Перейти до вмісту

Пасхальна жертва

Матеріал з Хабадпедії
Малюнок, що ілюструє взяття пасхальної жертви для печіння
Ізраїль підіймається до Єрусалима з ягнятами для пасхальної жертви

Пасхальна жертва є жертвою, що належить до кодашім калім, і тому її заколюють у будь-якому місці Азари. Але на відміну від інших кодашім калім, песах їдять лише за таких умов: уночі, до опівночі, тим, хто був записаний на неї до її заколення і брав участь у її вартості, і тим, хто не є необрізаним.

Спосіб її споживання — «печене», коли її спечено разом із головою та гомілками.

Песах у наш час

Упродовж кількох років напередодні свята Песах, починаючи з переддня свята Песах 5729 року (2 квітня 1969), другого Песаху після Шестиденної війни, багато десятків анаш і тмімім виїжджали зі своїх домівок у Єрусалимі, святому місті, до інших міст. Цей звичай — за прямою вказівкою Ребе.

Джерело цієї вказівки випливає з того, що пасхальну жертву — на відміну від усіх інших приватних жертв, які приносили в Храмі, — дозволено приносити в нечистоті, якщо більшість (або весь) народу Ізраїлю перебуває в нечистоті. Оскільки під час вигнання весь народ Ізраїлю перебуває в нечистоті, то немає жодної перешкоди, на перший погляд, піднятися і принести пасхальну жертву, як робили в часи, коли Храм стояв на своєму місці й у всій своїй величі.

Полеміка

Галахічна полеміка почалася після Шестиденної війни. Тепер, коли рука Ізраїлю сильна і Храмова гора перебуває під контролем євреїв, разом постали всі галахічні аспекти, що стосуються принесення пасхальної жертви в нечистоті. Усі законовчителі, і на чолі з ними Рамбам, згодні, що хоча Храму не існує, все ж приносять пасхальну жертву. Перед проблемою, що немає пророка, який визначив би точне місце жертовника, законовчителі вважають, що попри це це не є перешкодою і можна принести пасхальну жертву.

Були ті, хто стверджував, що треба принести жертву будь-якою ціною і за будь-яких умов, тоді як, з іншого боку, громада з тисяч богобоязних євреїв не поставилася до цієї серйозної теми, на порозі якої лежить заборона карет. Навіть ті, хто виступав за принесення пасхальної жертви будь-якою ціною, не відповіли на основну потребу в час, коли, на наш жаль, не дають принести пасхальну жертву в наш час, і ясно, що якщо можна принести (а насправді не приносять), то є заборона перебувати в межах Єрусалима, оскільки той, хто перебуває «в далекій дорозі», теж звільнений від принесення жертви.

Це питання загострилося ще сильніше перед великою громадськістю, серед них рабини і люди дії, які мали звичай ходити до Західної стіни напередодні свята Песах пополудні, щоб читати саме там порядок пасхальної жертви «на згадку про пасхальну жертву, яку приносили наші батьки». Вони не знали, що саме в «прикрашанні» цього звичаю вони порушують сумнівну заборону Тори.

Вказівка Ребе

У сіхі останнього дня Песаху 5728 року (20 квітня 1968) Ребе здивував розлогим галахічним роз'ясненням на тему пасхальної жертви в наш час, після Шестиденної війни. Ребе пов'язав це не лише зі святом Песах, а й з Песах шені — адже хто не приніс у перший Песах, зобов'язаний зробити це в Песах шені.

Несподівана сіха Ребе викликала дуже широкий відгук. У тій самій відредагованій сіхі Ребе твердо постановив: «На мою скромну думку, слід утриматися і не перебувати 14 іяра в межах 15 міль поблизу Єрусалима». Щоправда, в тій святій сіхі Ребе торкався лише питання Песах шені, оскільки щодо першого Песаху того року тема вже була «втрачена». У своїй довгій і всеосяжній сіхі Ребе дійшов висновку, що й Песах шені приносять у нечистоті, і тому виникає галахічна проблема — як дозволено перебувати в Єрусалимі 14 іяра, не приносячи пасхальної жертви, коли ясно, що якщо є обов'язок і попри це не приносять — то покарання карет!

Ясний висновок Ребе був, що треба виїхати з Єрусалима на Песах шені, «і тим більше не їздити до Єрусалима, хай буде він відбудований і утверджений, до 14 іяра, і навіть якщо ти скажеш, що це лише сумнів і подвійний сумнів тощо».

