світу Ацилут у світи БЕА. А в прийдешньому майбутньому Тора розкриється у вигляді розкриття сутності, і для цього має прорватися також цімцум між світом Ацилут і тим, що вище за Ацилут[7] Ця перепона — цімцум у формі думки (тоді як море — цімцум у формі мовлення), а алегорія думки — річка, що тече постійно, як думка[22].

Чотири групи

У служінні Б-гові

Ребе пояснює[23], що чотири групи символізують чотири щаблі в служінні Всевишньому: є такі, хто хоче кинутися в море — в Тору і святість, і не займатися справами цього світу. Є такі, хто готовий повернутися до Єгипту — і діяти у світі, але перемога над світом здається їм виснажливою працею, що призводить до відчаю. І є такі, хто воює з Єгиптом — знаючи, що сила святості долає світ. А найкращий спосіб — у тих, хто молиться: вони не воюють і не користуються своїми здібностями, а все покладають на Всевишнього і Його допомогу.

Іншого разу Ребе пояснює[24], що чотири групи, на які розділилися сини Ізраїлю на шляху до отримання Тори, — це чотири шляхи в народі Ізраїлю обернути те, що протистоїть, на святість і тим самим принести мир у світ — як мета Тори:

Кинемося в море: оскільки Всевишній заповідав, що сини Ізраїлю — раби Всевишнього, а не раби Єгипту[25], існував обов'язок пожертвувати життям, щоб не порушити повеління Всевишнього[26]. Спосіб досягнення миру на цьому шляху — послаблення тієї сили, якою володіє реальність світу, ніби вона панує над євреєм.

Повернімося до Єгипту: ця група не погоджувалася, що треба жертвувати життям, оскільки тоді не здійсниться задум Всевишнього, щоб вони були вільними. Вони вважали, що воля Всевишнього — повернутися до Єгипту, щоб виконати повеління «І оберете Єгипет»[27]. Спосіб досягнення миру за цією думкою — в перетворенні того, що протистоїть, на помічника.

Вступімо з ними у війну: ця група побоювалася за здійснення мети отримання Тори і тому була готова кинутися в море чи повернутися до Єгипту, оскільки єгиптяни могли знову поневолити їх як рабів, і тому вони вважали, що рішення — воювати і скасувати протидію Єгипту отриманню Тори. Спосіб досягнення миру при цьому — через війну і скасування існування того, що протистоїть.

Закричімо проти них: ця група вважала, що для скасування того, що протистоїть, не потрібна війна, а досить молитися Всевишньому проти них. Спосіб досягнення миру при цьому — через те, що прилипають до Всевишнього, Який вищий за те, щоб мати стосунок до будь-якої реальності, що протистоїть.

Пісня біля моря

Основна стаття – Пісня біля моря

Початок пісні Моше

У Гемарі[28] наводиться, що існують три думки про спосіб проказування Пісні біля моря: одна думка — на все, що казав Моше, євреї відповідали «Ашіра ла-Шем». Друга думка — кожну річ, яку казав Моше, вони повторювали за ним. Третя думка — Моше почав пісню, а решту пісні всі проказували разом.

Ребе пояснює[29] спільне між цими думками: пісню почав Моше, учитель наш, щоб Пісня біля моря була в повній єдності синів Ізраїлю, і це здійснилося через Моше — провідника покоління, який містить у собі все покоління[30], і в цьому є три способи: один спосіб — народ зовсім не виражає свого буття, а лише відповідає «Ашіра»; другий спосіб — єдність відчувається і всередині їхнього буття, коли вони самі кажуть, як Моше; а третій спосіб — відчувається єднання Моше та Ізраїлю, коли обидва кажуть разом.

І як описує «Ор га-хаїм»[31]: «Щоб вони проказали пісню разом, без аспекту зміни і розділення, так щоб були як одна людина, хоча їх було багато; і вони мали один намір і так і зробили, і сказали „Ашіра“ — в однині, наче вони одна людина, бо інакше сказали б „Нашіра“».

Участь жінок

В одній подробиці Пісні біля моря видно, що радість у жінок (на чолі з пророчицею Мір'ям) була більшою, ніж у чоловіків, — у тому, що саме жінки вийшли з тимпанами і в хороводах[32], і причина цього в тому, що і страждання жінок було більшим через укази, спрямовані проти їхніх дітей у Єгипті.

Але, попри це, у Пісні біля моря все ж помітно, що головною була пісня чоловіків, особливо якщо зіставити це з Піснею Двори, де головною була пісня жінки. Ребе виніс із цього урок[33]: як у становищі синів Ізраїлю в пустелі — поза їхнім домом — головними були чоловіки, і лише в період, коли сини Ізраїлю були в себе вдома, у Землі Ізраїлю, тоді головними були жінки, так має бути в кожному єврейському домі: справи, пов'язані із зовнішнім світом, належать до чоловіка, а справи, пов'язані з домом, належать до дружини.

