Параша «Ве-гая ім шамоа»
Ве-гая ім шамоа
|
|---|
|
וְהָיָה אִם שָׁמֹעַ תִּשְׁמְעוּ אֶל מִצְוֹתַי אֲשֶׁר אָנֹכִי מְצַוֶּה אֶתְכֶם הַיּוֹם לְאַהֲבָה אֶת ה' אֱלֹהֵיכֶם וּלְעָבְדוֹ בְּכָל לְבַבְכֶם וּבְכָל נַפְשְׁכֶם. וְנָתַתִּי מְטַר אַרְצְכֶם בְּעִתּוֹ יוֹרֶה וּמַלְקוֹשׁ וְאָסַפְתָּ דְגָנֶךָ וְתִירֹשְׁךָ וְיִצְהָרֶךָ. וְנָתַתִּי עֵשֶׂב בְּשָׂדְךָ לִבְהֶמְתֶּךָ וְאָכַלְתָּ וְשָׂבָעְתָּ. הִשָּׁמְרוּ לָכֶם פֶּן יִפְתֶּה לְבַבְכֶם וְסַרְתֶּם וַעֲבַדְתֶּם אֱלֹהִים אֲחֵרִים וְהִשְׁתַּחֲוִיתֶם לָהֶם. וְחָרָה אַף ה' בָּכֶם וְעָצַר אֶת הַשָּׁמַיִם וְלֹא יִהְיֶה מָטָר וְהָאֲדָמָה לֹא תִתֵּן אֶת יְבוּלָהּ וַאֲבַדְתֶּם מְהֵרָה מֵעַל הָאָרֶץ הַטֹּבָה אֲשֶׁר ה' נֹתֵן לָכֶם. וְשַׂמְתֶּם אֶת דְּבָרַי אֵלֶּה עַל לְבַבְכֶם וְעַל נַפְשְׁכֶם וּקְשַׁרְתֶּם אֹתָם לְאוֹת עַל יֶדְכֶם וְהָיוּ לְטוֹטָפֹת בֵּין עֵינֵיכֶם. וְלִמַּדְתֶּם אֹתָם אֶת בְּנֵיכֶם לְדַבֵּר בָּם בְּשִׁבְתְּךָ בְּבֵיתֶךָ וּבְלֶכְתְּךָ בַדֶּרֶךְ וּבְשָׁכְבְּךָ וּבְקוּמֶךָ. וּכְתַבְתָּם עַל מְזוּזוֹת בֵּיתֶךָ וּבִשְׁעָרֶיךָ. לְמַעַן יִרְבּוּ יְמֵיכֶם וִימֵי בְנֵיכֶם עַל הָאֲדָמָה אֲשֶׁר נִשְׁבַּע ה' לַאֲבֹתֵיכֶם לָתֵת לָהֶם כִּימֵי הַשָּׁמַיִם עַל הָאָרֶץ. / Ве-гая ім шамоа тішмеу ель міцвотай ашер анохі мецаве етхем га-йом леагава ет Гашем Елокейхем у-леовдо бе-холь левавхем у-вхоль нафшехем. Ве-нататі метар арцехем бе-іто йоре у-малькош ве-асафта дганеха ве-тірошха ве-їцгареха. Ве-нататі есев бе-садха лі-вемтеха ве-ахальта ве-савата. Ішамеру лахем пен їфте левавхем ве-сартем ва-авадтем елокім ахерім ве-іштахавітем лахем. Ве-хара аф Гашем бахем ве-ацар ет га-шамаїм ве-ло їг'є метар ве-га-адама ло тітен ет євула ва-авадтем мегера меаль га-арец га-това ашер Гашем нотен лахем. Ве-самтем ет дварай еле аль левавхем ве-аль нафшехем у-кшартем отам ле-от аль єдхем ве-гаю ле-тотафот бейн ейнейхем. Ве-лімадтем отам ет бнейхем ледабер бам бе-шівтеха бе-вейтеха у-велехтеха ва-дерех у-вешохбеха у-вкумеха. У-хтавтам аль мезузот бейтеха у-вішеареха. Лемаан їрбу ємейхем ві-ймей внейхем аль га-адама ашер нішба Гашем ла-авотейхем латет лахем кі-ймей га-шамаїм аль га-арец. / І буде: якщо послухаєтеся заповідей Моїх, які Я заповідаю вам сьогодні, — любити Г-спода, Б-га вашого, і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою, — то дам Я дощ вашій землі свого часу, ранній і пізній, і збереш ти хліб твій, і вино твоє, і олію твою. І дам Я траву на полі твоєму для худоби твоєї, і будеш їсти й насичуватися. Стережіться, щоб не спокусилося серце ваше, і не відступили ви, і не стали служити іншим богам, і не вклонилися їм. І запалає гнів Г-спода на вас, і зачинить Він небеса, і не буде дощу, і земля не дасть свого врожаю, і зникнете ви незабаром із доброї землі, яку Г-сподь дає вам. І покладіть ці слова Мої на серце ваше і на душу вашу, і пов'яжіть їх знаком на руку вашу, і будуть вони тфілін між очима вашими. І навчайте ними синів ваших, говорячи про них, коли сидиш ти в домі своєму, і коли йдеш дорогою, і коли лягаєш, і коли встаєш. І напиши їх на одвірках дверей дому твого і на воротах твоїх. Щоб примножилися дні ваші й дні синів ваших на землі, яку Г-сподь клявся батькам вашим дати їм, як дні небес над землею. |
Паршія «Ве-гая ім шамоа» — другий розділ «Шма» (Книга Дварім, розділ 11, вірші 13–21). У той час як перший розділ («Шма») присвячений єдності Всевишнього і прийняттю ярма Царства Небес, цей розділ присвячений прийняттю ярма заповідей, нагороді й покаранню та обіцянці матеріального блага, що залежить від служіння Всевишньому.
