«Ле-шем їхуд»
«Ле-шем їхуд»
|
|---|
|
לְשֵׁם יִחוּד קוּדְשָׁא בְּרִיךְ הוּא וּשְׁכִינְתֵּיהּ לְיַחֲדָא שֵׁם י"ה בו"ה בְּיִחוּדָּא שְׁלִים בְּשֵׁם כָּל יִשְׂרָאֵל / Ле-шем їхуд Кудша бріх Гу у-Шхінтей, ле-яхада шем йуд-кей бе-вав-кей бе-їхуда шлім, бе-шем коль Ісраель / Заради єднання Святого, благословенний Він, і Його Шхіни, щоб поєднати ім'я «йуд-кей» з «вав-кей» у досконалому єднанні, від імені всього Ізраїлю |
«Ле-шем їхуд» — частина молитви, яку згідно з ученням кабали заведено промовляти перед молитвами та різними заповідями. Згідно з нусахом Хабаду, її промовляють лише один раз на день, перед благословенням «Барух ше-амар». В ученні хасидуту докладно роз'яснюється сенс цієї формули: виконуючи заповідь, єврей поєднує Б-жественне світло, яке вище за світ і приховане в заповіді (на нього натякає найменування «Кудша бріх Гу»), зі світлом, що світить світові (на нього натякає «Шхінтей»).
Зміст
«Кудша бріх Гу» — Святий, благословенний Він, — належить до рівня Ор Ейн Соф, безмежного, Совев коль алмін («кадош» — у значенні «відокремлений і піднесений»). А в Імені Гаває цей рівень належить до двох перших літер, йуд-гей, — піднесене безмежне світло.
«Шхінтей» — Його Шхіна, Малхут де-Ацилут, що називається Шхіною тому, що перебуває й одягається в нижніх рівнях межі — Мемале коль алмін. А в Імені Гаває цей рівень належить до двох літер вав-гей — притягання в нижній світ.
Єднання Святого, благословенний Він, і Його Шхіни — щоб безмежне світло Ор Ейн Соф, «Кудша бріх Гу», було притягнуте й розкрилося в рамках цього світу, обмеженого[1].
Його читання
На відміну від інших нусахів[2], у яких заведено промовляти «Ле-шем їхуд» перед багатьма заповідями, і на відміну від сказаного в книзі кабали, що це слід промовляти перед кожною заповіддю, Алтер Ребе встановив у своєму сідурі промовляти цю формулу стисло, лише перед «Барух ше-амар».
Ребе Рашаб пояснює[3], що ми промовляємо її один раз перед молитвою і цим виконуємо обов'язок для всіх заповідей упродовж дня.
Ребе роз'яснює[4] це питання: ми не промовляємо її перед кожною заповіддю, оскільки не скеровуємо ці кавани під час кожної заповіді. Але попри це Алтер Ребе встановив промовляти її один раз на день, бо в молитві, один раз на день, вдається це скерувати. І навіть якщо людина не вміє скеровувати, вона може мати загальний намір, що через її молитву будуть притягнуті притягання[5].
Ребе каже[6], що промовляння «Ле-шем їхуд» призводить до того, що в єврея в кожній заповіді, яку він виконує, буде присутній аспект «єднання Святого, благословенний Він, і Його Шхіни»; навіть якщо йому не вдається зосередитися на єднанні Святого, благословенний Він, це діє так, ніби він справді мав це на увазі[7], і це діє впродовж усього дня. І в цьому також причина того, що цей уривок промовляють саме вранці, а в самому ранку — на початку ранкової молитви, щоб це впливало якомога довше.
Примітки
- ^ Згідно з «Шаар руах га-кодеш» рава Хаїма Віталя
- ^ Східні громади та інші.
- ^ «Сефер га-маамарім 5657», с. 198
- ^ «Лікутей сіхот», том 39, сіха на Рош га-Шана.
- ^ Див. «Гайом йом», 11 адара I
- ^ «Лікутей сіхот», т. 39, с. 47
- ^ «Танія», розд. 41, 57б.