Тегілім 55
Тегілім 55
Керівнику хору. На негінот. Маскіль Давида |
|---|
|
1: Керівнику хору. На негінот. Маскіль Давида. |
Тегілім 55 — 55-й псалом у книзі Тегілім.
Згідно з установленням Бааль-Шем-Това читати особистий розділ відповідно до числа років життя людини, цей псалом прийнято читати, починаючи зі вступу в 55-й рік у день народження 54-річчя і до дня народження 55-річчя.
Зміст псалма та його автор
У Тегілім «Огель Йосеф-Іцхак» у заголовку псалма зазначено: «Цей псалом сказав Давид, коли втік з Єрусалима від поширювачів лихослів'я, а це були Доег і Ахітофель, які казали про нього, що він заслуговує на смерть; а Давид вважав Ахітофеля другом і виявляв йому всіляку пошану, а той був зрадником і порушив союз; і Давид прокляв усіх своїх ненависників, щоб знали всі покоління і надалі не чинили зухвало».
На думку святого Алшиха[1], псалом описує заколот Авшалома, і коментатори пояснюють, що в псалмі Давид каже, що не боїться ворогів («Бо не ворог ганьбить мене»), а боїться саме членів своєї родини — Авшалома, свого сина, і Ахітофеля, який був батьком його тестя (дідом Бат-Шеви).
Вірш «Прислухайся до мене і відповідай мені; метаюся я в скарзі моїй і стогну» входить до числа чотирьох віршів, акровірш яких утворює Ім'я Авайе, що промовляються як вступ до молитви Мусаф у Рош га-Шана і Йом Кіпур.
Піют «А'уфа ешкона ве-архіка недод» Баба Салі заснований, зі змінами у формулюваннях, на віршах псалма: «Хто дав би мені крила, як у голуба, — полетів би я і оселився б у спокої! Ось, далеко віддалився б я, ночував би в пустелі, села».
У хасидуті
- «Увечері, і вранці, і опівдні скаржуся я і стогну» — з погляду злиття душі з Б-жественністю порядок молитов такий, що перша молитва — Шахаріт, що вказує на світло і розкриття, а потім Мінха й Арвіт; а з погляду «діяння Творіння» порядок молитов такий, що перша молитва — молитва Арвіт, тобто стан темряви, приховання і втаєності, у якому було створено весь світ спочатку, а служіння — це «ставати дедалі світлішим», розкривати Б-жественне світло у світі; і в служінні людини молитва Арвіт — це також перша молитва, яка дає силу для служіння Всевишньому на весь наступний день, і вона ж — завершення і досконалість служіння попереднього дня[2].
- «Але ти — людина, рівна мені, друг мій і близький мій» — мудреці кажуть у «Пірках авот»[3], що, хоча цар Давид навчився в Ахітофеля лише двох речей, він назвав його своїм учителем, другом і близьким; а в хасидуті пояснюється, що оскільки Тора Ахітофеля була лише на устах, без святості Тори, Давид навчився від нього лише того, чого той його фактично навчив, і не більше; а коли вчаться зі святістю Тори, то навіть коли людина вчиться в товариша однієї-єдиної літери, оскільки Тора нескінченна, навіть одна її літера містить унутрішньо всю Тору цілком[4].
- «Поклади на Г-спода тягар твій, і Він підтримає тебе» — коли в єврея є повне уповання на Святого, благословенний Він, він домагається того, що Святий, благословенний Він, подбає про все, що йому потрібно, як у матеріальному, так і в духовному[5]; і коли він твердо бере на себе добре рішення, хоч воно й понад його рівень і становище, і робить це з упованням, що матиме успіх, Святий, благословенний Він, допомагає йому і дає йому сили виконати його[6].
- «Визволив Він у мирі душу мою» — цей вірш пояснюється в десятках маамарім наших Ребе, провідників поколінь, упродовж поколінь і в тисячах цитат; і загальний зміст пояснень такий: це найвищий спосіб визволення, за якого немає потреби у війні, оскільки навіть противник перетворюється на друга і допомагає в служінні, і це завдяки служінню «бо багато хто був зі мною» — завдяки заняттю справами багатьох[7].
