Перейти до вмісту

Седер авода

Матеріал з Хабадпедії
Євреї моляться в Йом Кіпур. Малюнок: р. Залман Кляйнман

«Седер авода» на Йом Кіпур — це уривок молитви, що промовляється під час молитви мусаф Йом Кіпуру при повторенні молитви хазаном, і в ньому — опис порядку служіння первосвященника в Храмі цього дня, відуй і молитви, які він промовляв, і він містить простягання з падінням ниць, а також молитву і прохання про побудову Храму незабаром, у наші дні, коли відновиться «Седер га-авода».

«Седер га-авода» промовляли в Любавичах з особливим запалом і з «шумом» (з посиленою зосередженістю й виливом душі), а наспів при промовлянні «Ве-га-коганім» ретельно зберігався згідно з прийнятою традицією[1].

Причина того, що «Седер га-авода» промовляють саме в мусафі, у тому, що основне служіння первосвященника в Йом Кіпур здійснювалося в додаткових жертвоприношеннях, посеред принесення яких він виконував усе служіння цього дня[2].

Передісторія

У часи, коли Храм існував, служіння первосвященника в Храмі було кульмінацією і стояло в центрі змісту Йом Кіпуру. Заповідь «Седер га-авода» описано в Торі в тижневій главі «Ахарей мот», яка в книзі Ваїкра. Цю главу ми читаємо під час читання Тори після ранкової молитви в Йом Кіпур. Подробиці законів і порядок служіння первосвященника наведено в Гемарі в трактаті Йома і наведено як галаху в «Яд га-хазака» Рамбама в «Законах служіння Йом Кіпуру», що в книзі «Авода».

Оскільки Храм зруйновано і замість жертвоприношень прийшла молитва, «Седер га-авода», що промовляється в Йом Кіпур, становить «і замінимо биків устами нашими», і так здійснюють ті духовні речі, які відбувалися в найсвятіший час року (Йом Кіпур), у найсвятішому місці у світі (Святеє Святих), через найсвятішу людину (первосвященника).

Під час «Седер га-авода» кілька разів стають на коліна й простягаються ниць, промовляючи «Ве-га-коганім», подібно до того як первосвященник і вся громада Ізраїлю простягалися ниць у Храмі в святий день.

Порядок молитви

«Аводу», включену в молитву мусаф, уклав і склав у поетичній формі пайтан рабі Йосе бен Йосе га-Коген, сирота, який жив у Землі Ізраїлю[3]. Вважають, що він народився після смерті свого батька і тому був названий іменем батька, а також прозваний «сирота». Він був когеном, і сучасники називали його «первосвященник» на знак пошани й захоплення. Можливо, те, що він був когеном, вплинуло на нього, щоб записати порядок служіння, який був у Храмі[4].

Стиль рабі Йосе багатий, має політ і уяву. Але водночас він точний у своїй мові й не захоплюється перебільшеннями; усі свої піюти він черпає з джерел наших мудреців, благословенна їхня пам'ять, і з мідрашів. Піюти написано не в риму, а розташовано за порядком алеф-бет. Іноді кілька речень починаються з однієї й тієї самої літери, а іноді він починає з останньої літери алеф-бет, у порядку «ташрак», відповідно до потреби піюту.

У махзорі за версією «сфарад» (яка є також хасидською версією) «Авода» починається піютом «Ата конанта», який описує, як Всевишній створив світ і першу людину, якій було велено виконати повеління Всевишнього, проте після того як вона не послухалася голосу Творця, її було вигнано з Ган Едену, але Всевишній за великим Своїм милосердям благословив її та її дружину Хаву, щоб вони плодилися й наповнювали землю. Так він описує покоління Ноаха і потоп, а також покоління розділення, яке хотіло збудувати вежу з вершиною до небес. І звідси — до Аврагама, праотця нашого, якого Творець обрав бути батьком єврейського народу. Всевишній благословив його досконалим і цілісним сином — Іцхаком, праотцем нашим, — який і сам був благословенний таким самим сином, людиною цілісною, що сидить у шатрах, — Яаковом, праотцем нашим. А від Яакова — до дванадцяти колін, серед них обране коліно Леві й Агарон, первосвященник.

Звідси піют продовжує й описує служіння Агарона-когена та його нащадків, первосвящеників. Це поетичний опис порядку служіння в Йом Кіпур.

