Перейти до вмісту

«Ве-аль га-нісім»

Матеріал з Хабадпедії
Текст «Ве-аль га-нісім» у сидурі «Тегілат Гашем»

Текст «Ве-аль га-нісім» — це особлива молитва зі спільним вступом, яку промовляють у дні свята Ханука і свята Пурим. Цю молитву промовляють у молитві Аміда і в благословенні після їжі протягом днів свят, і в ній згадуються чудеса, на честь яких їх було встановлено.

Джерело тексту та його встановлення в порядку молитви

Ця молитва вперше з'являється в словах мудреців у Тосефті[1]: «Кожного дня, у який немає мусафу, як-от Ханука і Пурим, у шахарит і мінху моляться Шмоне есре і говорять про суть події; якщо не сказав — його не повертають».

Згадування чудес у Біркат га-мазон наводиться в Єрусалимському Талмуді[2]: «І кожного дня, у який немає мусафної жертви, як-от Ханука і Пурим, слід згадати про суть події; якщо не згадав — його не повертають».

Повний текст цієї молитви вперше з'являється в «Седер рав Амрам Гаон» і в сидурі Расага, і вона здобула безліч версій, що значно відрізняються одна від одної.

Місце її згадування

Оскільки сенс цієї молитви в тому, щоб дякувати Всевишньому за чудеса й дивовижні діяння, які сталися з нами, місце цієї молитви було встановлено і в молитві Шмоне есре, і в благословенні після їжі — у благословенні подяки[3]. У молитві Шмоне есре цю молитву додають після промовляння «Модім», перед промовлянням «Ве-аль кулам», а в благословенні після їжі її додають посередині другого благословення перед словами «Ве-аль кулам».

Нусах Алтер Ребе

Текст молитви «Ве-аль га-нісім»:

וְעַל הַנִּסִּים / Ве-аль га-нісім / І за чудеса[4] וְעַל הַפֻּרְקָן וְעַל הַגְּבוּרוֹת וְעַל הַתְּשׁוּעוֹת וְעַל הַנִּפְלָאוֹת שֶׁעָשִׂיתָ לַאֲבוֹתֵינוּ בַּיָּמִים הָהֵם בִּזְּמַן הַזֶּה. / ве-аль га-пуркан, ве-аль га-гвурот, ве-аль га-тшуот, ве-аль га-ніфлаот, ше-асіта ла-авотейну ба-ямім га-гем бі-зман га-зе. / і за визволення, і за могутні діяння, і за порятунки, і за дивовижні діяння, які Ти вчинив для батьків наших у ті дні, у цей час.

На Хануку:

בִּימֵי מַתִּתְיָהוּ בֶּן יוֹחָנָן כֹּהֵן גָּדוֹל, חַשְׁמוֹנָאִי וּבָנָיו, כְּשֶׁעָמְדָה מַלְכוּת יָוָן הָרְשָׁעָה, עַל עַמְּךָ יִשְׂרָאֵל, לְהַשְׁכִּיחָם תּוֹרָתֶךָ וּלְהַעֲבִירָם מֵחֻקֵּי רְצוֹנֶךָ, וְאַתָּה בְּרַחֲמֶיךָ הָרַבִּים, עָמַדְתָּ לָהֶם בְּעֵת צָרָתָם. רַבְתָּ אֶת רִיבָם, דַּנְתָּ אֶת דִּינָם, נָקַמְתָּ אֶת נִקְמָתָם, מָסַרְתָּ גִבּוֹרִים בְּיַד חַלָּשִׁים, וְרַבִּים בְּיַד מְעַטִּים, וּטְמֵאִים בְּיַד טְהוֹרִים, וּרְשָׁעִים בְּיַד צַדִּיקִים, וְזֵדִים בְּיַד עוֹסְקֵי תוֹרָתֶךָ. וּלְךָ עָשִׂיתָ שֵׁם גָּדוֹל וְקָדוֹשׁ בָּעוֹלָמֶךָ, וּלְעַמְּךָ יִשְׂרָאֵל עָשִׂיתָ תְּשׁוּעָה גְדוֹלָה וּפֻרְקָן כְּהַיּוֹם הַזֶּה. / Бімей Матітьягу бен Йоханан коген гадоль, Хашмонаї у-ванав, ке-шеамда малхут Яван га-решаа, аль амха Ісраель, легашкіхам Торатеха у-легаавірам ме-хукей рецонеха, ве-Ата бе-рахамеха га-рабім, амадта лагем бе-ет царатам. Равта ет рівам, данта ет дінам, накамта ет нікматам, масарта гіборім бе-яд халашім, ве-рабім бе-яд меатім, у-тмеїм бе-яд тегорім, у-решаїм бе-яд цадікім, ве-зедім бе-яд оскей Торатеха. У-леха асіта шем гадоль ве-кадош бе-оламеха, у-ле-амха Ісраель асіта тшуа гдола у-фуркан ке-га-йом га-зе. / За днів Матітьягу, сина Йоханана, первосвященника, Хасмонея і синів його, коли повстало нечестиве грецьке царство на народ Твій Ізраїль, щоб змусити їх забути Тору Твою і відвернути їх від законів волі Твоєї, — Ти у великому милосерді Своєму став за них у годину їхньої біди. Ти вів їхню тяжбу, вершив їхній суд, помстився за них, віддав сильних у руки слабких, і багатьох — у руки нечисленних, і нечистих — у руки чистих, і нечестивих — у руки праведників, і зловмисників — у руки тих, хто займається Торою Твоєю. І Собі Ти створив ім'я велике і святе у світі Твоєму, а народові Твоєму Ізраїлю здійснив велике спасіння і визволення, як цього дня.

