Барайта рабі Ішмаеля
Барайта рабі Ішмаеля
|
|---|
|
Рабі Ішмаель каже: за допомогою тринадцяти правил тлумачиться Тора: 1. З «каль ва-хомер». 2. І з «гзера шава». 3. З «біньян ав» від одного вірша і з «біньян ав» від двох віршів. 4. Із загального й часткового. 5. І з часткового й загального. 6. Загальне, часткове й загальне — ти судиш лише подібно до часткового. 7. Із загального, яке потребує часткового, і з часткового, яке потребує загального. 8. Будь-яка річ, що була в загальному й вийшла із загального, щоб навчити, — не для того, щоб навчити про себе саму, вийшла, а щоб навчити про все загальне, вийшла. 9. Будь-яка річ, що була в загальному й вийшла, щоб висунути одну вимогу, яка відповідає її суті, — вийшла для полегшення, а не для обтяження. 10. Будь-яка річ, що була в загальному й вийшла, щоб висунути іншу вимогу, яка не відповідає її суті, — вийшла для полегшення і для обтяження. 11. Будь-яка річ, що була в загальному й вийшла, щоб про неї судили в новій справі, — ти не можеш повернути її до її загального, доки Писання не поверне її до її загального явно. 12. І річ, що виводиться з її контексту, і річ, що виводиться з її кінця. 13. І так само два вірші, що суперечать один одному, — доки не прийде третій вірш і не розсудить між ними. |
Барайта рабі Ішмаеля (або «Тринадцять правил, за якими тлумачиться Тора») — барайта, що відкриває мідраш «Сіфра» («Торат когенім»), і в ній докладно викладено правила, за допомогою яких тлумачиться Письмова Тора і з неї виводиться Усна Тора.
У нігле
Рабі Ішмаель розширив сім правил, установлених Гілелем Старшим, до тринадцяти. Його метод наголошує на принципі, що «Тора говорить мовою людей», і тому правила ґрунтуються на логічних, граматичних і структурних зіставленнях (наприклад, «каль ва-хомер», «гзера шава» і система «загального й часткового»).
Хоча правила здаються логічними правилами, Рамбам постановляє, що їх застосування не залежить від самостійного людського міркування, а вони — «галаха, дана Моше на Сінаї»: лише правило, яке людина отримала від свого вчителя по ланцюжку до Моше-рабейну (особливо в «гзера шава»), можна використовувати, щоб вивести нову галаху.
У молитві
Сідур Алтер Ребе — установлено виголошення барайти в ранкових благословеннях одразу після глави «Ейзегу мекоман» і порядку жертвоприношень.
Заведено, що хазан закінчує барайту вголос наспівом вивчення Гемари. Цей наспів виражає те, що в цьому виголошенні єврей не просто «молиться», а займається працею Тори і з'ясуванням галахи.
Одразу після закінчення барайти промовляють молитву «Хай буде воля... щоб було відбудовано Храм незабаром, за наших днів». Причину цього пояснено[1] в хасидуті: вивчення тем жертвоприношень і правил, за якими тлумачиться Тора, пробуджує вищу волю до будівництва Храму. У хасидуті наголошується, що вивчення законів Храму та жертвоприношень вважається так, ніби ми збудували Храм у духовному, а молитва «Хай буде воля» діє, щоб низвести цю будову в матеріальне.
Причина її виголошення
У «Тора ор»[2] пояснюється, що 13 правил, за якими тлумачиться Тора, походять від 13 атрибутів милосердя. Оскільки, щоб молитва була в час благовоління, ми пробуджуємо вищі 13 атрибутів милосердя. Виголошення барайти здійснює «притягнення» безмежного милосердя в обмежену систему правил розуму й галахи і тим самим «підсолоджує» суворі вироки ще до початку молитви.
Там само пояснюється, що молитва — це служіння серця («внутрішнє світло»), але вона потребує сили від Тори («навколишнє світло»), щоб піднестися. Адже 13 правил — це категорія «макіфім» (оскільки вони — загальні правила вивчення), і їх виголошенням уранці єврей поєднує навколишнє світло Тори з посудинами свого розуму і своїх якостей, що дає змогу подальшій молитві бути пройнятою бітулем перед Всевишнім.
В «Ілхот талмуд Тора» Алтер Ребе пояснює, що виголошення барайти вважається вивченням Гемари. Адже суть Гемари — з'ясування питань і сумнівів. Перш ніж людина підходить стояти перед Царем у молитві, вона має «очистити» свою тваринну душу. Виголошення 13 правил, що з'ясовують галаху з віршів, здійснює в духовному очищення від сторонніх думок і готує мозок і серце до любові й трепету під час молитви.
Далі пояснюється, що барайта — сполучна ланка між світом Асія (жертвоприношення) і світом Єціра («Псукей де-зімра»). Тобто після того як єврей приніс у жертву тварину в собі (у уривку про жертвоприношення), він потребує «посудин», щоб піднятися до вищого світу. 13 правил — це посудини, через які Б-жественний потік проходить згори донизу, і за їх допомогою той, хто молиться, може впевнено підніматися драбиною молитви.
Примітки
- ^ «Лікутей сіхот», частина 18, сіха до тижневої глави «Пінхас»
- ^ Тижнева глава «Мікец»