Перейти до вмісту

«Томхей Тмімім Любавич»

Матеріал з Хабадпедії
«Томхей Тмімім Любавич»

Ребе Рашаб, засновник єшиви
Дата заснування 15 елула 5657 (12 вересня 1897)
Дата закриття 5678
Місцезнаходження Любавичі
Засновник Ребе Рашаб
Ребе Раяц, фактичний керівник єшиви

Єшива «Томхей Тмімім Любавич» була заснована в неділю 15 числа місяця елула 5657 року (серпень–вересень 1897) у містечку Любавичі, столиці хасидизму Хабад, і є матір'ю єшив «Томхей Тмімім» з усіма їхніми відділеннями та філіями. Президентом єшиви та її засновником є Ребе Рашаб, а її фактичним керівником, починаючи від самого заснування в Любавичах, є його син Ребе Раяц.

Єшива була першою, яка запровадила вивчення хасидуту в межах єшиви. Особливий порядок навчання, що існував у цій єшиві, був прийнятий і в решті філій та відділень єшиви, але все ж єшива в Любавичах здобула собі особливе ім'я.

У 5678 році (1917/1918) через Першу світову війну єшива переїхала з Любавичів до Ростова-на-Дону, де діяла кілька років, доки її не закрила комуністична влада.

Історія єшиви

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Єшиву було засновано в дні «Шева брахот» весілля Ребе Раяца, 15 елула 5657 року (12 вересня 1897), під час зібрання, у якому взяли участь багато рабинів і громадських діячів. Під час зібрання Ребе Рашаб виголосив промову, у якій обґрунтував причину створення єшиви:

Мета моєї пропозиції — не заснувати ще одну єшиву на додачу до вже наявних єшив; не єшив бракує святому народові нашому, дякувати Б-гу Всевишньому, багатий народ наш єшивами та домами навчання, але чого нам бракує — це виховання; у цьому видно убогість нашого народу останнім часом, хай піднесе його Б-г і оживить його, — відтоді, як почалися змішування, домішки та підробки в шляхах виховання, старе виховання, ясне й вірне, яке дали нам великі мудреці наші, благословенної пам'яті, і в якому всі ми виховувалися, було покинуте, а замість нього прийшло нове виховання, якого не уявляли собі батьки наші й мудреці наші відтоді, як стали ми обраним народом

Заняття в єшиві почалися 18 елула. Паралельно з єшивою в Любавичах відкрилася також у Жебині ще одна філія, відома як філія для обдарованих бахурім[1], якою керував р. Шмуель-Гронем Естерман[2]. 24 елула 5658 року (11 вересня 1898), услід за проханнями багатьох із анаш на чолі з р. Ашером Гроссманом із Миколаєва, було призначено в 5655 році (1894/1895) (у віці 15 років) Ребе Раяца головним керівником єшиви в Любавичах[3].

Уже 3 тішрея 5659 року (19 вересня 1898) Ребе Раяц скликав зібрання, на якому закликав хасидів жертвувати на єшиву; за короткий час було зібрано суму в 1400 рублів. Після свята Сукот того ж року було засноване товариство, покликане збирати гроші для єшиви. Услід за особистим зверненням Ребе Рашаба багатії Єшаягу Берлін і Яаков Гурвіц погодилися жертвувати значну суму в кілька сотень рублів постійно, з року в рік[4].

У єшиві було дві приймальні комісії — відкрита комісія і таємна комісія. Процедура прийому бахура до єшиви складалася з первинного відбору відкритою комісією; відбір проводився після перевірки знань бахура в навчанні та перевірки рівня його зовнішнього вигляду. Бахурім, які пройшли перевірку, залишалися на території єшиви на пів року; протягом цього перебування люди таємної комісії стежили й перевіряли серйозність бахура та його вкладання сил у порядки єшиви. Бахура також викликали на розмову до Ребе Раяца, який обіймав посаду фактичного керівника єшиви та керівника таємної комісії.