וְאַחַר כַּךְ בָּאוּ בָנֶיךָ לִדְבִיר בֵּיתֶךָ, וּפִנּוּ אֶת הֵיכָלֶךָ, וְטִהֲרוּ אֶת מִקְדָּשֶׁךָ, וְהִדְלִיקוּ נֵרוֹת בְּחַצְרוֹת קָדְשֶׁךָ. וְקָבְעוּ שְׁמוֹנַת יְמֵי חֲנֻכָּה אֵלּוּ, לְהוֹדוֹת וּלְהַלֵּל לְשִׁמְךָ הַגָּדוֹל: / Ве-ахар-ках бау ванеха лі-двір бейтеха, у-фіну ет гейхалеха, ве-тігару ет мікдашеха, ве-гідліку нерот бе-хацрот кодшеха. Ве-кавеу шмонат йемей Ханука елу, легодот у-легалель ле-шімха га-гадоль: / А потім прийшли сини Твої до Святая Святих Дому Твого, і розчистили Храм Твій, і очистили Святилище Твоє, і запалили світильники у дворах святості Твоєї. І встановили ці вісім днів Хануки, щоб дякувати і славити велике ім'я Твоє:

На Пурим:

בִּימֵי מָרְדְּכַי וְאֶסְתֵּר בְּשׁוּשַׁן הַבִּירָה כְּשֶׁעָמֵד עֲלֵיהֶם הָמָן הָרָשָׁע בִּקֵּשׁ לְהַשְׁמִיד לַהֲרֹג וּלְאַבֵּד אֶת כָּל הַיְּהוּדִים מִנַּעַר וְעַד זָקֵן טַף וְנָשִׁים בְּיוֹם אֶחָד וּשְׁלָלָם לָבוֹז. / Бімей Мордехай ве-Естер бе-Шушан га-біра, ке-шеамад алейгем Гаман га-раша, бікеш легашмід лагарог у-леабед ет коль га-Єгудім, мі-наар ве-ад закен, таф ве-нашім, бе-йом ехад, у-шлалам лавоз. / За днів Мордехая і Естер, у Шушані-столиці, коли повстав на них нечестивий Гаман, він задумав винищити, убити й знищити всіх юдеїв, від юнака до старця, дітей і жінок, в один день, а майно їхнє пограбувати.

וְאַתָּה בְּרַחֲמֶיךָ הָרַבִּים הֵפַרְתָּ אֶת עֲצָתוֹ וְקִלְקַלְתְּ אֶת מַחְשַׁבְתּוֹ וַהֲשֵׁבֹתָ לוֹ גְּמוּלוֹ בְּרֹאשׁוֹ וְתָלוּ אֹתוֹ וְאֶת בָּנָיו עַל הָעֵץ: / Ве-Ата бе-рахамеха га-рабім гефарта ет ацато, ве-кількальта ет махшавто, ва-гашевота ло гмуло бе-рошо, ве-талу ото ве-ет банав аль га-ец: / А Ти у великому милосерді Своєму зруйнував його задум, і зламав його намір, і повернув його лиходійство на його голову, і повісили його та його синів на дереві:

Роз'яснення Ребе

Протягом років Ребе роз'яснив багато подробиць тексту цієї молитви.

  • І за чудеса . . які Ти вчинив для батьків наших у ті дні, у цей час: текст на початку молитви «Ве-аль га-нісім» однаковий на Хануку і Пурим, оскільки вони відповідають ступеням Нецах і Год, так що є суперечка, яке з них відповідає Нецах, а яке — Год[5].

