Ніч седеру
Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи.
Стаття відкрита для редагування. | ||
| Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи. Стаття відкрита для редагування. | |

Ніч седеру називається також ніччю Песаху, а у вірші Тори її названо «Лейл шімурім», — це ніч першого дня свята Песах, а в діаспорі також і другого. Цієї ночі є чотири заповіді Тори: 1. розповідь про вихід з Єгипту 2. споживання пасхальної жертви 3. споживання маци 4. споживання марору; за деякими думками, також читання Галелю. Крім цього, є також заповіді мудреців, як-от чотири келихи і споживання марору в наш час, і ще багато звичаїв, як-от возлежання, споживання вмочених страв та інше.
Ці заповіді виконують згідно з постановою мудреців в особливому порядку, докладно викладеному в останньому розділі трактату Псахім, а в наш час — згідно з викладеним у «Шулхан арусі»; за цим порядком (седером) ця ніч називається «ніччю седеру».
Підготовка до ночі седеру
Звичай дому Ребе — починати перший седер одразу після вечірньої молитви (Маарів), заради дітей, щоб вони не заснули, і не затягувати його, а також для того, щоб з'їсти афікоман до опівночі. Однак другий седер проводили пізно вночі, і Адмор докладно пояснював Агаду й говорив про Тору та про пробудження до служіння Всевишньому. Не заведено вдягати до седеру кітл (білий халат). Також не надають значення тому, у який бік світу буде звернене місце, де він сидить.
На столі «седеру» в Ребе вино було в срібних графинах (а сам Ребе користувався скляною пляшкою, обгорнутою паперовим пакетом, яка стояла поруч із ним). Однак на столі не було срібного посуду для прикраси або просто «гарного посуду», не потрібного для трапези. Ребе Цемах Цедек сказав своїй невістці ребецн Ріфці (дружині Ребе Магараша), що на Песах треба поставити на стіл увесь срібний і золотий посуд, який є в домі, на згадку про велике багатство, яке було під час виходу з Єгипту.
У ніч Песаху, перед проведенням седеру, заповідь — роздати дітям смажені зерна й горіхи, щоб вони побачили зміну і запитали: «Чим відрізняється ця ніч від усіх ночей», і цим виконують також заповідь Тори про радість свята. З цієї ж причини треба купити до свята одяг і прикраси для жінок, відповідно до своїх статків.
Коли Ребе проводив седер у домі Ребе Магаріяца, на столі стояло срібне блюдо Алтер Ребе.
У центрі столу ставлять келих, призначений для «Келиха Еліягу». У Ребе це був великий келих (на зразок склянки для чаю) із прозорого скла (більший, ніж келихи для чотирьох келихів).
Блюдо ночі седеру

Блюдо заведено розкладати після повернення із синагоги. Ребе розкладав блюдо стоячи, і перш ніж виконати дію під час розкладання блюда, він промовляв (пошепки) слова, що стосуються цієї дії, а потім виконував її. Наприклад, спершу промовляв слова «зроа праворуч», а потім клав зроа тощо.
Стежать також за тим, щоб «блюдо» було в кожного, хто старший за вік бар-міцви; також добре поставити блюдо й для маленьких заради виховання. У Ребе весь час седеру його келих стояв праворуч від блюда.
У домі Ребе розкладали маци на скатертині, а не на блюді[1], крім Ребе, який розкладав маци на срібній таці.
Подробиці про блюдо
- Маци: для «заповіді споживання маци» в ніч седеру треба приготувати кожному із тих, хто сидить за столом (старшому за вік бар-міцви), три маци[2]. І додаткові маци для решти учасників. Маци мають бути трохи загнуті, і треба відокремлювати одну мацу від іншої серветкою[3].
- Зроа: на згадку про пасхальну жертву, яку їли, коли існував Храм, заведено запікати зроа перед святом, а якщо не запік, то не запікає в саме свято, а кладе замість неї варене м'ясо[4][5]; для зроа заведено брати шию курки; також зроа не їдять ні в ніч седеру, ні в наступні дні, щоб це не було схоже на пасхальну жертву. Ребе Раяц і Ребе Рашаб знімали із зроа більшу частину м'яса[6].
- Яйце: на згадку про святкову жертву; треба взяти зварене круто яйце, і його дозволено варити в ніч свята; Ребе стежив за тим, щоб шкаралупа яйця не тріснула.
