Перейти до вмісту

Возлежання

Матеріал з Хабадпедії

Возлежання (у повному написанні: הֲסִיבָּה, а в сучасній мові הֲסָבָה) є заповіддю свободи в ніч седера, що виконується через опертя на лівий бік під час споживання маци і пиття чотирьох келихів вина. Возлежання виражає вихід із рабства на свободу і є невід'ємною частиною того способу, яким виконують заповіді цієї ночі.

Джерело і причина

Обов'язок возлежання випливає із принципу, що кожна людина зобов'язана відчувати й переживати себе в ніч седера як таку, що вийшла з Єгипту, як сказано: «Заради цього зробив Г-сподь мені під час виходу мого з Єгипту»[1]. Тому спосіб їжі й пиття цієї ночі має бути «на знак свободи», як у царів і знатних людей. Такий спосіб сидіння – возлежання – є вираженням свободи й звільнення від єгипетського поневолення.

Спосіб возлежання

Возлежання здійснюється лише на лівий бік людини. Не можна возлежати на правий бік із медичних причин (небезпека задухи) і з галахічних причин (необхідність їсти правою рукою). Не можна возлежати ні на спині, ні на обличчі, бо це не шлях свободи.

Бідняк, у якого немає подушок, щоб на них возлежати, може возлежати також сидячи на лаві, або спертися на товариша – за умови, що не спирається на самого себе, бо має вигляд заклопотаного, і це не шлях свободи.

Визначення обов'язку

Є два основні підходи щодо обов'язку возлежання:

Закон щодо маци і 4 келихів – щоб виконати обов'язок споживання маци і пиття келихів як належить, треба їсти й пити возлежачи. Згідно з цим, їжа або пиття без возлежання недійсні, і треба повторити й виконати заповідь як годиться.

Самостійний закон – возлежання є окремим обов'язком і випливає з потреби показати себе так, ніби вийшов із Єгипту. Воно не тільки умова виконання заповіді їжі й пиття, а й шлях, що перетворює трапезу седера на акт свободи.

Ребе пояснює, що у возлежанні є обидва аспекти, воно і закон заповіді сам по собі, і умова в заповіді споживання маци та 4 келихів[2].

Із законів возлежання

Час возлежання: обов'язково возлежати під час споживання кезайта маци, корех, афікомана і під час пиття чотирьох келихів. В іншій частині трапези – не обов'язково, але це найкраще виконання.

Повторення їжі/пиття без возлежання: за основним законом, якщо не возлежав – треба повторити і їсти/пити возлежачи. Але постфактум є думки, що немає обов'язку возлежати в наш час, і тому можна на них покластися. Щодо маци – добре бути суворішим і повторити. Щодо келихів – є відмінність між другим келихом (який можна повторно випити без благословення) і першим, третім і четвертим (за яких важко повторити через заборону додавати келихи).

Жінки: жінки звільнені від возлежання на думку частини законовчителів, оскільки «це не шлях свободи для них», але якщо вони «важливі жінки», зобов'язані возлежати. У наші дні більшість жінок прийняли звичай не возлежати, і їм є на що спертися.

Учень і його вчитель: учень, який сидить перед своїм учителем, може возлежати тільки якщо вчитель дав йому дозвіл. Син, який їсть у свого батька, – зобов'язаний возлежати, оскільки його батько відмовляється від своєї пошани[3].

У хасидуті

Ступінь «мсубін», каже Ребе Раяц[4], є ступенем світу Ацилут. А в ніч свята Песах «усі ми» — увесь Ізраїль на цьому ступені.


Примітки

  1. ^ Шмот 13, 8.
  2. ^ «Лікутей сіхот» т. 11 с. 14. І сіха Ахарон шель Песах 5743 (5 квітня 1983).
  3. ^ «Шулхан арух Алтер Ребе» сіман 472 пункт 7-15.
  4. ^ Сіха першої ночі Песаха 5702 (1 квітня 1942) § 2. – Надруковано в «Сефер га-маамарим — Кунтресім» т. 3 с. 71. А потім у «Сефер га-сіхот» 5702 с. 87. І див. сіху першої ночі Песаха 5712 (9 квітня 1952). І див. сіху другої ночі Песаха 5727 (25 квітня 1967), чому саме в питанні про возлежання, за якого є виняток із правила обов'язку возлежання (для жінок, рабів і учня в свого вчителя), кажуть «усі ми возлежимо».

Повідомити про помилку на цій сторінці