Ханука

  • За днів Матітьягу: ми підкреслюємо в молитві, що чудо сталося саме за днів Матітьягу, ім'я якого означає «дар Всевишнього», оскільки, щоб перемогти греків, було потрібне служіння самопожертви, а для цього потрібна особлива допомога згори, як пояснюється в главі 19 «Танії», що сила самопожертви, закладена в душі кожного єврея, розкривається за допомогою світла Всевишнього, що перебуває в його душі, і це внутрішній сенс того, що в молитві сказано, що чудо перемоги Хасмонеїв прийшло через служіння, яке йде силою «Матітьягу» — дару, сили й допомоги згори[6].
  • Сина Йоханана: мудреці сказали в Гемарі: «Хто бачить уві сні Йоханана — чудеса чудес станеться для нього»[7], і сенс слів «сина Йоханана» в тому, що сини Ізраїлю були тоді в стані «Йоханана» (подібно до того, як «бен хорін» означає людину, що перебуває в стані свободи), бо щоб здолати греків, синам Ізраїлю знадобилися великі чудеса, оскільки вони не були гідні чуда, адже згрішили (на відміну від Пурима, де гріх був лише зовнішнім, а самі вони не осквернили свого серця й розуму)[6].
  • Первосвященника: Хасмонеї вийшли на війну, не маючи жодного шансу на перемогу природним шляхом. Хоча це могло вважатися самогубством, їм було дозволено вийти на цю війну, оскільки на них поширювався закон «досконалого хасида», якому дозволено віддати своє життя, щоб освятити Ім'я Небес, і тому в тексті молитви підкреслюють, що чудо сталося саме через Матітьягу, «первосвященника», бо простим рядовим людям було заборонено виходити на війну такого роду, коли немає навіть слабкого шансу на перемогу природним шляхом[8].
  • Первосвященника: сенс війни греків у служінні Всевишньому в тому, що лихе начало зуміло осквернити навіть оливи, що в Святилищі, — усі сили душі, включно з ХаБаД. І хоча всі оливи були осквернені, допомагає те, що знаходять хоча б «один глечик оливи, запечатаний печаткою первосвященника», який може освітити всю Менору, хоча це маленький глечик оливи, оскільки «рука первосвященника посередині», тобто первосвященник — це точка єврейства в людині, єхіда душі, яка не може бути осквернена, і її пробуджують тим, що пов'язуються з первосвященником того покоління — провідником покоління, який подібний до первосвященника, що сидить увесь день у Храмі й не відступає від досконалості трепету, — він дає силу освітити душу[9].
  • Коли повстало нечестиве грецьке царство: суть грецького царства полягала в змішуванні святого і буденного, і на це натякається як у значенні імені, яке походить від виразу «тіт га-яван», суть якого в тому, щоб змішувати й замішувати пісок і воду, що символізують матеріальність і духовність, так і в буквах цього слова, яке починається з букви йуд, що вказує на Хохму, — але опускає людину потроху на дедалі нижчий ступінь, аж поки вона не опиниться нижче за норму, у цілковитому злі[10].
  • Щоб змусити їх забути Твою Тору: війна греків не була спрямована на те, щоб змусити забути Тору, оскільки вони бачили в ній велику й глибоку мудрість, а хотіли лише змусити забути зв'язок Тори з Тим, Хто дає Тору, і змусити забути, що ця Тора — Тора Святого, благословенний Він[11].
  • Щоб змусити їх забути Твою Тору і відвернути їх від законів Твоєї волі: хоча ми знаходимо, що греки видали й інші укази, проти самого дотримання релігії, наприклад заборону робити обрізання і дотримуватися Шабату, усе ж головною метою їхньої війни було скасувати зв'язок із Тим, Хто дає Тору (і з цього вони навіть почали, і лише потім посилили укази)[12].
  • Ти віддав сильних . . і багатьох . . і нечистих . . і нечестивих . . і зловмисників: усі ці вирази стосуються євреїв із середовища синів Ізраїлю, які стояли на боці греків, і тому в тексті саме «Ти віддав», а не «Ти переміг», бо кінцева мета в тому, щоб і вони були віддані в руки синів Ізраїлю, що дотримуються Тори й заповідей, і приєдналися до них[13]. Хоча війна не мала шансу природним шляхом і людині заборонено свідомо губити себе в стані певної небезпеки, той, хто є великою людиною, хасидом і богобоязливим і бачить, що покоління в цьому розбещене, — має право освятити Ім'я і віддати життя навіть за легку річ, щоб народ побачив і навчився[14].
  • І нечистих у руки чистих, і нечестивих у руки праведників: текст має на увазі еллінізованих із середовища синів Ізраїлю, і в цьому новизна перемоги як у матеріальному відношенні — що зуміли перемогти, хоча греки мали поплічників із середовища синів Ізраїлю, — так і в духовному відношенні — що сини Ізраїлю перемогли своїх братів і свою плоть, і це вимушено також тому, що ці визначення у своєму справжньому сенсі стосуються лише синів Ізраїлю[13].
  • І зловмисників у руки тих, хто займається Твоєю Торою: не всі люди війська займалися Твоєю Торою, і маються на увазі ті, хто займається заповідями Тори, і це в продовження сказаного перед тим як річ і її протилежність: ті, хто займається Твоєю Торою, — ті, хто займається заповідями, — є протилежністю зловмисникам — еллінізованим, що зухвало порушують заповіді Тори[13].
  • І очистили Твоє Святилище: дії греків були спрямовані не на руйнування Святилища, а, навпаки, на те, щоб внести до святилища святості зовнішні науки й поставити їх на рівень мудрості Тори. І виправлення має полягати в тому, щоб очистити святилище Тори й віддати життя, щоб не дозволити чужій мудрості проникнути до Святилища[15].
  • І запалили світильники у дворах Твого Святилища: окрім світильників, які сини Хасмонеїв запалили в Менорі в Храмі, вони запалили безліч світильників і менор у дворі Храму, і тому ця фраза відрізняється від попередніх фраз і сказана в множині, і вона стосується наступної за нею фрази («І запалили . . — щоб дякувати і славити Твоє велике Ім'я»), і згідно з цим поясненням у всьому тексті «Ве-аль га-нісім» нічого не згадується про чудо глечика оливи, на честь якого було встановлено свято Хануки[16].
  • Щоб дякувати і славити: сенс подвійного виразу в тому, що «подяка» означає скасування особистої думки («мудреці погодилися з рабі Меїром»), а «славлення» означає розкриття («коли світив Його світильник»[17], а в служінні Всевишньому сенс у тому, що «подяка» — це віра у Всевишнього таким чином, що людина не розуміє і не осягає речей своїм розумом; а після того як вона досягла цього ступеня, вона має також «славити» — дійти до розуміння й осягнення, щоб речі світили в її мозку в аспекті розкриття[9].
  • Твоє велике Ім'я: наголос на слові «велике» в тому, що тут ідеться не просто про Ім'я Святого, благословенний Він, а про світло, яке до цимцуму[18], бо оскільки перемога у війні була саме через самопожертву, яка є розкриттям сутності душі раніше, ніж вона стискається й облачається у внутрішні сили, то й світло, яке розкрилося через це, — це сутнісне Б-жественне світло, яке до цимцуму, аспект «Твоє велике Ім'я»[19].