- Марор: на згадку про марор, який був при пасхальній жертві; беруть салат-латук (він має бути очищений від комах) ітамху[7]. Ребе не їв «стебел» салату.
- Харосет: суміш яблук, груш, горіхів і червоного вина (на згадку про кару кров'ю), і його їдять на згадку про глину. Ребе наливав червоне вино лише перед споживанням марору[8].
- Карпас: цибуля або картопля. «Карпас» — початкові літери слів «ס' פרך», тобто 60 рібо із синів Ізраїлю працювали тяжкою працею[9]; у «Решимот» Адмора шліта наводиться, що брали цибулю, однак через ослаблення поколінь стали брати замість неї картоплю, але Ребе Магараш не був цим задоволений[10].
Розташування блюда
Звичай Хабаду в розташуванні блюда — за звичаєм Арі, згідно з яким блюдо влаштоване в порядку, що натякає на десять сфірот: три маци кладуть нагорі, і вони відповідають сфірот Хохма, Біна і Даат; праворуч нагорі кладуть зроа, що відповідає Хесед, а ліворуч — яйце, що відповідає Гвурі; посередині кладуть марор, що відповідає Тіферет; під ними праворуч кладуть харосет, що відповідає сфірі Нецах, а ліворуч — карпас, що відповідає сфірі Год, а внизу посередині — додатковий марор, що відповідає сфірі Єсод, а саме блюдо відповідає сфірі Малхут[11].
Етапи седеру
Кадеш
Ніч седеру відкривається Кідушем, під час якого кожен із тих, хто сидить за столом, сам промовляє Кідуш[12], оскільки це перший келих із чотирьох келихів, які треба випити цієї ночі; також треба пити, возлежачи, і після пиття не промовляють завершального благословення. Як і в будь-яке свято, під час Кідушу треба додати благословення «Шегехеяну», однак той, хто забув його промовити, виконав обов'язок[13].
У ніч седеру також заповідь — постаратися знайти червоне вино[14], і найкраще виконання заповіді — взяти добірне вино, не варене і взагалі без домішок. Наші Ребе, провідники поколінь мали звичай брати келих без ніжки; також слід докласти старання й узяти срібний келих. У «Шулхан арусі» написано, що добре дати комусь іншому налити, як личить вільним людям, однак наші Ребе, провідники поколінь, так не чинили.
Коли свято припадає на вихід Шабату, Кідуш проводять за порядком благословень, мнемоніка якого — «ЯКНЕГАЗ»: Яїн: (благословення «га-гафен»), Кідуш (благословення «ашер бахар бану»), Нер (благословення «боре меорей га-еш» — дивляться на свічки, що стоять на столі, і не зсувають їх з місця, і не дивляться на нігті й долоні. Над пахощами благословення не промовляють), Авдала (благословення «га-мавділь бейн кодеш ле-кодеш»), Зман (благословення «Шегехеяну»). Жінка й дівчинка, які промовили «Шегехеяну» під час запалювання свічок, навіть якщо самі промовляють Кідуш, тепер його не промовляють.
Урхац
Після Кідушу треба з'їсти «карпас», і оскільки це овоч, умочений у рідину, а мудреці постановили, що треба омити руки, якщо їси страву, вмочену в рідину, омивають руки перед його споживанням, однак без благословення, оскільки це питання спірне[15]; деякі коментатори кажуть, що й омивання рук перед споживанням карпасу призначене для того, щоб здивувати дітей[16]. Під час омивання беруть посудину в праву руку й наповнюють її водою, потім перекладають її в ліву руку й виливають три рази на праву руку, після цього знову перекладають її в праву руку й виливають три рази на ліву руку, і добре витирають руки.
Ребе не омиває руки з допомогою іншого, і йому не приносять води, а він встає з місця й омиває руки на кухні, сусідній із кімнатою, де сидять за столом.
Карпас
Беруть менше за кезайт «карпасу», вмочують у солону воду (Ребе мав звичай умочувати три рази) і промовляють благословення «боре при га-адама»; під час благословення треба мати на увазі також виконання обов'язку щодо марору. Карпас їдять у такій формі й у такий спосіб, щоб здивувати дітей і пробудити в них запитання[17].
