Іссер Зархі
| Іссер Зархі | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Хазан у Ребе Магараша |
| Місце діяльності | Любавичі |
| Рід діяльності | хазан |
| Посада | хазан у Рабі Шмуель Шнеєрсон (Ребе Магараш) в Грізні дні |
| Сім'я | |
| Батько | Еліягу, син Цві-Гірша |
| Мати | Рейза, дочка Аврагама |
Р. Іссер Зархі (відомий під прізвиськом «Іссер дер хазн») був хазаном у Ребе Магараша. Жив у поселеннях, заснованих Ребе Цемах Цедеком, і тому його називали «ішувнік». Був богобоязливим і вченим.
Про нього
Р. Іссер Зархі народився в Любавичах у батька, р. Еліягу, сина р. Цві-Гірша[1], і матері Рейзи, доньки р. Аврагама[2].
Ребе Магараш казав про нього, що в нього «залізна голова»: він міг навчатися вісім годин поспіль. Його розпорядок у поселенні був такий: відразу після молитви Арвіт він лягав спати, а о другій годині після півночі вставав і навчався до ранку.
Ребе Раяц описує його як «ламдана» — згідно з поясненням цього слова від Алтер Ребе: як звання «злодій» — це не той, хто вміє красти, а той, хто краде на ділі. Так і р. Іссер був «ламданом», який навчається на ділі.
Р. Іссер був постійним хазаном у Любавичах у Грізні дні аж до відходу з життя найсвятішого Ребе Магараша в 5643 році (1882/1883). У нього був особливий наспів для молитов Грізних днів, і передусім для молитви «Седер га-авода» в Йом Кіпур. Починаючи «Аводу», він гучно виголошував: «Ата!» — а не так, як заведено в хазанів починати «Аводу» вигуком «Ата конанта».
На підставі цього Ребе Раяц побажав установити, починаючи з Йом Кіпуру 5704 року (1943/1944), щоб у тексті «Аводи» не вимовляли, як заведено повсюди, «Ата конанта» на одному диханні, а виголошували «Ата»!, робили невелику паузу, а потім продовжували і казали «конанта» і т. д.
Вимовляючи «Корім» у «Ве-га-коганім», він співав «тнуа» (наспів), про яку існував переказ, що її співали в Храмі. Коли р. Іссер співав цю тнуа, у всій синагозі не залишалося сухого ока.
Ребе Магараш під час «Аводи» зазвичай молився в особливій кімнаті поруч із великим бейт-мідрашем, двері були трохи прочинені, а в отворі висіла завіса. Спочатку всі, хто молився, падали ниць — «Корім», а потім хазан р. Іссер починав співати «Ве-га-коганім». Тоді Ребе Магараш входив до зали бейт-мідрашу, сідав у крісло і приєднувався до співу хазана. Іноді він співав разом із ним, а іноді лише погойдував руками в такт рухам наспіву[3].
Ребе Раяц розповідав, що одного разу один із мешканців Любавичів, людина зухвала і владна, сказав: я покажу вам, що не заплачу, коли Іссер скаже «Корім». Того Йом Кіпуру він прийшов до бейт-мідрашу Ребе під час молитви Мусаф. Коли р. Іссер почав співати «Ве-га-коганім» із великим піднесенням, цей владний чоловік почав ридати, так що йому довелося вхопитися за умивальник, щоб не впасти. На це Ребе Рашаб відгукнувся: пробудження тих, хто молився, відбувалося головним чином від каванот батька (Ребе Магараша), а не від наспівів р. Іссера. Але так чи інакше, потрібен був і спів...
Ще Ребе Раяц розповідав від імені своєї бабусі, ребецн Рівки, що одного разу, під час проголошення «Седер га-авода» в Йом Кіпур, спалахнула сліпуча блискавка, пролунав потужний грім і в містечку спалахнула пожежа. У синагозі почалася паніка, бо не знали, де спалахнула пожежа, і через вогонь і дим здавалося, що пожежа охопила саму синагогу. Майже всі, хто молився, вибігли надвір, і залишилися тільки ті, хто стояв поруч із Ребе Магарашем, бо вони бачили, що Ребе залишається сидіти на своєму місці. І ось диво: р. Іссер-хазан, занурений у своє велике піднесення під час проголошення «Аводи», зовсім не відчув усього, що відбувалося, і продовжував проголошувати «Седер га-авода» без жодної перерви.
Останній раз він приїжджав до Любавичів у 5653 році (1892/1893), після чого помер.
Ребе Раяц розповідав, що на р. Іссера було невдоволення з боку Ребе Рашаба, і це завдавало йому прикрощів. Це одна з двох справ, про які Ребе Рашаб сказав: «Також карати праведника недобре» (Мішлей 17:26), тобто і покарання — з боку невдоволення — праведникові недобре, обтяжує праведника.
Див. також
Зовнішні посилання
- Збірник «Маре Коген», с. 25 — опис «Седер га-авода» Іссера дер хазна і каванот Ребе Рашаба
Примітки
- ^ Йосеф Зархі, «Толдот мішпахат Зархі», у: «Огалей Любавич», том 2, с. 167.
- ^ «Оцар хасидей Хабад», 3
- ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 25–26
Код особи: № 1697414800