- «Бо багато хто був зі мною» — коли єврей вивчає Тору у формі «заняття», коли він зайнятий цим увесь день і навіть коли займається дозволеними справами, думка його зайнята Торою, то він удостоюється «визволив Він у мирі душу мою», і не лише не має перешкод у служінні Всевишньому, а й самі справи світу укладають із ним «мир», і «багато хто був зі мною», тобто вони самі допомагають йому в його служінні (і подібно до того, що сказано, що навіть люди Авшалома молилися про перемогу Давида)[8].
- «А я уповаю на Тебе» — єврей має ставити себе вище за всі розрахунки лихого начала і взагалі не вступати з ним у суперечки, і робити це з радістю, і завдяки цьому він обертає і саме лихе начало так, що воно допомагає йому в його служінні[9].
У нігунах Хабаду
Основна стаття – Нігун «Пада бе-шалом нафші», Нігун «Ядаті Гашем»
Коли прийшли сповістити Алтер Ребе про його звільнення, він саме промовляв вірш «Визволив Він у мирі душу мою» — вірш 19 у розділі 55 Тегілім. Через роки хасиди склали нігун на цей уривок із Тегілім[10], який прийнято співати 19 кислева, а також у свята звільнення Ребе Раяца і Мітлер Ребе — 12 тамуза і 10 кислева[11].
Цей нігун — нігун 55 у «Сефер га-нігуним».
Ще один хабадський нігун, пов'язаний із цим псалмом, — на вірші, що промовляються перед молитвою Мусаф у Рош га-Шана і Йом Кіпур, один із яких — вірш із цього псалма: «Прислухайся до мене і відповідай мені; метаюся я в скарзі моїй і стогну», — нігун 97 у «Сефер га-нігуним», що передається від Ребе Цемах Цедека.
Додаткова література
- Рав Елімелех Райчик, «Пада ве-шалом» у служінні сьомого покоління, огляд маамарів хасидуту на цей вірш, збірник «Бней гейхала», випуск 2, кислев–тевет 5785 (січень 2025), с. 20
Зовнішні посилання
| Псалми книги Тегілім | |
|---|---|
|
Примітки
- ^ Його коментар на вірш 4 цього псалма.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 35, с. 125, і т. 25, с. 155.
- ^ 6, 3.
- ^ «Торат Менахем», т. 27, с. 385. «Біурім ле-Пірке авот», розділ 6, мішна 3.
- ^ «Сефер га-маамарім 5677», с. 107. Кінець маамару, що починається словами «Ве-ло захар», 5688, «Сефер га-маамарім 5699», с. 21, та ін.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 20, с. 535, із сіхи 10 тевета 5738 (20 грудня 1977).
- ^ Див. огляд пояснень наших Ребе, провідників поколінь, на цю тему в статті рава Райчика в розділі «Література», з листка «Бней гейхала».
- ^ «Сефер га-маамарім — Мелукат», кислев — шват, с. 149.
- ^ Сіха 19 кислева і Шабату тижневої глави «Ваєшев» 5736.
- ^ Прослухати нігун у різних виконаннях: «Гейхал га-негіна», р. Давид Гурвіц, р. Еліор Вальнер, «Ніхоах» #2, Гіль Аківіов, Леві-Іцхак Ліберзон.
- ^ Як відомо, під час біди наші Ребе, провідники поколінь, читають Тегілім за днями тижня, а не лише за днями місяця; і тому 19 кислева 5559 року (27 листопада 1798), а також 12 тамуза 5687 року (12 липня 1927) — обидва випали на вівторок, і виходить, що в день звільнення з ув'язнення вони читали капітл 55; і так само 10 кислева, коли цього дня читають главу 55 за порядком, розподіленим за днями місяця.