Тегілім 144
|
1: Маскіль Давида, коли він був у печері. Молитва.
2: Голосом моїм до Г-спода взиваю, голосом моїм до Г-спода молюся.
3: Виливаю перед Ним мову мою, біду мою перед Ним розповідаю.
4: Коли знемагає в мені дух мій, Ти знаєш стежку мою; на шляху, яким я ходжу, приховали пастку для мене.
5: Поглянь праворуч і побач: немає в мене того, хто знає мене; зник для мене притулок, ніхто не дбає про душу мою.
6: Закликав я до Тебе, Г-споди, сказав: «Ти — пристановище моє, частка моя в землі живих».
7: Почуй волання моє, бо я дуже знемігся; спаси мене від тих, що переслідують мене, бо вони сильніші за мене.
8: Виведи з ув'язнення душу мою, щоб дякувати імені Твоєму; мене оточать праведники, коли Ти обдаруєш мене добром.
|
|
|
|
|
Тегілім 142 — 142-й псалом у книзі Тегілім.
Зміст псалма
У Тегілім «Огель Йосеф-Іцхак» у заголовку псалма наводиться: «Страшна й дивна молитва Давида, коли він був у печері й відрізав край плаща; і так він говорив: куди звернуся і куди втечу — немає в мене нічого, окрім як взивати до Тебе».
У хасидуті
Зовнішні посилання