Яхац
Беруть середню мацу й розламують її на дві частини, більшу частину ховають[15], а меншу кладуть назад; також треба простежити, щоб у ній був кезайт для споживання маци. У Гемарі наводиться, що причина цього в тому, що написано: «Сім днів їж при цьому мацу, хліб бідності», а так їдять бідняки. Наші Ребе, провідники поколінь, розламували мацу на п'ять шматків і ховали її між подушками, а також ховали разом із ними й мацу своїх синів[18]; у Хабаді також не заведено давати дітям викрадати афікоман.
Магід
Розповідь про вихід з Єгипту
Основна стаття – Розповідь про вихід з Єгипту
Заповідь Тори — прочитати розповідь про вихід з Єгипту; головне в заповіді — розповісти дітям[19], однак навіть якщо немає дітей, є заповідь розповісти[20].
Ребе пояснював, у чому особливість розповіді про вихід з Єгипту в ніч седеру порівняно з усім роком: 1. вона має бути мовленням; 2. у формі розповіді, а не просто згадки; 3. як відповідь на запитання.
Розповідь про вихід з Єгипту читають за Пасхальною Агадою, і читати її треба вголос, однак із благоговінням і трепетом; також у Ребе та в Ребе Раяца не співали під час читання Агади (і лише якщо треба на щось зачекати, можна співати). Читання «Магіда» починають із «Га лахма анья»:
Ось хліб бідності, який їли батьки наші в землі Єгипетській. Кожен голодний — хай прийде і їсть, кожен нужденний — хай прийде і здійснить Песах. Нині — тут, наступного року — у землі Ізраїлю. Нині — раби, наступного року — вільні люди
Під час його читання треба відкрити три маци.
«Ма ніштана»
«Ма ніштана» на їдиші та в перекладі святою мовою
|
|---|
|
«Чим відрізняється ця ніч від усіх ночей — Вос із андерш ді нахт фун Пейсах фун але нехт фун а ганц йор? А деякі завершують: «Тату, я поставив тобі чотири запитання, тепер дай мені відповідь» (їдиш). |
Перед читанням «Ма ніштана» треба прибрати блюдо й знову наповнити келих, і це для того, щоб здивувати дітей; і запитують розмовною мовою[21]. І першим запитує наймолодший із синів. Якщо немає сина — запитує донька. А якщо немає дітей — запитує дружина. А якщо в нього немає дружини — він запитує сам себе. В Алтер Ребе чотири запитання ставили сини й онуки. У Ребе Магараша був звичай, що кожен із синів запитував «Ма ніштана», і за однією з версій цієї історії — «Ма ніштана» запитували також і доньки.
Наш звичай — той, хто ставить чотири запитання, передує читанню «Ма ніштана» словами:
Тате, іх вел ба дір фрегн фір кашес (а святою мовою: тату, я поставлю тобі чотири запитання).
Навіть той, у кого немає батька, запитує у формулюванні: «Тату, я поставлю тобі чотири запитання»[22]. Також і дорослі ставлять запитання (після того як запитали маленькі), і у вищенаведеному формулюванні[23]. Перед кожним запитанням той, хто запитує, наголошує його номер: «Перше запитання таке», «Друге запитання таке» тощо. Порядок запитань: умочуємо, маца, марор, возлежимо. «Цієї ночі — марор», а не кажуть «тільки марор», бо інші овочі їдять під час першого вмочування.
У вченні хасидизму
Ребе наводить у книзі «Гайом йом[24] пояснення Ребе Рашаба до «Ма ніштана» згідно з хасидутом:
Чим відрізняється ця ніч від усіх ночей — чим відрізняється це останнє вигнання (вигнання уподібнене ночі) від усіх вигнань, які були в народу Ізраїлю?
- Що в усі ночі ми не вмочаємо навіть одного разу — в усіх вигнаннях було очищення (вмочання — від слова очищення і відчищення) душі, але не повне, цієї ночі — двічі — у цьому вигнанні очищення остаточне, і для душі, і для тіла.
- Адже в усі ночі ми їмо хамец або мацу — в усіх вигнаннях у нас була і Б-жественна душа, і тваринна душа (хамец і маца); а цієї ночі — лише мацу — але в Геулі буде лише маца, бо нечистота повністю зникне.
- Усі ночі ми їмо різні овочі — овочі (єракот) натякають на заздрість (як написано: у кожного заздрісника обличчя зеленіє), і в попередніх вигнаннях в усьому світі була велика заздрість. Цієї ночі — тільки марор — але в останньому вигнанні заздрість більша, і навіть серед праведників.
