Таханун
Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: написано як примітку.
| ||
| Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: написано як примітку. | |

Таханун, або нефілат апаїм, — збірка уривків молитви (прохання про милість), які промовляють після молитви Шмоне есре (у міньяні — після повторення молитви кантором). Читання Тахануну заведене в молитвах Шахаріт і Мінха в більшість буденних днів року, але його не читають у дні радості (свято, Рош ходеш, сім днів бенкету нареченого, день брит міли тощо).
Читання відуя саме після Шмоне есре
Перед читанням Тахануну промовляють відуй.
Ребе[1] ставить запитання: у чому причина того, що «Слах лану» промовляють у Шмоне есре, а Таханун — саме після Шмоне есре, — адже, здавалося б, Таханун слід було б промовляти на початку служіння, подібно до того як необхідно сповідатися в гріху перед принесенням жертви.
І роз'яснив Ребе, що саме після служіння Псукей де-зімра, благословень читання Шма і читання Шма, аж до Шмоне есре, коли настає двейкут із Творцем, приходять до усвідомлення, що ті речі, які були важливими для людини досі як служіння і заповідь, належать до категорії «махвей бе-махог камей малка», а отже, це «провина», що потребує тшуви.
Читання Тахануну в дні гілули
Щодо читання Тахануну в день відходу праведників Ребе Цемах Цедек сказав: навпаки, де ще знайдеться день, настільки придатний для читання Тахануну, як день гілули, що є часом благовоління[2].
Ребе розповів: я одного разу запитав у мого тестя, його святості Адмора, у чому причина того, що в хасидів Хабаду заведено промовляти Таханун у йорцайт праведників (на відміну від звичаю польських хасидів).
І той відповів, що це найкращий час просити й діяти тощо («во із до а бесере цайт ойф ойсбетн»).
Ребе пояснив: пояснення цього в тому, що в Польщі не читають Таханун, оскільки піднесення в день йорцайту праведника, який «вірою своєю житиме», спричиняє піднесення в усіх пов'язаних з ним, і вони перебувають у стані, що вищий за ті справи, з приводу яких треба читати Таханун (хоча це й не внутрішнім чином); але хасиди Хабаду, від яких вимагають саме внутрішнього і служіння, хочуть піднести («мітнемен») також і тіло, тіло обмите («а опгевашенем гуф»), і тому й тоді читають Таханун[3].
Таханун у Мінсі
Звичай Хабаду — промовляти Таханун у молитві Мінха[4].
У дні, коли не промовляють Таханун через їхню власну святість (наприклад, у Шабат), святість дня поширюється вже з полудня попереднього дня, і заведено не промовляти Таханун також у Мінсі перед ними, наприклад напередодні Рош ходеш, напередодні Ханукі і напередодні Пуриму[5].
Хасидське ставлення до читання Тахануну
У листі від 2 хешвана — першого дня читання Тахануну після місяця тішрей — Ребе виводить настанову з хасидської історії про р. Гілеля з Паричів, який не сказав «Аль нагарот Бавель», а замість цього сказав у цей день «Шир га-маалот», оскільки сам «Таханун» — гість, на честь якого кажуть «Шир га-маалот», як у будь-який день, коли не промовляють Таханун: у того, хто служить Всевишньому, ставлення до читання Тахануну — не як до чогось сумного, а навпаки, як до гостя, що приносить радість, оскільки у владі людини виправити минуле настільки, що вона може навіть обернути провини на заслуги[6].
У дні, коли не промовляють Таханун, немає потреби в Таханун, тобто не лише те, що зміст Тахануну здійснюється сам собою (без читання Тахануну) завдяки гідності дня, а від самого початку немає потреби в Таханун[7].
Зовнішні посилання
- Рав Єгуда-Лейб Вайсглас, «Найпіднесеніше єднання», «Пнімійут», випуск 108 — кислев 5781 (листопад–грудень 2020)
Примітки
- ^ «Торат Менахем» 5714
- ^ «Ігрот кодеш»
- ^ «Торат Менахем»
- ^ Див. також «Ігрот кодеш», том 19, лист 7220.
- ^ Докладно див. у «Гаарот га-тмімім ве-анаш», Лод, випуск 99, сторінка 56.
- ^ «Ігрот кодеш», том 14, лист 4799.
- ^ Сіха 15 швата 5752 (20 січня 1992), прим. 2.