Натяк на воскресіння мертвих

На початку Пісні біля моря написано «Тоді заспіває Моше»[34], і в Гемарі[35] з того, що написано «заспіває» в майбутньому часі, вивели доказ того, що буде воскресіння мертвих.

Причина того, що на воскресіння мертвих натякається саме в Пісні біля моря, у тому, що під час розділення Червоного моря розкрився щабель Всевишнього, на якому Він був, є і буде — як одне, і в Пісню біля моря було включено пісню прийдешнього майбутнього під час воскресіння мертвих.

Повів їх проти їхньої волі

У вірші, що описує те, що сталося після розділення Червоного моря, написано: «І повів Моше Ізраїль від Червоного моря»[36], і наводиться про це в мідраші[37], що Моше довелося «вести їх проти їхньої волі».

Причина того, що їхній відхід від Червоного моря вважався проти їхньої волі, в тому, що, за розумінням синів Ізраїлю, вони були зобов'язані залишитися, щоб виконати повеління «І оберете Єгипет»[27], тим паче що ця заповідь підпадала під галахічне визначення заповіді, час якої минає, яка відсуває навіть заповідь вивчення Тори (а в них — саме Дарування Тори).

У хасидуті пояснюється, що в усьому майні Єгипту було безліч іскор святості, які потребували біруру, а оскільки служіння бірурім — важлива основа служіння Всевишньому і мета створення світу — щоб у Всевишнього була «Дира ба-тахтонім»[38], — то залишення ними служіння бірурім було не відповідно до їхнього розуміння служіння Всевишньому, і тому сприймалося ними як примус.

Завершеність Виходу з Єгипту і подоба прийдешнього майбутнього

Втеча синів Ізраїлю з рук єгиптян не досягла своєї завершеності до розділення Червоного моря, коли весь Ізраїль побачив Єгипет «мертвим на березі моря», і тому написано в Тосефті[39], що «треба згадувати Вихід з Єгипту . . і розділення Червоного моря», і пояснюється[40] причина цього тим, що «завершення визволення було під час розділення Червоного моря».

Водночас у загибелі єгиптян була подоба того, що буде під час Геули, коли Всевишній усуне дух нечистоти з землі[41]. З цієї причини в Пісні біля моря згадуються пророцтва, пов'язані з часом Геули і воскресінням мертвих.

Настільки, що мудреці[42] сказали, що сини Ізраїлю того покоління були гідні, щоб їхнє визволення було вічним визволенням, і лише тому, що вони гнівили Всевишнього в пустелі, вони цього не удостоїлися.

Єш ме-аїн

У відкритій Торі розділення Червоного моря слугує прикладом «важкої справи»[43], оскільки це було найбільше чудо. І хоча щось подібне було під час створення світу, коли Всевишній сказав: «Нехай зберуться води»[44], все ж тоді не було зміни в самих водах, а лише зміна місця, тоді як під час розділення Червоного моря самі води перетворилися на суходіл[45].

Пояснення Алтер Ребе

У «Шаар га-їхуд ве-га-емуна»[46] Алтер Ребе наводить розділення Червоного моря як приклад поняття «щось із нічого» — щодо того, що всяке нове творіння потребує постійної присутності свого Творця, як було під час розділення Червоного моря, коли стояння вод стіною і перепоною здійснювалося «сильним східним вітром усю ніч», і якби вітер припинився, води знову потекли б згідно зі своєю природою.

У здійсненні чуда «щось із нічого» було два етапи: на першому етапі води «стали стіною, текучі» — зібрані й зосереджені в одному місці[47], а на другому етапі подіяв східний вітер — більше чудо, коли води самі за своєю природою стали як стіна.

Пояснюючи необхідність «східного вітру» після того, як природа води вже змінилася на природу стіни, Ребе[48] наводить два пояснення: за Рамбаном, це було для того, щоб увести єгиптян в оману, щоб вони думали, що води стоять через вітер[49]. Інший спосіб — у східний вітер була вбрана сила Предвічного світу, силою Якого здійснилося це чудо і це нове творіння[50].

Однак Алтер Ребе зробив застереження і сказав, що створення світу — більше нове творіння «щось із нічого», ніж розділення Червоного моря. Це застереження пояснюється в хасидуті двома способами[51]: згідно з одним поясненням, оскільки саме визначення речовини води не зобов'язує її бути текучою, а це саме по собі щось додаткове до суті води, тому зупинка вод — не створення нової реальності, а лише заміна її колишньої природи[52]. Згідно з іншим поясненням, новизна під час розділення Червоного моря не така велика тому, що ця природа — стояти стіною — не зовсім нова ідея, а вона вже існує в каменях і стінах.

