Тегілім 78
Тегілім 78
Маскіль Асафа. Слухай, народе мій, науку мою |
|---|
|
1: Маскіль Асафа. Слухай, народе мій, науку мою, нахиліть вухо ваше до слів уст моїх. 2: Відкрию притчею уста мої, вимовлю загадки з давнини. 3: Те, що чули ми і пізнали, і батьки наші розповіли нам. 4: Не приховаємо від синів їхніх, поколінню останньому сповістимо славу Г-спода, і могутність Його, і чудеса Його, які Він сотворив. 5: І встановив Він свідчення в Яакові, і Тору поклав в Ізраїлі, яку заповідав батькам нашим сповістити їхнім синам. 6: Щоб знало покоління останнє, сини, які народяться, — встануть вони і розкажуть синам своїм. 7: І покладуть на Б-га надію свою, і не забудуть діянь Б-га, і заповіді Його зберігатимуть. 8: І не будуть вони, як батьки їхні, поколінням упертим і непокірним, поколінням, яке не приготувало серця свого і чий дух не був вірний Б-гові. 9: Сини Ефраїма, озброєні, стрільці з лука, повернули назад у день битви. 10: Не зберігали вони союзу з Б-гом і за Торою Його відмовилися ходити. 11: І забули діяння Його і чудеса Його, які Він явив їм. 12: Перед батьками їхніми сотворив Він чудо в землі єгипетській, на полі Цоан. 13: Розітнув Він море і провів їх, і поставив води, як стіну. 14: І вів Він їх хмарою вдень і всю ніч — світлом вогню. 15: Розтинав Він скелі в пустелі і напував їх щедро, як із безодень. 16: І вивів потоки зі скелі, і звів води, як ріки. 17: Але вони й далі грішили перед Ним, повстаючи проти Всевишнього в посушливій землі. 18: І випробовували вони Б-га в серці своєму, просячи їжі для душі своєї. 19: І говорили проти Б-га, сказали: «Чи зможе Б-г накрити стіл у пустелі?» 20: Ось, Він ударив по скелі, і потекли води, і потоки ринули; але чи зможе Він і хліб дати, чи приготує м'ясо народові Своєму? 21: Тому почув Г-сподь і розгнівався, і вогонь спалахнув у Яакові, і гнів піднявся на Ізраїль. 22: Бо не повірили вони в Б-га і не покладали надії на спасіння Його. 23: І звелів Він хмарам згори, і двері небес відчинив. 24: І пролив на них ман для їжі, і хліб небесний дав їм. 25: Хліб сильних їла людина, їжу послав Він їм досхочу. 26: Зрушив Він східний вітер у небесах і повів силою Своєю південний. 27: І пролив на них м'ясо, як порох, і, як пісок морський, — птахів крилатих. 28: І скинув їх посеред табору їхнього, довкола осель їхніх. 29: І їли вони, і наситилися дуже, і бажане ними Він приніс їм. 30: Не відвернулися вони від примхи своєї; ще їжа їхня була в устах їхніх, 31: як гнів Б-жий піднявся на них, і умертвив Він огрядних їхніх, і юнаків Ізраїлю повалив. 32: При всьому цьому вони грішили ще й не вірили в чудеса Його. 33: І Він закінчив у марноті дні їхні і роки їхні — у сум'ятті. 34: Коли Він умертвляв їх, вони шукали Його, і поверталися, і прагнули до Б-га. 35: І згадували, що Б-г — твердиня їхня і Б-г Всевишній — визволитель їхній. 36: Але зваблювали Його устами своїми і язиком своїм брехали Йому. 37: А серце їхнє не було вірним Йому, і не були вони вірні союзу з Ним. 38: Але Він, милосердний, прощає гріх і не губить, і багато разів відвертав гнів Свій і не пробуджував усієї люті Своєї. 39: І пам'ятав, що вони плоть, дух, який відходить і не повертається. 40: Скільки разів повставали вони проти Нього в пустелі, засмучували Його в місцях безлюдних! 41: І знову випробовували вони Б-га і Святому Ізраїлю ставили межу. 42: Не пам'ятали руки Його, дня, коли Він визволив їх від ворога. 43: Коли явив Він у Єгипті знамення Свої і чудеса Свої на полі Цоан. 44: І обернув на кров ріки їхні і потоки їхні, щоб не могли пити. 45: Наслав на них диких звірів, і вони пожирали їх, і жаб, і вони губили їх. 46: І віддав хасилю врожай їхній і працю їхню — сарані. 47: Побив градом виноградники їхні і сикомори їхні — ханамалем. 48: І віддав градові худобу їхню і стада їхні — блискавкам. 49: Наслав на них жар гніву Свого, лють, і обурення, і лихо — посланництво злих ангелів. 50: Проклав стежку гніву Своєму, не вберіг від смерті душі їхньої і життя їхнє віддав морові. 51: І вразив кожного первістка в Єгипті, первоцвіт сили в наметах Хама. 52: І повів, як овець, народ Свій і вів їх, як отару, у пустелі. 