Ребе Раяц особисто цікавився, як поводяться бахурім, а іноді навіть викликав бахура на особисту бесіду і спонукав його виправити свої якості[5]. Також і Ребе Рашаб іноді викликав бахурім на особисту бесіду, а також відповідав їм на їхні запитання в служінні Всевишньому[6]. У хешвані 5660 року (1899/1900) Ребе Рашаб опублікував «Кунтрес га-тфіла», кунтрес було поширено в тисячах примірників, і він справив сильне враження на учнів. З роками Ребе Рашаб випустив ще кілька кунтресів: «Кунтрес Ец га-хаїм», «Кунтрес га-авода» і «Кунтрес у-маайан мі-бейт Гашем».

У теветі 5660 року (1899/1900) помер головний машпіа єшиви р. Ханох-Гендель Когель; на його місце було призначено машпіа і машгіаха р. Лейба Цітеса, але через деякий час його було звільнено з посади, оскільки він не мав якостей для цієї посади[7]. Після того як р. Лейба Цітеса було звільнено, замість нього машпіа було призначено рабі Шмуеля-Бецалеля Шефтеля.

Улітку 5660 року (1899/1900) внаслідок пожежі, що спалахнула в Жебині, тамтешня філія переїхала до Кобліца. Того ж року в одній із газет було опубліковано статтю одного з маскілім проти єшиви, стаття спричинила хвилю відгуків, що засудили цю статтю[8]. У 5661 році (1900/1901) внаслідок вказівки Ребе Раяца єшива об'єдналася з філією в Любавичах.

20 сівана 5662 року (25 червня 1902) єшиву «Томхей Тмімім» було на один день закрито за вказівкою влади. Це сталося внаслідок доносу маскілім. Ребе Раяц не зважив на вказівку поліції і попросив Яакова-будівельника влаштувати на місці сходинки, щоб бахурім могли входити через вікно. Наступного дня прийшла телеграма від начальника поліції, яка дозволяла знову відкрити єшиву.

З роками відкрилися ще філії єшиви, у містах: Городище, Невель, Докшиці, Ракішок, Бінович, і «Томхей Тмімім» Щедрин.

Спочатку до єшиви приймали тільки бахурім, які вміли вчитися; починаючи з 5664 року (1903/1904) з ініціативи Ребе Раяца до єшиви приймали також бахурім, які потребували меламедів[9].

У 5670 році (1909/1910) було засновано «Агудат га-тмімім», покликане дбати про випускників єшив «Томхей Тмімім», як у матеріальному, так і в духовному[10]. У 5671 році (1910/1911) від імені єшиви вийшов випуск «Га-Ах» за редакцією р. Моше Розенблюма.

У 5676 році (1915/1916), через Першу світову війну, що спалахнула, Ребе Рашаб покинув Любавичі. Бахурім в єшиві в Любавичах продовжували вчитися ще два роки, і в 5678 році (1917/1918) єшива переїхала до Орла, де перебувала кілька місяців. Потім єшива переїхала до Кременчука, де нею керував рав Ісраель-Ноах Беліницький. У 5680 році (1919/1920) єшива переїхала до Ростова-на-Дону, у 5681 році (1920/1921) єшиву закрила влада. У 5684 році (1923/1924) вона відкрилася знову, але того ж року влада знову остаточно її закрила.

Відділення єшиви

Р. Міхоель Блінер, головний машпіа єшиви
Р. Ельханан-Дов Морозов, головний машгіах протягом короткого часу

Єшива мала три відділення:

  • «Хедери»[11] — для підлітків віку бар міцви. Відділення було засноване в 5663/5664 році (1903/1904); улітку перед цим Ребе Рашаб послав свого брата р. Менахема-Мендла Шнеєрсона здобути дозвіл на відкриття хедера — у такий спосіб, щоб над ним не було нагляду й контролю[12]. У хедерах було чотири класи з чотирма меламедами[13]. Машгіахом хедерів був р. Барух Фрідлендер. Спочатку хедери містилися в одному з дворів у Любавичах, але згодом їх перевели до двору наших Ребе, провідників поколінь[14].
  • «Шіурим» — для молодших бахурім. Відділення включало чотири класи і двох меламедів: рав Єгошуа Арш був у 1-му і 2-му класах, а рав Шмуель Нісенбіч був у 3-му і 4-му класах.

