Тегілім, 24
Давида псалом Г-сподня земля і все, що наповнює її
|
|---|
|
1: Давида псалом Г-сподня земля і все, що наповнює її, всесвіт і ті, хто живе в ньому: |
«Давида псалом Г-сподня земля і все, що наповнює її» — фраза, що відкриває розділ 24 у Тегілім, псалом, який склав цар Давид[1], щоб промовляти його, коли внесуть Ковчег Завіту до Святая Святих у Храмі.
Цей псалом заведено читати як молитву Пісні дня щонеділі, а також у ніч Рош га-Шана і в ніч Йом Кіпуру, причому зосереджене промовляння псалма є сгулою для заробітку.
Згідно з установленням Бааль-Шем-Това читати особистий розділ відповідно до кількості років життя людини, цей псалом заведено читати починаючи із вступу в 24-й рік у день народження 23-річчя і до дня народження 24-річчя.
Зміст псалма
У Тегілім «Огель Йосеф-Іцхак» у заголовку псалма зазначено: «Якщо в молитві є щось, що є освяченням Імені Всевишнього, — хай молиться, щоб Він зробив це заради святості Свого Імені, благословенний Він, а не заради нього. І хай згадає заслугу своїх батьків, бо ми знаходимо „праведники великі у своїй смерті більше, ніж за життя“».
Згідно з переказом, Давид склав цей псалом після того, як приніс жертву всепалення на жертовнику, який збудував на горі Морія за словом Всевишнього через пророка Гада, що зупинило епідемію в народі[2], і встановив промовляти його, коли внесуть Ковчег Завіту до Святая Святих, коли там буде збудовано Храм його сином Шломо, причому його слова «Хто зійде на гору Г-сподню» мають на увазі гору Морія, а «і хто стане на місці святому Його» мають на увазі місце Святая Святих, місце перебування Шхіни.
Цар Давид докладно викладає, що хоча весь світ був сотворений Святим, благословенний Він, і всі належать Йому, і Він є єдиним володарем, проте лише той, хто освячується у своїй свідомості та у своїх ділах, може «зійти на гору Всевишнього» і наблизитися до Святого, благословенний Він, що стосується передусім синів Ізраїлю, «які шукають лиця Твого, Яакове».
Відповідно до «сходження» синів Ізраїлю цар Давид продовжує і закликає «брами» відчинитися для перебування Шхіни, причому згідно з Ібн Езрою та іншими коментаторами мається на увазі передусім духовний сенс, тоді як згідно з іншими коментаторами[3] мається на увазі буквальний сенс, як опис події внесення Ковчега Завіту до Храму царем Шломо[4].
У Грізні дні
У молитвах ночі Рош га-Шана, після молитви Аміда і перед «Кадиш тіткабаль», заведено читати цей псалом [5].
Ребе Рашаб казав, що цей псалом слід читати з величезним зосередженням, і тим самим створюється посудина для притягнення матеріального на весь рік[6].
У тексті молитви
- Промовляється як пісня неділі в молитві Шахарит, на згадку про спів левітів під час узливання вина вранці та ввечері в Храмі.
- Чотири останні вірші псалма є частиною групи віршів Малхуйот у молитві Мусаф Рош га-Шана, які прославляють Всевишнього як Царя над усією землею та говорять про Його царювання впродовж поколінь.
- За звичаєм Хабаду псалом промовляється після молитви Арвіт у ніч Рош га-Шана і в ніч Йом Кіпуру. У сефардських громадах заведено промовляти його і вночі, і після молитви Мусаф при відчиненому Арон кодеші, а відчинення Арон кодешу вважається великою сгулою і продається за високими цінами як «відчинення заробітку».
- Псалом включено також до седеру Тікун хацот, до другої частини тікуну, що називається «Тікун Лея».
Ребе закликав писати на початку книги «Ле-Гашем га-арец у-мелоа»[7].
У вченні хасидизму
- Ле-Давид мізмор — у Гемарі пояснюється[8], що передування вислову «Ле-Давид мізмор» [9] вказує, що спочатку Шхіна зійшла на Давида («Ле-Давид») і лише потім він промовив пісню («мізмор»), що йдеться хоча й про низький ступінь (Шхіна), але в ньому самому піднесена пісня[10] — така, що виходить від людини після того, як вона вже в радості й на ній перебувала Шхіна («Мізмор ле-Давид»). А в Зогарі пояснюється[11] про піднесеніший ступінь «руха кадиша», але в ньому самому — низький ступінь (спочатку «Ле-Давид» і лише потім мізмор, на відміну від «Мізмор ле-Давид», руха кадиша, яка сходить на людину згори після того, як вона перебуває в аспекті «мізмор»)[12].