53: І вів їх у безпеці, і не боялися вони, а ворогів їхніх покрило море. 54: І привів їх до межі святості Своєї, до гори цієї, яку придбала правиця Його. 55: І вигнав перед ними народи, і розділив їм спадщину мірою, і оселив у наметах їхніх коліна Ізраїлю. 56: Але вони випробовували і повставали проти Б-га Всевишнього і свідчень Його не зберігали. 57: І відступали, і зраджували, як батьки їхні, обернулися, як лук оманливий. 58: І гнівили Його узвишшями своїми, і ідолами своїми викликали ревнощі Його. 59: Почув Б-г і розгнівався, і дуже згидував Ізраїлем. 60: І покинув Мішкан у Шіло, намет, який поставив серед людей. 61: І віддав у полон міць Свою і славу Свою — у руку ворога. 62: І віддав мечеві народ Свій, і на спадщину Свою розгнівався. 63: Юнаків його пожер вогонь, і діви його не оспівувалися у весільних піснях. 64: Когени його полягли від меча, і вдови його не оплакували. 65: І пробудився, як сплячий, Г-сподь, як богатир, що ожив від вина. 66: І вразив ворогів Своїх ззаду, вічну ганьбу дав їм. 67: І згидував наметом Йосефа, і коліна Ефраїма не обрав. 68: І обрав коліно Єгуди, гору Ціон, яку полюбив. 69: І збудував, як висоти, святилище Своє, як землю, яку заснував навіки. 70: І обрав Давида, раба Свого, і взяв його від кошар овечих. 71: Від годувальниць-овець привів його пасти Яакова, народ Свій, і Ізраїль, спадщину Свою. 72: І пас він їх у чистоті серця свого і розумінням рук своїх водив їх. |
Тегілім 78 — це 78-й псалом у книзі Тегілім.
Згідно з установленням Бааль-Шем-Това читати особистий псалом відповідно до кількості років життя людини, цей псалом заведено читати починаючи від вступу в 78-й рік у день народження 77-річчя і до дня народження 78-річчя.
Цей псалом — один із дванадцяти псалмів, які приписують Асафу, синові Берехьягу, і він докладно перелічує чудеса, зроблені для синів Ізраїлю від виходу з Єгипту і до воцаріння царя Давида над синами Ізраїлю.
Зміст псалма та його автор
У Тегілім «Огель Йосеф-Іцхак» у заголовку псалма зазначено: «У цьому псалмі роз'яснюються всі чудеса, які зробив Святий, благословенний Він, для Ізраїлю від виходу з Єгипту і до того, як Давид став царем над Ізраїлем».
Цей псалом — другий за довжиною з усіх глав книги Тегілім, і він містить 72 вірші[1].
Псалом оглядає чудеса виходу з Єгипту, Б-жественне провидіння під час мандрів синів Ізраїлю пустелею і аж до обрання Давида царем і опису Єрусалима як місця Храму, а поряд із цим — поведінку синів Ізраїлю в дусі твердошийності, коли вони чинять невдячно.
Вірш 38 у цьому псалмі, «Ве-гу рахум єхапер авон», містить 13 слів і відповідає 13 атрибутам милосердя, і він включений до багатьох молитов протягом року, у дні Сліхот і милосердя та в Грізні дні.
У хасидуті
- «Месаприм тегілот Гашем . . лемаан єдеу дор ахарон . . у-міцвотав інцору» — мета чудес, які Святий, благословенний Він, зробив для синів Ізраїлю, у тому, щоб вони прийняли Тору, і це доводить тісний зв'язок між пам'ятанням і розповіддю про чудеса та виконанням заповідей; а коли, не дай Б-г, забувають про заняття розповіддю про чудеса, можуть забути і про виконання заповідей[2].
- «Ва-якем едут бе-Яаков ве-Тора сам бе-Ісраель» — «едут» — це виконання заповідей, яке в усього Ізраїлю однакове, і тому вірш пов'язує це з іменем «Яаков», даним йому відразу при народженні; а щодо «Тори», у якій кожен осягає по-іншому і на іншій глибині і є відмінності, вірш пов'язує це з іменем «Ісраель», яке було дане Яакову лише за діла його. А заповіді пов'язані з назвою «едут», бо вони розкривають Святого, благословенний Він, у світі, подібно до свідків у прямому сенсі, які розкривають приховане[3].
- «Бней Ефраїм ношкей ромей кашет» — у простому розумінні гріх синів Ефраїма був у тому, що вони квапили кінець і покладалися на свою могутність і захотіли вийти з Єгипту раніше, ніж настав час; а у внутрішньому сенсі їхній гріх був у тому, що їм бракувало зв'язку з провідником покоління, і тому їм бракувало життєвості, і це виявилося в тому, що вони стали «сухими кістками» і полягли в Гаті филистимському, бо гат — це місце порогу, який топчуть, і він належить до филистимлян, а це наскрізний провулок, куди будь-хто може ввійти; а виправлення їхнє прийшло саме через Єхезкеля, чиє прізвисько у вірші — «бен Бузі», від слова «бізайон», бо він був у повному бітулі, і через нього знову було влито в них життєвість[4].
