Перейти до вмісту

«Арейні мекабель»

Матеріал з Хабадпедії

Алтер Ребе у своєму сідурі (за Арізалем) вказав проказувати слова: «Ось я беру на себе позитивну заповідь „Люби ближнього свого, як самого себе“» перед початком молитви. І він пояснює: це означає, що заповідь агават Ісраель — це вхідна брама, через яку людина може прийти і стати перед Всевишнім, щоб молитися, і завдяки їй молитву того, хто молиться, буде прийнято.

Чому проказувати саме вголос

Ребе ставить запитання: чому потрібне проказування устами і недостатньо прийняття заповіді думкою і наміром у серці? Тим паче що проказування мовленням може заважати зосередженості й наміру людини, адже їй треба зосередитися на тому, щоб вимовляти літери мовленням[1], і враховувати умови місця і часу.

Ребе пояснює, що з боку душ синів Ізраїлю існує постійна єдність між кожною душею та рештою душ, лише «тіла розділені» — коли душа сходить і вбирається в матеріальне тіло, виникають відмінності між одним євреєм та іншим... І в цьому (також) суть заповіді «Люби ближнього свого, як самого себе». Щоб і тоді, коли сини Ізраїлю розділені (з боку своїх тіл), один любив іншого «як самого себе», розкриваючи єдність з потенції в дію.

Виходячи з цього, зрозуміло, що головний і повний вияв агават Ісраель — це коли вона (крім почуття в серці й наміру в думці, також) у мовленні (у повітрі світу) — рух губ вважається (малою) дією, аж до великої дії, реально, органами тіла — літерами мовлення, якими душа говорить п'ятьма органами мовлення рота, аж до реальної дії руками — «рука, що роздає цдаку», або іншими органами тіла[2]

Вища насолода

Ребе Раяц пояснює, що коли в батька багато дітей, головна його насолода — коли він бачить, що всі вони в єдності і люблять одне одного. Адже молитва — це прохання про свої потреби, як матеріальні, так і духовні, і перед проханням треба зробити приємність нашому Батькові Небесному, і тому встановили приймати позитивну заповідь агават Ісраель саме перед молитвою[3].

У «При ец хаїм» наводиться ще одне пояснення цьому:[4] «Перш ніж почати молитися ранковою молитвою Шахаріт, треба взяти на себе заповідь „Люби ближнього свого, як самого себе“ і мати намір любити кожного єврея, як свою душу. Бо служіння полягає в тому, щоб підніматися щаблями в молитві від рівня до рівня до щабля і рівня „Шма Ісраель“, а служіння на ділі протягом усього дня — щабель і рівень „І люби“, і вступом до цього є заповідь „Люби ближнього свого, як самого себе“, оскільки у святості — бітуль і єдність»[5].

Ребе пояснює далі, що людина має включити себе разом з усім народом Ізраїлю, навіть з євреями, які перебувають на рівні «Огаліава», про якого сказано в Мідраші, що він був «найнижчим з колін», — і їх теж треба піднести... Це не тільки заповідь агават Ісраель, що є основою всієї Тори, а це стосується і його власної молитви, його власного піднесення: агават Ісраель — це підготовка і вступ до його власної молитви. І причина цього в тому, що порядок піднесення такий, що необхідно піднімати з найнижчої частини, як відомий приклад, що будівлю піднімають за допомогою важеля [що піднімає знизу][6].

Вступ до «Ма тову»

Ребе Раяц ставить запитання: у сідурі перед «Ма тову» написано: «Правильно сказати перед молитвою: ось я беру на себе позитивну заповідь „Люби ближнього свого, як самого себе“». Джерело цього — у «При ец хаїм», де сказано, що треба виконати заповідь «Люби ближнього свого, як самого себе» перед молитвою. На перший погляд виникає питання: у «При ец хаїм» написано, що треба виконати заповідь [за його висловом там: «треба, щоб узяв на себе»], а Алтер Ребе каже, що треба лише сказати. І ще треба зрозуміти: що означає вислів «правильно сказати»?

Але, пояснює Ребе Раяц, усе має бути за порядком і поступово: спочатку має бути «правильно сказати», а потім у «Ма тову» вже є заповідь «І люби».

У Мідраші на вірш «Ма тову» сказано: «Це синагоги і доми навчання». Раші каже про це: «бо побачив, що їхні входи не звернені один проти одного». Як правило, в іншій людині спочатку бачать вади, а в собі спочатку бачать чесноти. Однак правильно навпаки.

Але кожен єврей, коли перебуває в синагозі, інший, ніж коли він перебуває в себе вдома. І в цьому сенс того, що їхні входи звернені: дивитися на іншого не таким, яким він є в себе вдома, а таким, як «це синагоги тощо». З боку агават Ісраель треба дивитися на іншого таким, яким він є в положенні та стані синагоги, і намагатися, щоб він став у себе вдома таким, яким поводиться в синагозі[7].

(Р. Мендл Футерфас мав звичай проказувати «Гаріні мекабель» разом зі вступом, який Алтер Ребе написав у сідурі: «Правильно сказати перед молитвою: ось я тощо»).

Вказівка Ребе

Докладніше – «Гарейні мекабель» — «Ах цадікім»

У 5744 році (1983/1984) Ребе вказав, що через погіршення становища у світі необхідне особливе доповнення до молитви, і тому треба спонукати, щоб кожен єврей, якого б нусаху молитви він не дотримувався, проказував «Ось я беру .. Люби ближнього свого, як самого себе» перед молитвою (а також вірш «Лише праведники славитимуть ім'я Твоє, праведні перебуватимуть перед лицем Твоїм» наприкінці молитви). І це не суперечить тому, що в кожного єврея є свій нусах, — оскільки це проказування перед молитвою. Ребе відредагував сіхот, у яких говорив про цю вказівку, і вони вийшли окремим кунтресом[8].

Після цього Ребе подякував тим, хто опублікував цю вказівку в газеті і надрукував її на окремому аркуші, який можна вклеїти в сідур[9].


Примітки

  1. ^ Тим паче що «сказати» передбачає, що інший може почути
  2. ^ Переклад із «Сефер га-сіхот» 5750, частина 1, с. 214
  3. ^ Переклад із «Сефер га-сіхот» 5700, с. 157
  4. ^ Брама «Олам га-Асія», розділ 1
  5. ^ «Сефер га-маамарім» 5659, с. 211.
  6. ^ Переклад із «Лікутей сіхот», частина 1, с. 201.
  7. ^ Переклад «Сефер га-сіхот» 5697, с. 201.
  8. ^ Із сіхот 19 кислева і Шабату тижневої глави «Ваєшев» 5744, надруковано потім у «Лікутей сіхот», частина 25, с. 373. Івритом див. «Шаарей агават Ісраель», с. 160.
  9. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Мікец» 5744.

Повідомити про помилку на цій сторінці