Загальним машгіахом «хедерів» і «шіурім» був р. Єхезкель Гімельштейн. Екзаменатором єшиви був р. Єхіель Комісар.

Порядок навчання в єшиві

О 7 годині ранку бахурім вставали, щоб прочитати ранкову «Шма» з тфілін, потім відбувався «седер хасидут» тривалістю дві години перед молитвою — з пів на восьму до пів на десяту. О десятій годині починалася молитва. Потім обід, а о дванадцятій годині починали вчити нігле до сьомої години, а потім молитва мінха і маарів[15], після чого вечеря. О восьмій годині машпіа р. Шмуель-Гронем Естерман давав урок з «Танії», а потім відбувався ще один «седер хасидут» — з дев'ятої до одинадцятої. Улітку ввечері давали пів години на занурення в річці. Навчання хасидуту велося групами по п'ять-шість бахурім або в хавруті. Інша частина єшиви вчилася з машпіїм. Як правило, вчили «Дерех міцвотеха». У нігле здебільшого вчили Гемару[16].

Структура єшиви

Двір наших Ребе, провідників поколінь

Спочатку єшива містилася в різних місцях містечка Любавичі; у 5661 році (1900/1901) було вирішено відремонтувати великий «заль» у дворі. Гроші на ремонт дав багатій р. Єшаягу Берлін[17]. Улітку того ж року ремонт було завершено, і 8 тамуза відбулося освячення дому[18], і тоді заняття почалися в цьому місці. У залі було вісімнадцять столів, за якими вчилися учні, а в північно-західному та південно-західному кутах зали було щось на зразок двох підвищень, на яких сиділи машгіхім. У східній частині зали була друга кімната, у якій машпіїм навчали молодших бахурім[19].

Після завершення ремонту зали почалося будівництво «їдальні» у дворі, і в теветі 5662 року (1901/1902) будівництво було завершене[20]. У 5666 році (1905/1906) почалося будівництво великого «кам'яного дому» під назвою «Бейт Аврагам ве-Рахель», у якому мали вчитися учні хедерів і який додатково служив би їдальнею[21]. Через численні затримки будівництво було завершене лише в 5671 році (1910/1911)[22].

У пізніші роки було збудовано ще два будинки у східній частині двору: один — навчальна зала для учнів «шіурім», а другий служив їдальнею на свято Песах і чайним куточком для учнів єшиви[23].

Мета єшиви

Мету заснування єшиви пояснив її засновник Ребе Рашаб: у той час не бракувало великих і значних єшив, які виховували знавців Тори й великих людей поколінь, але мета створення цієї єшиви полягала в тому, щоб зосередитися на вивченні вчення хасидуту нарівні з вченням нігле і, на додачу до навчання учнів, також виховувати їх за шляхами хасидуту, щоб були богобоязливі й служили Всевишньому[24].

У сіхі від Сімхат Тори 5661 року (1900/1901), з нагоди трьох років від дня заснування «Томхей Тмімім», Ребе Рашаб уподібнив тмімім до «воїнів дому Давида», і на підставі вислову мудреців наших, благословенної пам'яті: «Кожен, хто виходить на війну дому Давида, пише розлучного листа своїй дружині», — Ребе Рашаб пояснив, що тмімім як воїни мають «написати розлучного листа своїй дружині» — відокремитися від справ світу. Ребе Рашаб зазначив, що тмімім мають воювати з тими, «якими ганьбили вороги Твої, Б-же», — маскілім, а потім з тими, «якими ганьбили сліди помазанця Твого», — людьми, які на вигляд здаються богобоязливими, але насправді зруйнують віру в прихід Мошіаха[25].