- Що в усі ночі ми їмо і сидячи, і спершись — ті, що сидять, і ті, що сперлися, натякають на два способи служіння Всевишньому: один приводить до насолоди, що поширюється, а вищий ступінь приводить до сутнісної насолоди; у вигнанні є ті, хто досягає високих ступенів, і є ті, хто досягає менших. Цієї ночі ми всі спершись — у Геулі всі досягнуть найвищого ступеня в служінні Всевишньому.
Продовження читання Агади
Після читання «Ма ніштана» повертають блюдо; перед читанням «Ве-гі ше-амда» звичай — накрити маци, і лише потім піднімають келих, і цей уривок треба промовляти стоячи, а після його читання ставлять келих і знову відкривають маци. Навіть коли Ребе сам закінчував читання «Ве-гі ше-амда», він не випускав келиха з рук, доки той, хто читає Агаду, не закінчував цього абзацу вголос.
Потім читають в Агаді про чотирьох синів, про сходження народу Ізраїлю до Єгипту, про поневолення і про їхній вихід звідти.
Виливають вино в розбиту посудину[25] під час промовляння слів «кров, і вогонь, і стовпи диму», а після цього — десять разів під час десяти кар, і ще три рази під час «ДЕЦАХ АДАШ БЕАХАВ»; не слід виливати збоку столу і не слід проносити посудину над столом.
Коли виливають, треба мати на увазі: «що келих — це таємниця Малхут, і виливає з вина, яке в ньому, — кінець гніву й люті, що в ній, — силою Біни в розбиту посудину, таємницю кліпи, яка називається „проклятою“». Згідно зі словами Ребе, ці кавонот стосуються всіх, і тому Алтер Ребе включив їх до свого сідуру. Вино, що залишилося в келиху після того, як із нього відлили, стає «таємницею вина, що звеселяє», і тому його не виливають, а додають до нього вина, щоб наповнити келих.
Не слід переривати читання «Даєйну», а в уривку «Раббан Шимон бен Гамліель» під час промовляння слів «маца і марор» Ребе дивився на види, що лежать на блюді. Під час промовляння слів «Пасхальна жертва, яку їли» Ребе Раяц не дивився на зроа. Під час промовляння «Ця маца, яку ми їмо» звичай — тримати другу й третю мацу [середню й нижню] (через серветку, що на них) до другого «через те що». А під час промовляння «Цей марор, який ми їмо» звичай — покласти обидві руки на марор і корех до другого «через те що» (під час промовляння «Цей марор» Ребе тримав марор у правій руці, а хазерет — у лівій). Під час промовляння «Тому ми зобов'язані дякувати» треба накрити маци й підняти келих, і тримати його, доки не закінчить і не скаже перед собою «Галелуя». А потім ставить його на стіл, і промовляють початок Галелю — «Галелуя, хваліть» і «Коли виходив Ізраїль», і знову піднімає келих для благословення «Який визволив нас» — від початку благословення й до його кінця (яке промовляють сидячи, як личить вільним).
Промовляє благословення «боре при га-гафен» сидячи й випиває келих повністю й одним духом, возлежачи.
Рахца
Після закінчення читання «Магіда» йдуть омивати руки для споживання маци; перед «Рахцою» Ребе пошепки вивчав усі закони, що стосуються споживання маци й марору, — наведені в Агаді від «Рахци» до «Кореха»; також Ребе сам ходив омивати руки й не давав нікому іншому омивати їх йому.
Моці
Після омивання рук беруть дві маци (верхню й нижню) і промовляють над ними «га-Моці»; Ребе брав усі три маци й промовляв над ними благословення, а потім випускав середню і їв дві.
Маца
Після благословення «га-Моці» він промовляє благословення «на мацу», яке звучить так: "ברוך אתה ה' אלוקינו מלך העולם אשר קדשנו במצוותיו וצוונו על אכילת מצה" / «Барух ата Гашем Елокейну Мелех га-олам, ашер кідшану бе-міцвотав ве-цівану аль ахілат маца» / «Благословенний Ти, Г-споди, Б-г наш, Цар всесвіту, Який освятив нас Своїми заповідями й повелів нам їсти мацу», і бере кезайт від верхньої та нижньої маци і їсть[26]; під час благословення треба мати на увазі також «корех» і «афікоман».