Галахічне обговорення

Рідкісним і несподіваним кроком Ребе надіслав ту святу сіху гаону раву Шломо-Йосефу Зевіну з особливим присвятним написом, у якому Ребе бажає йому повного зцілення. На полях аркуша тієї святої сіхи Ребе пише йому: «Магарарші, шліта, мир і благословення, велике спасибі за привіт через Рарахаля, хай живе він, і хай буде швидке й повне зцілення, і хай повідомить добрі вісті».

Рав Зевін, чиї руки були сильні в галахі, почав довгу шакла ве-тарья з Ребе навколо галахічного обговорення, чи треба виїжджати з Єрусалима, чи ні. 3 сівана 5728 року (30 травня 1968) рав Зевін надіслав Ребе довгого листа, і в ньому порушує низку подивувань і галахічних питань, що випливають із висновку Ребе. І наприкінці свого листа він додає і пише: «Прошу вибачення в його святості, шліта, за те, що наважуюся запропонувати тут мої вищезгадані подивування. Це Тора, і мені треба вчитися».

Рав Зевін удостоївся отримати лист-відповідь від Ребе, в якому Ребе відповідає йому за пунктами докладно[1]. На запитання «як Ребе хоче, щоб тисячі виїхали з Єрусалима?» — пише Ребе: «Тисячі й десятки тисяч богобоязних і цілісних, що дотримуються заповіді з прикрасою... основа в моїй шакла ве-тарья — що оскільки йдеться: 1. про справу, до якої стосується карет. 2. з іншого боку, щоб чоловіки від 13 років і старші перебували кілька годин у далекій дорозі від Єрусалима, хай буде він відбудований і утверджений, — це не велика справа, і тим більше — що ті, хто й без того в далекій дорозі, не квапитимуть час, щоб увійти до Єрусалима, хай буде він відбудований і утверджений, саме в ці години».

Ребе додає і пише раву Зевіну: «Мій висновок, що є сумнів і подвійний сумнів тощо в нашому випадку, і тому ті, хто в далекій дорозі, хай не підіймаються, і як добре, щоб ті, хто перебуває всередині, — виїхали». Ребе також не оминає тих жителів Єрусалима, які все життя суворо дотримувалися того, щоб не виїжджати з Єрусалима: «Окреме обговорення щодо тих, хто ніколи не виїжджав з Єрусалима, святого міста».

На запитання рава Зевіна, що оновилося тепер, чого не було впродовж тисяч років, Ребе відповідає: «Величезне питання, що було в усіх поколіннях від часу зруйнування й донині... і ми не знаходимо, щоб переселялися напередодні Песаху за межі Єрусалима». Ребе відповідає просто: «Аж до закінчення торішньої війни рука народів була сильна тощо». Простими словами: коли рука Ізраїлю сильна, то потреба в принесенні жертви набуває сили, і тому Ребе вказує виїхати з Єрусалима, щоб не спіткнутися, не дай Б-г, об сумнівну заборону карет.

Нова вказівка

У загальному листі, який Ребе написав напередодні Песах шені, 13 іяра 5735 року (24 квітня 1975), Ребе змінив рішення внаслідок того, що більше немає теоретичної здатності й можливості будувати на Храмовій горі. Крім того, Ребе надіслав зміст загального листа раву Зевіну, і святою рукою Ребе додав роз'яснення цього. І так Ребе обґрунтовує справу: «На продовження шакла ве-тарья, відтоді як сталося те, що було написано й сказано в сіхот останнього дня Песаху 5728 року (20 квітня 1968), через гріхи наші численні (зокрема те, що починаючи з сьомого дня (буквально — проголошують) він брат мій... і підняв його тощо).. змінилося становище, і немає тепер здатності й можливості змінити (і збудувати), як потрібно для принесення пасхальної жертви тощо, — і тому також немає підстави не перебувати напередодні Песаху або 14 іяра поблизу Єрусалима, хай буде він відбудований і утверджений. І хай буде воля, щоб здійснилося незабаром, у наші дні, за словами Рамбама: Ізраїль чинить тшуву, і одразу ж вони визволяються, — і також здійснення тшуви негайно, — і збудує Храм на його місці і збере розсіяних Ізраїлю».

Ребе ясно встановлює, що від «сьомого дня» [тобто наступного дня після закінчення Шестиденної війни] лідери Ізраїлю хочуть передати Храмову гору і Єрусалим у руки арабів, і тому рука Ізраїлю не сильна. Тим самим Ребе не лише скасував вказівку, а й заднім числом урятував усі ті тисячі, які мали виїжджати з Єрусалима впродовж років і не виїжджали, пояснюючи, що від «сьомого дня» вони кажуть Едому «він брат мій... і підняв його».

Див. також

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Лист, зокрема лист рава Зевіна, надруковано в «Ігрот кодеш», т. 24

Повідомити про помилку на цій сторінці