- «Лехем абірім ахаль іш» — ман був не лише матеріальною їжею, а й духовною їжею для душі; а оскільки в душі всі євреї рівні, міра ману була мірою «сутнісною», однаковою в усіх — омер на людину, і не мав більше той, хто зібрав багато, і не мав менше той, хто зібрав мало, і навіть у лиходіїв із синів Ізраїлю, які чинили всупереч вказівці Моше, був омер на людину. І урок звідси, що і Тора називається хлібом, і тоді як відкрита Тора — це «хліб від землі», внутрішня частина Тори — це аспект хліба з небес, і тому вона належить кожному євреєві, бо вивченням учення хасидуту живлять душу, і вона отримує життєвість[5].
- «Ва-єфатугу бе-фіхем у-вілшонам єхазву ло» — попри те що можливо, що мова буде лише на словах і не проникне в серце, єврей повинен зміцнюватися у вірі в прихід Мошіаха і у Визволення і говорити це знову і знову устами, доки це не проникне і в серце і віра не утвердиться в нього по-справжньому[6].
- «Єшалах бам аров ва-йохлем у-цфардеа ва-ташхітем» — опис порядку кар у псалмі відрізняється від порядку єгипетських кар, як вони відбувалися насправді[7].
- «Єшалах бам харон апо евра ва-заам ве-цара» — наші мудреці розійшлися в думках, чи містила кожна кара в Єгипті в собі чотири кари чи п'ять кар, і «Коль бо» пояснює, що вони сперечаються про те, чи проникла кара лише в чотири стихії чи навіть в абстрактну першоматерію; і це пов'язано з їхнім розумінням того, наскільки нечистота Єгипту проникла в дійсність. А в служінні Всевишньому сенс у тому, що вихід з Єгипту і війна з лихим началом мають бути не лише на явному рівні, а й у найприхованіших і найтонших сторонах дійсності, — звільнитися від обмежень лихого начала і тваринної душі і розкрити саму суть Б-жественної душі, у якій немає жодних обмежень[8].
- «Ве-ет ойвейгем кіса га-ям» — вислів «потоплення», як він наводиться в Торі, вказує, що ще є реальність зла, тільки що його подолали й потопили в морі, і це вказує на служіння іткафья; на відміну від цього вислів «кіса га-ям» говорить лише про море, не звертаючись безпосередньо до реальності зла, яке було потоплене, і це вказує на служіння ітгапха, коли саме зло включається в добро і його повністю перевертають. І вищий спосіб натяком наведено саме в Тегілім, які подібні до «слів мудреців», що миліші, оскільки сини Ізраїлю додають і понад те, до чого зобов'язує сама Тора, і вони промовляються Давидом, який пов'язаний з Мошіахом. І звідси урок кожному євреєві, щоб він не вдовольнявся перемогою над злом способом іткафья, а додавав і намагався обернути і саме зло на добро[9].
У нігунах Хабаду
Основна стаття – «Ваянхем ла-ветах», «Ва-йівхар бе-Давид»
На честь 77-річчя Ребе 11 нісана 5739 року (8 квітня 1979) було складено і дібрано два нігуни на вірші з нового особистого псалма Ребе.
Один нігун, на вірші «Ва-йівхар бе-Давид», було дібрано на нігун, який у першоджерелі приписують р. Залману Левітіну з Гадяча (нігун 62 у проєкті «Масорет га-нігуним»(, і спочатку він був єдиним, складеним того року, але оскільки, коли його вперше заграли перед Ребе, обличчя Ребе залишалося серйозним до кінця нігуну. Дібрали ще один нігун на інші слова з цього псалма, на вірші «Ваянхем ла-ветах», на нігун, який приписують дідові Ребе, раву Меїру-Шломо Яновському (нігун 71 у «Сефер га-нігуним»).
Зовнішні посилання
| Псалми книги Тегілім | |
|---|---|
|
Примітки
- ^ Єдина глава, яка довша за нього, — це псалом 119.
- ^ Маамар, що починається словами «Лахен емор», 5739 року (1978/1979).
- ^ Маамар, що починається словами «Ва-якем едут бе-Яаков», 5744 року (1983/1984). І див. «Лікутей сіхот», том 20, сторінка 392, із сіхи Шабату недільної глави «Ваєра» 5740 року (1979/1980).
- ^ Сімхат бейт га-шоева 5692 року (1931/1932), Отвоцьк.
- ^ «Лікутей сіхот», том 26, сторінка 106. Сіха Шабату недільної глави «Бешалах» 5745 року (1984/1985) і 19 кислева 5716 року (4 грудня 1955).
- ^ Сіха другої ночі свята Песах 5717 року (16 квітня 1957).
- ^ Пасхальна Агада з «Лікутей теамім у-мінгагім», сторінка 26. «Лікутей сіхот», том 12, сторінка 20.
- ^ «Лікутей сіхот», том 16, сторінка 87 і далі; сіхи другої ночі свята Песах 5714 року (18 квітня 1954) і Ахарон шель Песах 5718 року (12 квітня 1958).
- ^ Із сіхи Шабату недільної глави «Бешалах», 15 швата 5743 року (29 січня 1983).