Не слід умочувати мацу в сіль через любов до заповіді, і кожен кезайт треба їсти окремо; Ребе, щоправда, їв обидві маци разом. Мацу треба з'їсти за час «ахілат прас»[27], однак не слід їсти «ахіла гаса», а постфактум дозволено трохи затриматися[28].
Звичай також, що всі домочадці промовляють благословення і їдять мацу[29].
Заповідь споживання маци сказано в Торі, де написано: «увечері їжте мацу»[30].
Міра кезайт маци
Ребе в листі пише щодо кезайту маци в ніч седеру: «Щодо мір — див. книгу „Шіурей Тора“ (рава Нае — Єрусалим, 5707), у якій пояснюється підхід Хабаду в цьому». А в «Шіурей Тора» він пояснює міру кезайт і в питанні маци та завершального благословення робить висновок, що міра — 28,8 грама [31]
Марор
Потім їдять кезайт марору, вмоченого в тамху[32][33] (салат і тамха разом становлять міру), і промовляють благословення: "ברוך אתה ה' אלוקינו מלך העולם אשר קדשנו במצוותיו וצוונו על אכילת מרור" / «Барух ата Гашем Елокейну Мелех га-олам, ашер кідшану бе-міцвотав ве-цівану аль ахілат марор» / «Благословенний Ти, Г-споди, Б-г наш, Цар всесвіту, Який освятив нас Своїми заповідями й повелів нам їсти марор», і треба мати на увазі також «корех».
Марор треба розжовувати, щоб відчути його гостроту, а не ковтати; Ребе, крім того, їв «тамху» без марору.
У Мішні[34] перелічено п'ять видів марору: хазерет, ульшин, тамха, хархавіна й марор; у Гемарі написано, що салат — найпочесніший вид, оскільки його назва натякає на те, що Всевишній змилосердився над нами; однак, оскільки в салаті не відчувається смак гіркоти, додають також «хрейн» — тамху.
Корех
Беруть два кезайти маци від нижньої і кладуть усередину «марор», умочують марор у харосет і кажуть: «Так робив Гілель, коли існував Храм: він загортав пасхальну жертву, мацу й марор і їв разом, возлежачи. Як сказано: „З мацою і гіркими травами нехай їдять її“»[35], і їдять за час «ахілат прас», возлежачи, і не перериваються розмовою.
У Гемарі наводиться, що була суперечка між Гілелем і мудрецями про те, як слід їсти: Гілель вважав, що мацу й марор треба їсти разом, бо сказано «З мацою і гіркими травами нехай їдять її», тоді як мудреці вважали, що кожне треба їсти окремо[36]; і оскільки галаху не було встановлено, чинять за обома думками: їдять мацу й марор окремо, а потім обидва разом[37], і тому треба стежити також за тим, щоб не розмовляти від моменту споживання маци до закінчення «Кореха».
Шулхан орех
Потім їдять трапезу, і возлежати не обов'язково[38]; у сідурі Алтер Ребе наводиться: «Їсть і п'є скільки йому потрібно». На це Ребе зауважив: «Можна сказати, що цим нас навчають двох речей: а) щоб він їв скільки йому потрібно, щоб з'їсти афікоман на ситий шлунок (оскільки він — пам'ять про пасхальну жертву, яку їли на ситий шлунок); б) щоб не їв більше, ніж йому потрібно, щоб споживання афікомана не було ахіла гаса».
Трапезу відкривають споживанням яйця, умоченого в солону воду; Ребе вмочував три рази. Причина споживання яйця — у тому, що воно на згадку про руйнування[39], а з іншої причини — це пам'ять про святкову жертву[40]
Дозволено пити вино, однак не казати «лехаїм»; однак не слід їсти смажене м'ясо, остерігаючись, що здаватиметься, ніби він їсть пасхальну жертву[41].
Під час трапези треба остерігатися розмоченої маци.
Північ
Основна стаття – Афікоман
Афікоман треба з'їсти до опівночі[42], і треба з'їсти два «кезайти» — на згадку про пасхальну жертву і на згадку про мацу; однак постфактум можна з'їсти «один кезайт», і їсти треба за час «ахілат прас», а після цього не слід їсти й пити, щоб у роті залишився смак маци[43]
Також афікоман треба їсти «на ситий шлунок», подібно до пасхальної жертви, — коли ситий, але ще хоче їсти; однак той, хто не хоче їсти і їсть лише тому, що його змушують, — не вважається, що він поїв[44]; подібно до пасхальної жертви, його треба їсти також в одному домі[45].
