«Томхей Тмімім Любавич»
| «Томхей Тмімім Любавич» | |
|---|---|
Ребе Рашаб, засновник єшиви | |
| Дата заснування | 15 елула 5657 (12 вересня 1897) |
| Дата закриття | 5678 |
| Місцезнаходження | Любавичі |
| Засновник | Ребе Рашаб |

Єшива «Томхей Тмімім Любавич» була заснована в неділю 15 числа місяця елула 5657 року (серпень–вересень 1897) у містечку Любавичі, столиці хасидизму Хабад, і є матір'ю єшив «Томхей Тмімім» з усіма їхніми відділеннями та філіями. Президентом єшиви та її засновником є Ребе Рашаб, а її фактичним керівником, починаючи від самого заснування в Любавичах, є його син Ребе Раяц.
Єшива була першою, яка запровадила вивчення хасидуту в межах єшиви. Особливий порядок навчання, що існував у цій єшиві, був прийнятий і в решті філій та відділень єшиви, але все ж єшива в Любавичах здобула собі особливе ім'я.
У 5678 році (1917/1918) через Першу світову війну єшива переїхала з Любавичів до Ростова-на-Дону, де діяла кілька років, доки її не закрила комуністична влада.
Історія єшиви
Єшиву було засновано в дні «Шева брахот» весілля Ребе Раяца, 15 елула 5657 року (12 вересня 1897), під час зібрання, у якому взяли участь багато рабинів і громадських діячів. Під час зібрання Ребе Рашаб виголосив промову, у якій обґрунтував причину створення єшиви:
Мета моєї пропозиції — не заснувати ще одну єшиву на додачу до вже наявних єшив; не єшив бракує святому народові нашому, дякувати Б-гу Всевишньому, багатий народ наш єшивами та домами навчання, але чого нам бракує — це виховання; у цьому видно убогість нашого народу останнім часом, хай піднесе його Б-г і оживить його, — відтоді, як почалися змішування, домішки та підробки в шляхах виховання, старе виховання, ясне й вірне, яке дали нам великі мудреці наші, благословенної пам'яті, і в якому всі ми виховувалися, було покинуте, а замість нього прийшло нове виховання, якого не уявляли собі батьки наші й мудреці наші відтоді, як стали ми обраним народом
— Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 12, на сайті «Оцар га-хохма»
Заняття в єшиві почалися 18 елула. Паралельно з єшивою в Любавичах відкрилася також у Жебині ще одна філія, відома як філія для обдарованих бахурім[1], якою керував р. Шмуель-Гронем Естерман[2]. 24 елула 5658 року (11 вересня 1898), услід за проханнями багатьох із анаш на чолі з р. Ашером Гроссманом із Миколаєва, було призначено в 5655 році (1894/1895) (у віці 15 років) Ребе Раяца головним керівником єшиви в Любавичах[3].
Уже 3 тішрея 5659 року (19 вересня 1898) Ребе Раяц скликав зібрання, на якому закликав хасидів жертвувати на єшиву; за короткий час було зібрано суму в 1400 рублів. Після свята Сукот того ж року було засноване товариство, покликане збирати гроші для єшиви. Услід за особистим зверненням Ребе Рашаба багатії Єшаягу Берлін і Яаков Гурвіц погодилися жертвувати значну суму в кілька сотень рублів постійно, з року в рік[4].
У єшиві було дві приймальні комісії — відкрита комісія і таємна комісія. Процедура прийому бахура до єшиви складалася з первинного відбору відкритою комісією; відбір проводився після перевірки знань бахура в навчанні та перевірки рівня його зовнішнього вигляду. Бахурім, які пройшли перевірку, залишалися на території єшиви на пів року; протягом цього перебування люди таємної комісії стежили й перевіряли серйозність бахура та його вкладання сил у порядки єшиви. Бахура також викликали на розмову до Ребе Раяца, який обіймав посаду фактичного керівника єшиви та керівника таємної комісії.