Той самий рабі Йосе бен Йосе написав і іншу версію порядку служіння, що починається словами «Азкір гвурот»; цей піют теж написано за алеф-бет, проте тут він використовує кожну літеру десять разів. У махзорах версії «ашкеназ» є третя версія, що починається словами «Аміц коах». Цей піют написано за потрійним алеф-бет, де кожна літера з'являється три рази.

«Седер га-авода» досягає своєї вершини, коли первосвященник сповідається, а весь народ стає на коліна й простягається ниць, чуючи Невимовне Ім'я, що виходить з уст первосвященника у святості й чистоті. Первосвященник сповідається і каже: «Прошу, Ім'ям, згрішив я, провинився, переступив перед Тобою я і дім мій; прошу, Ім'ям, прости ж гріхи, і провини, і переступи, якими я згрішив, провинився і переступив перед Тобою, я і дім мій, як написано в Торі Моше, раба Твого, з уст слави Твоєї: бо цього дня спокутує вас, щоб очистити вас від усіх гріхів ваших перед Всевишнім».

Наприкінці «Седер га-авода» з'являється піют про «вигляд когена» під час його виходу зі Святеє Святих. І тут він описує за порядком алеф-бет вигляд когена: «як блискавки, що виходять із сяйва хайот», «як вигляд веселки в хмарі», «як троянда, посаджена в розкішному саду» і так далі.

Потім іде молитва, що з гіркотою стверджує, що все це було, «коли Чертог був на основах своїх, і Святилище святості — на підвалинах своїх, і первосвященник стояв і служив — щасливе око, що бачило все це»; нині ж, коли Храм зруйновано, немає в нас «ні вогнів, ні жертви за провину, ні жердин... ні Чертогу, ні кроплення, ні відую» — «адже від почутого вухом знемогла душа наша».

В останніх уривках «Седер га-авода» моляться про відновлення «Седер га-авода» в той час, коли Всевишній зверне Своє обличчя до народу Ізраїлю і звеселить їх у Своєму Храмі, як колись.

«Еле езкера»

Основна стаття – «Еле езкера»

Наприкінці «Седер га-авода» промовляють піют про десять страчених владою — «Еле езкера». Піют побудовано за порядком алеф-бет на початку рядків. А наприкінці підписано ім'я автора: «Єгуда хазак». Піют розповідає історію указу й порядок її подій і промовляється з цієї нагоди з причини, яку кажуть наприкінці піюту: «Милостивий, поглянь із висот — на пролиту кров праведників і на останні краплі крові; узри на завісі Твоїй і видали плями, Б-же, Царю, що сидить на престолі милосердя».

Перевага промовляння «Седер авода»

Ребе пояснює у своїх сіхот, що «Седер га-авода» загалом і особливу молитву первосвященника під час його виходу зі Святеє Святих промовляє кожен єврей. Молитва, яку промовляв первосвященник, промовляється найбільш освяченим євреєм з усіх синів Ізраїлю, як сказано у вірші «І відокремлений був Агарон, щоб освятити його як святеє святих», — молитва, яку він промовляє одразу після свого виходу зі Святеє Святих, найбільш освяченого місця в Храмі, і в найбільш освячений час з усіх часів року — святий день «один раз на рік», тобто аспект «одного» — «єхіди» — в усіх трьох сферах: світ, рік, душа.

Причина того, що кожен єврей промовляє цю молитву, — у тому, що служіння первосвященника стосується кожного єврея, оскільки він із «царства когенів і народу святого», як пояснює «Бааль га-турім» — «первосвященники». І як Святий, благословенний Він, почув молитву «первосвященника в Чертозі» і прийняв її в досконалій повноті, «так само» точно таким самим чином промовляє кожен єврей: «з уст наших почуй і спаси», — і молитва його приймається. Сила кожного єврея бути точно як первосвященник — через бітуль вище за розум і розуміння, що і є служінням Йом Кіпуру, і саме як душа в тілі.

Ця молитва впливає на поведінку єврея впродовж усього року, як промовляють тоді, щоб був «рік світла, рік благословення» за всім порядком алеф-бет. Ребе також наводить із книг мусару, що причина, через яку кожен єврей промовляє «Седер га-авода», — щоб він знав, що впродовж усього року його служіння має бути подібним до служіння первосвященника в Йом Кіпур у Святеє Святих, у найбільш освяченому місці й у найбільш освячений час найбільш освяченою людиною[5].

