Споживання маци


Заповідь вживання маци — обов'язок у ніч седеру, першу ніч Песаху, з'їсти щонайменше кезайт маци. Заповідь — на згадку про мацу, яку їли сини Ізраїлю під час виходу з Єгипту.
Джерело заповіді
Заповідь-повеління Тори — їсти мацу в ніч 15 нісана, тобто в ніч седеру, як сказано у вірші:
Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, увечері їжте мацу
— Шмот 12, 18
В інших місцях Тори сказано про обов'язок їсти мацу: «Другого місяця, чотирнадцятого дня, надвечір нехай роблять його; з мацою і гіркою зеленню нехай їдять його»[1] (з цього вірша вчать, що пасхальну жертву слід їсти разом із мацою і марором). «Не їж при ньому квасного; сім днів їж при ньому мацу, хліб бідності, бо поспіхом вийшов ти з землі Єгипетської, — щоб пам'ятав ти день виходу твого з землі Єгипетської по всі дні життя твого»[2].
Однак основний обов'язок виводиться з вірша «увечері їжте мацу».[3]
Зі змістів заповіді
Одна з головних причин вживання маци на Песах — пам'ять про швидкість визволення з Єгипту. Як сказано: «І спекли вони тісто, яке винесли з Єгипту, коржами маци, бо воно не скисло, адже були вигнані з Єгипту і не могли баритися»[4], і також сказано: «Сім днів їж при ньому мацу... щоб пам'ятав ти день виходу твого з землі Єгипетської... бо поспіхом вийшов ти з землі Єгипетської»[5].
Згідно з цим, вживання маци відзначає той факт, що під час їхнього виходу тісто наших батьків не встигло скиснути, і їм довелося спекти його як є — мацою[6].
Хоча головна причина вживання маци — те, що тісто Ізраїлю не встигло скиснути під час виходу з Єгипту, Тора повеліла їсти мацу ще до цього: уже в розділі «Цей місяць для вас»[7] сказано: «І нехай їдять м'ясо цієї ночі, спечене на вогні, і мацу; з гіркою зеленню нехай їдять його», і прямо: «увечері їжте мацу». Виходить, що заповідь вживання маци передувала події поспіху.
І це потребує пояснення: адже якщо головний зміст вживання маци в тому, що тісто наших батьків не встигло скиснути, доки не відкрився їм Святий, благословенний Він, і не визволив їх, як сказано «І спекли тісто коржами маци, бо воно не скисло... адже були вигнані з Єгипту і не могли баритися», — як можливо, що повеління їсти мацу було дано ще до виходу з Єгипту, в розділі «Цей місяць для вас», коли подія поспішного визволення ще не відбулася?
Щодо цього питання дано три пояснення:
Перше пояснення: початкове повеління «увечері їжте мацу» стосується лише першої ночі седеру, коли народові Ізраїлю було наказано їсти пасхальну жертву з мацою і гіркою зеленню. Натомість вживання маци в решту днів Песаху — сім днів — випливає з історичної події, коли синам Ізраїлю довелося вийти поспіхом, і тому вони спекли мацу, бо їхнє тісто не встигло скиснути. Іншими словами: маца першої ночі — в силу повеління, а маца решти днів — на згадку про те, що сталося.
Друге пояснення: слід розрізняти два види маци — мацу до півночі і мацу після неї. До півночі їли мацу за повелінням Всевишнього як частину пасхальної жертви. А після півночі, коли Святий, благословенний Він, відкрився і визволив Ізраїль, їхнє тісто не встигло скиснути — і звідси народилася маца поспіху. Заповідь, яку ми виконуємо сьогодні, навіть коли ми їмо мацу в ніч седеру до півночі, містить у собі обидва змісти: і заповідь вживання маци за повелінням Тори, і пам'ять про мацу поспішного визволення, яка не встигла скиснути.
Третє пояснення — і найпростіше з них: справді, повеління їсти мацу прийшло ще до фактичної події виходу з Єгипту, але це тому, що Святий, благословенний Він, Який знає майбутнє («що звіщає від початку кінець»), знав заздалегідь, що визволення прийде поспіхом і що тісто не встигне скиснути, — і тому повелів їм їсти мацу, щоб їхнє вживання було також у силу заповіді, а не лише пам'яттю про подію. Адже якби вони їли мацу лише тому, що їхнє тісто не скисло, це не було б заповіддю. Тому Святий, благословенний Він, заздалегідь повелів, щоб і те, що робиться насправді вимушено (поспіх визволення), робилося також як свідоме й навмисне виконання заповіді[8].
Виконання заповіді під час вигнання
Під час вигнання, коли ми не маємо змоги принести пасхальну жертву, у Гемарі є суперечка, чи є ця заповідь заповіддю Тори; однак за галахою Гемара прийняла слова Рави, що її обов'язковість — від Тори і під час вигнання:
Сказав Рава: маца в наш час — від Тори, а марор — від мудреців. А чим відрізняється марор? Тим, що написано (Бемідбар 9, 11) «з мацою і гіркою зеленню»: коли є пасхальна жертва — є марор, а коли немає пасхальної жертви — немає марору. Але ж і про мацу написано «з мацою і гіркою зеленню»? Про мацу Писання повторило (Шмот 12, 18): «увечері їжте мацу». А рав Аха бар Яаков сказав: і те, і те — від мудреців . . Вчили в барайті на користь Рави (Дварім 16, 8): «Шість днів їж мацу, а сьомого дня — зібрання Г-сподові, Б-гові твоєму»: як сьомий день — за бажанням, так і шість днів — за бажанням . . Можна було б подумати, що й перша ніч — за бажанням; тому сказано: «з мацою і гіркою зеленню нехай їдять його». Це лише коли Храм існує; звідки ж, коли Храм не існує? Тому сказано: «увечері їжте мацу» — Писання встановило це обов'язком.