Ребе Раяц особисто цікавився, як поводяться бахурім, а іноді навіть викликав бахура на особисту бесіду і спонукав його виправити свої якості[5]. Також і Ребе Рашаб іноді викликав бахурім на особисту бесіду, а також відповідав їм на їхні запитання в служінні Всевишньому[6]. У хешвані 5660 року (1899/1900) Ребе Рашаб опублікував «Кунтрес га-тфіла», кунтрес було поширено в тисячах примірників, і він справив сильне враження на учнів. З роками Ребе Рашаб випустив ще кілька кунтресів: «Кунтрес Ец га-хаїм», «Кунтрес га-авода» і «Кунтрес у-маайан мі-бейт Гашем».
У теветі 5660 року (1899/1900) помер головний машпіа єшиви р. Ханох-Гендель Когель; на його місце було призначено машпіа і машгіаха р. Лейба Цітеса, але через деякий час його було звільнено з посади, оскільки він не мав якостей для цієї посади[7]. Після того як р. Лейба Цітеса було звільнено, замість нього машпіа було призначено рабі Шмуеля-Бецалеля Шефтеля.
Улітку 5660 року (1899/1900) внаслідок пожежі, що спалахнула в Жебині, тамтешня філія переїхала до Кобліца. Того ж року в одній із газет було опубліковано статтю одного з маскілім проти єшиви, стаття спричинила хвилю відгуків, що засудили цю статтю[8]. У 5661 році (1900/1901) внаслідок вказівки Ребе Раяца єшива об'єдналася з філією в Любавичах.
20 сівана 5662 року (25 червня 1902) єшиву «Томхей Тмімім» було на один день закрито за вказівкою влади. Це сталося внаслідок доносу маскілім. Ребе Раяц не зважив на вказівку поліції і попросив Яакова-будівельника влаштувати на місці сходинки, щоб бахурім могли входити через вікно. Наступного дня прийшла телеграма від начальника поліції, яка дозволяла знову відкрити єшиву.
З роками відкрилися ще філії єшиви, у містах: Городище, Невель, Докшиці, Ракішок, Бінович, і «Томхей Тмімім» Щедрин.
Спочатку до єшиви приймали тільки бахурім, які вміли вчитися; починаючи з 5664 року (1903/1904) з ініціативи Ребе Раяца до єшиви приймали також бахурім, які потребували меламедів[9].
У 5670 році (1909/1910) було засновано «Агудат га-тмімім», покликане дбати про випускників єшив «Томхей Тмімім», як у матеріальному, так і в духовному[10]. У 5671 році (1910/1911) від імені єшиви вийшов випуск «Га-Ах» за редакцією р. Моше Розенблюма.
У 5676 році (1915/1916), через Першу світову війну, що спалахнула, Ребе Рашаб покинув Любавичі. Бахурім в єшиві в Любавичах продовжували вчитися ще два роки, і в 5678 році (1917/1918) єшива переїхала до Орла, де перебувала кілька місяців. Потім єшива переїхала до Кременчука, де нею керував рав Ісраель-Ноах Беліницький. У 5680 році (1919/1920) єшива переїхала до Ростова-на-Дону, у 5681 році (1920/1921) єшиву закрила влада. У 5684 році (1923/1924) вона відкрилася знову, але того ж року влада знову остаточно її закрила.
Відділення єшиви
Єшива мала три відділення:
- «Хедери»[11] — для підлітків віку бар міцви. Відділення було засноване в 5663/5664 році (1903/1904); улітку перед цим Ребе Рашаб послав свого брата р. Менахема-Мендла Шнеєрсона здобути дозвіл на відкриття хедера — у такий спосіб, щоб над ним не було нагляду й контролю[12]. У хедерах було чотири класи з чотирма меламедами[13]. Машгіахом хедерів був р. Барух Фрідлендер. Спочатку хедери містилися в одному з дворів у Любавичах, але згодом їх перевели до двору наших Ребе, провідників поколінь[14].
