Перейти до вмісту

Знищення хамецу

Матеріал з Хабадпедії
Ребе спалює хамец на задньому дворі свого приватного будинку (5748)

Заповідь знищення хамецу — це заповідь, згідно з якою напередодні Песаху опівдні хамец усувають з усіх домів Ізраїлю.

Його походження

Ребе спалює хамец у печі, що в підвалі 770 (там він мав звичай спалювати хамец більшість років)

Написано в Торі

«Сім днів їжте опрісноки, але першого ж дня усуньте закваску з домів ваших..»

— Шмот 12, 15.

З цього вірша мудреці вивели, що окрім заборони на перебування хамецу у володінні та в домі єврея в Песах, яка набуває чинності лише з початком свята — у ніч на 15 нісана, на кожного покладено обов'язок усунути й знищити хамец ще раніше — уже напередодні свята, 14 нісана, опівдні. І так витлумачили мудреці:[1]«Сказав Абає: два вірші написані. Написано: „Сім днів закваска хай не знаходиться в домах ваших“, і написано: „Але першого ж дня усуньте закваску з домів ваших“. Як же так? Щоб включити чотирнадцяте для знищення». І пояснили, що під словом «перший» у вірші мається на увазі перший, що передує семи дням свята.

І навели доказ цьому поясненню з вірша:«Не ріж при квасному крові жертви Моєї»[2] — і витлумачили: не ріж пасхальну жертву, поки ще існує хамец; а заклання пасхальної жертви відбувається 14 нісана після полудня, і виходить, що вже тоді набуває чинності обов'язок знищення.

Визначення заповіді

Хасиди знищують хамец. Малюнок: Залман Кляйнман
Спалювання хамецу в Краун-Гайтс, навпроти 770

Визначення цієї заповіді, як постановляє Алтер Ребе, полягає в тому, що щойно настає полудень, людина має взятися до усунення й знищення хамецу зі свого дому. І за законом було б достатньо, якби вона анулювала його й оголосила безхазяйним, однак після полудня, коли на хамец уже поширюється обов'язок знищення, хамец уже не перебуває в її владі — адже заборонено мати з нього користь, — і тому вона вже не може анулювати його й оголосити безхазяйним; а отже, в цей час єдине виправлення — знищити його зі світу.

А до часу знищення, здавалося б, було б достатньо анулювати його в серці й оголосити безхазяйним, однак мудреці постановили, що самого анулювання в серці недостатньо — через побоювання, що людина не вирішить у серці остаточно анулювати його, а також що після того, як анулює його, знайде його посеред свята, забудеться і з'їсть його. Мудреці постановили, що людина має знищити весь хамец, що перебуває в її володінні, і шукати його та знищувати.

Ребе роз'яснює[3], що в заповіді знищення хамецу весь той час, поки людина займається його знищенням, доти, доки хамец фактично не знищено, вона не порушує заповідь «усуньте». Бо таке визначення заповіді — робити те, що в її силах, щоб знищити хамец, і якщо вона цим займається, то вона зайнята виконанням заповіді.

І словами Алтер Ребе: «З початку сьомої години... кожної миті, коли хамец перебуває в її володінні, а вона не займається його знищенням, вона порушує повелівальну заповідь Тори», — тоді як коли вона займається його знищенням, це заняття є частиною виконання заповіді, тобто заняття підготовкою до знищення, а не лише заняття самим знищенням.

І це не стосується закону «змушеного Милосердний звільняє», тобто що з моменту перебування хамецу людина порушує заповідь усунення, але весь час, потрібний для його знищення, вважається змушеною, і Милосердний звільняє її, — бо це стосується лише випадку, коли обов'язок уже набув чинності, а людина опинилася змушеною чимось стороннім, що перешкоджає його виконанню; але якщо за самою природою речей неможливо виконати обов'язок без витрати часу або попередньої підготовки й приготування, то це частина самого обов'язку.

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Псахім, 4б. І див. продовження сугії там само, аркуш 5.
  2. ^ Шмот 23, 18.
  3. ^ «Лікутей сіхот» тижнева глава «Ваєра».

Повідомити про помилку на цій сторінці