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Сота, 12б.
  2. ^ Тегілім 114.
  3. ^ 1 2 «Мехілта», «Бешалах», кінець розділу 2.
  4. ^ Наводиться в Раші — Шмот 14, 21, з «Мехілти» там само. І з «Мідраш Шмот раба» 21, 6.
  5. ^ «Арахін», 15а, у Тосафот, що починаються словами «Ке-шем».
  6. ^ «А Червоне море Ти розділив для них, і лиходіїв потопив, і улюблених провів» тощо, і див. у Тосефті, початок розділу 2 трактату «Брахот». Також щодня проказують Пісню біля моря — «Аз яшир».
  7. ^ 1 2 Див. маамар, що починається словами «Ве-гехерім» 5713, маамар, що починається словами «Гіне яскіль» 5717 — «Сефер га-маамарім — Моадім», Песах, частина 2, с. 18, 52.
  8. ^ Як сказано у вірші: «Коли виведеш народ з Єгипту, служіть Б-гу на цій горі — Шмот 3, 12.
  9. ^ «Мідраш Танхума», «Ваера» 15. «Мідраш Шмот раба», розділ 12, 3.
  10. ^ Хоча й до Дарування Тори — праотці дотримувалися всієї Тори до того, як її було дано.
  11. ^ І так само ангели у світі Брія називаються (Діврей га-ямім II, 4, 4) «12 биків» — це чотири стани Шхіни, і в кожному з них по три, подібно до поділу знамен колін Ізраїлю — «Лікутей Тора» 17а.
  12. ^ Див. Зогар, ч. 1, 208а; ч. 2, 48б.
  13. ^ Які не відчувають себе створеними.
  14. ^ Шмот 14, 29.
  15. ^ «Пері ец хаїм», «Шаар хаг га-мацот», розд. 8. «Шаар га-каванот», тема «Відлік Омеру», проповідь 12.
  16. ^ Усе це — із «Сідур ім ДАХ» 289г (у нових виданнях — 848).
  17. ^ «Сідур ім ДАХ», там само. І див. сіху Останнього дня Песаху 5751 (6 квітня 1991) — «Сефер га-сіхот», т. 1, с. 441.
  18. ^ Див. «Мехілта», «Бешалах» 15. Зогар, ч. 2, 64б; 94а; ч. 3, 22б.
  19. ^ «Брахот», 50а. «Ктубот», 7б. «Сота», 30б.
  20. ^ «Сідур ім ДАХ», с. 290б (у нових виданнях — 425).
  21. ^ Єшаягу 11, 15.
  22. ^ Див. маамар, що починається словами «Зе га-йом тхілат маасеха» 5666 — «Сефер га-маамарім 5666», с. 10.
  23. ^ «Лікутей сіхот», т. 3, с. 876.
  24. ^ Гадран на трактати «Бонаїх» 5751 — «Сефер га-сіхот», с. 840.
  25. ^ Як сказано у вірші (Ваїкра 25, 42): «Адже вони — раби Мої, яких Я вивів із землі Єгипетської».
  26. ^ А закон «нехай порушить, але не буде вбитий», який приписує не вмирати заради виконання заповіді, крім ідолопоклонства, заборонених зв'язків і кровопролиття, з'явився лише пізніше — під час Дарування Тори.
  27. ^ 1 2 Шмот 3, 22.
  28. ^ Сота, 30б.
  29. ^ «Лікутей сіхот», том 31, с. 69.
  30. ^ Як каже Раші, Бемідбар 21, 21.
  31. ^ Про слова вірша «Заспіваю Г-сподеві», «і сказали так».
  32. ^ Шмот 15, 20.
  33. ^ «Лікутей сіхот», том 36, с. 233.
  34. ^ Шмот 15, 1.
  35. ^ Сангедрін, 91б.
  36. ^ Шмот 15, 22.
  37. ^ «Танхума», «Бешалах» 16. «Ялкут Шимоні». «Мідраш Леках тов» на цей вірш. Наводиться в Раші.
  38. ^ «Мідраш Танхума», «Насо» 16.
  39. ^ «Брахот», початок розділу 2.
  40. ^ «Бі-хасдей Давид», там само.
  41. ^ Захар'я 13:2.
  42. ^ Зогар, ч. 3, 221а. І див. «Ерувін», 54а. «Мідраш Шмот раба», початок розділу 32.
  43. ^ «Псахім», 118а. «Сота», 2а.
  44. ^ Берешит 1, 9.
  45. ^ Див. у «Маамарей Мітлер Ребе», «Ваїкра», ч. 1 (с. 153), де наводяться два способи витлумачити те, що суть вод перетворилася на суходіл: або мається на увазі, що води перетворилися на неживе, як камінь, або що суходіл відкрився не завдяки тому, що води пішли в інше місце.
  46. ^ Розділ 2.
  47. ^ Шмот 16, 8. І в Раші.
  48. ^ «Лікутей сіхот», т. 6, с. 90, прим. 28.
  49. ^ І на перший погляд цей спосіб не узгоджується з тим, що розділення Червоного моря наводять як приклад «щось із нічого».
  50. ^ Див. кінець маамару, що починається словами «Ва-йолех Гашем» 5666.
  51. ^ Див. «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» з поясненнями рава Йоеля Кагана — видання «Маянотеха».
  52. ^ Див. «Лікутей сіхот», т. 7, с. 189, прим. 10. «Ігрот кодеш», т. 10, с. 157.

Повідомити про помилку на цій сторінці