- «Шіурим» — для молодших бахурім. Відділення включало чотири класи і двох меламедів: рав Єгошуа Арш був у 1-му і 2-му класах, а рав Шмуель Нісенбіч був у 3-му і 4-му класах.
Загальним машгіахом «хедерів» і «шіурім» був р. Єхезкель Гімельштейн. Екзаменатором єшиви був р. Єхіель Комісар.
- «Заль» — для старших бахурім. Заняття відбувалися в навчальній залі («заль») у дворі наших Ребе, провідників поколінь. Головними машпіїм були рав Ханох-Гендель Когель, рав Шмуель-Бецалель Шефтель («Рашбац»), рав Міхоель Блінер, рав Шмуель-Гронем Естерман.
Порядок навчання в єшиві
О 7 годині ранку бахурім вставали, щоб прочитати ранкову «Шма» з тфілін, потім відбувався «седер хасидут» тривалістю дві години перед молитвою — з пів на восьму до пів на десяту. О десятій годині починалася молитва. Потім обід, а о дванадцятій годині починали вчити нігле до сьомої години, а потім молитва мінха і маарів[15], після чого вечеря. О восьмій годині машпіа р. Шмуель-Гронем Естерман давав урок з «Танії», а потім відбувався ще один «седер хасидут» — з дев'ятої до одинадцятої. Улітку ввечері давали пів години на занурення в річці. Навчання хасидуту велося групами по п'ять-шість бахурім або в хавруті. Інша частина єшиви вчилася з машпіїм. Як правило, вчили «Дерех міцвотеха». У нігле здебільшого вчили Гемару[16].
Структура єшиви

Спочатку єшива містилася в різних місцях містечка Любавичі; у 5661 році (1900/1901) було вирішено відремонтувати великий «заль» у дворі. Гроші на ремонт дав багатій р. Єшаягу Берлін[17]. Улітку того ж року ремонт було завершено, і 8 тамуза відбулося освячення дому[18], і тоді заняття почалися в цьому місці. У залі було вісімнадцять столів, за якими вчилися учні, а в північно-західному та південно-західному кутах зали було щось на зразок двох підвищень, на яких сиділи машгіхім. У східній частині зали була друга кімната, у якій машпіїм навчали молодших бахурім[19].
Після завершення ремонту зали почалося будівництво «їдальні» у дворі, і в теветі 5662 року (1901/1902) будівництво було завершене[20]. У 5666 році (1905/1906) почалося будівництво великого «кам'яного дому» під назвою «Бейт Аврагам ве-Рахель», у якому мали вчитися учні хедерів і який додатково служив би їдальнею[21]. Через численні затримки будівництво було завершене лише в 5671 році (1910/1911)[22].
У пізніші роки було збудовано ще два будинки у східній частині двору: один — навчальна зала для учнів «шіурім», а другий служив їдальнею на свято Песах і чайним куточком для учнів єшиви[23].
Мета єшиви
Мету заснування єшиви пояснив її засновник Ребе Рашаб: у той час не бракувало великих і значних єшив, які виховували знавців Тори й великих людей поколінь, але мета створення цієї єшиви полягала в тому, щоб зосередитися на вивченні вчення хасидуту нарівні з вченням нігле і, на додачу до навчання учнів, також виховувати їх за шляхами хасидуту, щоб були богобоязливі й служили Всевишньому[24].
