Перейти до вмісту

«І благословив Давид»

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.

«Ваїварех Давид» — уривок у «Псукей де-зімра»; уривок узято зі слів царя Давида в Діврей га-ямім I, розділ 29, вірші 10-13 і далі.

«Ваїварех Давид»

וַיְבָרֶךְ דָּוִיד אֶת יְיָ לְעֵינֵי כָּל הַקָּהָל, וַיֹּאמֶר דָּוִיד: בָּרוּךְ אַתָּה יְיָ אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל אָבִינוּ, מֵעוֹלָם וְעַד עוֹלָם: לְךָ יְיָ הַגְּדֻלָּה, וְהַגְּבוּרָה, וְהַתִּפְאֶרֶת, וְהַנֵּצַח, וְהַהוֹד, כִּי כֹל בַּשָּׁמַיִם וּבָאָרֶץ: לְךָ יְיָ הַמַּמְלָכָה וְהַמִּתְנַשֵּׂא, לְכֹל לְרֹאשׁ: וְהָעֹשֶׁר וְהַכָּבוֹד מִלְּפָנֶיךָ, וְאַתָּה מוֹשֵׁל בַּכֹּל, וּבְיָדְךָ, כֹּחַ וּגְבוּרָה, וּבְיָדְךָ, לְגַדֵּל וּלְחַזֵּק לַכֹּל: וְעַתָּה אֱלֹהֵינוּ, מוֹדִים אֲנַחְנוּ לָךְ וּמְהַלְלִים לְשֵׁם תִּפְאַרְתֶּךָ: וִיבָרְכוּ שֵׁם כְּבוֹדֶךָ וּמְרוֹמַם עַל כָּל בְּרָכָה וּתְהִלָּה: אַתָּה הוּא יְיָ לְבַדֶּךָ, אַתָּה עָשִׂיתָ אֶת הַשָּׁמַיִם, שְׁמֵי הַשָּׁמַיִם, וְכָל צְבָאָם, הָאָרֶץ וְכָל אֲשֶׁר עָלֶיהָ, הַיַּמִּים וְכָל אֲשֶׁר בָּהֶם, וְאַתָּה מְחַיֶּה אֶת כֻּלָּם, וּצְבָא הַשָּׁמַיִם לְךָ מִשְׁתַּחֲוִים: אַתָּה הוּא יְיָ הָאֱלֹהִים אֲשֶׁר בָּחַרְתָּ בְּאַבְרָם וְהוֹצֵאתוֹ מֵאוּר כַּשְׂדִּים, וְשַׂמְתָּ שְׁמוֹ אַבְרָהָם: וּמָצָאתָ אֶת לְבָבוֹ נֶאֱמָן לְפָנֶיךָ / Ва-єварех Давид ет Гашем ле-ейней коль га-кагаль, ва-йомер Давид: Барух ата Гашем, Елокей Ісраель авіну, ме-олам ве-ад олам. Леха Гашем га-гдула ве-га-гвура ве-га-тіферет ве-га-нецах ве-га-год, кі холь ба-шамаїм у-ва-арец. Леха Гашем га-мамлаха ве-га-мітнасе ле-холь ле-рош. Ве-га-ошер ве-га-кавод мільфанеха, ве-ата мошель ба-коль, у-ве-ядха коах у-гвура, у-ве-ядха легадель у-лехазек ла-коль. Ве-ата Елокейну модім анахну лах у-мегалелім ле-шем тіфартеха. Ві-варху шем кводеха у-меромам аль коль браха у-тегіла. Ата Гу Гашем левадеха, ата асіта ет га-шамаїм, шмей га-шамаїм ве-холь цваам, га-арец ве-холь ашер алега, га-ямім ве-холь ашер бахем, ве-ата мехає ет кулам, у-цва га-шамаїм леха міштахавім. Ата Гу Гашем га-Елоким ашер бахарта бе-Аврам ве-гоцето ме-Ур Касдім, ве-самта шмо Аврагам. У-мацата ет леваво неєман лефанеха / І благословив Давид Г-спода на очах усього зібрання, і сказав Давид: благословенний Ти, Г-споди, Б-г Ізраїля, батька нашого, від віку й до віку. Тобі, Г-споди, велич, і могутність, і пишнота, і вічність, і слава, бо все на небесах і на землі — Твоє. Тобі, Г-споди, царство, і Ти піднесений над усім як голова. І багатство, і пошана — від Тебе, і Ти владарюєш над усім, і в руці Твоїй сила й могутність, і в руці Твоїй — звеличити й зміцнити все. А тепер, Б-же наш, дякуємо ми Тобі й вихваляємо пишне ім'я Твоє. І нехай благословлять славне ім'я Твоє, піднесене над усяким благословенням і хвалою. Ти — Г-сподь, один Ти; Ти створив небеса, небеса небес і все їхнє воїнство, землю і все, що на ній, моря і все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх, і воїнство небесне Тобі вклоняється. Ти — Г-сподь Б-г, Який обрав Аврама, і вивів його з Ур-Касдіма, і дав йому ім'я Аврагам. І знайшов Ти серце його вірним перед Тобою