Є громади, у яких заведено давати дітям викрадати афікоман, однак наші Ребе, провідники поколінь, відкидали цей звичай.
Після споживання афікомана нічого не їдять до ранку, щоб залишився смак маци, однак постфактум дозволено пити воду[46]
Барех
Після трапези треба промовити Біркат га-мазон, однак перед цим приготувати «Келих Еліягу» і приготувати ще один келих, над яким промовляють Біркат га-мазон; для маїм ахронім омивають кінчики пальців, але не проводять руками по губах (остерігаючись розмоченої маци — і так чинять усі сім днів Песаху). Сталося, що хотіли подати маїм ахронім у срібній посудині, і Ребе Магаріяц відмовився.
У Біркат га-мазон треба додати також «Яале ве-яво», а в Шабат — «Рце».
Після закінчення благословення відчиняють двері[47], а якщо це будній день — виходять зі свічками, і кажуть:
Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які не кличуть імені Твого. Бо пожер він Яакова й оселю його спустошили. Вилий на них лють Твою, і полум'я гніву Твого хай наздожене їх. Переслідуй їх у гніві і знищ їх з-під небес Г-спода
— Тегілім, розділ 79, вірші 6–7. Там само, розділ 69, вірш 25. Ейха, розділ 3, вірш 66.
Ребе Рашаб сказав одного разу своєму синові Ребе Раяцу: «Особливо під час відчинення дверей — не проси матеріального, проси духовного»[48].
Галель
Продовжують читання «Галелю», початок якого ми промовили наприкінці «Магіда», і промовляють «Великий Галель», «Нішмат» та «Іштабах»; на відміну від решти Агади, ці уривки Ребе промовляв уголос.
Вірші: «Дякуйте Г-сподові, бо Він добрий», «Хай скаже нині Ізраїль», «Хай скажуть нині дім Аарона», «Хай скажуть нині ті, хто боїться Г-спода», «Благаю, Г-споди, спаси ж», «Благаю, Г-споди, дай же успіх» треба промовляти втрьох разом, однак постфактум і один виконує обов'язок сам[49]
Нірца
Випивають четвертий келих сидячи, а потім проголошують «Наступного року — в Єрусалимі» і повертають вино в пляшку під спів нігуну «Елі Ата»[50].
Є такі, що після цього промовляють піюти, однак у Хабаді такого звичаю немає. У перші роки проводу Ребе друкували роз'яснювальні матеріали до свят і запитали Ребе, що скажуть люди про те, що в Пасхальній Агаді немає піюту «Хад гадья». Ребе відповів: Ребе-тесть дотримувався думки, що світ має йти за Любавичами, а не Любавичі — за світом.
Не промовляють «Хасаль сідур Песах», бо в Хабаді Песах не закінчується, а триває постійно.
Чотири келихи
Основна стаття – Чотири келихи
Після седеру
Не заведено читати Шір га-шірім після седеру. Ребе пише: «що є ті, хто має звичай промовляти й читати Шір га-шірім... у певні часи протягом року. А за звичаєм Хабаду — цього не промовляють... крім винятку: є ті, хто має звичай промовляти Шір га-шірім у ніч седеру, і особливо в другу ніч, — як чинив мій пан, батько, учитель і наставник»[51].
З 5711 по 5730 рік після седеру (у другу ніч) Ребе мав звичай проводити фарбрейнген (звісно, без пиття «лехаїм») у синагозі.
Людина зобов'язана всю ніч займатися законами Песаху та виходом з Єгипту і розповідати про чудеса й знамення, які вчинив Святий, благословенний Він для наших батьків, доки її не здолає сон. Ребе Раяц розповідав, що коли ми були аврехами, у ніч Песаху не спали всю ніч. У ніч Песаху брами відчинені, і в неї можна отримати багато.
Цієї ночі заведено читати тільки уривок «Шма» і благословення «га-Мапіль», але не решту, що заведено читати в інші ночі, — бо ця ніч — ніч, оберігана від шкідників (у діаспорі в другу ніч читають Кріят Шма перед сном як звичайно, як у будь-яке свято).