У сіхі від Сімхат Тори 5661 року (1900/1901), з нагоди трьох років від дня заснування «Томхей Тмімім», Ребе Рашаб уподібнив тмімім до «воїнів дому Давида», і на підставі вислову мудреців наших, благословенної пам'яті: «Кожен, хто виходить на війну дому Давида, пише розлучного листа своїй дружині», — Ребе Рашаб пояснив, що тмімім як воїни мають «написати розлучного листа своїй дружині» — відокремитися від справ світу. Ребе Рашаб зазначив, що тмімім мають воювати з тими, «якими ганьбили вороги Твої, Б-же», — маскілім, а потім з тими, «якими ганьбили сліди помазанця Твого», — людьми, які на вигляд здаються богобоязливими, але насправді зруйнують віру в прихід Мошіаха[25].
У тій самій сіхі Ребе Рашаб звернувся до бахурім і сказав їм:
Я укладаю союз з вами, з учнями єшиви «Томхей Тмімім», які навчаються сьогодні в усіх «загонах» (відділеннях) єшиви, і з усіма учнями, які навчатимуться в ній протягом цього часу й часів прийдешніх. З тими, хто тут, і з тими, кого тут немає, я укладаю союз співучасті в праці з самопожертвою заради Тори, у страху Небес і в служінні серця, без поступок і компромісів, — хай закон проб'є гору…
Назва «Томхей Тмімім» — за іменем учнів, які в ній навчаються і яких називають «тмімім»: тамім, що походить від слова «цілісність», тобто цілісність у Торі, в усіх її частинах, відкритій і прихованій, і цілісність у дії — прагнення й праця, щоб досягти якомога ціліснішого стану.
Персонал єшиви
Персонал єшиви в Любавичах добирав сам Ребе Рашаб[потрібне джерело].
Машпіїм
- Рав Ханох-Гендель Когель.
- Рав Шмуель-Бецалель Шефтель («Рашбац»).
- Рав Міхоель Блінер.
- Рав Моше Розенблат.
- Рав Шмуель-Гронем Естерман.
- Рав Аврагам-Давид Познер.
Машгіхім
- Рав Зеєв-Вольф Левітін.
- Рав Єхезкель Гімельштейн.
- Рав Лейб Цітес (Бодневич).
- Рав Шломо Рісін.
- Рав Йосеф Фрідман.
- Рав Мешулам-Єдідья Куратін («р. Шілем»).
- Рав Яаков-Барух Красик.
- Рав Ельханан-Дов Морозов.
- Рав Хаїм-Еліезер Гуревич.
Рамім, магідей шіурім і меламеди
- Рав Шмуель Нісенбіч (на прізвисько Шмуель Брісовер).
- Рав Єхіель Комісар.
- Рав Єгошуа Арш.
- Рав Єгуда-Лейб Ааронов.
- Рав Цві Готліб.
- Рав Меїр Зейчик.
- Рав Менахем-Мендл Дубравський.
- Рав Менахем-Мендл Діскін.
- Рав Лейб Бабін.
- Рав Меїр Лобак.
- Рав Йосеф Койдановер.
- Рав Йосеф-Давид з Поара.
- Рав Моше Біньямін.
Після відходу з життя рава Ханоха-Генделя Когеля р. Шмуеля-Гронема було призначено головним машпіа в Любавичах[26], а машпіа р. Міхоеля Блінера — з Невеля[27].
| Любавичі | ||
|---|---|---|
| Містечко | Любавичі • «Томхей Тмімім» у Любавичах • Любавичі — Росія — святі місця | |
| Об'єкти містечка | Цвинтар у Любавичах • Огель Ребе Цемах Цедека і Магараша • Огель ребецн • Великий зал • Дім Шнеєрсонів • Синагога Акеди • Братська єврейська могила в Любавичах • Музей Любавичів | |
| Події в містечку | Велика пожежа • Любавичі під час Голокосту | |
| Книги про містечко | Любавичі — містечко Хабаду • Любавичі та їхні воїни | |
Див. також
Додаткова література
Єшива «Томхей Тмімім Любавич»
- «Діврей ємей га-тмімім», рав Моше Розенблюм. Нове видання з доповненнями та свідченнями про єшиву, Єгошуа Мондшайн, «Крамім», 5777.