- Г-сподня земля і все, що наповнює її — оскільки вся земля належить Святому, благословенний Він, людині заборонено насолоджуватися світом без благословення, і хоча ми не благословляємо на дихання й тому подібне, це подібно до заповіді суки, згідно з якою людина має задовольняти всі свої потреби в суці, але на це не благословляють, а людина виконує свій обов'язок у цьому тим, що благословляє на постійні речі, наприклад на встановлену трапезу й тому подібне[13], а в іншому місці пояснюється, що на відміну від майна, володіння яким дане людині («а землю Він дав синам людським»), тіло єврея є власністю Святого, благословенний Він, і перебуває в його руках лише як застава, і воно подібне до святинь Небес, якими заборонено насолоджуватися без благословення[14].
- Хто зійде на гору Гаває — подібно до фізичного сходження на гору, коли людина, що зупинилася посеред підйому, не тільки не залишається на своєму місці, а падає й скочується назад, так і в служінні Всевишньому людина мусить бути наполегливою, і підніматися, і завжди додавати, і не може вдовольнятися тим, чого їй вдалося досягти досі[15].
- Хто зійде на гору Гаває — гора вказує на служіння Всевишньому з любові, оскільки вона нежива і вона височіє над поверхнею землі, і так само в духовному, любов до Всевишнього може пробудитися саме тоді, коли єврей перебуває в повному самоскасуванні, подібно до виду неживого, у якого немає жодної власної волі, і це призводить до того, що людина хоче піднестися й прилепитися до Святого, благословенний Він, а шлях до цього лежить через те, що людина чиста в практичній дії, відступаючи від зла й чинячи добро («чистий руками»), і так само в почутті серця («непорочний серцем») — непорочна любов без жодної особистої користі, навіть не для того, щоб угамувати спрагу своєї душі. Той, кому це вдається, удостоюється закінчення вірша «і хто стане на місці святому Його», щоб служіння Всевишньому було в нього стійким, постійним і вічним[16].
- Ті, хто шукає лиця, Яакове, села — Яаков вказує на самопожертву, коли належність до святості (йуд) проникає в усе тіло без перерви й зміни навіть до п'яти, яка є найгрубішим органом, що походить від сутності душі, і це те, що Святий, благословенний Він, «відчув» із запахом жертв, які приніс Ноах після потопу, і внаслідок цього поклявся, що більше не наведе потопу на світ[17].
У нігунах Хабаду
Основна стаття – Нігун «Сеу шеарім рашейхем»
У хазанів Любавичів було заведено співати вірші «Сеу шеарім» у віршах Малхуйот молитви Мусаф у Рош га-Шана
Нігун записано зі слів хасида р. Шмуеля Залманова, і це нігун 238 у «Сефер га-нігуним»[18].
(Ще однією мелодією на ці вірші, що набула широкого поширення, є мелодія хабадського музиканта р. Елі Ліпскера).
Див. також
Зовнішні посилання
- Фотокопія псалма з Тегілім «Огель Йосеф-Іцхак» на сайті HebrewBooks
- «Яель ор» — розділ 24, на сайті Любавицької бібліотеки на сайті «Бібліотека Хабад Любавич»

| Псалми книги Тегілім | |
|---|---|
|
Примітки
- ^ З усіх 150 розділів Тегілім лише 14 розділів (за числом гематрії слова «Давид») відкриваються заголовком «Ле-Давид», і це перший із них. Інші розділи: 25, 26, 27, 28, 32, 34, 35, 37, 101, 103, 110, 138, 144.
- ^ Як пояснюється в книзі Діврей га-ямім I, розділ 21.
- ^ Як р. Менахем га-Меїрі.
- ^ Див. у Раші на розділ: «За днів Шломо, його сина, коли він прийшов внести Ковчег до Святая Святих і брами злиплися одна з одною, — він промовив 24 піснеспіви й не отримав відповіді, доки не сказав (Діврей га-ямім II 6) „Не відкинь лиця помазаника Твого, згадай милості Давида, раба Твого“» [і тоді брами відчинилися в заслугу Давида].
- ^ «Сефер га-мінгагім», Рош га-Шана.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5687, с. 112. «Ле-шема озен», с. 145.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 14, с. 279, прим. 13 (згідно із заповітом рабі Єгуди га-Хасида, щоб людина не писала на предметі своє ім'я, що він належить їй).
- ^ Псахім, 117а.
- ^ На відміну від інших розділів, у яких сказано «Мізмор ле-Давид».
- ^ Не на низькому ступені, коли спочатку він радіє «мізмор» і лише потім перебуває Шхіна, «Ле-Давид», а.
- ^ Частина 1, 67а.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ноах» 5742. «Тіферет Леві-Іцхак», Берешит, сторінка 64 і далі.
- ^ Сіха 12 тамуза 5720 (7 липня 1960).
- ^ «Лікутей сіхот», частина 34, сторінка 106.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 10, сторінка 127.
- ^ Маамар, що починається словами «Ва-єдабер» 5716. «Маамарей Алтер Ребе» 5563, сторінка 135
- ^ «Тегілот Менахем».
- ^ Прослухати нігун з «Ніхоах» 16# • на сайті «Гейхал га-негіна» • від знавця нігунів р. Давида Гурвіца