Їжа й пиття після афікомана
У вченні хасидизму
Ребе пояснює, що порядок Агади написаний у такий спосіб, щоб відповісти на запитання дитини: вона відкривається «Га лахма анья», щоб відповісти на запитання, чому після єгипетського визволення є ще визволення, — і це тому, що ми все ще перебуваємо у вигнанні; однак єгипетське визволення відкрило шлях для визволень після нього, — думка, яка розвивається далі в Агаді: єгипетське визволення могло б стати останнім, однак оскільки ми не удостоїлися й були занурені в нечистоту, «і вивів нас Г-сподь звідти рукою міцною» — відповідно до міри суду; причина того, що ми були занурені в нечистоту і в Єгипет, — у тому, що єгиптяни «Ва-ярейу отану» — стали нашими друзями.
І це також пояснення фрази в Агаді «починають із ганьби й завершують хвалою»[52]: спочатку ми вийшли з Єгипту згори, хоча не були цього гідні, а вийшли лише завдяки Святому, благословенний Він; однак наприкінці приходить «хвала», яка з боку служіння знизу — «Храм для спокутування наших гріхів».
І через розповідь про вихід з Єгипту удостоюються істинного й повного Визволення[53].
Зовнішні посилання
- Ребе, «Шаарей га-моадім» — Песах, на сайті HebrewBooks
- Захопливе відео: рав Опен у зворушливому описі ночі седеру в Ребе, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- Захопливий документальний запис: хасиди розповідають про ніч седеру з Ребе

- Рав Йосеф-Єшая Браун, [hameishiv.org/articles/203 Звичай Царя за столом седеру], «Га-Тамім», додаток до тижневика «Бейт Мошіах», нісан 5761 (березень–квітень 2001)
- Що означає, коли ніч седеру припадає на вихід Шабату? Так пояснює це Ребе, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- R' Yisroel Noach Vogel, The Rebbe's Seder на YouTube-каналі «Любавич лебт» на сайті «Сінун Хабад» для роликів YouTube
(англійська)
Див. також
Додаткова література
Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.
Примітки
- ^ Можливо, так слід чинити лише на столі Адмора[потрібне уточнення].
- ^ Три маци відповідають трьом категоріям у народі Ізраїлю: коген, леві та ісраель. Заведено класти по порядку: першою — ісраель, на неї — леві, а на неї — коген; початкові літери: «ילך», щоб натякнути, що він просувається у своєму служінні (Пасхальна Агада з «Лікутей теамім у-мінгагім»).
- ^ «Сефер га-мінгагім».
- ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, сіман 473, сеіф 21.
- ^ «Каф га-хаїм», там само, сеіф катан 63.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5702, с. 93.
- ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, сіман 473, сеіф 30.
- ^ «Гітваадуйот» 5746, т. 3, с. 181. «Сефер га-мінгагім»
- ^ «Абудрагам», Магаріль — «Лікутей теамім у-мінгагім» Ребе
- ^ «Решимот», зошит 90 (щоденник нісана 5695 (квітень–травень 1935), Варшава), с. 14.
- ^ «Каф га-хаїм» 473, 58
- ^ Включно з жінками, бо «і вони були причетні до того самого чуда»
- ^ «Шулхан арух», «Орах хаїм», 473, 2.
- ^ Оскільки в ньому є пам'ять про кров, пролиту фараоном, коли він різав дітей синів Ізраїлю.
- ^ 1 2 «Шулхан арух», «Орах хаїм», сіман 473, сеіф 6
- ^ «Тур» і «Бейт Йосеф», «Орах хаїм», сіман 473, сеіф 6.
- ^ Раші й Рашбам до Вавилонського Талмуду, трактат Псахім, аркуш 114, сторона а, і «Тур», «Орах хаїм» 473.
- ^ Ребе Магараш мав звичай ховати разом зі своїм афікоманом також шматки афікомана своїх синів, а іноді й гостей; Ребе Рашаб — разом зі своїм афікоманом — афікомани своїх домочадців; Ребе Раяц ховав разом зі своїм афікоманом також афікоман свого зятя — Ребе, і свого зятя Рашага, і так чинили й інші наші Ребе, провідники поколінь.
- ^ Як сказано: «І розкажи синові своєму того дня так: „Заради цього зробив Г-сподь для мене, коли я вийшов з Єгипту“» (Шмот, розділ 13, вірш 8)
- ^ Як сказано: «Пам'ятайте цей день, у який ви вийшли з Єгипту, з дому рабства, бо силою руки вивів вас Г-сподь звідси» (Шмот, розділ 13, вірш 3).