(Сідур «Тегілат Гашем»)

Пояснення уривка

Передісторія

Упродовж свого життя Давид хотів збудувати Храм, але Святий, благословенний Він, не дав. Перед смертю він збирає народ Ізраїлю і свого сина — царя Шломо — і вони «зводять» Храм: Давид збирає гроші на будівництво і готує місце для будівництва. Церемонія, що супроводжується радістю і співом, на цьому не закінчується.

Перед лицем цієї радості цар Давид молиться цією молитвою, у якій благословляє і вихваляє Всевишнього. У своїй молитві він висловлює визнання того, що все приходить із руки Всевишнього і що пожертви народу — не що інше, як повернення частини Його дарів.

Зміст за простим сенсом

У цьому уривку Давид каже народу Ізраїлю: погляньте на Всевишнього, Б-га нашого, за всі блага, які Він дав нам, що Він обрав Аврагама і вивів його з Ур-Касдіма тощо.

Тому — каже Давид — благословляйте Всевишнього і вихваляйте Його Ім'я тощо.

Зміст за хасидутом

Арізаль вказав давати цдаку під час промовляння слів «і Ти владарюєш над усім» в уривку «Ваїварех Давид»; Ребе пояснює р. Зеєву-Цві Веберу це питання:

Що стосується написаного про давання цдаки перед молитвою і точний її час, — то наведене в Шулхан аруху наприкінці розділу 92 і наведене у вступі нашого Алтер Ребе в його сідурі ґрунтується на вислові наших мудреців, благословенної пам'яті: «Дав пруту бідному і потім молиться» (Бава батра 10а); і з мови мудреців, «і потім», випливає, що це перед початком молитви, якою без уточнення є молитва Шмоне есре. І так випливає також із того, що цей закон поміщено в Шулхан аруху «Орах хаїм» між законами Шма і Шмоне есре. Але в сідурі Арізаля (і так само в «При ец хаїм», брама 7, розділ 5) написано, що це давання цдаки — під час «Ваїварех Давид», при промовлянні «і Ти владарюєш над усім», що наведено також у «При мегадім».

І можна сказати — згідно з відкритою частиною Тори, — що давання цдаки перенесли на час перед «Іштабах», щоб не переривати молитву від моменту, коли кантор спускається перед ковчегом, що відбувається до «Іштабах» (Тур і Шулхан арух, початок розділу 53).

А оскільки тепер спускаються перед ковчегом раніше цього, і дивно перериватися в проміжку, і, можливо, є також підстава сказати, що це виглядає як зарозумілість, — цим можна пояснити те, що переважна більшість мають звичай давати цдаку перед початком усієї молитви.

І зрозуміло, що давання цдаки після Шмоне есре — це окрема справа, а не та справа давання цдаки перед молитвою, яка ґрунтується на згаданому вище вислові мудреців, — хоча деякі з пізніх авторитетів наводять обидва звичаї разом.

(«Ігрот кодеш», том 13, 3710, 13 ава 5715 (1 серпня 1955))

У «Пелах га-рімон» пояснюється загальний сенс «Ваїварех Давид»:

А потім, у «Ваїварех Давид», — «Ти, Гаває, один», що є категорією відчуття бітулю і повного включення світла у світило, — що Він такий, який Він є, і немає[1] нічого, крім Нього; і тому потім згадують розділення Червоного моря, що також є категорією розкриття включення світла у світило, як сказано вище, яке називається категорією «моря» тощо; і звідси приходять потім до категорії самопожертви в «Ехад» і «Ваед», як сказано вище.

Примітки

  1. ^ що Він… і немає: у вид.: «що немає».

Повідомити про помилку на цій сторінці