У тій самій сіхі Ребе Рашаб звернувся до бахурім і сказав їм:

Я укладаю союз з вами, з учнями єшиви «Томхей Тмімім», які навчаються сьогодні в усіх «загонах» (відділеннях) єшиви, і з усіма учнями, які навчатимуться в ній протягом цього часу й часів прийдешніх. З тими, хто тут, і з тими, кого тут немає, я укладаю союз співучасті в праці з самопожертвою заради Тори, у страху Небес і в служінні серця, без поступок і компромісів, — хай закон проб'є гору…

Назва «Томхей Тмімім» — за іменем учнів, які в ній навчаються і яких називають «тмімім»: тамім, що походить від слова «цілісність», тобто цілісність у Торі, в усіх її частинах, відкритій і прихованій, і цілісність у дії — прагнення й праця, щоб досягти якомога ціліснішого стану.

Персонал єшиви

Персонал єшиви в Любавичах добирав сам Ребе Рашаб[потрібне джерело].

Машпіїм

Машгіхім

Рамім, магідей шіурім і меламеди

Після відходу з життя рава Ханоха-Генделя Когеля р. Шмуеля-Гронема було призначено головним машпіа в Любавичах[26], а машпіа р. Міхоеля Блінера — з Невеля[27].


Див. також

Додаткова література

Єшива «Томхей Тмімім Любавич»

Спогади тмімім

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ «Ігрот кодеш», том 2, лист 396.
  2. ^ «Ігрот кодеш», том 1, лист 302.
  3. ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 14, на сайті «Оцар га-хохма».
  4. ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 15 — 17, на сайті «Оцар га-хохма».
  5. ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 19, на сайті «Оцар га-хохма».
  6. ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», с. 21, у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, на сайті «Оцар га-хохма».
  7. ^ Перлов, «Лікутей сіпурім», с. 196.
  8. ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 35, на сайті «Оцар га-хохма».
  9. ^ Фоле Каган, «Любавич ве-хаялея», с. 72.
  10. ^ Єгошуа Мондшайн, «Агудат га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 213 — 232, на сайті «Оцар га-хохма» (перегляд обмежений для передплатників).
  11. ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 59 — 60, на сайті «Оцар га-хохма» (вільний перегляд — за умови реєстрації).
  12. ^ «Ігрот кодеш», том 2, листи 792 — 795.
  13. ^ Із записів Раша Габера.
  14. ^ Лист Ребе Рашаба від 13 швата 5672 (1 лютого 1912).
  15. ^ Узимку молитва мінха іноді припадала на середину вивчення нігле, а влітку молитва маарів відкладалася до 11 години.
  16. ^ «Кунтрес Ец га-хаїм», розділ 25, «Любавич ве-хаялея», с. 80 — 81.
  17. ^ «Ігрот кодеш», листи 693, 720, 748, 757.
  18. ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 49, на сайті «Оцар га-хохма» (вільний перегляд — за умови реєстрації).
  19. ^ Єгуда Хітрик, «Ршімот дварім», 5769, с. 332.
  20. ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 57, на сайті «Оцар га-хохма» (вільний перегляд — за умови реєстрації).
  21. ^ «Ігрот кодеш», лист 925.
  22. ^ «Га-Ах», 2 хешвана 5672 (24 жовтня 1911).
  23. ^ Фоле Каган, «Любавич ве-хаялея», с. 22, Ісраель-Іссер Готін, «Кур оні», с. 152.
  24. ^ «Кунтрес Ец га-хаїм», розділ 22.
  25. ^ Сіха Сімхат Тора 5661 («Сефер га-сіхот» 5702 у перекладі на лашон га-кодеш, с. 129; с. 134).
  26. ^ До того він був машпіа у відділенні єшиви в Зембині
  27. ^ За книжкою «Любавич ве-хаялея»

Повідомити про помилку на цій сторінці