Пурим

  • За днів Мордехая і Естер: згадування Мордехая перед Естер вказує на те, що він був головним, а Естер — лише другорядною щодо нього також стосовно всіх подій, описаних у Мегілі, але щодо встановлення чуда як свята на всі покоління Мегілу названо на ім'я Естер, оскільки в цьому імені виражається зміст Пурима[20].
  • У столиці Шушані: наголос на Шушані як місці Мордехая і Естер вказує на духовний сенс міста, яке, будучи «оточеним стіною», вказує на досконалість у трепеті перед Всевишнім і в усіх питаннях Тори[21], і з цього притягнувся також трепет перед Всевишнім у всіх євреїв, і тим самим здійснилося й чудо[22].
  • Коли повстав проти них: саме стояння Гамана призвело до того, що всі євреї стояли протягом цілого року в самопожертві[24].
  • Нечестивий Гаман: оскільки Гаман був із потомства Амалека, суть якого — кліпа грубості й єшут, він хотів знищити всіх євреїв, які називаються на ім'я Єгуди, від виразу скасування і подяки, що символізують його цілковиту протилежність[25].
  • Винищити, убити й знищити: відповідно до трьох прохань, які він просив, про нього тричі написано вираз «падіння»: «Якщо ти почав падати перед ним, не подолаєш його, а неодмінно впадеш перед ним»[26], і ці вирази відповідають трьом світам Брія, Єціра й Асія, духовному джерелу душ Ізраїлю[27].
  • Від юнака до старця, дітей і жінок, в один день: у свято Пурим у всіх євреїв, від найбільшого до найменшого, засяяв аспект самопожертви, на який натякають слова «один день», оскільки аспект зв'язку та єднання з «Єдиним у світі» був у розкритті, у вигляді «дня»[28].
  • А майно їхнє пограбувати: згадують це, хоча порівняно з указом винищити, убити й знищити здобич не вважалася нічим, бо й це було за порадою Гамана: хоча зазвичай майно страчених царем іде до державної скарбниці, він дав дозвіл кожному громадянинові, що бажає, пограбувати майно, і так забезпечити, щоб усі мали інтерес убивати євреїв, щоб пограбувати їхню здобич для себе[29].