Зміст розділу
Розділ включає кілька центральних тем:
А. Обіцянка нагороди: обіцянка дощу, врожаю і ситості («І дам Я дощ землі вашій... і збереш ти хліб твій, і вино твоє, і олію твою») в обмін на послух заповідям і любов до Всевишнього.
Б. Застереження від ідолопоклонства: попередження проти звернення до інших богів, наслідком якого є припинення дощів і вигнання («І запалає гнів Г-спода на вас... і згинете ви скоро»).
В. Заповіді пам'ятання: повторення заповіді накладання тфілін (ручного і головного), вивчення Тори із синами («І навчайте ними синів ваших») і заповіді мезузи.
Г. Завершення: обіцянка довголіття на землі, яку Всевишній обіцяв праотцям.
Різниця між «Шма» і «Ве-гая ім шамоа»
Різниця між розділом «Шма» і розділом «Ве-гая ім шамоа» в тому, що в «Шма» єврей приймає на себе царство Святого, благословенний Він, а у «Ве-гая ім шамоа» він приймає на себе виконання заповідей на ділі. Крім того, розділ «Шма» написаний в однині («І люби», «всім серцем твоїм»), тоді як «Ве-гая ім шамоа» написаний у множині («послухаєте», «всім серцем вашим»), оскільки він виражає загальну відповідальність народу Ізраїлю один за одного.
У хасидуті пояснюється[1], що перший розділ більше присвячений бітулю душі, а другий — притягненню святості у справи цього світу.
У хасидуті
Зміст розділу відкривається явною умовою: «І буде, якщо послухаєте заповідей Моїх», і продовжується обіцянкою матеріальної нагороди: «дощ землі вашій свого часу», «хліб твій, і вино твоє, і олію твою» і «траву на полі твоєму для худоби твоєї», поряд із суворим застереженням від ідолопоклонства, наслідок якого — «і замкне Він небеса, і не буде дощу», і завершується повторенням заповіді тфілін, вивчення Тори і мезузи як засобу для збереження зв'язку зі Всевишнім у будь-якому становищі. У вченні хасидуту, і особливо в роз'ясненнях Алтер Ребе в книзі «Танія»[2] і в книгах «Тора ор» і «Лікутей Тора», пояснюється, що перехід від розділу «Шма» до розділу «Ве-гая ім шамоа» — це перехід від їхуда ілаа до їхуда таата: у той час як у першому розділі єврей перебуває у стані рацо і повного бітулю перед Всевишнім аж до «всім надбанням твоїм» (вище за рамки світу), у другому розділі служіння — на рівні шов: притягнення святості в посудини матеріальної та природної реальності. Хасидут підкреслює, що вживання множини в цьому розділі («послухаєте», «серцем вашим», «душею вашою») покликане вказати на те, що, у той час як пробудження душі (у першому розділі) — особиста справа кожної окремої людини, притягнення Шхіни в матеріальний світ вимагає служіння всієї громади як єдиного тіла, і цим здійснюється мета створення оселі в нижніх світах.
Роз'яснення в хасидуті заглиблюється ще більше і встановлює, що нагорода, обіцяна в розділі, — хліб, вино й олія, — не просто зовнішній «приз» за добру поведінку, а прямий наслідок бірура іскор: завдяки виконанню заповідей єврей очищає матеріальність світу і дозволяє Б-жественному достатку текти всередині природи без «завіс», що його приховують, і звідси випливає, що матеріальне благословення — це розкриття Б-жественності всередині природи. Більше того, Алтер Ребе пояснює у своїх маамарах, що слово «і буде» завжди вказує на радість, щоб натякнути, що головне у прийнятті ярма заповідей має бути сповнене жвавості й радості, що виникає зі споглядання («якщо послухаєте» — у значенні розуміння) величі Всевишнього, що робить виконання практичних заповідей невід'ємною частиною душевного прилипання до Творця, і тим самим обидва світи — духовний і матеріальний — об'єднуються в єдине ціле, яке проголошує єдність Всевишнього в усіх частинах реальності.
Див. також
Примітки
- ^ Книга «Танія», «Лікутей амарим» — розділ 41
- ^ Розділ 41