— Псахім, 120а
Тобто Тора підкреслює: хоча і про мацу, і про марор сказано вірш «з мацою і гіркою зеленню нехай їдять його», щодо маци Тора ще й підкреслила «увечері їжте мацу» — що й тоді, коли немає пасхальної жертви, є обов'язок їсти мацу.
Однак у решту днів свята Песах, попри заборону їсти квасне, немає обов'язку їсти саме мацу, згідно з наведеним вище тлумаченням мудреців, благословенної пам'яті: «як сьомий день — за бажанням, так і шість днів — за бажанням».
Жінки і ця заповідь

І ця заповідь, хоча вона і є заповіддю-повелінням, зумовленою часом, від яких жінки звільнені, — цю заповідь зобов'язані виконувати і чоловіки, і жінки, оскільки Тора зіставляє заборону їсти квасне із заповіддю їсти мацу у вірші: «Не їж при ньому квасного; сім днів їж при ньому мацу», і мудреці, благословенної пам'яті, витлумачили[9]: «Кожен, на кого поширюється „не їж квасного“, на того поширюється „встань і їж мацу“; а ці жінки, оскільки на них поширюється „не їж квасного“, на них поширюється „встань і їж мацу“».
Ще одне міркування для зобов'язання жінок заповіддю маци пишуть Тосафот[10]: що вони також були під указами Фараона, — і це міркування слугує поясненням їхнього обов'язку в заповідях Пуриму. Однак пояснюють, що обов'язок на підставі цього міркування — лише від мудреців, а їхній обов'язок щодо маци — від Тори; або що з одного цього міркування ми б цього не вивели, оскільки є висновок за гзера шава від свята Сукот до свята Песах, і на підставі цього висновку ми б їх звільнили (адже жінки звільнені від заповіді суки), і тому потрібен особливий висновок для зобов'язання жінок заповіддю маци.
Її новизна
На перший погляд, у кожне свято є обов'язок їсти хліб, а якщо так, то на Песах, коли Тора заборонила їсти квасний хліб, — сам собою виникає обов'язок їсти мацу; тому постає питання: у чому новизна цієї заповіді.
Ран пояснив[11], що її заповідь — саме в хлібі бідності. А в «Шулхан арух» Алтер Ребе пояснив, що обов'язок їсти хліб у свято — від мудреців, і в пасхальну ніч, за всіма думками, — від мудреців; а якщо так, Тора запровадила новий обов'язок їсти хліб у пасхальну ніч (а перша ніч Сукот виводиться з Песаху).[12]
Спосіб виконання заповіді
Перший кезайт маци обов'язково їсти, возлежачи — сидячи з нахилом на лівий бік; а якщо з'їв не возлежачи, мусить знову з'їсти його, возлежачи.[13], від початку бажано покласти до рота обидва «кезайти» (той, що для благословення «га-моці», і той, що для благословення «аль акілат маца») одночасно і проковтнути цілий кезайт, а потім ще кезайт, щоб не було перерви між благословенням «аль акілат маца» і вживанням «кезайту», що до нього належить (оскільки про це сперечалися, чи вимовляється благословення «аль акілат маца» над розламаною мацою, а благословення «га-моці» — над цілою, чи навпаки). Але постфактум це не робить виконання недійсним. Хоча слід зазначити, що з мацами наших днів це не дуже можливо.
Див. також
Зовнішні посилання
- Рав Адін Штайнзальц, Чому ми їмо мацу?
- Іссер Шпрінгер, «Лігевей кедін ве-кедін», у додатку «Га-Тамім», випуск 61, доданому до тижневика «Бейт Мошіах», переддень свята Песах 5786 (1 квітня 2026), с. 36
- Рав Залман Гопін, «Маца — міхла де-мегеймнута», на сайті «Фільтр Хабаду» для роликів ютубу
- Рав Йосеф Кляйн, Ґрунтовний урок про віру через вживання маци — «Дерех міцвотеха», заповіді квасного і маци, на сайті «Фільтр Хабаду» для роликів ютубу
Примітки
- ^ Бемідбар 9, 11.
- ^ Дварім 16, 3.
- ^ Див. Рамбам, Закони квасного і маци, розділ 6, закон 1, і «Лехем мішне» там, а також у цитаті з Гемари нижче в тексті.
- ^ Шмот 12, 39.
- ^ Дварім 16, 3.
- ^ З Єгипту вони винесли тісто, яке спекли мацою, коли прийшли до Сукоту, і відтоді, як вийшли з Раамсеса, до того, як прийшли до Сукоту, тісто не скисло. «Лікутей Тора».
- ^ Шмот 12.
- ^ Маамар, що починається словами «Маца зу», 5629, «Сефер га-маамарім» 5629, кінець с. 132 і далі. І маамар, що починається словами «Маца зу», 5729.
- ^ Псахім, 43б. 91б.
- ^ Мегіла, 4а, коментар, що починається словами: «ше-аф ен».
- ^ Розділ «Га-Яшен»
- ^ Див. про це в примітці Ребе в Пасхальній Агаді з «Лікутей теамім у-мінгагім» і в зазначеному там.
- ^ «Шаарей га-моадім», Песах, с. 81 (76)