- «Любавич ве-хаялея» — частина перша: спогади про єшиву. Частина друга: довгий список усіх «тмімім» — бахурім, які вчилися в єшиві за всі її роки, рав Рафаель-Нахман Каган.
Спогади тмімім
- «Евед Аврагам анохі» — у вступі до книжки, спогади про єшиву, рав Еліезер Красик.
- «Ршімот дварім» — в уривках його спогадів про єшиву, рав Єгуда Хітрик
- «Зіхронотай» — спогади та життєпис рава Сасонкіна. Редактор рав Нафталі-Цві Готліб, 5748. (Нове видання — 5773).
- Перший тамім, біографія рава Шнеура-Залмана Гареліка, документи про рава Гареліка як про одного з перших тмімім в єшиві
Зовнішні посилання
- Рав Єгошуа Мондшайн, «Керем Хабад», випуск третій. Перевидано в книжці «Діврей ємей га-тмімім»
- Єшива «Томхей Тмімім», з «Історії Хабаду в царській Росії», на сайті Бібліотеки Хабад-Любавич

- Спогади про містечко — Любавичі — спогади Мордехая Лазара, підготував до друку Шнеур-Залман Бергер, у «Бейт Мошіах»
- Шнеур-Залман Бергер, Коли тмімім залишили містечко Любавичі, тижневик «Бейт Мошіах», 13 елула 5777 (4 вересня 2017)
Примітки
- ^ «Ігрот кодеш», том 2, лист 396.
- ^ «Ігрот кодеш», том 1, лист 302.
- ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 14, на сайті «Оцар га-хохма».
- ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 15 — 17, на сайті «Оцар га-хохма».
- ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 19, на сайті «Оцар га-хохма».
- ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», с. 21, у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, на сайті «Оцар га-хохма».
- ^ Перлов, «Лікутей сіпурім», с. 196.
- ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 35, на сайті «Оцар га-хохма».
- ^ Фоле Каган, «Любавич ве-хаялея», с. 72.
- ^ Єгошуа Мондшайн, «Агудат га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 213 — 232, на сайті «Оцар га-хохма» (перегляд обмежений для передплатників).
- ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 59 — 60, на сайті «Оцар га-хохма» (вільний перегляд — за умови реєстрації).
- ^ «Ігрот кодеш», том 2, листи 792 — 795.
- ^ Із записів Раша Габера.
- ^ Лист Ребе Рашаба від 13 швата 5672 (1 лютого 1912).
- ^ Узимку молитва мінха іноді припадала на середину вивчення нігле, а влітку молитва маарів відкладалася до 11 години.
- ^ «Кунтрес Ец га-хаїм», розділ 25, «Любавич ве-хаялея», с. 80 — 81.
- ^ «Ігрот кодеш», листи 693, 720, 748, 757.
- ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 49, на сайті «Оцар га-хохма» (вільний перегляд — за умови реєстрації).
- ^ Єгуда Хітрик, «Ршімот дварім», 5769, с. 332.
- ^ Моше Розенблюм, «Діврей ємей га-тмімім», у збірнику «Керем Хабад», випуск 3, 5752, с. 57, на сайті «Оцар га-хохма» (вільний перегляд — за умови реєстрації).
- ^ «Ігрот кодеш», лист 925.
- ^ «Га-Ах», 2 хешвана 5672 (24 жовтня 1911).
- ^ Фоле Каган, «Любавич ве-хаялея», с. 22, Ісраель-Іссер Готін, «Кур оні», с. 152.
- ^ «Кунтрес Ец га-хаїм», розділ 22.
- ^ Сіха Сімхат Тора 5661 («Сефер га-сіхот» 5702 у перекладі на лашон га-кодеш, с. 129; с. 134).
- ^ До того він був машпіа у відділенні єшиви в Зембині
- ^ За книжкою «Любавич ве-хаялея»