У наших Ребе

У Ребе Магараша був хазан на ім'я Іссер. У нього був особливий наспів для молитов Грізних днів, і насамперед у молитві «Авода» в Йом Кіпур. Починаючи промовляти «Аводу», він гучним голосом виголошував «Ата!» — а не як заведено в хазанів починати «Аводу» вигуком «Ата конанта».

Ребе Магараш під час «Аводи» зазвичай молився в особливій кімнаті поруч із великим бейт-мідрашем, двері були злегка прочинені, а в отворі висіла завіса. Спочатку всі, хто молився, падали ниць — «Корім», а потім хазан починав співати «Ве-га-коганім». Тоді Ребе Магараш входив до зали бейт-мідрашу, сідав у крісло і приєднувався до співу хазана. Іноді він співав разом із ним, а іноді лише погойдував руками в такт рухам наспіву[6].

Також і Ребе Рашаб стояв під час молитви «Авода» і допомагав співу хазана. І чули від Ребе кожне слово й трель під час промовляння «Ве-га-коганім». Іноді він промовляв слово «мефораш» і зупинявся, а іноді промовляв «мефораш йоце»[7]. Ребе дивився на хазана під час співу «Ве-га-коганім», а також коли хазан ставав на коліна й простягався ниць[8].

Ребе Мелех га-Мошіах падав на коліна («корім»), коли хазан починав промовляти «Ве-га-коганім», і, підводячись після схиляння колін, дивився на хазана, поки той співав, під час схиляння колін, і доти, доки не вставав після простягання ниць.

Звичаї Хабаду

Слід приготувати рушники тощо, щоб розстелити їх на підлозі, аби відокремити обличчя тих, хто простягається ниць в «Алейну» та у «Ве-га-коганім», від підлоги.

У перші роки Ребе стояв під час «Седер га-авода» і сідав лише для промовляння піюту «Ке-огель га-німтах». Для промовляння «Ве-га-коганім» Ребе вставав зі свого місця (а також для додаткових уривків, зокрема в ті роки, коли він сидів упродовж більшої частини «Седер га-авода»).

«Ата конанта» ведучому молитву слід промовляти так: виголосити «Ата», трохи зупинитися, а потім продовжити й промовити «конанта оламха...»[9].

«Те, що кажуть у «Седер авода»... «згрішили, провинилися, переступили... сини Ізраїлю» — ми уподібнюємо себе, ніби ми і є тим самим «домом Ізраїлю»; і добре чинять ті, хто б'є себе в груди, як це роблять, промовляючи «Ашамну»»[10].

Схиляння й падіння ниць в «Алейну» та у «Ве-га-коганім» — не на руку, як під час падіння ниць, а голова торкається землі, руки стиснуті, і великий палець не зігнутий усередину.

У Ребе Рашаба часом було помітно після схиляння пил на лобі від дотику до підлоги, яку було зроблено з дощок[8].

Вказівка Ребе Раяца Ребе Мелех га-Мошіаху: під час схиляння — спочатку стати на коліна й на великі пальці ніг. Потім — на великі пальці рук, і простягання ниць (підводиться з колін; лобом дістає до підлоги й залишається стояти на пальцях ніг і великих пальцях рук)[11].

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ «Ковець Любавич», 5 (5705), с. 72, 13 (5716), с. 60
  2. ^ «Шулхан арух» Адмора, 622, 7
  3. ^ Наведено в «Прі ец хаїм», «Шаар Йом га-Кіпурім», розділ 4
  4. ^ Цей абзац ґрунтується на «Седер га-авода» — про служіння первосвященника в Храмі на сайті «Бейт Хабад»
  5. ^ «Гітваадуйот» 5752, ч. 4, с. 1922; «Гітваадуйот» 5745, ч. 1, с. 212; «Сефер га-сіхот» 5750, ч. 2, с. 532
  6. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 25–26
  7. ^ «Сефер га-сіхот» 5705, с. 25
  8. ^ 1 2 «Любавич ве-хаялея», с. 30
  9. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 26-25
  10. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, розділ 113, кінець пункту 3
  11. ^ «Оцар мінгагей Хабад», тішрей, с. 132, і у вказаному там

Повідомити про помилку на цій сторінці