Зовнішні посилання



Примітки

  1. ^ Брахот 3, 14.
  2. ^ Брахот, глава 7, закон 4. Однак у Вавилонському Талмуді, трактат Шабат (24а), рав Гуна вважає, що немає потреби її промовляти, але за галахою постановлено, що слід згадати, однак якщо забув — не зобов'язаний повторювати.
  3. ^ Шабат, 24а: «Якщо хоче згадати — згадує в подяці . . Сказав їм рав Шешет: як у молитві — що в молитві в подяці, так і в Біркат га-мазон — у подяці».
  4. ^ Уривок починається з єднального вав, оскільки його промовляють як частину благословення подяки, і він іде в продовження інших речей, за які треба дякувати, згаданих раніше в благословенні: «Дякуємо ми Тобі, Г-споди, Б-же наш . . за життя наше, віддане в руку Твою, і за душі наші, довірені Тобі . . і за чудеса, і за визволення . . які Ти вчинив для батьків наших у ті дні, у цей час».
  5. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ваєшев» 5750, примітка 2.
  6. ^ 1 2 «Решімот», зошит 125.
  7. ^ Брахот 57, а.
  8. ^ «Лікутей сіхот», частина 35, сіха до тижневої глави «Ваєшев»-Ханука.
  9. ^ 1 2 «Ігрот кодеш», 2, лист 315.
  10. ^ «Решимот», брошура 3.
  11. ^ «Лікутей сіхот», частина 3, сторінка 815. «Лікутей сіхот», 35, Ваєшев-Ханука.
  12. ^ Маамар, що починається словами «Тану рабанан», вихід Шабату Хануки 5738 (5 грудня 1977), примітка 33.
  13. ^ 1 2 3 «Лікутей сіхот», частина 30, сторінка 209.
  14. ^ «Лікутей сіхот», частина 35, Ваєшев-Ханука.
  15. ^ «Лікутей сіхот», частина 2, Доповнення, Ханука.
  16. ^ «Лікутей сіхот», частина 25, сторінка 532. І див. Пропозиція щодо виправлення пунктуації в «Ве-аль га-нісім» у «Гаарот у-біурім Огалей Тора», випуск 1283, «Ваїгаш» 5786, сторінка 12, і в примітці редакції на полях випуску.
  17. ^ Йов 29, 3. «Тора ор», кінець маамару «У 25 кислева».
  18. ^ Як пояснюється у вступі «Шла», що про це сказано в «Піркей де-рабі Еліезер», глава 3: «Перш ніж був створений світ, були лише Він та Його Ім'я».
  19. ^ Маамар «У 25 кислева» 5740.
  20. ^ Сіха свята Пурим 5726 (6 березня 1966) («Сіхот кодеш» 5726, с. 282).
  21. ^ Згідно зі словами мудреців (Псахім 87, а): «Стіна — це Тора».
  22. ^ Сіха свята Пурим 5712 (11 березня 1952) («Сіхот кодеш» 5712, с. 159).
  23. ^ Маамар, що починається словами «У-Мордехай яца», 5729.
  24. ^ Маамар «Ве-кібель га-Єгудім» — Шушан Пурим катан 5727, і самопожертва євреїв призвела до їхньої стійкості через Б-жественне чудо у явному баченні[23].. Маамар «Ве-кібель га-Єгудім» — Пурим катан 5687.
  25. ^ Маамар «Хаяв ініш лівсумей» 5571 (бух 1004 30, б у Бібліотеці Хабад Любавич — власноручний святий рукопис Цемах Цедека).
  26. ^ «Лікутей Леві-Іцхак», «Ігрот кодеш», сторінка 89.
  27. ^ Сідур Магаріда, частина 1, 118, б.
  28. ^ «Діврей Мошіах» 5738, ч. 3, кінець с. 59.
  29. ^ Сіха свята Пурим 5733 (18 березня 1973) («Сіхот кодеш» 5733, ч. 1, с. 418 і далі).

Повідомити про помилку на цій сторінці