- ^ У домі нашого Ребе запитували їдишем, і також ті, хто розмовляє святою мовою, докладно викладають і пояснюють запитання згідно з викладеним в Агаді Ребе (як наводиться там нижче)
- ^ Бо є обов'язок шанувати батька не лише за його життя, а й після його смерті.
- ^ Після того як сини й онуки ставили «Ма ніштана», Адмори Хабаду мали звичай знову ставити запитання самі у вищенаведеному формулюванні.
- ^ «Гайом йом», 19 нісана
- ^ Деякі кажуть, що якщо посудина одноразова або така, якою не користуються на Песах, цього достатньо
- ^ Заведено, що міра «кезайт» у маці — 27 грамів, близько третини маци ручного випікання. Можна сказати, що, оскільки міра «кезайт» — міра об'єму, то 27 куб. см у маці ручного випікання (без ущільнення) становлять не більше ніж 11 грамів, близько сьомої частини середньої маци ручного випікання. У разі потреби можна покладатися на це, і вже напевно — щодо «кезайтів» за постановою мудреців, які після першого кезайту], маци розламують на маленькі шматки, поки вони накриті (оскільки споживання маци має бути в розмірі кезайту, і деякі кажуть, що це — від першої (верхньої) маци, а деякі кажуть, що це — від другої (середньої) маци, і щоб виконати обов'язок за обома думками, беруть два кезайти)
- ^ Міра часу «ахілат прас» від початку — чотири хвилини
- ^ І в усякому разі не більше ніж шість хвилин
- ^ Обов'язок «лехем мішне» виконується через главу родини, але кожен сам промовляє благословення для себе, після того як отримує мацу від господаря дому
- ^ Шмот, 12, 18
- ^ Лист 5740 року (1979/1980), кунтрес «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш», виданий до Шабату холь га-моед Песах 5784
- ^ Щонайменше 19 грамів (три чверті унції)
- ^ Ребе вмочував три рази
- ^ Вавилонський Талмуд, трактат Псахім, аркуш 39, сторона а.
- ^ «Мішна брура», сіман 475, сеіф катан 19 .
- ^ Вавилонський Талмуд, трактат Псахім, аркуш 115, сторона а.
- ^ «Мішна брура», сіман 475, сеіф катан 16
- ^ «Шулхан арух». І найкраще виконання заповіді — їсти все, возлежачи.
- ^ І в день, на який припадає Песах, припадає також Дев'яте ава — Рама до «Шулхан аруху», «Орах хаїм», сіман 476, сеіф 2 .
- ^ Гра, як наводиться в «Мішна брура», сіман 476, сеіф катан 11 .
- ^ «Мішна брура», сіман 476, сеіф катан 1
- ^ Ребе постійно в першу ніч, коли наближалася північ, звертався до одного з бахурім, що стояв поруч із ним, і запитував: «Котра година?»
- ^ «Шулхан арух», «Орах хаїм», сіман 478, сеіф 1 , і «Мішна брура», сіман 478, сеіф катан 1 .
- ^ «Мішна брура», сіман 476, сеіф катан 6 , і «Каф га-хаїм», сіман 476, сеіф катан 16.
- ^ Рама до «Шулхан аруху», «Орах хаїм», сіман 478, сеіф 1 , і «Мішна брура» там само, сеіф катан 4.
- ^ «Мішна брура», сіман 478, сеіф катан 2 .
- ^ Щоб ми пам'ятали, що це Лейл шімурім, і ми нічого не боїмося, і в заслугу цієї віри прийде Мошіах, і Святий, благословенний Він, виллє Свій гнів на народи
- ^ У думках.
- ^ Рама до «Шулхан аруху», «Орах хаїм», сіман 479, сеіф 1 .
- ^ І Ребе сказав одного разу, що нігун «Елі Ата» — сгула для розкриття Еліягу, що є підготовкою до приходу Мошіаха, і суть його — прихід Мошіаха
- ^ «Оцар мінгагей Хабад», свято Песах, «Га-Мелех бі-мсібо», т. 1, с. 86. 134. 290. «Сефер га-сіхот» 5750, т. 2, с. 664.
- ^ Рав вважав, що ганьба — це поневолення, а хвала — те, що ми вийшли з Єгипту; а Шмуель вважав, що ганьба — те, що наші батьки служили ідолам, а наприкінці ми повернулися до каяття, — Мішна, трактат Псахім, розділ 10, мішна 4.
- ^ «Шаарей га-моадім» — Песах, т. 2, с. 69 – 79